ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА Автореферат

Актуальність теми. Ринкові умови господарювання, вступ України до СОТ змушують національні підприємства враховувати міжнародні екологічні вимоги та стандарти, природоохоронні нормативи з сертифікації. Екологічно несприятлива ситуація в країні викликана нераціональною структурою соціально-економічного комплексу, історично орієнтованого на розвиток переважно природоємних виробництв, зумовлює екологізацію діяльності підприємств, розроблення концепції стійкого екологічного розвитку суспільства. Нові підходи до екологічно спрямованого виробництва мають ґрунтуватися на екологічній культурі підприємства, яка віддзеркалює внутрішні аспекти: цінності, морально-етичні норми, що визначають екологічно стійкий, природозберігаючий характер діяльності підприємства. Сприяючи реалізації малоінвестиційної стратегії екологізації, екологічна культура створює не лише екологічний, соціальний, але й економічний ефект, який є надважливим для національних підприємств в умовах сучасної конкуренції.

Екологічна культура машинобудівного підприємства належить до складних матеріально-духовних феноменів, до дослідження яких науковці звернулися нещодавно. Різноманітні аспекти цієї проблематики висвітлюються в наукових працях зарубіжних та вітчизняних дослідників.

Проте недостатня дослідженість питань формування екологічної культури підприємств, відповідного розвитку екологічної освіти їхнього персоналу, розвитку його компетенцій у природоохоронній сфері, необхідність розроблення методичного забезпечення цього процесу, створення відповідних механізмів організації формування екологічної культури, інструментів оцінювання її стану зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність і практичну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів наукових досліджень Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Результати дослідження використано при виконанні держбюджетної теми ДН 8-09 "Теоретичні основи формування та використання потенціалу розвитку соціально-економічних систем" (номер держреєстрації 0109U000082, 2009-2011 рр.). Внесок автора полягає в розробленні механізму формування екологічної культури підприємства та способу оцінювання її стану.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій з формування екологічної культури машинобудівного підприємства.

Для досягнення мети дослідження поставлено та вирішено такі наукові та практичні завдання:

досліджено вплив машинобудівних підприємств на довкілля;

вивчено стан природоохоронної діяльності машинобудівних підприємств;

проаналізовано, доповнено й уточнено сутність поняття "екологічна культура підприємства";

класифіковано й угруповано чинники впливу на формування екологічної культури підприємства;

запропоновано структуру механізму формування екологічної культури машинобудівного підприємства;

розроблено спосіб оцінювання стану екологічної культури машинобудівного підприємства;

обґрунтовано кваліфікаційні вимоги до менеджера з природоохоронної діяльності машинобудівного підприємства;

розроблено спосіб оцінювання рівня компетенцій персоналу в природоохоронній сфері;

використано розроблені рекомендації в діяльності машинобудівного підприємства.

Об’єктом дослідження є процес формування екологічної культури підприємства. Предметом дослідження є теоретичні питання, принципи, методи та практичні аспекти формування екологічної культури машинобудівного підприємства.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність способів наукового пізнання, методів і прийомів, що використовувалися в процесі дослідження. Теоретичною базою роботи послугували фундаментальні положення теорії екологічного менеджменту, теорії підприємства, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань культури підприємства.

У роботі використано методи системно-структурного та порівняльного аналізу (при аналізі організації природоохоронної діяльності підприємств), метод експертних оцінок (при розробленні способу оцінювання стану формування екологічної культури), метод структурно-логічного аналізу та статистичний метод (при дослідженні розвитку машинобудівних підприємств та аналізі існуючих оцінок природоохоронної діяльності підприємства), процесний і ситуаційний підходи (при розробленні послідовності формування компетенцій персоналу та процедури моделювання компетенцій з природоохоронної діяльності персоналу; при створенні механізму формування екологічної культури підприємства), метод економіко-математичного моделювання (при розробленні програм для оцінювання стану екологічної культури підприємства та рівня компетенцій з природоохоронної діяльності персоналу).

