АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і задачі‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України» присвячено з’ясуванню сучасного стану кадрового забезпечення ОВС України; характеристиці управління якістю як категорії адміністративно-правової науки; визначенню принципів, завдань та функцій управління якістю кадрового забезпечення ОВС; уточненню адміністративно-правового статусу суб’єктів управління якістю кадрового забезпечення ОВС; характеристиці правових засад управління якістю кадрового забезпечення ОВС та визначенню місця серед них адміністративно-правового регулювання.

У підрозділі 1.1 «Сучасний стан кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» формулюється поняття кадрового забезпечення ОВС України, окреслюються проблеми у цій сфері управління та визначаються напрямки його удосконалення, серед яких: розроблення та прийняття Концепції кадрового забезпечення ОВС, проведення кодифікації нормативно-правих актів, які регулюють кадрове забезпечення ОВС; розроблення науково обґрунтованої потреби кожної галузевої служби у спеціалістах відповідного рівня; запровадження нових форм навчання особового складу; відновлення роботи апробованих раніше «Шкіл начальників ГУМВС (УМВС)», курсів підготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів усіх рівнів; розробка та реалізація плану підготовки резерву кадрів на службу до органів внутрішніх справ; проведення ротації перспективних і здібних молодих фахівців за схемою «райвідділ – ГУМВС (УМВС)», «ГУМВС (УМВС) – апарат Міністерства – ВНЗ» і навпаки; поновлення реформування системи добору, комплектування, підготовки та підвищення кваліфікації особового складу; розроблення та прийняття Програми профілактики порушень законності, дисципліни та надзвичайних подій в органах внутрішніх справ та ін.

У підрозділі 1.2 «Управління якістю як категорія адміністративно-правової науки» зазначається, що із розвитком науково-технічного прогресу проблема підвищення рівня управління якістю стає більш складною. Управління якістю визначається як скоординована цілеспрямована діяльність з прийняття стратегічних рішень у сфері якості, визначення політики щодо якості, організації робіт з якості та контролю за нею на основі оптимального поєднання взаємообумовлених показників ефективності такої діяльності.

Наголошується, що впровадження системи управління якістю в органах державної влади надасть можливість: підвищити ефективність використання бюджетних коштів; збільшити прозорість діяльності та рішень, що приймаються; збільшити мотивацію та задоволеність персоналу за рахунок кращої організації його роботи; підвищити керованість роботи, можливість її удосконалення. Впровадження новітніх науково обґрунтованих систем управління якістю забезпечить результативність діяльності та досягнення високих показників реалізації управлінських рішень.

У підрозділі 1.3 «Принципи, завдання та функції управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» зазначається, що провідне місце в системі управління якістю кадрового забезпечення ОВС займають принципи управління. Такі принципи об’єднано у дві групи: загальні (основні) та спеціальні (специфічні). Вихідними для управління якістю кадрового забезпечення є загальні принципи, що визначені у нормативно-правових актах, перш за все, в Конституції України (пріоритету прав і свобод людини і громадянина, законності, гласності, рівності), Законі України «Про державну службу» (служіння народу України, демократизму і законності, гуманізму і соціальної справедливості, професіоналізму і компетентності, ініціативності, персональної відповідальності), Законі України «Про міліцію» (законності, гуманізму, гласності, поваги до особи, соціальної справедливості) та інших нормативно-правових актах різного рівня. До спеціальних принципів управління якістю кадрового забезпечення ОВС України віднесено такі: наукова обґрунтованість потреби органів та підрозділів внутрішніх справ у працівниках тієї чи іншої кваліфікації, професіоналізм, компетентність, поєднання єдиноначальності та колегіальності, відповідальність, ієрархічність, ретельність відбору та вивчення працівників за їх діловими і моральними якостями; своєчасне оновлення кадрів, оптимальне поєднання чисельності досвідчених та молодих працівників; поєднання довіри і поваги до працівників органів внутрішніх справ з принциповою вимогливістю до них тощо. Визначено основні завдання та функції управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ.

У підрозділі 1.4 «Адміністративно-правовий статус суб’єктів управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» зазначається, що реформування кадрової політики в органах внутрішніх справ безпосередньо пов’язане із чітким визначенням та закріпленням адміністративно-правового статусу суб’єктів управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ, до яких віднесені: Міністерство внутрішніх справ України; Кадрова комісія МВС України; Колегія МВС України; Департамент кадрового забезпечення МВС та його структурні підрозділи на місцях, у тому числі інспекції по особовому складу органів внутрішніх справ; атестаційні комісії; підрозділи внутрішньої безпеки; інспекторські підрозділи; контрольно-ревізійні підрозділи; штаби; чергові частини; наставники; керівники (начальники) усіх рівнів, які, будучи посадовими особами, безпосередньо вирішують завдання управління якістю кадрового забезпечення, виконують виконавчо-розпорядчі функції.

