ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТКУ ТА ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН З ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми, її зв’язок з науковими програмами і планами наукових досліджень, визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання дисертаційної роботи, розкривається методологічна, теоретична та емпірична база, а також наукова новизна, теоретичне й практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 «Правове регулювання виникнення та розвитку трудових відносин із працівниками органів прокуратури України» містить 3 підрозділи.

Підрозділ 1.1. «Особливості правового статусу працівників органів прокуратури України як суб’єктів трудового права та трудових правовідносин» присвячено визначенню поняття правового статусу прокурора України та основних його елементів, використовуючи аналіз елементів загального правового статусу працівника з урахуванням особливостей професійної діяльності державних службовців. Таким чином, обґрунтовується твердження про те, що прокурор України як суб’єкт трудового права та трудових правовідносин поглинає категорії «громадянин України» та «працівник».

Для належного визначення поняття посадової особи - прокурора України - слід одночасно поєднувати і тлумачення поняття посади прокурора, і перелік можливих посад, які ним охоплюються, що має практичну користь у правозастосовчій діяльності компетентних органів. Так, запропоновано таке визначення поняття, що відповідає поставленій меті: «працівник прокуратури України – це державний службовець, який обіймає певну посаду та якому притаманна спеціальна компетенція та правовий статус, гарантовані законодавством України; до них можна віднести: Генерального прокурора України та його заступників, підпорядкованих прокурорів та їх заступників, старших помічників і помічників прокурора, начальників управлінь і відділів, їх заступників, старших прокурорів і прокурорів управлінь і відділів». Також запропоноване таке визначення правового статусу працівника прокуратури України: «це його правове становище, що характеризується сукупністю загальних та спеціальних трудових прав, свобод, гарантій, компенсацій, обов’язків, професійних обмежень, підстав для звільнення та інших додаткових елементів відповідно до норм загального та спеціального законодавства України, що обумовлюють специфіку регулювання службово-трудових відносин із відповідним суб’єктом».

Підрозділ 1.2. «Підстави та умови виникнення трудових відносин із працівниками органів прокуратури України» присвячено дослідженню особливостей виникнення службово-трудових правовідносин із працівником прокуратури України.

Виділені такі характерні особливості трудових правовідносин із прокурорами України як державними службовцями: 1) трудові відносини мають специфічний суб’єктний склад (роботодавець – держава в особі компетентних органів, працівник прокуратури України як державний службовець); 2) суб’єкти мають додаткові елементи: працівник отримує від роботодавця властиві правовому статусу прокурора права, обов’язки, гарантії, пільги та зобов’язаний здійснювати спеціальні обмеження відповідно до законодавства України; працівник прокуратури України має державно-владні повноваження та спеціальну компетенцію; 3) відповідні соціально-правові відносини мають службово-трудовий характер; 4) службово-трудові відносини регулюються загальним і спеціальним трудовим законодавством України, локальними нормативно-правовими актами; 5) джерелом оплати праці прокурорів України є державний бюджет; 6) службово-трудові відносини мають відносно тривалий характер; 7) державна служба має публічний характер.

Розроблено новий підхід до процесу ефективного кадрового добору до державних органів, задля чого запропоновано особливу процедуру перевірки та оцінки ділових якостей майбутніх прокурорів як державних службовців при прийнятті на роботу.

Підставами виникнення службово-трудових відносин між державою в особі її органів та громадянином є укладання трудового договору, що започатковує момент виникнення загального статусу працівника, та призначення на посаду керівним локальним нормативно-правовим актом. Відповідні елементи утворюють один складний юридичний факт, що обумовлює виникнення трудових правовідносин із працівниками прокуратури України.

Підрозділ 1.3. «Особливості розвитку трудових відносин під час реалізації працівниками органів прокуратури України трудових прав та обов’язків» присвячено дослідженню поступового розвитку службово-трудових правовідносин із працівниками органів прокуратури України як державними службовцями.

Запропоноване таке визначення поняття атестації: «це процес, що утворюють локальні атестаційно-службові відносини, існуючий задля оцінки професійних якостей працівника, його моральної цінності, здібностей та потенціалу для підвищення ефективності діяльності відповідного державного органу та присвоєння службовцю відповідних рангу або категорії, підвищення організаційності управління, та врегульований нормами законодавства України».

