АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДДІВ МІСЦЕВИХ ЗАГАЛЬНИХ СУДІВ У ПРОВАДЖЕННІ ПО СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок з науковими планами та програмами, окреслюються мета і завдання, об’єкт і предмет, вказуються методи дослідження, висвітлюється наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження, публікації та структуру роботи.

Розділ 1 «Судова влада в провадженні по справах про адміністративні правопорушення», який містить три підрозділи, присвячений з’ясуванню ролі та місця місцевих загальних судів у системі органів державної влади України, а також характеристиці діяльності суддів місцевих загальних судів як суб’єктів провадження по справах про адміністративні правопорушення та її правовому забезпеченню.

У підрозділі 1.1 «Місце і роль місцевих загальних судів у системі органів державної влади України» зазначено, що судова влада посідає особливе місце в системі державної влади, обумовлене специфікою її правової природи, функціями та завданнями. Визначаються і характеризуються ознаки, які відокремлюють органи судової влади від інших державних органів.

Обґрунтовується, що основною, незалежною ланкою в системі судів загальної юрисдикції є місцеві суди, які самостійно вирішують справи, керуючись виключно чинним законодавством і правосвідомістю, діють у межах територіальних одиниць та найбільш наближені до населення.

Комплексно досліджуються юридична природа, структура та зміст понять «судочинство» і «правосуддя», нормативна невизначеність яких ускладнює вирішення теоретичних і практичних проблем при здійсненні судочинства, негативно впливає на правове регулювання правового статусу суддів. Обґрунтовується необхідність чіткого визначення даних термінів на законодавчому рівні, пропонується внесення відповідних змін до Конституції України, в нормах якої, на відміну від законодавчої та виконавчої, не відводиться належного місця судовій владі.

На основі аналізу чинного законодавства характеризуються функції органів судової влади, головною з яких визначається правосуддя. Наголошується на тому, що, незважаючи на досить широке теоретичне вивчення функціонування судів, питання судового контролю як адміністративно-правового засобу захисту прав людини потребує більш глибокого дослідження.

У підрозділі 1.2 «Судді місцевих загальних судів як суб’єкти провадження по справах про адміністративні правопорушення» вивчаються теоретичні погляди вчених на сутність провадження по справах про адміністративні правопорушення, пропонується його визначення як правового інституту, в рамках якого здійснюється нормативно встановлений порядок процесуальних дій з метою забезпечення законного і об’єктивного розгляду та вирішення справ по суті.

Виходячи з існуючих підходів до класифікації суб’єктів адміністративно-деліктного провадження пропонується розділити їх на наступні групи: 1) компетентні органи та особи, наділені правом на владні дії щодо забезпечення руху справи та прийняття по ній рішення; 2) суб’єкти, що мають особистий інтерес у справі; 3) суб’єкти, що сприяють здійсненню провадження по справі; 4) суб’єкти, що сприяють виконанню постанови у справі; 5) організації та особи, які сприяють здійсненню виховної роботи з правопорушниками. Обґрунтовується, що в системі суб’єктів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, провідну роль відіграють судді місцевих загальних судів, які за своїм функціональним призначенням наділені правом розглядати справу, перевіряти на відповідність надані матеріали та складати правові документи, а також приймати владні, обов’язкові для виконання рішення.

У процесі аналізу співвідношення понять «адміністративна юрисдикція» і «адміністративна юстиція» з’ясовується, що судді місцевих загальних судів є суб’єктами адміністративно-юрисдикційної діяльності, оскільки їх нормативно закріплені повноваження направлені на застосування заходів адміністративно-правового примусу у зв’язку зі скоєним або таким, що чиниться, адміністративним правопорушенням або недотриманням вимог чинного законодавства України.

У підрозділі 1.3 «Правове забезпечення діяльності суддів місцевих загальних судів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення» зазначається, що характерною ознакою діяльності суддів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення є високий рівень нормативної регламентації, завдяки якому найбільшою мірою гарантується захист прав і законних інтересів його суб’єктів, потерпілих, інших заінтересованих осіб, а також забезпечується винесення законних та справедливих рішень.

Вивчається сучасний стан правового забезпечення адміністративно-процесуальної діяльності суддів місцевих загальних судів, класифікуються нормативні акти, які її регламентують. Особлива увага приділяється вивченню Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначаються суперечності та прогалини в їх нормах.

Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність суддів місцевих загальних судів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення, пропонується розглядати як офіційні документи типового характеру, видані органами державної влади, згідно з якими встановлюються засади функціонування та статус суддів, а також обов’язкові правила необхідних або можливих дій суб’єктів адміністративного провадження з метою регулювання правових відносин у державі.