У підрозділі 1.5 «Правові засади управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ та місце серед них адміністративно-правового регулювання» визначається система правових актів, які регулюють управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ, значення та особливості адміністративного законодавства у досліджуваній сфері управління.

Запропоновано розробити внутрішньовідомчу Настанову із запровадження в ОВС системи управління якістю, в якій передбачити: нормативні документи, що регулюють діяльність ОВС; політику якості ОВС, показники, за якими оцінюється її реалізація, та схему їх моніторингу; перелік управлінських послуг, що надаються ОВС, та категорії споживачів цих послуг; організаційну структуру ОВС; структуру процесів ОВС, їх послідовність та взаємозв’язок; зв’язок між процесами ОВС, правовими нормами Положення про МВС України, розділами стандарту ДСТУ ISO 9001–2001; інформацію про порядок виконання процесів або посилання на документи, в яких детально описане їх виконання. Окремий розділ Настанови доцільно присвятити управлінню якістю кадрового забезпечення в ОВС.

Розділ 2 «Форми оцінювання якості кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України» присвячено з’ясуванню сутності та особливостей таких форм оцінювання якості кадрового забезпечення ОВС як атестація, переміщення по службі, дисциплінарні заохочення та стягнення; уточненню значення періодичного оцінювання якості кадрового забезпечення ОВС; з’ясуванню особливостей оцінювання якості кадрового забезпечення органів внутрішніх справ громадськістю.

У підрозділі 2.1 «Поняття форм оцінювання якості кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» зазначається, що оцінювання персоналу є одним із основних напрямів кадрового забезпечення ОВС, за допомогою якого визначається ефективність роботи працівників.

Форми оцінювання якості кадрового забезпечення ОВС визначені як зовнішні прояви управлінських дій у сфері кадрового забезпечення, спрямовані на оцінку особистих якостей та результатів професійної діяльності рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ.

Запропоновано класифікацію форм оцінювання якості кадрового забезпечення ОВС. Так, залежно від періодичності проведення форми оцінювання якості кадрового забезпечення ОВС можливо класифікувати на: атестацію, щорічне, щопіврічне, щоквартальне та щоденне оцінювання (оцінювання виконання конкретного завдання). Як окремі форми оцінювання персоналу в органах внутрішніх справ, можна розглядати переміщення по службі, дисциплінарні заохочення та стягнення, а також оцінювання якості кадрового забезпечення органів внутрішніх справ громадськістю.

У підрозділі 2.2 «Сутність та особливості атестації як найпоширенішої форми оцінювання якості кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» зазначається, що атестація виступає у якості процесу, нерозривно пов’язаного із всебічною оцінкою особи, яка атестується. Це свого роду управлінський процес, що виконує організуючу, координуючу, контролюючу й аналітичну функції по відношенню до персоналу. Основною метою такої управлінської діяльності є стимулювання розвитку професіоналізму персоналу, відповідальності та підвищення ефективності професійної діяльності.

Процедура атестації – важливий процес, який дозволяє встановити професійну відповідність працівників ОВС встановленим вимогам, виявити недоліки кадрового складу. Атестація сприяє вдосконаленню кадрового потенціалу, створенню оновленого, потужного та дієздатного апарату, становленню професійної та авторитетної служби. Надаються пропозиції щодо внесення доповнень до Інструкції про порядок проведення атестування особового складу МВС України.

У підрозділі 2.3 «Значення річного, піврічного, квартального та щоденного оцінювання якості кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» зазначається, що періодичне оцінювання якості кадрового забезпечення ОВС має на меті підвищення ефективності професійної діяльності, визначення відповідності працівників займаній посаді, формування працездатного колективу.

Відповідно до поставлених завдань оцінювання може бути щорічним, щопіврічним, щоквартальним і щоденним. Останнє з них є найбільш оперативним і дозволяє керівникові своєчасно проконтролювати й відреагувати на результати діяльності підлеглого.

Запропоновано розробити Інструкцію про порядок проведення періодичної оцінки якості виконання рядовим та начальницьким складом ОВС покладених на них завдань та обов’язків.

У підрозділі 2.4 «Поняття та особливості переміщення по службі як форми оцінювання якості кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» зазначається, що ротація кадрів повинна стати невід’ємною складовою системи роботи з кадрами в ОВС України, ефективним засобом формування дієвого кадрового резерву.

Під переміщенням по службі як формою оцінювання рядового і начальницького складу ОВС пропонується розуміти зміну робочого місця, посади чи службових обов’язків у межах структурного підрозділу ОВС, що здійснюються у випадках, викликаних інтересами служби.