Джерелами інформації є офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, наукові праці українських і зарубіжних учених, звітні дані машинобудівних підприємств, періодичні наукові видання, ресурси Inte
et.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат роботи полягає в розробленні механізму формування екологічної культури машинобудівного підприємства, у межах якого оцінюється стан екологічної культури, компетенцій з природоохоронної діяльності персоналу та визначаються напрями їхнього розвитку.

Наукова новизна основних результатів дисертаційної роботи, що виносяться на захист, полягає в такому:

уперше:

визначено сутність і структуру механізму формування екологічної культури машинобудівного підприємства, який ґрунтується на виділених властивостях, принципах і розроблених інструментах;

запропоновано спосіб оцінювання екологічної культури машинобудівного підприємства, у якому використовується система згрупованих показників за такими напрямами, як фінансування, організація природоохоронних заходів, виробництво, маркетинг;

удосконалено:

структуру та складові моделі менеджера з природоохоронної діяльності шляхом визначення й розвитку його інформаційної, комунікативної, соціальної, правової та інших груп компетенцій;

спосіб оцінювання рівня компетенцій персоналу промислового підприємства в природоохоронній сфері, який базується на сукупності розроблених показників, що характеризують групи компетенцій (інформаційну, комунікативну, соціально-правову) та є підставою для розроблення змісту освітніх заходів щодо формування екологічної культури підприємства;

класифікацію чинників впливу на формування екологічної культури машинобудівного підприємства шляхом виокремлення груп чинників, що сприяють розвитку культури або стримують його;

уточнено:

поняття екологічної культури підприємства як сукупності нематеріальних цінностей і норм відносин підприємства з природним середовищем для збереження природних ресурсів, забезпечення здоров'я працівників і споживачів, екологічно безпечного розвитку підприємства та суспільства.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в дисертаційній роботі підходи, способи та одержані результати є методичною основою формування екологічної культури на машинобудівному підприємстві. До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать:

процедура оцінювання стану екологічної культури машинобудівного підприємства;

механізм формування екологічної культури машинобудівного підприємства;

комп’ютерні програми оцінювання стану екологічної культури та компетенцій з природоохоронної діяльності персоналу.

Результати роботи використано в практичній діяльності машинобудівних підприємств, що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатку до дисертації: ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (довідка
№ 315 від 30.08.2010 р.), ВАТ "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" (довідка № 1-2/524 від 23.06.2010 р.), ВАТ "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" (довідка № 435 від 18.05.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження в області розвитку та організації екологічної культури на машинобудівних підприємствах. Внесок здобувача в колективно опубліковані праці конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, висновки та пропозиції доповідалися й отримали схвалення на Міжнародній науково-практичній конференції "Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика" (м. Дрогобич, 2007 р.), Міжнародній Інтернет-конференції "Розвиток України у XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми" (м. Тернопіль, 2008 р.), Міжрегіональній науково-практичній конференції "Проблеми економіки й управління у промислових регіонах" (м. Запоріжжя, 2008 р), IV Международной научно-практической конференции "Украина и мировое сообщество: теория и практика хозяйствования" (г. Симферополь, 2008 г.), IV Международной научно-практической конференции "Бъдещето проблемите на световната наука – 2008" (гр. София, 2008 г.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Економічні, екологічні та соціальні проблеми вугільних регіонів СНД" (м. Краснодон, 2009 р.), ІХ Всеукраїнській науковій конференції "Екологічний менеджмент у загальній системі управління"
(м. Суми, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів" (м. Донецьк, 2009 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки" (Луганськ, 2009), І Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні питання теорії та практики менеджменту" (м. Луганськ,
2010 р.).

Публікації. Основні результати роботи опубліковано в 20 наукових працях, серед яких 4 статті – у наукових журналах, 6 статей – у збірниках наукових праць, 10 публікацій – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 5,69 д.а., з яких автору належить 4,6 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 202 сторінках друкованого тексту. Матеріали роботи містять 38 таблиць і 35 рисунків, які подано на 42 сторінках. Список використаних джерел із 187 найменувань уміщено на 17 сторінках, 5 додатків – на 13 сторінках.