КОНСТИТУЦІЙНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета й завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів роботи, публікації, структура й обсяг дисертації.

Розділ 1. «Загальна характеристика принципів організації і функціонування судової влади» складається з двох підрозділів, у яких аналізується зміст поняття судової влади та її принципів, а також досліджуються основні тенденції у формуванні й юридичному визначенні системи принципів організації та функціонування судової влади у конституційному процесі в Україні.

У підрозділі 1. 1 «Поняття судової влади та її принципів» доводиться, що судову владу можна визначити як одну з гілок державної влади, незалежний статус якої гарантується та забезпечується на найвищому конституційно-правовому рівні, що реалізується спеціально уповноваженими органами державної влади, які організуються та функціонують відповідно до визначених конституцією держави принципів, і виконують свої завдання властивими їм методами. Щоправда, таке визначення може застосовуватись лише щодо тих держав, в яких спосіб організації влади принаймні в загальних рисах відображає ті вимоги, що висуваються щодо демократичної та правової держави. Тобто поняття «судова влада» має розглядатись не лише крізь призму класичного юридичного позитивізму, коли влада перетворюється на будь-яку узаконену форму примусу, а й із урахуванням того, чи є вона однією з гілок державної влади, чий самостійний і незалежний статус гарантується на найвищому конституційно-правовому рівні, і чи діє вона відповідно до норм права.

Важливою складовою забезпечення належного місця судової влади та втілення всіх конституційних принципів її організації є реальне дотримання державою принципу поділу державної влади, оскільки в умовах, коли на найвищих рівнях відбувається порушення цього фундаментального конституційного принципу, це має відчутні наслідки щодо судової влади. Така зумовленість визначається загальним системним характером принципів судової влади, які не стільки встановлюються для неї, скільки в логіко-юридичний спосіб виводяться з поняття судової влади, а також із тих конституційних завдань, які ставляться перед нею. Таким чином, порушення принципу поділу державної влади спричиняє негативні наслідки як щодо принципів організації судової влади, так і щодо її функціонування. Водночас чіткість конституційно-правової фіксації та визначення принципів судової влади постає запорукою нормального розвитку законодавства, що регламентує діяльність судової влади, процес відправлення правосуддя, статус суддів тощо, оскільки саме на рівні зазначених принципів встановлюються ті ідеї, які мають бути забезпечені на законодавчому рівні.

У підрозділі 1. 2 «Формування системи принципів організації і функціонування судової влади в конституційному процесі» доведено, що конституційний матеріал дає змогує виділити принаймні три основні способи, що застосовуються в сучасних конституціях, для визначення змісту поняття судової влади та фіксації її принципів: а) організаційно-інституційний; б) функціональний; в) змішаний. Незважаючи на те, що розділ восьмий Конституції України присвячений правосуддю та його принципам, шляхом логічного аналізу конституційних приписів можна встановити, які саме з перелічених у цьому розділі Конституції принципів можуть бути охарактеризовані як принципи організації судової влади в Україні, а які – як принципи правосуддя

Аналіз конституційного процесу в Україні, починаючи з конституційних традицій, закладених Конституцією Пилипа Орлика та першими конституційними актами початку ХХ ст., дає змогу стверджувати про існування чіткої тенденції у забезпеченні самостійного і незалежного статусу судової влади на найвищому законодавчому рівні. В результаті розроблення перших проектів Конституції України після проголошення Декларації про державний суверенітет з точки зору історії вітчизняного конституційного права постає не стільки як певна конституційна новела, скільки як спроба відродити ті демократично-правові конституційні традиції, що були властиві Українській державі. На особливу увагу заслуговує те, що у перших проектах Конституції України (включаючи проект у редакції від 26 жовтня 1993 р.) всі принципи формулювались безпосередньо по відношенню до судової влади, а не до методу її здійснення, яким є правосуддя (зміна назви розділу відбулась лише у проекті Конституції України в редакції від 23 листопада 1995 р.). Водночас, починаючи з перших проектів, робочою групою постійно робився наголос на необхідності забезпечення системності у визначенні принципів судової влади. У результаті від початку конституційного процесу в 90-х рр. ХХ ст. серед принципів судової влади в Україні можна було чітко виділити такі дві групи, як: принципи її організації та принципи її функціонування.

Розділ 2. «Система конституційних принципів судової влади в Україні» містить три підрозділи, в яких послідовно досліджуються конституційно-правова роль і місце судової влади у функціонуванні державного механізму, принципи організації та принципи функціонування судової влади у конституційному праві сучасної України.

