Адміністративно-правові процедури забезпечення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок із науковими планами та програмами, об’єкт, предмет, мета і завдання, методи дослідження, наукова новизна, практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

Розділ 1. „Адміністративний нагляд міліції: соціально-правова сутність і профілактична складова” містить два підрозділи і присвячений дослідженню сутності адміністративного нагляду міліції та його профілактичного значення для забезпечення громадського порядку і громадської безпеки.

У підрозділі 1.1. „Поняття, ознаки та правова основа адміністративного нагляду міліції” констатовано, що сьогодні теоретико-прикладну цінність має не стільки з’ясування місця й ролі адміністративно-наглядової діяльності ОВС в інституті адміністративного нагляду, скільки визначення методологічних засад такої діяльності, дослідження її особливостей та профілактичного значення для забезпечення громадського порядку й громадської безпеки, а також з’ясування сутності адміністративного нагляду міліції як самостійного правового явища.

Адміністративний нагляд міліції розглянуто як різновид адміністративних правовідносин, урегульованих нормами адміністративного права, що виникають між структурними підрозділами (посадовими особами) міліції й організаційно не підпорядкованими фізичними та юридичними особами з приводу реалізації ними прав і виконання обов’язків у різних сферах державного управління (охорони громадського порядку та об’єктів власності різних форм, забезпечення безпеки дорожнього руху, громадської та екологічної безпеки, організації роботи паспортно-реєстраційної та міграційної служби, дозвільної системи, нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі), розвиток яких дозволяє попереджати та припиняти правопорушення, притягувати винних до відповідальності, удосконалювати законодавство з питань реалізації адміністративно-наглядових повноважень органів внутрішніх справ України, прав і свобод піднаглядних суб’єктів.

Обґрунтовано, що з метою розкриття різних аспектів прояву адміністративного нагляду міліції, виявлення його сутності та встановлення змісту доцільно останній характеризувати з позицій різновиду правоохоронної діяльності ОВС України, сукупності адміністративно-наглядових проваджень, здійснюваних міліцією, правовідносин адміністративного нагляду за участю даного органу, підінституту галузі адміністративного права.

Виділено ознаки адміністративного нагляду міліції, визначено шляхи нормативної регламентації адміністративно-наглядової діяльності міліції. Здійснено класифікацію адміністративного нагляду міліції за низкою ознак: сферою наглядової діяльності, часом здійснення, сферами, які підлягають нагляду, відкритістю, джерелами, правовою кваліфікацією, кількісним складом суб’єктів, способом ініціювання, рівнем правового регулювання, порядком встановлення та припинення, порядком реалізації процедур нагляду.

У підрозділі 1.2. „Об’єкти профілактичного впливу адміністративного нагляду міліції” досліджуються громадський порядок і громадська безпека як сфери профілактичного впливу адміністративного нагляду міліції.

З’ясовано співвідношення категорій „громадський порядок”, „громадська безпека” і „профілактика правопорушень”. Встановлено, що профілактичне значення адміністративного нагляду міліції для забезпечення громадського порядку та громадської безпеки виявляється в тому, що під час застосування працівниками ОВС адміністративно-правових заходів попередження та запобігання правопорушенням міліція може впливати на свідомість і поведінку піднаглядних суб’єктів як до моменту виникнення у них намірів вчинити правопорушення, так і в момент формування протиправних намірів у відповідної особи, однак до того часу, поки ці наміри вона не почала реалізовувати.

Встановлено, за допомогою яких правових заходів забезпечується профілактика злочинів і адміністративних деліктів під час здійснення міліцією адміністративно-наглядових повноважень у сфері громадського порядку та громадської безпеки. Встановлено, що про відповідне профілактичне значення адміністративного нагляду міліції для сфери забезпечення громадського порядку та громадської безпеки можна вести мову тоді, коли за допомогою нього досягаються такі цілі профілактики: 1) обмежується дія негативних соціальних явищ і процесів, що не перебувають у сфері адміністративної деліктності, але взаємопов’язані з нею; 2) усуваються причини злочинів і адміністративних проступків, а також умови, що їм сприяють; 3) нейтралізується негативний вплив мікросередовища особи (сім’ї, ВНЗ, друзів, співробітників тощо), що формує її антисуспільну установку та впливає на мотивацію поведінки; 4) нівелюється негативний вплив на особу, яка за своїми морально-психологічними якостями здатна вчинити правопорушення та продовжувати протиправну діяльність.

Наведено додаткові аргументи на користь прийняття та закріплення в Законі України „Про профілактику правопорушень” положень, що визначатимуть систему профілактичних заходів і порядок їх реалізації органами внутрішніх справ у сфері адміністративного нагляду за певною категорією фізичних осіб, права та обов’язки працівників міліції як суб’єктів профілактики правопорушень у сфері адміністративного нагляду, об’єкти профілактичного впливу працівників міліції, що будуть реалізовувати адміністративно-наглядові повноваження, систему принципів профілактики тощо.