Запропоновано доповнити систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників прокуратури України такими елементами: доступність всіх сучасних засобів, що сприяють засвоєнню нових спеціалізованих матеріалів, з метою чого слід підвищити рівень комп’ютеризації, забезпечити вільний доступ до інформації і необхідних матеріалів за допомогою використання новітніх технологій та інше; підвищити рівень самовиховання та самоосвіти без відриву від трудового процесу; введення додаткових короткочасних теоретичних та практичних тренінгів та курсів, що мають бути як обов’язковими, так і факультативними з огляду на ініціативність працівника, реалізація яких можлива лише при ефективному державному фінансуванні відповідних органів. Також запропоновано проводити обов’язкове навчання мінімум раз на три роки та зробити доступним короткочасне необов’язкове навчання за власним бажанням без відриву від трудового процесу.

Розділ 2. «Особливості припинення трудових правовідносин із працівниками органів прокуратури України» містить 4 підрозділи.

Підрозділ 2.1. «Припинення трудових правовідносин із працівниками органів прокуратури України на підставі норм трудового законодавства» розкриває перелік підстав припинення трудових правовідносин із працівником, що має загальний правовий статус, відповідно до норм чинного Кодексу законів про працю України.

Поняття «припинення трудових правовідносин з працівниками» визначено як соціально-правове явище, яке є закономірним для динамічного трудового процесу, що відбувається на підставах, що становлять юридичні факти, а саме дії і (або) події, утворюючи причинно-наслідковий зв'язок між послідовними етапами відповідного процесу. Обґрунтовано, що термін «припинення трудових правовідносин» має загальний характер та містить зміст понять «розірвання» та «звільнення».

Зазначено, що звільнення з підстав, зазначених статтею 40 Кодексу законів про працю України, викликає масу проблем на практиці. Припинення трудових правовідносин за ініціативою роботодавця або уповноваженого ним органу на підставі дій працівника, що мають характер некоректних, недопустимих та порушують трудовий процес, досить неврегульоване питання. Законодавчо має бути закріплена процедура доказування відповідних підстав задля ефективності правозастосування норм Кодексу. Також виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню цієї роботи, має бути підтверджене документально.

Обґрунтовано необхідність тлумачення поняття «аморальний проступок», що містить стаття 41 Кодексу законів про працю України, з огляду на те, що його зміст може поглинати більшість дій, які все ж можуть бути сумісними з виконанням трудових обов’язків працівником. Задля виключення звільнення, викликаного упередженістю роботодавця, потрібно встановити межі «аморальності», що є несумісною з виконанням трудових обов’язків працівником, та доповнити норму статті вказівкою про те, що «відповідне діяння стає підставою для звільнення у разі, якщо здійснюється у робочий час або на робочому місці». Наступне поняття, що потребує уточнення – це «втрата довіри» до працівника. Втрата довіри має бути обґрунтованою з боку роботодавця певними фактами. Кожне звільнення з вищезазначених пунктів статті 41 Кодексу законів про працю України за відсутністю фактів має бути оскаржене у судовому порядку працівником.

Підрозділ 2.2. «Припинення трудових правовідносин із працівниками органів прокуратури на підставі норм спеціального законодавства України» присвячено аналізу додаткових підстав припинення службово-трудових правовідносин із працівником прокуратури України як державним службовцем на підставі норм Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про прокуратуру».

На підставі проведеного аналізу норм спеціального державного законодавства запропоновано такі заходи для вдосконалення регулювання процесу припинення службово-трудових правовідносин із працівниками органів прокуратури України:

1. Реформування трудового законодавства України – це необхідний етап розвитку службово-трудових правовідносин, котрий необхідно розпочати з прийняття нових редакцій Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру».

