СТРОКИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ Автореферат

Актуальність теми. На даний час Україна знаходиться на етапі впровадження та закріплення у практиці нормативно регламентованих положень у сфері адміністративного судочинства. Конституція надає всі можливості для створення дійсно демократичної та незалежної судової системи, яка, в свою чергу, забезпечує захист прав людини на державному рівні, тобто реалізує головні принципи будь-якої правової держави.

Оскільки на час здобуття Україною незалежності судова система держави, як і система правоохоронних органів, перебувала у глибокій кризі, Верховна Рада України прийняла Постанову від 28 квітня 1992 р. № 2296-XII «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні», основними завданнями якої було створення судочинства, що максимально гарантувало б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, забезпечення умов для дійсної змагальності сторін і врівноваження у правах органів державної влади та управління, з одного боку, і фізичних та юридичних осіб – з другого.

Значною подією в суспільному житті українського народу було прийняття у 2005 р. Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), що стало ще одним кроком України до європейської демократичної спільноти. Прийняття КАС спрямовувалось і на виконання першого етапу «Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», затвердженої Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629-IV.

Здійснення адміністративно-процесуальних прав тісно пов’язано з фактором часу. Адміністративно-процесуальні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються в часі. Категорія часу безпосередньо пов’язана з категорією строків. У правових приписах як засіб впливу на поведінку людей використовується не філософська категорія «час», а правова – «строк».

Строки впливають на учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов’язків. Строки – найважливіший засіб впорядкування суспільних відносин, без якого неможливо уявити діяльність публічної адміністрації, жодного нормативного акта, якою б юридичною силою він не був наділений.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ – одна з обов’язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Дослідженню цього питання присвячено праці українських і зарубіжних учених-адміністративістів, зокрема: В.Б. Авер’янова, Р.С. Алімова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Л.Р. Білої, С.В. Ващенко, І.П. Голосніченка, О.С. Дугенця, О.К. Засторожної, І.О. Картузової, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Б.М. Лазарева, М.Я. Масленнікова, М.І. Мельника, Н.Р. Нижник, І.В. Панова, В.Г. Перепелюка, В.Н. Протасова, Є.М. Ренова, Н.Г. Саліщевої, А.Н. Сапогіна, В.Д. Сорокіна, М.Ф. Стахурського, С.М. Тараненко, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, Н.В. Хорощак, С.М. Штефана, О.М. Якуби та інших. Проблемним питанням особливостей процесуальних строків на певних стадіях адміністративного судочинства присвятив науковий пошук М.О. Сорока. Так, вчений аналізував питання функцій процесуальних строків в адміністративному судочинстві, охарактеризував строки як засіб забезпечення законних прав, інтересів та свобод громадян.

На сьогодні адміністративно-процесуальні строки майже не досліджені в українській юридичній науці. Фрагментарно вони висвітлені переважно в навчальній літературі з адміністративного права та процесу. Практично відсутні монографічні праці з комплексного дослідження адміністративно-процесуальних строків у процедурному та юрисдикційному провадженні відповідно до чинного адміністративного законодавства в Україні.

Все це обумовлює актуальність і доцільність проведеного дослідження адміністративно-процесуальних строків в адміністративному процесі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Концепції «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади» (Указ Президента України від 09.02.1999 р. № 145); Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; розпорядження Кабінету Міністрів України щодо затвердження «Концепції сприяння органам виконавчої влади розвитку громадянського суспільства» від 21.11.2007 р. № 1035-р.; Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. № 347), Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2010 рік. Тема дисертації безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції судово-правової реформи в Україні, Концепції адміністративної реформи в Україні та Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Тема затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 29 квітня 2008 року (протокол № 4) та схвалена відділенням державно-правових наук і міжнародного права НАПрН України (2008 р., № 419).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного аналізу науково-теоретичних та практичних проблем процесуальних строків в адміністративному законодавстві, що регулює адміністративне судочинство та визначає публічно-правові відносини, сформулювати пропозиції щодо подальших напрямків вдосконалення правового регулювання та судової практики застосування строків в адміністративному судочинстві.

Для досягнення поставленої мети автором головна увага була приділена вирішенню наступних завдань:

- дослідити існуючі дефініції процесуальних строків та їх юридичну природу, і на основі виявлених закономірностей сформулювати авторське бачення цієї проблеми;

- проаналізувати сучасний стан наукових поглядів на види процесуальних строків та запропонувати їх власну класифікацію;

- розглянути існуючий порядок обчислення процесуальних строків в адміністративному судочинстві з метою висвітлення спільних рис та засвоєння відмінностей по вдосконаленню адміністративного законодавства;

- встановити функції строків, надати їх власне визначення та окреслити їх завдання в адміністративному судочинстві;

- визначити правила обчислення процесуальних строків та процесуальні дії, як передумови захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин;

- окреслити характерні риси та принципи строків у суспільно-правових відносинах;

- розкрити строки при провадженні в першій інстанції та визначити їх особливі властивості;

- визначити способи забезпечення дотримання строків в адміністративному судочинстві для захисту прав та інтересів громадян;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення контролю за дотриманням процесуальних строків.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які виникають при здійсненні адміністративного судочинства.

Предмет дослідження – строки в адміністративному судочинстві.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності соціального змісту та юридичної форми.

Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, в роботі були використані загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання дозволив розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість (підрозділ 1.1, 2.2). Метод системного аналізу уможливив з’ясувати місце адміністративно-правових заходів у системі правових засобів охорони прав і свобод людини і громадянина, проаналізувати положення сучасної теорії адміністративного права, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених щодо поняття, значення, змісту механізму строків в адміністративному судочинстві (підрозділ 3.1, 3.2). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися норми як вітчизняного, так і зарубіжного адміністративного законодавства, з’ясовувалися зміст і значення використаних у них термінів, обґрунтовувалися висновки і пропозиції щодо їх зміни та доповнення (розділ 2). Системно-структурний та формально-логічний методи використовувалися при вивченні сутності та визначенні понять «строк», «адміністративно-правовий строк», «адміністративно-правові гарантії» тощо (підрозділ 1.2). Метод порівняльного правознавства було покладено в основу аналізу та співставлення національного та зарубіжного адміністративного законодавства (підрозділ 1.3, 2.1).

Емпіричну базу дослідження становлять відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, статистичні дані, аналітичні довідки органів судової влади, центральних органів виконавчої влади, сучасна практика здійснення адміністративних процедур, а також результати проведеного соціологічного дослідження та аналізу судової практики щодо вивчення 320 адміністративних справ, а також результати проведеного опитування 415 респондентів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є першою в українській адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем застосування процесуальних строків в адміністративному судочинстві, що є частиною більш глобальної проблематики, пов’язаної із забезпеченням реалізації та захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері публічно-владних відносин. У дисертації на основі проведеного дослідження сформульовано низку нових положень, висновків, пропозицій, які, на думку дисертанта, мають важливе значення для юридичної науки і практики, а саме:

вперше:

– визначено особливості процесуальних строків в адміністративному судочинстві. Автор пропонує за доцільне використовувати поняття «строк», тому, що воно всебічно характеризує існуючі процесуальні межі;

– розглянуто ряд проблемних питань, що виникають під час застосування процесуальних строків, а саме, порушення процесуальних строків при розгляді адміністративних справ та способи забезпечення дотримання строків в адміністративному судочинстві;

– розроблена авторська класифікація процесуальних строків в адміністративному судочинстві, проведено їх дослідження та визначено зміст та значення строків.

– обґрунтовано, що строки при провадженні в першій інстанції мають особливі властивості, адже саме на цій стадії провадження, яка є головною стадією, найбільш повно відбувається об’єктивне та всебічне з’ясування обставин справи і тільки при чіткому дотриманні процесуальних строків, – це дозволить зробити обґрунтоване рішення у справі;

– викладено пропозиції щодо зменшення скарг громадян та вдосконалення діяльності, пов’язаної із судочинством, судоустроєм, статусом суддів і адміністративним процесом;

удосконалено:

– класифікацію адміністративно-процесуальних строків;

– функції процесуальних строків та їх класифікацію в адміністративному судочинстві;

– обґрунтування значення процесуальних строків на різних стадіях адміністративного судочинства;

– положення, що маючи рівноцінні процесуальні повноваження, судді-доповідачі місцевого, окружного, апеляційного та касаційного адміністративних судів мають здійснювати правосуддя публічно-правових спорів, що виникають у державі відповідно до ст. 124 Конституції України, при цьому чітко контролюють процесуальні строки для забезпечення законності, об’єктивності, повноти розгляду та вирішення правових спорів у судових органах;

дістало подальшого розвитку:

– рекомендації щодо виявлення прогалин у формуванні адміністративно-процесуальних строків та запропоновано шляхи їх усунення;

– визначення особливостей обчислення адміністративно-процесуальних строків;

– особливості дотримання процесуальних строків, що регламентують адміністративні справи про накладення адміністративних стягнень;

– на основі вивчення судової практики Вищого адміністративного суду України отримала подальше обґрунтування позиція, що причиною для порушення процесуальних строків є неправильне застосування адміністративними судами норм законодавства щодо строків;

– пропозиції щодо внесення змін, спрямованих на вдосконалення адміністративно-процесуальних строків, до розділу IV «Перегляд судових рішень» Главі І «Апеляційне провадження» ст.ст. 184–209 КАС України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони впроваджені як рекомендації у:

- правотворчій сфері – при підготовці внесення змін та доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України (акт впровадження Апарату Верховної Ради України від 11 серпня 2011 р.);

- практичній діяльності – при підготовці методичних рекомендацій для суддів адміністративних судів України (акт впровадження в практичну діяльність Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 р.);

– науково-дослідну діяльність та навчальний процес – використані при підготовці лекцій зі спецкурсу «Адміністративне право», який читається в Національній академії внутрішніх справ при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративний процес» (акт впровадження Національного університету внутрішніх справ від 08 червня 2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету, а також доповідалися на: науково-практичній конференції «Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (м. Київ, 2006 р.), та ІІ міжвузівській науково-практичній конференції «Правові реформи в Україні» (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження оприлюднені в семи наукових публікаціях, серед яких п’ять статей опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а дві публікації – у збірниках тез доповідей конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають одинадцять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (230 посилань). Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них загальний обсяг тексту – 177 сторінок.