ПУБЛІЧНО-ВЛАДНІ ПОСЛУГИ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВОЮ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що становлення України як демократичної, соціальної та правової держави є неможливим без ефективного здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування покладених на них функцій. Конституцією України визначено принципово нову роль держави, в особі її органів, у відносинах з людиною – взаємної відповідальності, що повинно знаходити свій вияв у партнерських відносинах, у встановленні цивілізованого паритету між інтересами особи та держави. Утвердження таких відносин є однією з основоположних цілей адміністративно-правової реформи. Важливим напрямом у досягненні вказаної мети є забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття управлінських рішень, створення ефективного контролю за їх виконанням. Процедурна регламентація публічної влади повинна обумовлюватися посиленням соціального аспекту в діяльності держави, оскільки лише через прозорі та прості процедури можна досягти належного рівня реалізації прав, свобод та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, реалізуючи демократичну, правову, соціальну спрямованість нашої держави, покликані створювати умови для реалізації прав, свобод та охоронюваних законом інтересів громадян шляхом надання широкого кола публічних послуг, у тому числі і публічно-владних. Нинішній етап адміністративного реформування покликаний практично вирішувати вищезазначені проблеми. У зв’язку з цим наукові дослідження з окресленої проблематики набувають особливої актуальності, оскільки від рівня її вирішеності залежить подальший розвиток українського суспільства, держави.

Зазначене свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень, систематизації і аналізу емпіричного та теоретичного матеріалу, оцінки спрямованості та тенденцій, що склались у практиці державотворення, обґрунтування на цій підставі пропозицій щодо інституту публічних послуг в цілому і публічно-владних послуг, зокрема.

Проблематика теоретичних розробок публічних і публічно-владних послуг та їх запровадження в практичну діяльність органів виконавчої влади в Україні є новою та малорозробленою. Питання послуг, що надаються органами (посадовими особами), що наділені публічно-владними повноваженнями, досліджувалися такими провідними науковцями, як: В. Авер’янов, О. Бандурка, Д. Бахрах, Ю. Битяк, І. Голосніченко, В. Ківалов, І. Коліушко, Т. Коломоєць, В. Колпаков, О. Кузьменко, Б. Лазарєв, Д. Лук’янець, Н. Нижник, В. Тимощук, Ю. Тихомиров, В. Цвєтков та ін. Необхідно зазначити і про сучасні наукові дослідження В. Долечека, І. Дроздової, Є. Курінного, Г. Писаренко та ін.

Однак не всі елементи публічно-владних послуг, як засіб реалізації прав людини, знайшли своє вирішення. Окремі з них були тільки фрагментально зазначені, а деякі ще й досі є дискусійними. До сьогоднішнього часу немає єдиної думки як у законодавця, так і у теоретиків який термін повинен використовуватись у здійсненні сервісної діяльності державними органами взагалі, та органами виконавчої влади, зокрема.

Тому, не применшуючи жодним чином наукової та практичної цінності надрукованих наукових праць з зазначеної проблематики, зауважимо, що залишається актуальним дослідження публічно-владних послуг як одного із засобів забезпечення державою реалізації прав людини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний з реалізацією положень «Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади», яка була запроваджена в правове поле держави як програмний документ Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних, послуг» від 17 липня 2009 р. № 737 Дорученням Президента України «Щодо забезпечення вдосконалення порядку надання адміністративних послуг, підвищення їх якості, створення сприятливих і доступних умов для реалізації фізичними і юридичними особами прав на одержання таких послуг» від 15 серпня 2011 р. Дисертація виконана відповідно до теми кафедрального дослідження «Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування» (номер державної реєстрації 0105U000657).

Тема дисертації затверджена Вченою радою Національної академії державної податкової служби України 22 жовтня 2009 р. (протокол № 2) та розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України, має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-практичне обґрунтування публічно-владних послуг як правової форми реалізації адміністративних функцій органів державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати ґенезу інституційного становлення і розвитку діяльності з надання послуг суб’єктами, наділеними публічно-владними повноваженнями в аспекті забезпечення реалізації прав, свобод і охоронюваних законних інтересів людини і громадянина в Україні;

- визначити місце публічно-владних послуг у системі правових форм реалізації прав, свобод і охоронюваних законних інтересів людини і громадянина;

- сформулювати поняття публічно-владної послуги та визначити основні її ознаки у національній теорії і практичній діяльності публічної адміністрації;

- класифікувати публічно-владні послуги та запропонувати найбільш важливі та змістовні критерії типізації для ефективного їх застосування у практичній діяльності публічних інституцій;

- узагальнити практику надання публічно-владних послуг як форму життєдіяльності демократичної, правової, соціальної держави щодо забезпечення прав людини;

- охарактеризувати підстави надання публічно-владних послуг органами публічної адміністрації;

- виокремити проблемні питання провадження, пов’язані з наданням публічно-владних послуг, та запропонувати шляхи їх вирішення;

- обґрунтувати пропозиції по внесенню змін та доповнень нормативно-правових актів, що регулюють публічно-владну діяльність із надання послуг, та передбачити конкретні заходи правового характеру з метою оптимізації процедури їх надання.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини матеріального і процесуального характеру, які виникають між органами, посадовими, службовими особами, наділеними владними повноваженнями по наданню публічних послуг та їх споживачами.

Предметом дослідження є публічно-владні послуги як засіб забезпечення державою реалізації прав людини.