Розділ 2 «Правовий статус суддів місцевих загальних судів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення» містить три підрозділи, в яких науковому аналізу піддані зміст поняття правового статусу суддів, а також механізм його реалізації в процесі провадження по справах про адміністративні правопорушення.

У підрозділі 2.1 «Зміст правового статусу суддів місцевих загальних судів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення» проводиться аналіз змісту понять «суб’єкт права», «суб’єкт правовідносин», «правовий статус», «правове становище», вивчається наявність різних наукових підходів до їх вивчення.

Визначається поняття правового статусу суддів місцевих загальних судів як сукупність врегульованих законодавчими нормами прав, обов’язків, гарантій діяльності та відповідальності, а також заборон і обмежень, направлених на реалізацію завдань щодо об’єктивного розгляду та вирішення справ по суті.

Обґрунтовується, що в процесі провадження по справах про адміністративні правопорушення судді місцевих загальних судів реалізують свій загальний і спеціальний правовий статус. Загальний правовий статус характеризується у вигляді сукупності універсальних прав і обов’язків судді як громадянина держави, врегульованих нормами Конституції України. При дослідженні спеціального правового статусу суддів місцевих загальних судів вивчаються спеціальні права, обов’язки, вимоги, обмеження, відповідальність та гарантії діяльності, обумовлені специфікою їх професійної діяльності.

Правовий статус суддів місцевих загальних судів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення комплексно досліджується у вигляді структурних елементів, об’єднаних у три основні блоки: цільовий, структурно-організаційний та компетенційний. Особлива увага приділяється вивченню компетенції суддів, що визначається як законодавчо закріплена сукупність їх прав і обов’язків (повноважень) у процесі здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення та винесення рішення про притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності. Аналізуються основні складові частини компетенції суддів (функціональна, предметна, територіальна та процесуальна), вивчаються їх особливості.

У підрозділі 2.2 «Реалізація правового статусу суддями місцевих загальних судів у процесі провадження по справах про адміністративні правопорушення» вивчається зміст поняття «провадження у справах про адміністративні правопорушення», нормативне визначення якого не міститься в нормах чинного законодавства. Пропонується провадження про адміністративні правопорушення розуміти як нормативно врегульований комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених процесуальних дій суддів щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Досліджується процес провадження по справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється суддями місцевих загальних судів, характеризуються його стадії та етапи, з яких вони складаються, наводяться конкретні приклади із судової практики. Особлива увага приділяється центральній стадії провадження – розгляду справи про адміністративне правопорушення по суті, у рамках якої виявляються найважливіші риси, властиві юрисдикційній адміністративно-процесуальній діяльності суддів місцевих загальних судів. Обґрунтовується, що підготовка справи до розгляду є важливим етапом адміністративного провадження, при здійсненні якого головна роль відводиться судді – саме він несе відповідальність перед усіма учасниками процесу за винесене рішення. При цьому зазначається, що чинне законодавство не визначило конкретних строків здійснення підготовки справи, встановивши лише загальний строк її розгляду.

Обґрунтовується, що особливістю адміністративно-процесуального статусу суддів місцевих загальних судів є розгляд найбільш складних справ про адміністративні правопорушення з підвищеним ступенем суспільної небезпеки та шкідливості, за які передбачено найсуворіші адміністративні стягнення, а також справ про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

На основі аналізу наукових юридичних праць вчених та чинного законодавства вивчається використання в судовій практиці інституту малозначущості правопорушень як підстави звільнення від адміністративної відповідальності. Зазначається, що даний вид правопорушень зустрічається досить часто, однак поняття «малозначущість» у чинному законодавстві не розкривається, відсутній також перелік малозначущих адміністративних правопорушень. Пропонується внести відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, конкретизувавши делікти, до яких можна застосувати термін «малозначущі правопорушення», взявши за основу критерій незначності збитку або шкоди від заподіяного правопорушення.

У підрозділі 2.3 «Особливості реалізації правового статусу суддями місцевих загальних судів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення, порушених органами внутрішніх справ України» визначається механізм взаємодії місцевих загальних судів з органами внутрішніх справ України та його особливості, обумовлені роллю суддів у наведенні правопорядку в державі, а також здійсненням судового контролю за діяльністю працівників міліції, уповноважених складати протоколи і розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Зазначено, що чітка регламентація правового статусу суддів місцевих загальних судів у процесі провадження по справах про адміністративні правопорушення, порушених органами внутрішніх справ, вивчення динаміки зростання кількості справ про притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності дозволить підвищити ефективність діяльності правоохоронних органів та реалізації ними принципу невідворотності покарання. На основі аналізу нормативно-правових актів досліджується суб’єктивна, об’єктивна, альтернативна і виключна підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.

