ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і задачі дослідження, його об’єкт, предмет, методологічні основи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також публікації, структуру й обсяг роботи.

Розділ 1 «Правові засади використання комп’ютерного програмного забезпечення» складається з трьох підрозділів, в яких досліджено передумови виникнення авторського права на комп’ютерне програмне забезпечення і бази даних, та правові засади їх використання.

У підрозділі 1.1. «Передумови виникнення авторського права на комп’ютерні програми та бази даних в Україні» констатується, що комп’ютерні програми та бази даних є об’єктом авторського права й охороняються як літературні твори відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Закону України «Про авторське право і суміжні права», Цивільного кодексу (ЦК) України, інших нормативно-правових актів.

Авторське право на комп’ютерну програму виникає внаслідок самого факту її створення і не потребує реєстрації, спеціального оформлення чи дотримання будь-яких інших формальностей (ст. 437 ЦК України). Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор комп’ютерної програми, тобто фізична особа, яка своєю творчою працею створила програму і якій належать особисті немайнові та майнові права на цю програму. Крім того, суб’єктами авторського права можуть бути інші фізичні та юридичні особи, які набули права на комп’ютерну програму.

Комп’ютерні програми можуть використовуватись винятково обсягом, формою та способом, вказаними в зазначених договорах (ліцензіях).

На основі результатів дослідження практики та наукових джерел визнано, що створення комп’ютерної програми – це трудомісткий процес, який потребує творчого підходу. Сам критерій творчості при створенні комп’ютерних програм також неоднозначно трактується вченими і законодавцями. Зокрема, в Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів не сформульовано конкретних вимог до творчого характеру діяльності, який обов’язково знаходить вираження у певних результатах.

З огляду на природу походження інформаційні системи, в тому числі комп’ютерне програмне забезпечення, – це технічні засоби, в загальному розумінні цього терміна, які належать до продуктів технічної творчості. У свою чергу властивості й особливості технічних засобів досить повно та органічно розкриваються при патентній охороні прав на інтелектуальну власність. Об’єктом охорони у цьому випадку виступає алгоритм, тобто принцип чи метод вирішення конкретного завдання, на основі якого створена комп’ютерна програма.

Переважна більшість науковців використовують різні терміни для позначення такого об’єкта авторського права, як комп’ютерна програма залежно від змісту та конкретного застосування: комп’ютерні програми, програмні засоби, програмні продукти, програмне забезпечення та ін. На думку дисертанта, поряд з поняттям «комп’ютерна програма» необхідно ввести визначення «програмне забезпечення».

Враховуючи викладене вище, найголовнішим ядром існування автоматизованих інформаційних систем є саме комплекс комп’ютерних програм, що керують роботою комп’ютера відповідно до поставлених завдань або вирішують певні задачі з використанням функціональних можливостей комп’ютера.

Сьогодні в більшості країн, серед них і Україна, законодавчо визнаною є авторсько-правова модель охорони комп’ютерних програм. Хоча слід визнати і наявність аргументів з приводу недостатньої ефективності, у деяких випадках, такої правової охорони, наявної необхідності у розробці комплексної системи правової охорони комп’ютерних програм, яка б поєднувала в собі елементи авторсько-правової і патентно-правової охорони.

У підрозділі 1.2. «Державна реєстрація авторського права на комп’ютерні програми» наголошено, що така реєстрація здійснюється винятково на бажання правовласника, але сам факт реєстрації може відіграти корисну роль при вирішенні суперечки про авторство на комп’ютерну програму у разі його незаконного використання. Слід зазначити, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суб’єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднену чи не оприлюднену комп’ютерну програму, факт і дату її опублікування чи договорів, які стосуються права автора на комп’ютерну програму, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право відповідно до державних реєстрів.

Державна реєстрація комп’ютерної програми є офіційним повідомленням громадськості про авторські права на неї. Депоновані матеріали можуть розглядатися судом при збиранні доказів як свідчення наявності відповідних прав, а також того, що особа, яка порушила права автора, знала чи повинна була знати про вчинене нею порушення цих прав. Тобто, наявність свідоцтва і рішення про реєстрацію виданих Державною службою інтелектуальної власності, публікація відомостей про реєстрацію є свідченням того, що комп’ютерна програма охороняється авторським правом і що треті особи попереджені про відповідальність за неправомірне її використання.