Методологічною основою дослідження є сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання. У процесі дисертаційного дослідження використовувався діалектичний підхід до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів вдосконалення такої правової форми реалізації адміністративних функцій органів державної влади та місцевого самоврядування, як надання публічно-владних послуг, а також історичний, формально-юридичний, логічний, системний, аналітичний, порівняльно-правовий методи тощо.

Під час дослідження ґенези інституційного становлення і розвитку діяльності з надання послуг суб’єктами, наділеними публічно-владними повноваженнями, використовувався історичний метод (підрозділ 1.1). Аналітичний метод використовувався при узагальненні матеріалів практичної діяльності органів місцевого самоврядування з надання публічно-владних послуг (підрозділ 1.2); аналізу та синтезу – при тлумаченні юридичних категорій, за його допомогою поглиблено, уточнено та доповнено понятійний апарат (підрозділ 1.3); логічний – при тлумаченні норм права (підрозділи 1.4, 2.3.); порівняльно-правовий – при порівняльному аналізі сучасної практики надання публічно-владних послуг в Україні та в ряді європейських держав (підрозділ 3.3); системний – при дослідженні класифікації публічно-владних послуг, принципів та стадій їх надання (підрозділи 1.4, 2.2, 2.3); соціологічний – при дослідженні сучасної практики надання публічно-владних послуг та обґрунтуванні висновків по всій дисертації (підрозділ 3.3); формально-логічний – при аналізі норм чинного законодавства, що врегульовує суспільні відносини з надання публічно-владних послуг (підрозділи 1.3, 2,2, 3.1).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці монографічним дослідженням публічно-владних послуг як правової форми реалізації прав людини і громадянина. На основі проведеного дослідження сформульовано та обґрунтовано ряд положень, висновків, пропозицій, зокрема:

уперше:

- простежено ґенезу інституційного становлення і розвитку діяльності з надання послуг суб’єктами, наділеними публічно-владними повноваженнями, як засобу реалізації прав людини;

- доведено, що публічно-владні послуги є підвидом публічних послуг;

- визначено основні ознаки публічно-владних послуг, що відмежовують їх від публічно-невладних;

- надано авторські визначення категорій «публічні послуги», «публічно-владні послуги», «публічно-невладні послуги»;

удосконалено:

- класифікацію публічних послуг за такими критеріями, як: юридична природа; галузева спрямованість; рівень правового регулювання процедури; суб’єкт їх надання; зміст процедурного результату надання; владність;

- підхід до системи переліку стадій провадження з надання публічно-владних послуг, до якого віднесено такі стадії провадження: 1) інформування фізичних та юридичних осіб про зміст послуги та порядок її надання; 2) прийняття та реєстрація заяви про надання послуги; 3) розгляд заяви, вивчення доданих до неї документів та вирішення питання про надання послуги; 4) оформлення та видача адміністративного акта заявнику;

дістало подальшого розвитку:

- обґрунтування питання про необхідність прийняття Закону України «Про публічно-владні послуги»;

- обґрунтування правової природи публічно-владної правосуб’єктності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- питання законодавчого розмежування публічних та публічно-владних послуг; їх безоплатності та оплатності надання;

- вироблення мінімальних стандартів якості публічно-владних послуг та оперативності їх надання;

- новації в організації надання публічно-владних послуг, зокрема, таких як: «єдине вікно», «єдиний офіс», «універсами послуг» тощо.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані в роботі концептуальні положення, висновки та рекомендації певною мірою поглиблюють науково-теоретичні розробки в сфері публічно-сервісної діяльності.

Висновки та наукові результати проведеного дисертаційного дослідження можуть бути використані:

- у науково-дослідній роботі – для подальшого наукового дослідження з питань надання публічно-владних послуг як засобу реалізації адміністративних функцій органів державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення прав, свобод і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина;

- у правотворчості – підготовка проектів законів, інших нормативно-правових актів щодо порядку та специфіки надання публічно-владних послуг як один із засобів реалізації прав людини;

- у правозастосовній діяльності – для подальшого вдосконалення управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Зокрема, окремі положення дисертаційного дослідження знайшли своє практичне застосування у діяльності Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської обл. (акт впровадження 19 квітня 2011 року), Кіцманської міської ради Чернівецької обл. (акт впровадження 19 квітня 2011 року), Садгірської районної ради у м. Чернівці, (акт впровадження 18 квітня 2011 року), Чернівецької міської ради (акт впровадження 19 квітня 2011 року);

- у навчальному процесі – окремі положення дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (акт впровадження від 18 квітня 2011 року) та використовуються при підготовці студентів юридичного факультету при проведенні лекційних та семінарських занять з навчальних дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративне процесуальне право України», а також при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, а також рекомендації і пропозиції, обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень, які отримані у результаті опрацювання та аналізу відповідного законодавства та наукових правових джерел. Усі результати, одержані безпосередньо автором, знайшли своє відображення в опублікованих ним роботах. Ідеї та розробки, що належать співавтору, у дисертаціїї не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та теоретичні висновки, на яких ґрунтується дисертаційне дослідження, а також пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства, були оприлюднені та обговорювалися на засіданнях кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету ДПС України, на міжнародній та п’яти Всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Українське правосуддя: здобутки та перспективи» (м. Чернівці, 16 травня 2008 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування сучасної правової системи» (м. Донецьк, 10-11 квітня 2009 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано-Франківськ, 23-24 квітня 2009 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина» (м. Чернівці, 30 травня 2009 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 25 вересня 2009 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано-Франківськ, 23 квітня 2010 року).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у десяти наукових публікаціях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, шість – у збірниках тез науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (194 найменування). Повний обсяг дисертації становить 236 сторінок, з яких 194 – основний зміст.