ПРИНЦИП ВЗАЄМНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, викладається її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета й завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, вказується наукова новизна одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження та публікацій.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників публічних фінансових правовідносин» складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджено доктринальні засади визначення змісту принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових відносин у сучасній соціальній, правовій державі, з’ясовано сутність та зміст принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових відносин у системі загальноправових принципів та принципів фінансового права.

У підрозділі 1.1 «Доктринальні засади визначення змісту принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових правовідносин у сучасній соціальній, правовій державі» наголошується на необхідності ґрунтовного вивчення сутності та змісту принципів права взагалі та принципів фінансового права зокрема, що є необхідним кроком на шляху переформатування діяльності органів державної влади.

Автором робиться висновок, що в сучасних умовах надзвичайної актуальності набуває питання про поглиблення партнерських взаємовідносин між особою та державою, удосконалення механізму їх взаємної відповідальності, що, власне, і обумовлює необхідність дослідження змісту та сутності принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових правовідносин.

Окрема увага приділяється з’ясуванню місця принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових правовідносин у системі принципів публічного права. На підставі проведеного дослідження дисертант схиляється до думки про необхідність включення названого принципу до системи принципів фінансового права.

У підрозділі аналізуються результати наукового вивчення принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових правовідносин у радянський період та, як наслідок, робиться висновок про необхідність ґрунтовного перегляду сформульованих радянськими вченими концепцій щодо названого питання. Доведено, що процес реалізації цього принципу повинен регулюватися публічно-правовими нормами.

Визначаються особливості дії принципу відповідальності держави та інших учасників фінансових правовідносин в умовах формування України як демократичної, соціальної та правової держави. Наголошено, що взаємна відповідальність особи і держави – це особливий вид соціальної відповідальності, провідний інститут демократичної, соціальної, правової держави, що передбачає систему двосторонніх зв’язків у суспільстві та ґрунтується на принципах верховенства права, законності, гуманізму, справедливості і спрямовується на всебічний захист прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина.

У підрозділі 1.2 «Принцип взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових правовідносин у системі загальноправових принципів» наголошується значення принципів права для правотворчої та правозастосовної діяльності.

Дослідження сутності та місця принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових відносин у системі загальноправових принципів розпочато зі з’ясування змісту категорії «принцип права». У якості проміжного результату формулюються характерні риси, властиві принципам права. Здобувачем озвучується власна позиція щодо питання про те, що є первинним – принцип права чи правова норма.

Чільне місце у підрозділі відведено проведенню класифікації принципів права, яка, на думку дисертанта, може бути здійснена за наступними підставами: а) за формою нормативного вираження принципів; б) за сферою їх дії; в) за змістом принципів права. На підставі аналізу наукових поглядів В. А. Ведєрнікова, В. С. Грекула А. М. Колодія, П. М. Рабіновича, О. Ф. Скакун щодо групування принципів права доводиться обґрунтованість їх поділу на загальноправові, міжгалузеві та галузеві. Стисло з’ясовується сутність та особливості названих груп принципів права.

Окремо автор зупиняється на аналізі системи загальноправових принципів права, що здійснюється крізь призму вивчення наукових праць провідних вчених-правознавців. Зроблено висновок, що нині у правовій науці відсутня єдність думок щодо переліку таких принципів. На думку автора, це пов’язано з тим, що вчені дивляться на зазначену проблематику з різних вихідних позицій, викликаних наявністю різних теорій праворозуміння.

Розглядається сутність окремих загальноправових принципів, а саме принципу свободи, принципу справедливості, принципу рівності, принципу гуманізму. До зазначених принципів зараховується також і принцип юридичної відповідальності держави в особі її органів перед людиною та громадянином, на підставі якого і формується принцип взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових відносин. З огляду на викладене доведено, що взаємна відповідальність держави та інших учасників фінансових відносин у певному розумінні, тобто коли мова йде про відповідальність держави, є продовженням конституційно-правової відповідальності. Наукова дефініція принципу взаємної відповідальності особи і держави має закріпити спосіб їх взаємовідносин, вказати, із чого вони витікають і що відображають. У ній має бути підкріплено зв’язок із природним правом, правовою свідомістю, законодавством держави, правовою культурою громадян, громадянським суспільством. При взаємній відповідальності особи і держави мають відображатися закономірності зв’язків між собою, їх особливості та вплив на процеси демократизації суспільства, захисту прав людини і громадянина.

У підрозділі 1.3. «Фінансові правовідносини як сфера формування та прояву принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників публічних фінансових правовідносин» детально проаналізовано податкові правовідносини як найтиповіші в системі фінансових правовідносин і як особлива сфера формування та прояву принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників публічних фінансових правовідносин. Проаналізовані думки фахівців щодо визначення, сутності та суб’єктів податкових правовідносин. Розглянуто особливості та види таких правовідносин, коло їх потенційних учасників, а також їх права і обов’язки, що дозволило автору чіткіше визначити сферу прояву та реалізації принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників правовідносин як елемента системи загальноправових принципів.