У підрозділі 1.3. «Комп’ютерне програмне забезпечення – обов’язкова та невід’ємна частина автоматизованої інформаційної системи», на підставі послідовного вивчення теоретичного доробку вчених-юристів та провідних фахівців-практиків у сфері інформатизації, автором визначено коло невирішених питань у досліджуваній сфері. Показано, що у сучасних умовах розбудови та формування інформаційного суспільства виникла нагальна потреба правового регулювання суспільних інформаційних відносин. Таке регулювання сьогодні здійснюється в рамках порівняно молодої науки – інформаційного права. Інформаційне право має суттєвий зв’язок з цивільним правом, насамперед, при регулюванні майнових і особистих немайнових відносин щодо інформації й інформаційних об’єктів, до яких, зокрема, належать інформаційні системи. Правовий режим інформаційних технологій, інформаційних систем і мереж, інформаційна безпека, захист інформаційних систем і прав на них є напрямком дослідження інформаційного права, що визначено у відповідному паспорті спеціальності. Тому захист інформаційних систем є об’єктом науки «Інформаційне право».

Автор наводить власне визначення автоматизованої інформаційної системи як взаємопов’язаної сукупності даних, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартних процедур, які призначені для збирання, обробки, розподілу, зберігання, представлення інформації.

З урахуванням наведених визначень, констатовано, що комп’ютерне програмне забезпечення є обов’язковою та невід’ємною складовою автоматизованої інформаційної системи.

Розділ 2 «Набуття та передача прав на комп’ютерне програмне забезпечення в ОВС України» складається з трьох підрозділів, що присвячені з’ясуванню сучасного стану та проблем використання комп’ютерного програмного забезпечення в ОВС України, аналізу прав та обов’язків сторін у сфері ліцензійних правовідносин.

У підрозділі 2.1. «Сучасний стан та проблеми використання комп’ютерного програмного забезпечення в ОВС України» автором висвітлено низку об’єктивних проблем щодо використання комп’ютерного програмного забезпечення в ОВС України, найважливішими з яких є: створення галузевими службами власних інформаційних ресурсів без узгодження з (ДІАЗ) МВС України; труднощі інтеграції інформаційного ресурсу та його комплексного використання для роботи в межах інформаційно-аналітичних завдань з використанням спеціалізованого програмного забезпечення; організація окремих замкнених галузевих комп’ютерних мереж для забезпечення актуалізації та доступу до інформації в межах лише одного завдання і обмеження комплексного вирішення завдань в інтересах усіх служб ОВС; використання неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення; неефективне та безсистемне, неузгоджене з ДІАЗ МВС України використання коштів на придбання різноманітного ліцензійного програмного забезпечення, серверного та телекомунікаційного обладнання, розробку власного спеціалізованого комп’ютерного програмного забезпечення; недосконалість організаційно-кадрового забезпечення інформаційних підрозділів; незахищеність авторським правом комп’ютерних програм, створених в порядку виконання службових обов’язків працівниками ОВС.

На переконання автора, якщо комп’ютерна програма створюється працівником у підрозділі ОВС України в порядку виконання службового завдання без відповідного договору, у такому разі працівник та підрозділ набувають спільної часткової власності на такий об’єкт (частки працівника і роботодавця в спільній частковій власності є рівними, а підрозділ може розпоряджатися майновими правами лише за згодою працівника).

На думку автора, для вирішення цих проблемних питань зазначені правовідносини між працівником та підрозділом ОВС потрібно формалізувати відповідними договорами. Через таку неузгодженість сьогодні вкрай важливим є відображення в договорі саме аспектів, пов’язаних з правами інтелектуальної власності на об’єкти авторського права, що створені в порядку виконання службового завдання, які мають бути детально визначені, формалізовані та погоджені сторонами. Автором запропоновано обов’язкову реєстрацію авторського права на комп’ютерні програми, що створені в порядку виконання службового завдання в ОВС України. Подібна реєстрація істотно спрощує і полегшує підтвердження факту авторства на комп’ютерну програму, зокрема, на оприлюднену комп’ютерну програму.