Розділ 2. „Адміністративно-правовий механізм нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі” складається з трьох підрозділів, які присвячено з’ясуванню сутності та змісту адміністративного нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі, його нормативної основи та процедурного механізму реалізації, а також характеристиці системи та правового статусу суб’єктів реалізації адміністративних процедур нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

У підрозділі 2.1. „Сутність і зміст адміністративного нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі” зосереджено увагу на з’ясуванні правової природи адміністративного нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Зроблено висновок про те, що адміністративний нагляд міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі, є полігносеологічним адміністративно-правовим явищем комплексного, міжгалузевого характеру. Сформульований висновок підтверджено аналізом ознак, характерних для цього правового явища.

Доведено, що зміст адміністративного нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі, включає: систему заходів попередження та запобігання правопорушенням, розшуку піднаглядних; комплекс правових, економічних, організаційних, соціально-психологічних та інших заходів, які здійснюються щодо раніше засуджених осіб з метою пристосування останніх до умов соціального середовища, захисту їхніх прав і законних інтересів (заходи ресоціалізації); працевлаштування, професійну орієнтацію (переорієнтацію) та перепідготовку, створення належних житлово-побутових умов, запобігання впливу на осіб, звільнених з місць позбавлення волі, криміногенним факторам (заходи соціальної адаптації).

На підставі аналізу правових обмежень, які встановлюються судом для адміністративно піднаглядних осіб, зроблено висновок про доцільність їх застосовування виключно за певними адміністративно-правовими процедурами.

У підрозділі 2.2. „Адміністративно-правові процедури в механізмі нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі: поняття та правові засади” досліджуються сутність адміністративних процедур, їх форми прояву у сфері адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, а також нормативно-правове регулювання таких процедур.

Запропоновано дефініцію адміністративно-правових процедур нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі, як урегульованого адміністративно-правовими нормами порядку діяльності уповноважених суб’єктів щодо встановлення, здійснення, продовження чи припинення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Охарактеризовано специфічні риси адміністративних процедур нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Детально досліджено адміністративно-правові процедури в механізмі нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі, нормативні засади їх реалізації. Зроблено висновок про необхідність розширення нормативного забезпечення порядку реалізації процедур адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, і неодмінного приведення їх до вимог Конституції України та європейських стандартів захисту прав і свобод людини та громадянина.

Обґрунтовано доцільність розроблення та прийняття: 1) Закону України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” (у новій редакції); 2) Закону України „Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення з питань адміністративної відповідальності осіб за порушення правил адміністративного нагляду”; 3) Закону України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про міліцію” стосовно уточнення адміністративно-наглядових повноважень посадових осіб ОВС”; 4) „Положення про організацію встановлення, здійснення та припинення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі”.

Запропоновано санкцію ст. 187 КУпАП доповнити громадськими роботами. За необхідність внесення відповідних законодавчих коректив висловилися 82,6% опитаних працівників міліції, які приймають участь у реалізації процедур адміністративного нагляду, та 63,5% респондентів, щодо яких вони здійснюються.

У підрозділі 2.3. „Система та правовий статус суб’єктів реалізації адміністративно-правових процедур нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі” наведено характеристику повноважень, визначених чинним законодавством для суб’єктів реалізації адміністративних процедур нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

До суб’єктів, що беруть участь у реалізації процедур адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, віднесено: а) установи виконання покарань; б) органи внутрішніх справ; в) суди.

Визначено структурні підрозділи установ виконання покарань, які беруть участь у реалізації процедур адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, а саме: відділи з контролю за виконанням судових рішень, нагляду та безпеки, виховної та соціально-психологічної роботи, оперативний відділ, медичну частину. З-поміж підрозділів ОВС, задіяних у реалізації процедур адміністративного нагляду, дисертант виокремлює: службу дільничних інспекторів міліції, підрозділи карного розшуку, дізнання, державну службу боротьби з економічною злочинністю, державну службу боротьби з організованою злочинністю та з незаконним обігом наркотиків, слідчі підрозділи, підрозділи патрульно-постової служби міліції, приймальники-розподільники, чергові частини міськ-, райвідділів. Зазначено роль у встановленні, припиненні та продовженні адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, місцевих (районних) та апеляційних судів.

Доведено, що правовий статус названих суб’єктів утворюють такі блоки: цільовий (мета, завдання та функції адміністративно-наглядової діяльності); структурно-організаційний (структура органу; схема організаційного підпорядкування структурних одиниць; схема розподілу завдань, функцій кожного структурного підрозділу, посадової особи; порядок взаємодії між структурними підрозділами органу, а також порядок взаємодії з іншими органами (як державними, так і недержавними) та громадськістю у сфері реалізації процедур адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі); компетенційний (права та обов’язки органу, а також його посадових осіб). З’ясовано, що завдання адміністративно-наглядової діяльності органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і судів – це свідомі уявлення про напрями та очікувані наслідки такої діяльності.

Наголошено, що найбільшим обсягом повноважень у сфері реалізації адміністративно-правових процедур встановлення, здійснення, припинення та продовження адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, володіють органи внутрішніх справ (міліція). Акцентовано також увагу на тому, що саме міліція у більшості випадків виступає головним ініціатором установлення та продовження зазначеного примусового заходу.