У підрозділі аналізуються елементи податкових правовідносин, визначаються особливості повноважень суб’єктів цих відносин. Держава виступає незалежним примусово-владним суб’єктом податкових правовідносин і власником коштів, які збирає у вигляді податків і зборів. Податкові органи, будучи наділені повноваженнями в сфері оподаткування, є носіями державних інтересів і в установлених їм межах діють не виражаючи власної ініціативи, або виражаючи її, у встановлених законом випадках (податковий компроміс) і, врешті-решт, в інтересах держави. Платник податків реалізує свої права і обов’язки, які відповідно до чинного законодавства поширилися і деталізувалися, але залишаються переважно обов’язками. Розглядаються повноваження інших суб’єктів – державних органів, які пов’язані зі сплатою податків, тобто органів, які у межах своєї компетенції забезпечують надходження коштів до централізованих фондів держави, а також суб’єктів, які сприяють сплаті податків і зборів (банки, податкові агенти тощо).

У підрозділі досліджено погляди вчених на поняття «податковий обов’язок» і доведено його системоутворююче значення. Розглядається сутність податкового обов’язку учасника податкових правовідносин і доводиться, що кожен учасник повинен знати не тільки свої права і обов’язки, але і механізми та процедури, що повинні бути задіяні та працювати за певних обставин. Це особливо важливо при застосуванні податковими органами заходів примусового характеру. На сьогодні у діючих нормативних актах майже не міститься положень, які можуть у достатній мірі забезпечити гарантії прав платників податків у податковій процедурі. Визначено негативні наслідки переважання інтересів держави в особі контролюючих органів, для яких податок є джерелом життєдіяльності всього державного апарату, над приватними інтересами платників податків, які переважно перебувають у відносинах підпорядкування, і окреслено шляхи їх подолання.

Підрозділ 1.4 «Принцип взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових відносин у системі принципів фінансового права» розпочинається зі з’ясування стану наукової розробки інституту принципів фінансового права. З огляду на значення принципів фінансового права для правотворчої та правозастосовної діяльності, автором обґрунтовується необхідність активізації наукових досліджень у зазначеному напрямку.

У роботі аналізуються основні наукові погляди на призначення принципів фінансового права, а також формулюються головні напрямки (сфери) їх застосування.

Докладному аналізу піддано існуючі у літературі підходи до класифікації принципів фінансового права. Зроблено висновок, що найчастіше ці принципи поділяються на: загальні та спеціальні, а також функціональні, структурно-функціональні та організаційно-функціональні.

Окремо досліджено зміст базових принципів фінансового права, які мають бути враховані у будь-яких сферах виникнення, зміни та припинення публічних фінансових відносин. Обґрунтовано думку, що огляд принципів фінансового права має розпочинатися з принципу законності, оскільки необхідність дотримання законодавства є визначальною вимогою для всіх учасників публічних фінансових відносин.

Надано розгорнуту характеристику наступним принципам фінансового права: принципу пріоритету представницьких органів влади перед виконавчими у сфері фінансової діяльності; принципу пріоритетності публічних видатків по відношенню до прибутків казни; принципу планування; принципу гласності; принципу обліку та контролю. На завершення аналізу базових принципів фінансового права зроблено висновок, що система останніх знаходиться у постійному трансформаційному русі, обумовленому змінами в суспільстві, праві та державі.

Особливу увагу в роботі приділено обґрунтуванню необхідності включення до базових принципів фінансового права і принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників фінансових правовідносин. Із посиланням на чинні нормативні акти, законодавство Європейського Союзу, практику діяльності національних та міжнародних (європейських) судових інстанцій конкретизується сутність цього принципу, а також формулюються особливості його застування під час регулювання публічних фінансових правовідносин.

Розділ 2 «Правовий механізм реалізації принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників публічних фінансових правовідносин в окремих сферах» містить три підрозділи, у яких вивчаються особливості реалізації принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників публічних фінансових правовідносин у бюджетних, податкових відносинах, а також відносинах, що виникають під час організації та здійснення фінансового контролю.

У підрозділі 2.1 «Реалізація принципу взаємної відповідальності держави та учасників бюджетних відносин» наголошується на значенні бюджету та належної організації бюджетних відносин для функціонування української держави.

Окремо автор зупиняється на аналізі поняття та сутності бюджетних відносин, а також з’ясуванні кола їх учасників. Такий крок пояснюється потребою розв’язання невирішених питань правового регулювання бюджетних відносин, а також необхідністю конкретизації меж дії принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників названих відносин.

На підставі аналізу праць вітчизняних учених, відповідних положень бюджетного законодавства доводиться необхідність конкретизації поняття «учасник бюджетного процесу», а також можливість віднесення бюджетних правовідносин до кола процесуальних відносин.