Сьогодні завдяки значному зростанню кількості централізованих автоматизованих обліків в ОВС України, впровадженню сучасних засобів комп’ютерної техніки та технологій обробки інформації, з’явилося підґрунтя для забезпечення якісно нового рівня обробки та представлення інформації кримінального характеру. Це здійснюється шляхом інтеграції інформаційних обліків за допомогою сучасного спеціалізованого комп’ютерного програмного забезпечення до єдиної системи з відображенням причинно-наслідкових зв’язків між об’єктами обліків. Крім того, можливість забезпечити безпосередній доступ до цієї інформації працівників галузевих підрозділів ОВС, включаючи рівень міськрайорганів.

У підрозділі 2.2. «Ліцензійний договір як правова підстава використання комп’ютерного програмного забезпечення в ОВС України» досліджено процес передачі прав на об’єкти авторського права, який може бути здійснений як в договірній, так і в не договірній формах. На думку автора, повна передача у постійне користування, а також право власності усього комплексу майнових авторських прав може відбуватись у обох цих формах, а передача комплексу прав або його частини у тимчасове користування – виключно у договірній формі.

Стосовно договорів передачі прав у тимчасове користування, то для комп’ютерних програм як об’єкта права інтелектуальної власності їх називають «ліцензіями» або «ліцензійними договорами».

Ліцензії для комп’ютерних програм автором визначені як дозвіл правовласника на користування примірником програми та отримання корисних властивостей цього продукту.

Реально правовласник комп’ютерної програми не передає права власності на неї, а надає лише право отримувати корисні властивості визначеного одного примірника твору.

З’ясовано, що існує дві моделі програмного забезпечення:

– закрите програмне забезпечення (Proprietary software) – звичайне комерційне програмне забезпечення, при набуванні якого користувач отримує лише дуже обмежене право користування ним (як правило – заборонений або закритий доступ до програмного коду, заборона внесення будь-яких змін, тиражування, перепродаж, копіювання);

– відкрите (вільне) програмне забезпечення (Free/Open Source Software) – базовий набір майнових прав передається власникові кожного екземпляра програми. Користувач програмного забезпечення отримує право та можливість використання програми для різних цілей, доступ до програмного коду, можливість здійснення будь-яких досліджень механізмів функціонування програми, можливість копіювання (тиражування) і публічного поширення копій програми, а також можливість зміни і вільного поширення як оригінальної програми, так і зміненої.

Усі відкриті комп’ютерні програми розповсюджуються з вихідним кодом, повністю готовим для використання. Фізичні та юридичні особи завжди можуть вільно використовувати ці програми для своїх цілей. Відкриті комп’ютерні програми розповсюджуються на підставі двох основних ліцензій – BSD та GPL.

Найбільш популярними представниками програм з відкритими вихідними текстами є операційна система Linux, Інтернет-сервер Apache, при цьому комп’ютерне програмне забезпечення може бути встановлене легально на будь-яку кількість комп’ютерів.

Отже, при застосуванні закритого комерційного комп’ютерного програмного забезпечення в ОВС України немає можливості вибору форми й умов укладання угоди про розвиток і виправлення програмних систем, що використовуються. Це породжує технологічну залежність, у межах якої постачальник односторонньо диктує терміни випуску і постачання, конфігурації комп’ютерного програмного забезпечення і ціни.

Використання комп’ютерного програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом в ОВС України позбавлене цього недоліку насамперед тому, що воно розповсюджується безкоштовно, не потребує додаткових фінансових витрат та суттєво зменшує витрати коштів державного бюджету, гарантуючи користувачеві такі права та можливості: 1) використання комп’ютерного програмного забезпечення для будь-яких цілей; 2) доступ до програмного коду; 3) будь-які дослідження механізмів функціонування комп’ютерної програми; 4) можливість використання механізмів (принципів) функціонування і будь-яких довільних частин коду програми для створення інших комп’ютерних програм та (або) адаптації до потреб користувача; 5) можливість копіювання (тиражування) і публічного поширення копій комп’ютерних програм; 6) можливість зміни і вільного поширення як оригінальної програми, так і зміненої, за тими ж самими умовами, під які підпадає й оригінальна програма.