У підрозділі 2. 1 «Судова влада в функціонуванні державного механізму: конституційно-правовий аспект» вказується, що у системі конституційних норм, які визначають порядок організації та функціонування судової влади в Україні, необхідно виділити окрему групу норм, які визначають завдання судової влади як однієї з гілок державної влади, а також специфіку її статусу та роль у здійсненні загальних цілей державного розвитку. Деякі сучасні конституціоналісти пропонують характеризувати ці норми поняттям «інституційні принципи» судової влади. Однак, на нашу думку, ці норми належать до основ конституційного ладу України як такого, а отже, вони відіграють важливу роль як щодо судової влади, так і щодо державної влади в цілому. Зокрема, в контексті забезпечення демократизму державної влади судова влада є важливою з огляду на те, що майже всі без винятку норми, які визначають основи демократичного врядування та демократичної організації державної влади, набувають своєї фіксації в Конституції країни. У результаті реалізована судовою владою охорона Конституції постає як елемент у системі гарантування демократизму держави. Водночас стан судової влади, її здатність ефективно виконувати покладені на неї функції постає важливою запорукою дотримання та реалізації не лише принципу демократизму конституційного ладу, а й такого фундаментального принципу правової держави, як пріоритет прав і свобод людини і громадянина. Отже, специфіка взаємозв’язку судової влади та основних принципів конституційного ладу України полягає у тому, що не лише судова влада у своїй організації та функціонуванні визначається цими принципами, а й сама вона постає важливим елементом системи забезпечення принципів конституційного ладу України.

Визначаючи науковий зміст поняття «конституційні принципи організації судової влади», його слід охарактеризувати як закріплені в конституції держави та системі її конституційного законодавства керівні ідеї, які визначають основи формування судової влади, судову систему, структуру її органів з огляду на загальновизначені конституцією країни цілі державного розвитку. Зазначені принципи можуть бути досліджені як у внутрішньому аспекті, так і з точки зору організації порядку та основ взаємодії судової влади з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування. До системи конституційних принципів організації судової влади належать принципи незалежності, винятковості, інстанційності та визначеності структури судової системи та статусу конкретних носіїв судової влади. Всі ці принципи мають універсальний характер і можуть бути основою для подальшого визначення інших принципів судової влади. Наприклад, принцип визначності структури судової системи передбачає, що ця структура визначається не лише в системі різних ланок судів, а й у їх спеціалізації та територіальному структуруванні. Так само принцип визначеності статусу носіїв судової влади охоплюєтакі елементи, як недоторканність, незмінюваність та професійність суддів.

У підрозділі 2.2 «Конституційно-правові принципи організації судової влади в Україні» аргументується положення, що в системі конституційних принципів організації судової влади основоположна роль належить принципу незалежності судової влади. Зміст принципу незалежності як основного конституційного принципу організації судової влади передбачає виокремлення двох конституційно-правових аспектів: а) конституційно-правові основи інституціональної незалежності судової влади; б) конституційно-правові основи функціональної незалежності судової влади. Також з-поміж конституційних принципів організації судової влади в Україні важливе місце посідає принцип винятковості. Його можна охарактеризувати як той фундаментальний елемент, що дає змогу реально поєднати загальнодержавний принцип поділу влади та конкретні принципи, які властиві судовій владі як такій. З цієї точки зору, суть принципу винятковості полягає в тому, що як стосовно кола своїх суб’єктів, так і компетенційно, судова влада належить групі державних органів, що формують судову гілку влади, функції яких не можуть бути узурповані іншою гілкою державної влади, будь-якими державними органами чи певними посадовими особами. Забезпечення зовнішнього аспекту принципу винятковості судової влади реалізується через ряд організаційних та функціональних приписів, які унеможливлюють практичне перенесення функцій правосуддя на інші органи державної влади, а також формують юридичні перешкоди для будь-яких форм інкорпорації інших гілок державної влади у процес функціонування як судової влади в цілому, так і конкретних судів та суддів. Забезпечення внутрішнього аспекту принципу винятковості судової влади відбувається завдяки гарантуванню відповідного статусу суддів судів України, практичному втіленню вимоги незалежності суддів, та вимоги несумісності щодо суддівської посади. Таку ж важливу роль у забезпеченні реалізації судовою владою покладених на неї Конституцією України завдань відіграють організаційні принципи інстанційності та принцип визначеності структури судової системи та статусу конкретних носіїв судової влади.