Розділ 3. „Характеристика окремих адміністративно-правових процедур реалізації нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі та їх удосконалення” складається з трьох підрозділів, в яких розкрито структуру та зміст адміністративно-правової процедури встановлення нагляду міліції за окремими категоріями громадян, визначено шляхи вдосконалення адміністративно-правової процедури здійснення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі, а також запропоновано напрями концептуального оновлення адміністративно-правових процедур продовження та припинення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

У підрозділі 3.1. „Структура та зміст адміністративно-правової процедури встановлення нагляду міліції за окремими категоріями громадян” зосереджується увага на адміністративно-правовій процедурі встановлення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Запропоновано у структурі зазначеної адміністративно-правової процедури окреслити такі стадії: 1) ініціювання питання про встановлення адміністративного нагляду за особою; 2) судовий розгляд питання про доцільність встановлення адміністративного нагляду за особою; 3) звернення постанови суду про встановлення адміністративного нагляду за особою до виконання. Визначено зміст цих стадій, процедурно-правові правила їх регламентації, динаміку розвитку.

З’ясовано, що стадія ініціювання питання про встановлення адміністративного нагляду за особою розпочинається зі здійснення відповідних процесуальних дій установи виконання покарань і територіальними органами внутрішніх справ ще на етапі встановлення можливості проживання засудженого за обраним ним місцем.

Пропонується у матеріалах, які готуються установами виконання покарань з метою ініціювання перед судом питання про встановлення для особи адміністративного нагляду, відображати не лише кількісні, але й якісні показники поведінки суб’єкта під час відбування покарання. Такий підхід дозволятиме суду приймати обґрунтоване та законне рішення, а органам внутрішніх справ застосовувати лише ті обмеження до адміністративно піднаглядних, які доцільні для їх перевиховання та соціальної адаптації.

У підрозділі 3.2. „Шляхи вдосконалення адміністративно-правової процедури здійснення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі” на підставі узагальнення позитивного зарубіжного досвіду запропоновано закріпити в окремих статтях Закону України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” відповідні переліки прав і обов’язків працівників міліції під час реалізації процедури здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

З’ясовано, що процедура встановлення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі, проходить свій розвиток на стадіях: 1) ініціювання питання про встановлення адміністративного нагляду за особою; 2) судового розгляду питання про доцільність установлення адміністративного нагляду за особою; 3) звернення постанови суду про встановлення адміністративного нагляду за особою до виконання.

Обґрунтовано необхідність виокремлення в адміністративно-правовій процедурі здійснення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі, таких стадій: 1) перевірка прибуття адміністративно піднаглядної особи до обраного нею місця проживання; і 2) контроль за виконанням особою правил адміністративного нагляду. Визначено особливості правозастосовчої діяльності суб’єктів реалізації названої адміністративно-правової процедури, здійснено аналіз їх адміністративно-наглядових повноважень.

Зазначено, що свою структуру мають і процедури продовження та припинення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Їх стадіями є: ініціювання питання про подовження (або припинення) терміну адміністративного нагляду за особою; судовий розгляд питання про доцільність подовження (або припинення) терміну адміністративного нагляду за особою; звернення постанови до виконання.

Дисертант пропонує закріпити в Законі України «Про міліцію» положення про те, що втручання працівників міліції у особисте життя адміністративно піднаглядного суб’єкта (крім нормативно визначених випадків) може бути здійснено лише за умов обґрунтованої необхідності захисту громадян і їх власності, власності юридичних осіб, забезпечення національної та громадської безпеки.

З метою демократизації адміністративно-правової процедури здійснення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі, запропоновано її термін реалізації скоротити з одного року до шести місяців. Указану ініціативу у результаті опитування було підтримано 67,6% працівників міліції, які здійснюють нагляд, та 92,7% піднаглядних осіб.

У підрозділі 3.3. „Адміністративно-правові процедури продовження та припинення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі: напрями концептуального оновлення” на основі узагальнення наукового досвіду визначено принципи реалізації органами внутрішніх справ зазначених процедур, надано їх характеристику. Серед принципів виокремлено: законність, гласність, науковість, об’єктивність, системність, дієвість, політичну нейтральність. Запропоновано закріпити дану систему принципів окремою статтею в Законі України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”.

У результаті аналізу адміністративного законодавства та адміністративно-наглядової практики виділено стадії процедур продовження та припинення нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі: 1) ініціювання питання про подовження (або припинення) терміну адміністративного нагляду за особою; 2) судовий розгляд питання про доцільність подовження (або припинення) терміну адміністративного нагляду за особою; 3) звернення постанови до виконання. 85 % опитаних працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, висловилися за доцільність закріплення вказаних стадій у законодавстві.

З’ясовано перелік та зміст процесуальних дій, які мають здійснюватися на кожній із цих стадій. Зроблено висновок про доцільність доповнення Закону України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” ст. 5-1 „Права особи, щодо якої встановлюється або продовжується термін здійснення адміністративного нагляду”.

Здобувачем запропоновано форму постанови про припинення адміністративного нагляду за особою, якою слід доповнити додаток № 7 „Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі”.