У підрозділі 2.3. «Підтвердження правомірності придбання, створення, впровадження та використання комп’ютерного програмного забезпечення та баз даних в ОВС України» зазначається, що з метою запобігання придбання контрафактних комп’ютерних програм для підрозділів ОВС України потрібно дотримуватись таких правил:

– при придбанні програмного забезпечення іноземного виробництва, що реалізується на CD, DVD дисках, вимагати від постачальників надання документів, що підтверджують законність знаходження цих дисків на митній території України;

– при придбанні комп’ютерної техніки з встановленим комп’ютерним програмним забезпеченням вимагати від постачальників надання пакету документів, що підтверджують ліцензійну чистоту програмного забезпечення.

Також, при проведенні закупівлі комп’ютерних програм слід звертати увагу на наявність підтвердження реєстрації постачальника в реєстрі виробників і розповсюджувачів комп’ютерного програмного забезпечення. Наголошується, що правовласники комп’ютерних програм можуть використовувати різноманітні специфічні ознаки, які дозволяють відрізнити контрафактний примірник комп’ютерної програми від ліцензійного.

Загальні ознаки контрафактних примірників:

– компакт-диски реалізуються без поліграфічної упаковки;

– на упаковці комп’ютерного програмного забезпечення зазначений правовласник, який не є власником комп’ютерної програми;

– на упаковці відсутній знак охорони авторських прав, попередження про те, що права інтелектуальної власності (авторське право) захищені;

– наявність кількох програмних продуктів на одному компакт-диску.

Специфічні ознаки:

– наявність на компакт-диску підроблених голографічних марок;

– дизайн поліграфічної упаковки компакт-диску відмінний від дизайну компакт-диску, затвердженого правовласником;

– невідповідність оригінального упакування комп’ютерного програмного забезпечення тому, що використовується на оригінальному примірнику.

Розділ 3 «Організаційно-правові засади забезпечення правомірного використання комп’ютерних програм в ОВС України» складається з трьох підрозділів, присвячених практичним рекомендаціям щодо вдосконалення правових та організаційних засад використання комп’ютерного програмного забезпечення в органах внутрішніх справ України.

У підрозділі 3.1. «Світовий досвід нормативно-правового регулювання використання комп’ютерного програмного забезпечення» досліджено природу комп’ютерних програм, що містить в собі деякі унікальні елементи, які мають певний вплив на спосіб, яким розповсюджується комп’ютерне програмне забезпечення, проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо нормативно-правового регулювання використання комп’ютерного програмного забезпечення.

Комп’ютерні програми розповсюджуються завдяки ліцензійним угодам, а не безпосередньо через торгівельну мережу. Якщо користувач придбає доступ до комп’ютерних програм за допомогою ліцензії, то умовами ліцензії можуть встановлюватися певні обмеження. Оновлення комп’ютерного програмного забезпечення (наприклад Windows 98, Windows 2000, Windows XP) є похідним, яке не тільки розширює умови охорони авторських прав, але й робить ранні версії застарілими.

Проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо захисту комп’ютерних програм, більша частина яких просто копіюється на жорсткий диск. Необхідно зазначити, що багато з комп’ютерних програм в США визнаються патентоспроможними за нормами права промислової власності, стосовно них існує навіть спеціальний клас в американській патентній класифікації. Закон про авторське право США з питань охорони комп’ютерних програм суттєво відрізняється від положень, прийнятих у Великобританії, де оригінальні авторські роботи підлягають охороні тільки тоді, коли вони представлені у природній формі, яка дозволяє відчувати, відтворювати чи передавати інформацію безпосередньо людиною, або за допомогою відповідних технічних засобів.

Зазначено, що у патентному законодавстві США, Канади, Японії, Австралії, Греції, Ізраїлю, Нідерландів, Португалії, Швейцарії винахід не визнається патентоздатним, якщо його новизна полягає тільки в комп’ютерній програмі. Якщо ж винахід включає комп’ютерну програму і відповідає вимогам патентоздатності, то він може розглядатися на предмет видачі патенту.