З метою удосконалення умов та порядку переміщення по службі працівників ОВС надано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

У підрозділі 2.5 «Дисциплінарні заохочення та стягнення у системі форм оцінювання якості кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» зазначається, що заходи заохочення працівників є фактором підвищення професійної діяльності працівників, важливим чинником зміцнення службової дисципліни.

Дисциплінарне стягнення в органах внутрішніх справ України – це захід дисциплінарного впливу, який застосовується до осіб рядового і начальницького складу за скоєння ними дисциплінарних проступків. Цей захід переслідує певні цілі: захист правопорядку в органах внутрішніх справ; зміцнення службової дисципліни; виховання порушника, попередження скоєння нових порушень як самим правопорушником, так і іншими працівниками.

Зазначається, що пониження в спеціальному званні на один ступінь як вид дисциплінарного стягнення працівників ОВС у системі форм оцінювання якості кадрового забезпечення органів внутрішніх справ варто визнати недоцільним.

У підрозділі 2.6 «Особливості оцінювання якості кадрового забезпечення органів внутрішніх справ громадськістю» зазначається, що додаткову інформацію щодо кадрового забезпечення ОВС, професіоналізму їх працівників дає аналіз громадської думки, яка є суб’єктивним поглядом на проблему, що розглядається, але разом з даними офіційної статистики дає змогу сформувати більш широкий погляд на проблему, побачити її з різних боків, підтвердити або спростувати ті тенденції, що важко розгледіти за об’єктивними показниками. У своїй сукупності дані щодо кадрової структури ОВС та висновки досліджень громадської думки підтверджують той факт, що сучасні правоохоронні проблеми неможливо вирішити ані кількістю працівників, ані гаслами та завзяттям, їх можуть вирішити тільки професіонали–фахівці, яким, крім професійної майстерності, притаманні і особисті професійно важливі якості, на яких ця майстерність ґрунтується.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України» присвячено визначенню шляхів удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує кадрове забезпечення ОВС; уточненню форм та методів управління якістю кадрового забезпечення ОВС; узагальненню зарубіжного досвіду управління якістю кадрового забезпечення ОВС.

У підрозділі 3.1 «Удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує кадрове забезпечення органів внутрішніх справ» визначаються першочергові заходи з подальшого розвитку адміністративного законодавства, яке регламентує кадрове забезпечення ОВС, серед яких: вдосконалення порядку прийому на службу до органів внутрішніх справ; підвищення якості професійної підготовки фахівців, зокрема, тих, що працюють в ОВС; підвищення вимог до осіб, які заміщують вакантні посади, насамперед керівні; удосконалення соціального забезпечення працівників органів внутрішніх справ; забезпечення належного морального стимулювання праці працівників ОВС; підвищення конкурентоспроможності та престижу професії міліціонера (правоохоронця).

У підрозділі 3.2 «Шляхи розвитку форм та методів управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» формами управління якістю кадрового забезпечення ОВС названі: визначення потреб у персоналі; профорієнтаційна робота з кандидатами на службу; підготовка кадрів; розвиток кадрів; забезпечення дисципліни та законності; створення належного соціально-психологічного та матеріально-побутового забезпечення; наукове забезпечення та міжнародне співробітництво.

Під методами управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ запропоновано розуміти сукупність способів, за допомогою яких забезпечується належний стан підготовки кадрів для органів внутрішніх справ та організації їх подальшої роботи.

Зазначається, що Департаменту кадрового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України необхідно переглянути систему підрахунку потреб у працівниках. Крім того, потрібно переглянути рішення про ліквідацію п’ятьох відомчих вузів та відновити їх функціонування, хоча б у якості філій чи факультетів. Доцільно було б нормативно закріпити вимогу про призначення на деякі посади викладачів лише тих осіб, які мають практичний досвід роботи та характеризуються з позитивної сторони.

У підрозділі 3.3 «Можливості використання зарубіжного досвіду управління якістю кадрового забезпечення органів внутрішніх справ» зроблено висновок, що на сьогоднішній день управління якістю кадрового забезпечення ОВС України потребує покращення з урахуванням зарубіжного досвіду. У результаті аналізу досвіду таких країн як Білорусія, Канада, Німеччина, Польща, Росія, Франція, зроблено висновок про необхідність внесення змін до структури навчального процесу в напрямку збільшення ролі практичного навчання, запровадження вимог щодо наявності практичного стажу у науково-педагогічних працівників, перегляду порядку атестації кадрів та підвищення їх кваліфікації, покращення стану фінансового, матеріального забезпечення, запровадження посад соціальних працівників.