ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ СТРАТЕГІЙ ПІДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію про їх апробацію та впровадження.

У першому розділі «Теоретичні основи формування конкурентних стратегій підприємства» розглянуто генезис економічної думки щодо сутності та змісту основних категорій та понять процесу формування конкурентних стратегій підприємств, встановлено сутність, характеристики та місце в процесі формування стратегій підприємств потенціалу підприємства, визначено сучасні тенденції створення конкурентних переваг та конкурентних стратегій підприємств зв’язку.

У роботі встановлено, що складність та багатогранність процесу формування конкурентних стратегій підприємств обумовлюється різноплановою дією категорій та понять, які є його рушійними силами, серед них: конкурентоспроможність, якість продукції (послуг), стратегічна конкурентоспроможність, стратегія, потенціал та ін.. У зв’язку з цим здійснено систематизацію існуючих теоретичних підходів щодо визнання вище зазначених категорій та понять, що дозволило автору обґрунтувати їх сутність, визначити особливості дії та взаємодії в економічних процесах.

Проаналізувавши наукові здобутки у сфері стратегічного управління встановлено, що такі ключові поняття як «стратегія» та «стратегічна конкурентоспроможність» досі не уніфіковано. З проведеного етимологічного аналізу слідує, що за сутністю стратегія не є планом, бо навіть «найреальніший план» не може передбачити можливі зміни на перспективу, стратегія є функцією направлення, яка передбачає свободу вибору в залежності від економічної ситуації. Отже, найдоцільніше поняття «стратегія» викласти у такій формі: стратегія - це модель розвитку суб’єкту господарювання, яка містить в собі сукупність цілей, а також методів та технологій їх досягнення, які в умовах мінливого зовнішнього середовища постійно коригуються з метою адаптації до змін останнього у процесі досягнення намічених орієнтирів. В роботі доведено, що конкурентоспроможність – це властивість суб’єкту господарювання та на основі синтезу складових запропоновано наступне визначення: стратегічна конкурентоспроможність - це властивість суб'єкту господарювання, завдяки швидкій адаптації до змін зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування, здобувати додаткові конкурентні переваги й ефективно їх використовувати, щоб здобути перемогу в конкурентній боротьбі і домогтися досягнення поставлених цілей.

Сьогодні зростає науковий інтерес до ефективного управління технологічними та організаційними змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використання потенційних можливостей (потенціалу) підприємств. Визнаючи потенціал підприємства, як багатомірне складне економічне поняття, здійснено систематизацію підходів до трактування його сутності та складових і встановлено, що саме складові потенціалу підприємства відображають реальні та потенційні його можливості. Фінансовий потенціал виступає однією із головних складових потенціалу підприємства, яка відображає його фінансову спроможність та характеризує здатність підприємства забезпечувати своє функціонування та досягнення стратегічних фінансових цілей на основі використання системи наявних фінансових ресурсів.

Оскільки важливим моментом при формуванні конкурентних стратегій підприємства є врахування дії різноманітних зовнішніх та внутрішніх факторів, здійснено систематизацію факторів впливу на процес формування конкурентних стратегій підприємств та відображено взаємозв’язок у системі взаємодіючих факторів. В основу систематизації покладено систему факторів, яка поділяється на фактори впливу внутрішнього середовища, які за суттю є внутрішніми можливостями підприємства (складовими потенціалу) та фактори впливу зовнішнього середовища, серед яких ринкові фактори та фактори опосередкованого впливу.

 На підставі обґрунтування складових потенціалу підприємства та із врахуванням специфіки діяльності підприємств галузі зв’язку, запропоновано виділення фактора «потенціал партнерських зв’язків», який спричинений дією як факторів впливу зовнішнього середовища, так і факторів впливу внутрішнього середовища. Цінність та практичне значення такої пропозиції полягає в тому, що зазначений фактор розширює розуміння потенціалу за функціональною сферою виникнення та характеризує можливість спільної роботи підприємства зі своїми партнерами щодо використання різноманітних ресурсів, які недоступні окремо взятому підприємству галузі з метою отримання позитивних результатів діяльності. На основі даної системи факторів можна  моделювати  діяльність  підприємств галузі зв’язку, здійснювати  комплексний  пошук  внутрішніх  резервів підвищення конкурентоспроможності підприємств, що розширює процедуру врахування ключових факторів в процесі формування конкурентних стратегій підприємств зв’язку.