2. Запропоновано сформувати окремий перелік підстав припинення службово-трудових відносин з працівником прокуратури України: 1) Порушення умов реалізації права на працю в органах прокуратури України: а) відсутність або втрата громадянства України; б) порушення вимог щодо проведення конкурсу, стажування, випробувального терміну, вимог до юридичної освіти і професійної підготовки, а саме відсутність або подання неправдивих відомостей про ці факти; в) порушення інших процедур прийняття на державну службу, встановлених Кабінетом Міністрів України. 2) Визнання працівника у встановленому законодавством порядку недієздатним. 3) Визнання працівника у встановленому законодавством порядку обмежено дієздатним. 4) У разі прийняття на службу працівник буде безпосередньо підпорядкований або підлеглий особам, які є їх близькими родичами чи свояками. 5) У разі наявності у працівника відомостей про судимість, за винятком реабілітованих, що є несумісним із зайняттям посади, або набуття чинності обвинувального вироку відносно нього. 6) Порушення працівником присяги шляхом порушення вимоги сумлінно виконувати свої обов’язки або відмови від неї. 7) Порушення працівником вимог щодо несумісності професій. 8) Відставка працівника з власної ініціативи з викладенням у заяві підстав для відповідного рішення. 9) Відставка з ініціативи роботодавця та інших державних органів, що мають відповідну компетенцію, у разі виявлення або виникнення обставин, вагомих фактів, включно: висловлення недовіри прокуророві України; невідповідність працівника посаді, яку від займає, у разі відсутності ділових та моральних якостей, що суттєво впливає на професійну діяльність за наявності негативних результатів; навмисне і (або) неодноразове порушення трудових обов’язків; наявність незадовільного рішення атестаційної комісії; неможливість належного виконання службових обов’язків у зв’язку зі станом здоров’я працівника; інших суттєвих фактів, що перешкоджають працівникові належно виконувати службово-трудові обов’язки. 10) Неподання або подання працівником прокуратури України неправдивих відомостей про доходи. 11) Припинення службово-трудових відносин із Генеральним прокурором України з причини закінчення строку, на який він був призначений.

3. Слід розширити коло засобів захисту своїх законних прав та свобод працівниками прокуратури України на одному рівні з працівниками, що мають загальний статус, наприклад, законодавчо забезпечити право їх участі у профспілкових органах.

4. Положення спеціального законодавства України про підстави припинення трудових відносин із працівниками органів прокуратури України потребують подальшої інтерпретації для ефективності доказової діяльності щодо проступків та порушень, встановлених обмежень підозрюваними особами.

Підрозділ 2.3. «Гарантії для працівників органів прокуратури під час звільнення» присвячено аналізу державних гарантій, що одержує працівник прокуратури України у процесі розірвання з ним службово-трудових правовідносин за наявності визначених законодавством підстав, їх класифікації з огляду на функціональність.

Під гарантіями професійної діяльності працівників прокуратури України як державних службовців визначено: норми, спрямовані на забезпечення гідних умов життєдіяльності особи, з якою припинені службово-трудові правовідносини за підставами, передбаченими трудовим законодавством України, на період безробіття та надання таким чином можливості у подальшому працевлаштуванні; гарантії, що мають безпосередньо захисний характер, з огляду на те, що вони спрямовані на надання можливості безпідставно звільненому працівнику поновлення свого законного права на працю у порядку, передбаченому нормами законодавства України; гарантії, що мають ознаку забезпечення працівника пропорційно часу, який він відпрацював в органах прокуратури України (досягнення пенсійного віку, страхового стажу); додаткові гарантії на одержання спеціальних пенсій з огляду на державно-владні повноваження, які працівники прокуратури України мали при проходженні служби, що мають характер винагороди за характер професійної діяльності осіб, які відносяться до прокурорів України.

Підрозділ 2.4. «Удосконалення правового регулювання виникнення, розвитку та припинення трудових відносин із працівниками органів прокуратури України» присвячено усуненню недоліків у чинному загальному та спеціальному законодавстві України, що регулює процес виникнення, розвитку та припинення службово-трудових відносин із працівниками органів прокуратури України.

Зазначено, що чинний Кодекс законів про працю України містить особливості регулювання праці деяких категорій працівників. Обґрунтовано необхідність доповнення статті 7 відповідного нормативно-правового акта вказівкою на диференціювання працівників на категорії залежно від наявності вирішальних чинників, наприклад, суб’єктного складу, особливостей трудової діяльності тощо.

Обґрунтовується , що Трудовий кодекс України повинен містити статтю з визначенням правового статусу працівника та основних його елементів із вказівкою на можливість існування додаткових складових для деяких категорій.

Запропоновано окрему статтю, що передбачатиме всі можливі підстави для припинення службово-трудових відносин із працівниками прокуратури України на підставі вищезазначеного аналізу норм чинного законодавства.

Наразі інститут стажування майбутніх спеціалістів характеризується набуттям майбутнім прокурором лише практичного досвіду. Запропоновано доповнити перелік функцій ще й такими елементами: адаптація молодого спеціаліста до умов та процесу праці та перевірка його професійного рівня, потенціалу, ділових та моральних якостей.

Доведено, що процес виникнення, розвитку та припинення трудових правовідносин із працівниками прокуратури України як державними службовцями потребує конструктивних змін на шляху до прогресивного розвитку.