ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ПОЗИВАЧА ТА ВІДПОВІДАЧА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення, що відбулися в нашій країні за останні десять років, істотно актуалізували проблему зміцнення законності й правопорядку, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина. Істотним кроком у цьому процесі є запровадження в Україні принципово нової системи адміністративних судів, орієнтованої на стандарти, розроблені світовою практикою цивілізованого владування. Більше того, паралельно з організаційним, економічним та кадровим становленням системи адміністративної юстиції відбувся також найважливіший етап нормативно-правового забезпечення адміністративних судів України, що відображає тенденції розвитку засобів та методів захисту прав осіб від будь-яких незаконних управлінських дій.

Проте, як свідчить практика, для України, яка прагне досягти рівня демократичної правової держави, залишається нагальною потреба у вирішенні комплексу правових проблем, пов’язаних із створенням більш сприятливих умов для всебічного захисту прав, свобод та законних інтересів особи у сфері публічно-правових відносин, що не були відомі раніше чинному законодавству.

Визначення підходів до правового регулювання діяльності суб’єктів владних повноважень, співвідношення між суб’єктами та об’єктами адміністративного судочинства, а отже і розробка концептуальних засад належного забезпечення захисту прав і законних інтересів сторін адміністративного процесу є актуальною проблемою не тільки теоретичного, але й практичного характеру, яка потребує всебічного і глибокого наукового опрацювання.

Деякі аспекти цієї проблеми були предметом досліджень В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурки, В. М. Бевзенка, В. І. Бутенка, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, В. М. Гаращука, С. Т. Гончарука, І. С. Гриценка, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, І. Б. Коліушка, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. В. Кузьменко, Л. Г. Лічмана, Р. С. Мельника, Н. Р. Нижник, В. Ф. Опришка, І. М. Пахомова, М. М. Тищенка, М. К. Якимчука, М. М. Ясинка та інших вчених, праці яких мають безсумнівно теоретичну і практичну значущість для з’ясування змісту та особливостей адміністративного судочинства. Проте, у вітчизняній юридичній науці відсутні праці, які були б безпосередньо присвячені забезпеченню процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача в адміністративному судочинстві.

Таким чином, необхідність належного забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина в сфері діяльності публічної адміністрації, відсутність предметних наукових праць з цих проблем обумовлюють актуальність дослідження правового статусу позивача і відповідача в адміністративному процесі, вдосконалення механізму забезпечення їх прав та законних інтересів з урахуванням нових положень чинного законодавства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано з урахуванням вимог Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1179 (1999) стосовно дотримання Україною зобов’язань перед Радою Європи, протоколу № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який змінює контрольну систему Конвенції (ратифіковано Законом № 3435-IV від 09.02.2006), а також відповідно до тематики наукових досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема наукової теми №06 БФ042-01 «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (державний реєстраційний номер 0101U003579), яка включена до тематичного плану юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі теоретичного осмислення проблемних питань участі позивача та відповідача в адміністративному процесі визначити сутність, систему та особливості забезпечення їх процесуальних прав і законних інтересів в адміністративному судочинстві України, а також шляхи його удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

на основі теоретичних узагальнень з’ясувати закономірності процесу становлення та передумови участі позивача і відповідача у вітчизняному адміністративному процесі;

із врахуванням змін, внесених за останні роки до адміністративно-процесуального законодавства, дати характеристику базових правових категорій, які утворюють зміст об’єкта забезпечення адміністративного судочинства;

розкрити зміст та значення адміністративного позову як засобу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин;

визначити коло осіб, які мають право заявляти адміністративний позов та зобов’язані відповідати за ним, а також особливості реалізації захисту ними своїх прав;

охарактеризувати правовий статус основних учасників адміністративних справ, що розглядаються в порядку позовного провадження;

з’ясувати та охарактеризувати специфіку процесуальних дій позивача відповідно до його правового статусу;

визначити зміст та особливості адміністративно-процесуальних дій відповідача під час провадження адміністративного судочинства;

охарактеризувати механізм реалізації позивачем та відповідачем права на захист їх законних інтересів, а саме здійснення ними свого права особисто, за допомогою представника, а також за допомогою адміністративного суду, що здійснює розгляд адміністративної справи;

сформулювати пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-процесуального законодавства у частині забезпечення процесуальних прав та законних інтересів позивача і відповідача в адміністративному судочинстві України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації прав та законних інтересів позивача і відповідача в адміністративному судочинстві України.