Вивчаються та аналізуються недоліки в роботі суддів загальних місцевих судів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме: накладення адміністративного стягнення, не передбаченого санкцією тієї норми, за якою особа притягується до відповідальності; невиконання вимоги ст. 280 КУпАП щодо встановлення під час розгляду справи всіх необхідних обставин, зокрема тих, що пом’якшують або обтяжують відповідальність; розгляд не підвідомчої судді справи; в порушення вимог ст. 283 КУпАП вкрай стисле викладення обставин справи, відсутність пояснень правопорушників тощо.

Зроблено висновок, що ефективне забезпечення захисту прав і свобод громадян у процесі провадження по справах про адміністративні правопорушення можливе лише за умови тісної співпраці суддів місцевих загальних судів з працівниками органів внутрішніх справ України.

Розділ 3 «Основні напрямки підвищення ефективності діяльності суддів місцевих загальних судів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення» містить два підрозділи, в яких на основі узагальненого аналізу існуючих наукових, нормативних джерел, а також сучасної судової практики та передового досвіду функціонування суду зарубіжних держав визначаються шляхи вдосконалення діяльності суддів місцевих загальних судів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення.

У підрозділі 3.1 «Вдосконалення правового статусу суддів місцевих загальних судів при розгляді справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що одним із основних завдань подальшого проведення судово-правової реформи має стати розроблення концептуальних основ правового статусу суддів відповідно до вимог міжнародних країн.

Обґрунтовується, що, незважаючи на наявність у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» позитивних новацій, ряд його концептуальних положень не відповідає нормам Конституції України, містить внутрішні суперечності та неточності, що унеможливлює належне регулювання правових засад статусу суддів місцевих загальних судів відповідно до вимог чинного законодавства та міжнародних стандартів у сфері правосуддя.

З урахуванням сучасного розвитку правової системи України та судової практики доводиться, що механізм формування органів суддівського самоврядування не повною мірою відповідає принципу демократії, є формалізованим в аспекті обрання делегатів конференцій і з’їзду суддів, членів рад суддів, особливо суддів місцевих загальних судів. Досліджується рівень відповідності існуючих юридичних гарантій принципу незалежності суддів, з’ясовуються особливості дії процесуальних гарантій незалежності суддів в адміністративному процесі. На основі аналізу чинного законодавства та міжнародних нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус суддів, вносяться пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення його реалізації.

Підсумовується, що правовий статус суддів загальних місцевих судів є одним із важливих чинників, який впливає на їх незалежність. Його зміст включає гарантії недоторканності (як особистої, так і членів сімей), належних умов роботи та оплати праці, які на практиці не виконуються. У зв’язку з наведеним подається ряд науково обґрунтованих і підтверджених практичною діяльністю пропозицій щодо внесення до Конституції України та чинного законодавства положень про вдосконалення механізму дисциплінарної відповідальності суддів, їх матеріального та фінансового забезпечення. Пропонується визначити в чинному законодавстві гарантії прав судді з метою захисту від необґрунтованого обвинувачення в неналежному виконанні службових обов’язків.

У підрозділі 3.2 «Шляхи оптимізації організаційного забезпечення діяльності суддів місцевих загальних судів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення» обґрунтовується необхідність ефективної організації функціонування судів з метою дієвого забезпечення доступності правосуддя, незалежності та самостійності суду, справедливого розгляду справ у встановлені законодавством строки, а також обов’язкового виконання судових рішень.

Місцевий загальний суд розглядається як соціальна система, на яку покладається виконання однієї з основних функцій держави – забезпечення захисту прав і свобод громадянин, інтересів суспільства та держави. Досліджується зміст поняття «адміністрування», що викликано його недостатньою науковою розробленістю. Доводиться необхідність застосування сучасних методів адміністрування судів, удосконалення побудови судової системи, методів і форм підвищення кваліфікації суддів і працівників суду, систематизації процесів ведення діловодства та узгодження автоматизованих процесів, а також призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з них. Наголошується, що органи та посадові особи, які здійснюють адміністрування, не мають права втручатися в здійснення процесуальної діяльності суддів, суворо дотримуючись принципу їх незалежності.

На основі аналізу судової практики обґрунтовується, що на винесення суддями місцевих загальних судів рішень під час провадження по справах про адміністративні правопорушення впливають одночасно фактори як процесуального, так і організаційного характеру, що характеризуються у сукупності, оцінюючи значення та роль кожного з них. Визначається, що порушення суддями процедури розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, а також винесення ними помилкових рішень є наслідком недосконалих норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв’язку з чим обґрунтовуються науково-теоретичні висновки та практичні пропозиції, спрямовані на їх удосконалення.