Конкурентоспроможність підприємства визначається різноманітними чинниками, які проявляються в конкурентних перевагах. На підґрунті дослідження сутності та ознак конкурентних переваг, в роботі дістав подальшого розвитку їх поділ. Враховуючи специфіку створення конкурентних переваг на високодинамічних конкурентних ринках, яким є сфера телекомунікацій, до існуючих ознак запропоновано додати такі ознаки як: за ступенем стійкості на конкурентному ринку (низький, середній, високий) та часом досягнення (набуття): реальні і потенційно можливі.

Зазначено, що конкурентні переваги визначають конкурентну ринкову позицію підприємства для збереження якої підприємства мають проводити адекватні стратегічні та оперативні зміни в рамках своїх конкурентних стратегій. Сьогодні відомо багато видів (типів) конкурентних стратегій і тому дисертантом систематизовано їх поділ у розрізі окремих класифікаційних ознак та об’єднано в систему, при цьому наголошено, що розмаїття  конкурентних стратегій не свідчить про їх взаємовиключення; окремі конкурентні стратегії взаємодоповнюють одна одну.

В роботі дістала подальшого розвитку загальна послідовність формування конкурентної стратегії підприємства. Проаналізувавши підходи різних науковців стосовно поетапної розробки та реалізації конкурентної стратегії, здобувачем виділено та обґрунтовано сім основних етапів розробки та реалізації конкурентної стратегії підприємства зв’язку: 1) визначення стратегічної цілі та постановка завдань; 2) аналіз та оцінка середовища; 3) аналіз стратегічних альтернатив; 4) вибір стратегії; 5) планування реалізації стратегії; 6) реалізація стратегії; 7) контроль реалізації, оцінка та корегування стратегії.

У другому розділі «Науково-методичне забезпечення конкурентних стратегій підприємств галузі зв’язку України» проведено оцінку та аналіз результатів стратегічного розвитку галузі зв’язку України, обґрунтовано методичні основи формування конкурентних стратегій підприємств та систему показників оцінювання рівня фінансового потенціалу підприємства.

У ході аналізу та оцінки результатів стратегічного розвитку галузі зв’язку України за період 1997-2009 рр. виявлено основні тенденції та встановлено, що результативність діяльності галузі залежить від світових тенденцій розвитку сфери телекомунікацій і знаходиться під впливом сукупності внутрішньогалузевих позитивних та негативних чинників. Результати аналізу та оцінки галузі зв’язку вказують на її нестійкий та важкопрогнозований розвиток внаслідок негативного впливу чинників (загострення конкурентної боротьби, інфляція, недостатній розвиток фінансового ринку, недосконалість податкової системи, законодавчого регулювання, низький рівень технічного озброєння та ін.), що сприяє підвищенню ризику впровадження будь-яких програм інвестиційного розвитку галузі та вказує на необхідність вирішення проблем ефективного управління. Наголошено, що особливості розвитку галузі чинять значний вплив на реалізацію економічних програм розвитку підприємств галузі, що необхідно враховувати у процесі формування їх конкурентних стратегій.

Враховуючи досить значну кількість методів, які застосовуються в процесі формування конкурентних стратегій підприємств, в роботі здійснено їх систематизацію, автором зазначено особливості застосування різних методів, доведено необхідність розмежування сфер їх використання та доцільність одночасного застосування низки методів, але тільки після їх глибокої адаптації до української специфіки.

Ключовою (базовою) умовою вибору та реалізації стратегій підприємства виступає досягнутий ним рівень конкурентоспроможності. В сукупності методичні підходи до оцінювання рівня конкурентоспроможності створюють науково-методичне забезпечення конкурентних стратегій підприємства. Рівень конкурентоспроможності підприємства визначається на підставі аналізу та оцінювання усіх складових потенціалу підприємства. Величина сукупного потенціалу підприємства (рівень потенційних можливостей) є результатом спільних зусиль з реалізації його окремих складових. Оскільки, матеріальною основою потенціалу підприємства виступають фінансові ресурси, які відображені у його балансі, то загальний рівень потенціалу підприємства, в першу чергу, визначається рівнем його фінансового потенціалу, а всі інші складові потенціалу прямо чи опосередковано залежать від ефективності управління фінансово-господарською діяльністю підприємства в розрізі окремих видів діяльності. Отже, оцінювання рівня фінансового потенціалу підприємства є основою вибору його функціональних та конкурентних стратегій.

