Правове регулювання юридичної відповідальності суб’єктів трудового права в умовах ринкової економіки Автореферат

Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення, які відбуваються в Україні й спрямовані на становлення ринкової економіки, зумовлюють суттєві зміни механізму правової регламентації відносин у сфері праці, у тому числі механізму правового забезпечення дотримання вимог трудового законодавства шляхом установлення відповідальності.

Конституцією України власність визнається важливою соціальною цінністю, охорона й захист якої складають одну з функцій держави. Серед юридичних засобів охорони правам власності як роботодавця, так і працівника важливе місце належить заходам відповідальності. Норми інституту відповідальності суб’єктів трудових правовідносин, які формувалися в умовах адміністративно-командної системи, були зорієнтовані в основному на захист інтересів держави та відповідно на охорону її власності. Стрімкий перехід економіки України до ринкової, призвів до появи у правовому полі нашої держави великої кількості суб’єктів заснованих на різних формах власності, створених у різних організаційно-правових формах. Існування зазначених суб’єктів потребує внесення змін до зазначеного правового інституту. При цьому ці зміни повинні відбуватися із врахуванням як прав найманих працівників, так і економічних інтересів роботодавців.

Підготовка до прийняття Верховною Радою України Трудового кодексу, вимагає вдосконалення концепції Кодексу загалом і кожного з його розділів, зокрема, одними з яких є розділи, що регулюють відповідальність роботодавця та працівника. Сьогодні, за умов проведення правової реформи необхідним є забезпечення не лише демократичного за своїм змістом трудового законодавства, а й створення дієвої системи правових засобів, здатної забезпечити належне виконання трудових обов’язків сторонами трудового договору.

Питання відповідальності працівника та роботодавця як суб’єктів трудових правовідносин були предметом наукових досліджень В.Я. Бурака, В.С. Венедіктова, Л.Я. Гінцбурга, І.В. Зуба, З.Я. Козак, Р.З. Лівшиця, В.Г. Ротаня, П.Д. Пилипенка, О.І. Процевського, П.Р. Стависького, Б.С. Стичинського, Л.О. Сироватської, Н.М. Хуторян, О.М. Ярошенко та інших вчених. Проте, не дивлячись на ґрунтовні дослідження зазначених науковців, воно залишається актуальним. Більше того, на даний момент проблематика юридичної відповідальності роботодавця та працівника в трудовому праві ще більше актуалізувалась. До сьогодні є спірним і повністю не узгодженим питання стосовно поняття юридичної відповідальності взагалі та матеріальної й дисциплінарної, зокрема. Виникає необхідність дослідження відповідальності в трудовому праві з метою виявлення в ній не лише негативного, а й позитивного аспекту.

Наведене свідчить про актуальність і необхідність проведення подальших наукових досліджень питань відповідальності суб’єктів трудових правовідносин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу наукової юридичної літератури, чинного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність та особливості відповідальності в трудовому праві України, а також розробити на цій підставі науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації стосовно розвитку та вдосконалення правового регулювання у цій царині.

Для досягнення цієї мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:

− визначити роль і функції відповідальності в механізмі забезпечення прав і свобод людини та громадянина;

− сформулювати поняття «відповідальність» в трудовому праві та визначити умови за яких вона настає;

− окреслити історію становлення та розвитку інституту відповідальності в трудовому праві;

− визначити види відповідальності в трудовому праві;

− розкрити ґенезу наукової думки стосовно інституту відповідальності в трудовому праві;

− висвітлити особливості відповідальності роботодавця в трудовому праві, а також підстави та умови її настання;

− визначити прогалини та недоліки сучасного стану правового регулювання відповідальності працівника та роботодавця;

− розробити науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства з питань відповідальності сторін трудових правовідносин.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в сфері юридичної відповідальність за порушення вимог трудового законодавства.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, що забезпечують дотримання вимог трудового законодавства шляхом встановлення юридичної відповідальності.