У підрозділі 2.3 «Принципи функціонування судової влади в контексті судової реформи в Україні» доводиться, що конституційні принципи функціонування судової влади становлять закріплені в конституції держави та системі її конституційного законодавства керівні ідеї, які визначають основні способи діяльності суб’єктів судової влади, її цілі та гарантії, а також характеризують головні властивості процесу реалізації судової влади. Таким чином, конституційні принципи функціонування судової влади не слід ототожнювати з принципами судочинства, оскільки останні властиві не стільки функціонуванню судової влади в цілому як однієї з гілок державної влади, скільки тому чи іншому процесу розгляду судових справ. Зважаючи на те, що конституційні принципи функціонування судової влади тісно пов’язані із системою визначених Конституцією України цілей судової влади як такої, побудова теоретичної моделі системи принципів функціонування судової влади має обов’язково брати до уваги зазначені конституційні норми, які належать до основ конституційного ладу України.

Найбільш науково обґрунтованою моделлю, що дає змогу надати цілісне теоретичне бачення системі конституційних принципів функціонування судової влади, є мережева модель, в основу якої покладений принцип законності й на основі якого розбудовується загальна система взаємозалежних та взаємопов’язаних конституційних принципів. Ними є: принцип рівності сторін, принцип змагальності, принцип гласності, принцип забезпеченості судового захисту та принцип повноти судового розгляду й обґрунтованості судових рішень.

Розділ 3. «Реформування судової влади в процесі конституційного розвитку України» містить два підрозділи, в яких подається аналіз конституційно-правових гарантій незалежного правосуддя в Україні у контексті вітчизняного й зарубіжного конституційного досвіду, а також визначаються шляхи удосконалення конституційного механізму забезпечення принципів організації та функціонування судової влади.

У підрозділі 3.1 «Конституційно-правові гарантії незалежного правосуддя» доводиться, що проблема забезпечення незалежності судової влади належить до групи основоположних у контексті організації та функціонування цієї гілки державної влади, оскільки лише організаційно та функціонально незалежні суди та судді здатні реалізовувати правосуддя, а також інші належні їм повноваження. У цьому сенсі можна стверджувати, що якщо принцип винятковості судової влади задає загальну модель організації судової влади, то принцип незалежності безпосередньо відображає той механізм, завдяки якому принцип винятковості практично реалізовується. Незалежність правосуддя постає не лише як базовий конституційний принцип організації судової влади в Україні, а й як узагальнений результат дії системи правових гарантій, які дають змогу забезпечити внутрішню й зовнішню незалежність суду. У структурному плані основу цих гарантій становлять конституційні принципи організації та функціонування судової влади. У результаті незалежність судової влади в науці конституційного права має досліджуватись не лише в межах проблематики формування системи конституційно-правових принципів організації та функціонування судової влади, а й як результат забезпечення і практичної реалізації всіх цих принципів.

У підрозділі 3.2 «Конституційний механізм забезпечення принципів організації та функціонування судової влади» зазначається, що важливою складовою правового забезпечення незалежного режиму правосуддя в Україні є чинні процесуальні норми, які дають суддям можливість виносити об’єктивні рішення на основі досліджених у справі доказів та встановлених у суді фактів. З огляду на це, слід відмітити нагальну потребу в оновленні процесуального законодавства, що матиме своїм наслідком не лише підвищення рівня захищеності прав і свобод людини і громадянина в Україні, а й посилення правових гарантій незалежного правосуддя.

Наголошуючи на необхідності забезпечення принципу незалежності судової влади, не можна забувати про ту роль, яку відіграє принцип верховенства права. У цьому сенсі, якщо екстраполювати його зміст на процеси організації та функціонування судової влади, то слід висловитися щодо актуальності забезпечення всіх тих вимог, які тісно пов’язані з ним. Маються на увазі вимоги забезпечення доступності правосуддя, гарантування справедливої судової процедури, безсторонності та професіоналізму суддів, послідовного дотримання принципів юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень, ефективності судового захисту. Так, якщо будь-які з цих вимог не реалізовуватимуться й не забезпечуватимуться на конституційно-правовому рівні, то судова влада об’єктивно не зможе виконувати ті функції, що на неї покладаються як на самостійну гілку державної влади. Процес конституційно-правового забезпечення принципів організації та функціонування судової влади повинен обов’язково враховувати ще й цільову складову. Тобто, говорячи про ті чи інші види судочинства, ми повинні чітко усвідомлювати, якими саме вони є і які базові завдання вони повинні вирішувати.