Чільне місце у підрозділі відведено визначенню потенційно можливого кола учасників бюджетних відносин.

У результаті узагальнень практики застосування бюджетного законодавства, рішень Конституційного Суду України автор доходить висновку про низькій рівень дії принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників бюджетних відносин, що підтверджується, зокрема, статистичними даними про кількість вчинених бюджетних правопорушень.

Особливо у підрозділі наголошується на тому, що дія принципу взаємної відповідальності держави та учасників бюджетних відносин є дещо звуженою у порівняні з його дією в інших сферах виникнення публічних фінансових відносин. Це пояснюється суб’єктним складом бюджетних відносин, у яких не можуть брати участь приватні особи, а за такої умови перед державою нестимуть відповідальність лише посадові та службові особи органів державної влади та місцевого самоврядування.

Детально розглядаються особливості дії принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників бюджетних відносин у випадках вчинення в цій сфері окремих видів порушень бюджетного законодавства, відповідальність за які передбачена нормами цивільного, адміністративного та кримінального права.

На завершення підрозділу висловлюється авторська позиція щодо інституту фінансово-правової відповідальності, її значення для регулювання бюджетних відносин, а також особливостей прояву принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників бюджетних відносин у разі притягнення їх до цього виду відповідальності.

У підрозділі 2.2 «Реалізація принципу взаємної відповідальності держави та учасників податкових відносин» зазначається, що застосування принципу взаємної відповідальності держави та учасників податкових відносин належить до найактуальніших проблем у соціально-економічному та політичному житті суспільства, що пов’язано з дуалістичною природою взаємовідносин держави та приватних осіб. З огляду на це зазначений принцип визначається як один із найважливіших орієнтирів для реформування податкової системи України.

Автором аналізуються нормативні акти, які закріплюють принцип взаємної відповідальності держави та учасників податкових відносин, на підставі чого робиться висновок про відсутність досконалих процедур його реалізації у цій сфері. Як наголошується в роботі, зазначена ситуація негативно позначається на рівні довіри платників податків до держави, викликає порушення прав приватних осіб працівниками податкових органів.

Окремо досліджено норми Податкового кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про державну службу», якими закріплена відповідальність посадових і службових осіб податкових органів перед платниками податків. На підставі цього зроблено висновок про наявність персональної та колективної відповідальності названих суб’єктів, а також визначено можливі шляхи підвищення рівня ефективності названих видів відповідальності.

Дисертантом обґрунтовується думка про необхідність удосконалення процедури притягнення посадових і службових осіб податкових органів до матеріальної відповідальності. Висловлюються пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Поряд із викладеним розглядаються особливості дії принципу взаємної відповідальності держави та учасників податкових відносин у разі видання неправомірного правового акта, бездіяльності посадових і службових осіб податкової служби.

На думку дисертанта, одним із принципових кроків, спрямованих на покращення дії принципу взаємної відповідальності держави та учасників податкових відносин, має стати проведення широкої правороз’яснювальної роботи з населенням, у межах якої платникам податків мають роз’яснюватися можливості захисту їх прав, свобод та законних інтересів, зокрема, за допомогою інституту адміністративного судочинства. Поряд із цим доводиться необхідність систематизації податкового законодавства, зокрема тих актів, що передбачають підстави та умови притягнення учасників податкових правовідносин до юридичної відповідальності.

На завершення підрозділу розглядаються передові форми роботи органів податкової служби (телефон «гарячої лінії», сервісні центри, перевірка кандидатів на посади податкової служби тощо), спрямовані на більш ефективне застосування принципу взаємної відповідальності держави та учасників податкових відносин.

У підрозділі 2.3 «Реалізація принципу взаємної відповідальності держави та інших учасників відносин у сфері фінансового контролю» демонструється значення фінансового контролю для функціонування української держави, який, на думку дисертанта, також має здійснюватися з обов’язковим урахуванням принципу взаємної відповідальності держави (суб’єктів фінансового контролю) та інших учасників публічних фінансових відносин.

З метою уточнення меж дії принципу взаємної відповідальності держави (суб’єктів фінансового контролю) та інших учасників публічних фінансових відносин у підрозділі з’ясовується зміст та особливості інституту фінансового контролю, визначаються його види. Окремо вивчається питання про коло суб’єктів, уповноважених на реалізацію контрольних заходів у сфері фінансів.

З посиланням на чинні міжнародні та вітчизняні правові акти, на праці вчених-правознавців автором доводиться необхідність поділу фінансового контролю на внутрішній та зовнішній. Різниця між названими видами фінансового контролю, на думку автора, обумовлює особливості застосування щодо кожного з них принципу взаємної відповідальності його учасників.

Формулюються основні напрямки удосконалення державного фінансового контролю в України, а також робиться висновок про необхідність закріплення в кожному нормативному акті, який регламентує порядок організації та здійснення фінансового контролю, положення про настання взаємної відповідальності його учасників.