Разом з тим у Великобританії, Італії, Німеччині, Франції, а також в Європейській патентній конвенції зазначено, що комп’ютерні програми непатентоздатні як такі. Це означає, що винахід, пов’язаний з комп’ютерною програмою, може бути віднесений до патентоздатних об’єктів лише за умов, якщо він має технічний ефект і не становить собою комп’ютерну програму як таку.

У деяких країнах, зокрема США і Японії, взагалі не існує заборони на патентування комп’ютерних програм. Але при цьому патенти видаються переважно на групу винаходів, до якої входить процес, здійснюваний за допомогою комп’ютерної програми.

Саме патентна охорона може надати можливість охорони результатів інтелектуальної діяльності людини, яка розробила алгоритм послідовної взаємодії окремих частин комп’ютера, що обмінюються сигналами, закладений у програму. З огляду на зазначені вище переваги та недоліки авторсько-правової та патентної системи, на погляд дисертанта, найбільш оптимальним для захисту комп’ютерних програм є система, що поєднує експертну перевірку, характерну для патентної охорони, і доступність, характерну для механізму авторського права.

У підрозділі 3.2. «Організаційно-правове регулювання використання комп’ютерного програмного забезпечення в ОВС України» наголошено, що правове регулювання відносин зі створення і використання комп’ютерних програм відбувається на національному і міжнародному рівнях. На національному рівні таке регулювання забезпечується прийняттям відповідних законів, на міжнародному – укладенням відповідних конвенцій, угод.

До основних організаційних заходів згідно з Концепцією легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням, та з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2002 р. № 247, віднесено заборону незаконної інсталяції програмного забезпечення та обов’язковість придбання ліцензійного програмного забезпечення під час закупівлі комп’ютерної техніки.

Аналіз отриманих емпіричних даних засвідчив, що середній відсоток використання ліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення в ОВС України становить близько 57,0 %. У своїй повсякденній діяльності працівники ОВС України використовують в основному комерційне комп’ютерне програмне забезпечення (97,3 %), вільного використання –3,7 %.

Автор наголошує й на тому, що примірники комерційних комп’ютерних програм або примірники програм вільного користування, які використовуються в ОВС України, мають бути забезпечені документацією, яка підтверджує правомірність їх використання згідно з ліцензією (письмовим повноваженням на використання комп’ютерних програм певним способом і за певних умов, наданим особою, яка має виключне право видавати відповідний дозвіл), договором щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Запобігання вчиненню правопорушень у цій сфері буде являти собою створення відповідної нормативної бази; здійснення роз’яснювальної та виховної роботи як при прийнятті на роботу в ОВС України, так і в процесі трудової діяльності та здійснення поточного контролю за виконанням зазначених нормативних документів. Вбачається за доцільне також передбачити у функціональних обов’язках працівників ОВС дотримання законодавства про авторське право, пряму заборону інсталювати і використовувати на робочому місці неліцензійне програмне забезпечення, а також встановити повну матеріальну відповідальність працівника за порушення прав авторів на комп’ютерні програми, затвердити Правила використання комп’ютерних програм та довести під підпис кожному працівнику підрозділу.

У підрозділі 3.3. «Шляхи вдосконалення правових та організаційних засад у сфері використання комп’ютерного програмного забезпечення в ОВС України» обґрунтовуються пропозиції щодо затвердження загальних вимог до комп’ютерного програмного забезпечення, яке закуповується або створюється в ОВС України у порядку виконання службового завдання, його відповідність сучасному рівню та тенденціям розвитку інформаційних технологій у світі.

Для вдосконалення правових та організаційних засад використання комп’ютерного програмного забезпечення в ОВС України автором запропоновано: створення нормативно-правової бази, яка має регулювати використання як комп’ютерних програм, так і баз даних; впровадження єдиної політики інформаційного забезпечення ОВС України; використання комп’ютерних програм з відкритим вихідним кодом (адже цей вид програмного забезпечення розповсюджується безкоштовно), тому це суттєво зменшить витрати коштів державного бюджету; створення багатоцільових інформаційних підсистем; інтеграція та систематизація інформаційних обліків ОВС на всіх рівнях, оснащення галузевих підрозділів ОВС сучасним ліцензійним комп’ютерним програмним забезпеченням.