Методи дослідження. У роботі використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання правових явищ, а саме: діалектичний, формально-логічний, історичний, нормативно-порівняльний, системно-структурний та ін. За допомогою діалектичного методу проблеми відповідальності працівника та роботодавця в трудовому праві розглянуто в їх розвитку та взаємозв’язку (підрозділи 1.2, 2.1-2.3). Використання історичного методу дозволило показати розвиток теорії матеріальної та дисциплінарної відповідальності й історичний досвід правового регулювання у цій сфері (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2). Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті юридичної відповідальності взагалі та трудо-правової відповідальності суб’єктів трудових відносин зокрема, і допоміг сформулювати висновки й рекомендації, які ґрунтуються на таких принципах логіки, як визначеність, послідовність і несуперечливість суджень (підрозділи 1.1, 1.3). Метод аналізу та синтезу використовувався при дослідженні юридичної природи матеріальної та дисциплінарної відповідальності, елементів трудового правопорушення як підстави відповідальності в трудовому праві (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2); абстрагування та узагальнення - у процесі розробки дефініцій правових понять і категорій (підрозділи 2.1, 2.2); формально-юридичний - при формулюванні нових правових норм і вдосконаленні вже існуючих (підрозділи 2.1−2.3). У процесі наукового дослідження дисертантом використовувався також метод нормативно-порівняльного аналізу національного трудового законодавства України, міжнародно-правових документів, законодавства країн з високорозвиненою економікою і країн з перехідною економікою (Центральної та Східної Європи, СНД), що регулює питання відповідальності суб’єктів трудових правовідносин. Це дало змогу всебічно й критично оцінити міжнародне та зарубіжне законодавство й обґрунтувати можливість імплементації окремих їх положень у трудове законодавство України (підрозділ 2.3). Використання системно-структурного методу дозволило провести класифікацію видів трудових правопорушень, з’ясувати місце матеріальної та дисциплінарної відповідальності в системі трудових правовідносин (підрозділи 1.1-1.3).

Нормативну базу роботи становлять Конституція України, міжнародні документи, закони України, підзаконні нормативно-правові акти, постанови Пленуму Верховного Суду України, судова практика, а також законодавчі акти зарубіжних країн.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації комплексно досліджено проблеми відповідальності сторін трудових правовідносин та розроблено концепцію розвитку правовідносин з відповідальності в трудовому праві в умовах ринкової економіки в аспекті правового забезпечення дотримання вимог трудового законодавства. Основні з них такі:

Уперше:

− запропоновано виділення сигналізаційної (інформативної) та організуючої (регулятивної) функцій юридичної відповідальності;

− зроблено висновок про те, що до змісту трудових правовідносин входить не обов’язок працівника відшкодувати заподіяну правопорушенням шкоду, а обов’язок дбайливо ставитися до майна роботодавця;

− аргументована доцільність законодавчого закріплення норми щодо можливості встановлення у колективному договорі переліку посад працівників, з якими можуть укладатися договори про матеріальну відповідальність;

− доведено необхідність установлення матеріальної відповідальності роботодавця в повному розмірі у разі незаконної відмови в прийнятті на роботу.

Удосконалено:

− визначення дисциплінарної відповідальності як зазнання особою, яка винна у порушенні норм трудової дисципліни, негативних наслідків з боку уповноваженого суб’єкта, що виражаються у дисциплінарних стягненнях;

− дефініцію поняття «трудове правопорушення» як підстави матеріальної відповідальності.

Дістали подальший розвиток:

− розуміння того, що матеріальна відповідальність виникає не лише за трудове майнове правопорушення, а й також за немайнове трудове правопорушення;

− висновок про те, що процес реформування трудового законодавства, в тому числі й норм, які регулюють матеріальну відповідальність, потребує не вдосконалення чи уточнення окремих норм, а розробки нових концептуальних підходів до правового регулювання питань матеріальної відповідальності;

− позиція, що матеріальна відповідальність роботодавця і працівника – це єдиний вид трудо-правової матеріальної відповідальності в рамках інституту матеріальної відповідальності у трудовому праві;

− висновок, що замість зазначення «обставин необхідної оборони» як підстави для звільнення від дисциплінарної відповідальності працівника, у проекті Трудового кодексу (реєстраційний №1108, текст законопроекту до 2-го читання від 10 грудня 2009 р.) потребують закріплення неналежне виконання трудових обов’язків за наявності обґрунтованого виробничо-господарського ризику, відсутності належних умов праці, здійснення інших трудових прав, передбачених законодавством.

Практичне значення одержаних результатів вбачається в тому, що викладені в дисертації висновки й пропозиції можуть бути використані:

а) у науково-дослідницькій сфері – для подальших загальних і спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем правового регулювання відповідальності суб’єктів трудових правовідносин;

б) у правотворчості − в процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих і підзаконних актів, що буде сприяти поліпшенню рівня захисту трудових прав сторін трудового договору;

в) у правозастосовній діяльності − використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб’єктів державного і громадського нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства;

г) у навчальному процесі – положення й висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані під час вивчення навчальної дисципліни «Трудове право» у вищих юридичних закладах освіти, у процесі опрацювання та вдосконалення робочих програм і планів, при підготовці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, рефератів і курсових робіт.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21-22 квітня 2011р.); «Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи»
(м. Київ, 31січня 2011р.) та «Держава і право: проблеми становлення і стратегії розвитку» (м. Суми, 21-22 травня 2011р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у 6 наукових публікаціях: 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях України, та 3 тезах доповідей і наукових повідомлень на вказаних конференціях.

Структура дисертації зумовлені предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Робота складається із списку умовних скорочень, вступу, двох розділів, що містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (167 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 178 сторінок, з яких основного тексту − 162 сторінки.