Предмет дослідження становить система забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача в адміністративному судочинстві України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, провести системний аналіз стану та перспектив розвитку системи забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача в адміністративному судочинстві України. У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. Так, за допомогою правил формальної логіки визначається зміст юридичних термінів та конструкцій, що використовуються законодавцем при забезпеченні процесуальних прав та законних інтересів сторін адміністративного процесу (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2). Для аналізу історичних передумов становлення правової регламентації учасників адміністративного процесу, порівняння процесуального статусу позивача і відповідача, закріпленого в чинному Кодексі адміністративного судочинства України, застосовувалися історико-правовий та порівняльно-правовий методи (підрозділи 1.1, 1.3). Дослідження засобів відновлення порушених чи оспорюваних прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин, подання позивачем адміністративного позову проводилось з використанням системно-структурного методу, що дозволило визначити відмінність адміністративного позову від інших способів урегулювання спору (підрозділи 1.2, 1.4). На основі методу правового моделювання та логіко-семантичного методу було визначено напрямки вдосконалення окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (підрозділи 3.1,3.2).

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали наукові праці фахівців у галузі теорії держави і права, міжнародного та європейського права, адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних учених. Нормативною основою дисертації є Конституція України, закони та підзаконні нормативні акти України, які регулюють систему забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача в адміністративному судочинстві України. Емпіричну базу дослідження становить судова практика адміністративних судів, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексних монографічних досліджень стану та перспектив розвитку системи забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача в адміністративному судочинстві. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:

вперше:

− визначено особливості реалізації процесуальних дій, можливість здійснення яких надана позивачеві і відповідачеві чинним законодавством відповідно до їх правового статусу в адміністративному процесі;

− сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України, спрямовані на посилення ефективності забезпечення процесуальних прав та законних інтересів сторін адміністративного процесу;

удосконалено:

− визначення сутності самостійних складових об’єкта забезпечення адміністративного судочинства, серед яких виділено порушені, оспорювані чи невизнані суб’єктивні публічні права, свободи та інтереси фізичних, юридичних осіб та інших суб’єктів публічного управління;

− розуміння поняття адміністративного позову з урахуванням специфіки судового позовного провадження в адміністративному процесі, який визначено як належним чином процесуально оформлену матеріально-правову вимогу зацікавленої особи про захист порушених суб’єктивних прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, що адресована відповідачеві і направлена до адміністративного суду, який за умови дотримання законодавчо встановлених вимог зобов’язаний її прийняти і вжити заходів щодо забезпечення адміністративного позову та вирішити його по суті;

− класифікацію адміністративних позовів за ознакою способів судового захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин, з урахуванням чого їх поділено на: 1) адміністративні позови про присудження; 2) адміністративні позови про визнання; 3) перетворювальні адміністративні позови;

− розуміння механізму здійснення позивачем та відповідачем права на захист їх законних інтересів, а саме здійснення ними свого права особисто, за допомогою представника, а також за допомогою адміністративного суду, що проводить розгляд адміністративної справи;

дістало подальшого розвитку:

− з’ясування закономірностей процесу становлення історичних передумов участі позивача і відповідача в адміністративному процесі;

− теоретичні положення про структурні елементи адміністративного позову, обґрунтовано наявність невід’ємного зв’язку між підставою та предметом позову;

− характеристика системи принципів, на яких базується можливість сторін адміністративного процесу здійснювати і розпоряджатись правами щодо предмета спору та використовувати процесуальні засоби їх захисту.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

у науково-дослідній сфері – положення й висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретичних і практичних проблем забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача в адміністративному судочинстві України;

у правотворчості – за результатами дослідження сформульовано низку пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України, зокрема внесення змін і доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України;

у правозастосуванні використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність щодо забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача в адміністративному судочинстві України;

матеріали дисертації доцільно використовувати під час проведення занять та при підготовці підручників і навчально-методичних матеріалів з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративний процес».

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях: -“Україна в інтеграційних процесах: політико-правові та економічні аспекти” (м. Київ, 14 листопада 2008 р.), “Україна в євроінтеграційних процесах” (м. Київ, 21 – 22 лютого 2009 р.), : «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (23 травня 2009 рік м. Харків) “Україна в євроінтеграційних процесах” (м. Київ, 20 – 21 лютого 2010 р.), Верховенство права, права і свободи людини і громадянина» міжнародна науково−практична конференція (22грудня 2010рік), “Європейський шлях розвитку України: плани і реалії” (м. Київ, 24 – 25 квітня 2010 р.), «Україна в євроінтеграційних процесах» (м. Київ, 19 – 20 березня 2011 р.) «Актуальні питання державотворення в Україні» (21 квітня 2011 року м. Київ)».

Публікації. Основні положення й результати дисертації викладено в п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також тезах наукових повідомленнь на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків списку використаних джерел і додатку на двох сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки. Список використаних джерел складається із 169 найменувань і займає 15 сторінок.