Для аналізу та оцінювання рівня фінансового потенціалу підприємства застосовують методики фінансового-економічного аналізу, центральне місце в яких належить аналізу фінансового стану підприємства.  Обґрунтовано, що фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована за різноманітними показниками характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, в частині його фінансового потенціалу, характеризується наявністю, розміщенням та використанням фінансових ресурсів та відображає здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. На підставі систематизації різних методичних підходів, враховуючи специфіку діяльності підприємств зв’язку доведено, що оцінювання рівня фінансового потенціалу підприємства зв’язку доцільно проводити на основі системи показників оцінювання, яка містить шість груп показників: майнового стану підприємства; ділової активності підприємства;  фінансової стійкості підприємства; платоспроможності та ліквідності підприємства; рентабельності (прибутковості) підприємства; ринкової активності підприємства. Дисертантом зазначено, що з метою отримання комплексного оцінювання фінансового потенціалу підприємства, окрім застосування коефіцієнтного аналізу доцільним є також встановлення рівня фінансової стійкості та ймовірності банкрутства підприємства, що дозволить отримати додаткову інформацію та підвищить якість оцінювання.

У третьому розділі «Складові механізму оцінювання фінансового потенціалу в процесі формування конкурентних стратегій підприємств галузі зв’язку України» побудовано модель розробки, прийняття та оцінки управлінського рішення щодо управління фінансовим потенціалом підприємства зв’язку, проведено оцінку рівня фінансового потенціалу підприємств зв’язку та обґрунтовано критерії прийняття рішення щодо вибору стратегії підприємства,  розроблено процедуру вибору стратегічних альтернатив розвитку в процесі формування конкурентних стратегій підприємств зв’язку.

Автором доведено необхідність виділення у моделі розробки, прийняття та оцінки управлінського рішення щодо управління фінансовим потенціалом підприємства зв’язку трьох рівнів: прийняття рішення, реалізація рішення та рівень дій, що сприятиме оптимізації процесу управління фінансовим потенціалом підприємства.

Інформаційним забезпеченням при створенні складових механізму оцінювання фінансового потенціалу в процесі формування конкурентних стратегій підприємств галузі зв’язку є, в першу чергу, результати аналізу господарської діяльності підприємств цієї галузі. Аналітичне дослідження  проведено на основі звітності восьми підприємств галузі та встановлено, що визначний вклад у загальногалузевий розвиток вносять підприємства, які надають послуги мобільного зв’язку. Інтегральна оцінка, по при всі недоліки, які притаманні методам побудови інтегрального показника, є значним доповненням до комплексного аналізу та оцінювання підприємств зв’язку. В роботі вперше запропоновано методичний підхід щодо визначення рівня фінансового потенціалу підприємства, який дозволяє отримати об’єктивну оцінку результатів діяльності підприємств зв’язку і сприяє раціональному вибору стратегічних альтернатив їх розвитку, оскільки при побудові інтегрального показника, із використанням методу відстаней, застосовано нове визначення полюсів (граничних значень показників та ), що  враховує напрям та особливості дії окремих фінансових показників на кінцеві результати діяльності підприємств зв’язку. Послідовність розрахунку інтегрального показника рівня фінансового потенціалу підприємства подана на рис. 1.

Автором розраховано інтегральні показники рівня фінансового потенціалу підприємств зв’язку і встановлено, що протягом трьох років найкращим є рівень фінансового потенціалу у ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», найгіршим у ЗАТ «Українські радіосистеми», у  ЗАТ «Український мобільний зв’язку» відмічено  втрату рівня фінансового потенціалу, рис. 2. Підкреслено, що результати оцінювання рівня фінансового потенціалу підприємства за системою показників та комплексного аналізу мають бути одночасно враховані, вони виступають основними критеріями прийняття рішення щодо вибору функціональної стратегії підприємства – його фінансової стратегії, яка є однією із основних в процесі вибору конкурентної стратегії підприємства.  

Дисертантом удосконалено організаційний механізм вибору фінансової стратегії підприємства, в основі якого  лежить оцінка рівня фінансового потенціалу, яка свідчить про рівень фінансової спроможності підприємства та розроблена автором матриця зміни рівня фінансової спроможності  підприємства, яка  відображає взаємодію чинників і дає змогу встановити напрямок і причини змін фінансової спроможності підприємства у часі.