НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, з’ясовується її зв’язок з науковими програмами й темами, формулюються мета й завдання, визначаються об’єкт, предмет і методи дослідження, аргументується наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, міститься інформація про апробацію й публікації результатів дослідження, наводяться його структура й обсяг.

Розділ 1. «Загальноправова характеристика недержавного пенсійного забезпечення» складається з 3-х підрозділів, у яких розкриваються сутність і призначення недержавного пенсійного забезпечення, принципи, на яких ґрунтується добровільне пенсійне накопичення, визначаються суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення.

У підрозділі 1.1. «Сутність і призначення недержавного пенсійного забезпечення в системі пенсійного забезпечення в Україні» висвітлюється історичний розвиток недержавного пенсійного забезпечення, з’ясовується його сутність. Визначається, що сутність цього виду пенсійного забезпечення поєднує 2 аспекти – соціальний та економічний. Соціальна сутність полягає в тому, що людина шляхом здійснення пенсійних внесків до недержавного пенсійного фонду, страхової організації або до банківської установи протягом свого трудового життя, враховуючи свої фінансові можливості, забезпечує собі додаткове джерело доходу з настанням пенсійного віку. Це дозволяє державі вирішити одну з найважливіших соціальних проблем – задовольнити гідний рівень пенсійного забезпечення населення країни. Економічна сутність цієї системи слугує потужним імпульсом для зростання обсягів інвестицій шляхом використання приватних пенсійних активів, спрямовуючи їх на інвестування економіки країни. Визначено форми недержавного пенсійного забезпечення.

Недержавне пенсійне забезпечення покликано надати можливості нині працюючим людям отримувати додаткові кошти з виходом на пенсію за рахунок заощаджень, зроблених протягом активної трудової діяльності. Участь громадян у добровільному пенсійному накопиченні дає змогу самостійно вирішувати питання розміру майбутніх пенсійних виплат, оскільки вони становлять собою незалежне від держави джерело матеріальних засобів, що формується за рахунок власних накопичень під час працездатного періоду.

У підрозділі 1.2. «Принципи недержавного пенсійного забезпечення» аналізуються принципи, на яких ґрунтується недержавне пенсійне забезпечення в Україні, а також ті, що стали основними засадами приватного пенсійного забезпечення в розвинених країнах світу. Установлено, що недержавне пенсійне забезпечення засновано на його загальних і спеціальних принципах, які є першоджерелом добровільного пенсійного страхування, служать підґрунтям для вдосконалення законодавства в цій царині, накреслюють перспективи розвитку системи такого забезпечення пенсіонерів в Україні, а також становлять собою гарантії реалізації прав учасниками та іншими суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення. Запропоновано класифікацію принципів останнього.

Підкреслюється, що в цілому українським законодавцем було враховано досвід цивілізованих країн світу й основні принципи приватного пенсійного забезпечення. Такі принципи, як добровільність, свобода вибору форми недержавного пенсійного забезпечення, індивідуальне накопичення й еквівалентність пенсійних виплат, цільове й ефективне використання пенсійних коштів, здійснення інвестиційної діяльності виключно в інтересах вкладників та учасників, і лягли в основу національного законодавства, що регулює зараз правовідносини у сфері добровільного пенсійного накопичення.

Підрозділ 1.3. «Суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення» містить аналіз тих суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення, перелік яких наводить чинне законодавство про недержавне пенсійне забезпечення. Такими суб’єктами є учасники відносин у досліджуваній нами царині. Запропоновано наступну класифікацію суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення, які можуть бути поділені на
6 груп: (1) органи, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення: (а) недержавні пенсійні фонди, (б) страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, ризику настання інвалідності або смерті, (в) банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків; (2) засновники недержавних пенсійних фондів – юридичні та фізичні особи; (3) учасники недержавного пенсійного забезпечення, накопичувальної системи пенсійного страхування й особи, які беруть участь у недержавному пенсійному забезпеченні в інтересах інших осіб, до яких слід віднести: (а) учасників і вкладників пенсійних фондів, (б) страхувальників, які уклали договори страхування довічної пенсії, ризику настання інвалідності або смерті, у тому числі і в інтересах третіх осіб,
(в) вкладників пенсійних депозитних рахунків, а також
(г) роботодавців – платників пенсійних фондів; (4) органи забезпечення діяльності недержавних пенсійних фондів:
(а) адміністратори пенсійних фондів, (б) компанії з управління активами, (в) зберігачі; (5) органи контролю за здійсненням недержавного пенсійного забезпечення: (а) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, (б) Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, (в) Антимонопольний комітет України, (г) Національний банк України, (д) аудитори;
(6) особи, які здійснюють допоміжну діяльність у сфері недержавного пенсійного забезпечення: (а) саморегулівні організації та (б) особи, які надають консультативні та агентські послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення.

Зроблено пропозиції щодо розширення кола суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення. Доводиться необхідність ст. 54 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» привести у відповідність до положень Господарського кодексу України. Сформульовано й обґрунтовано рекомендацію щодо потреби визнання учасником відкритого пенсійного фонду будь-яку фізичну особу, на користь якої сплачуються пенсійні внески, а також пропозицію, що учасником відкритого пенсійного фонду може стати фізична особа будь-якого віку, а учасником корпоративного чи професійного фонду – особа, якій виповнилося чотирнадцять років, і внести відповідні зміни до законодавства з недержавного пенсійного фонду.

Розділ 2. «Правове регулювання участі в недержавному пенсійному забезпеченні» складається з 4-х підрозділів, у яких досліджуються порядок та умови участі суб’єктів у системі недержавного пенсійного забезпечення, здійснення пенсійних виплат, гарантії учасникам добровільного пенсійного накопичення й напрямки подальшого вдосконалення законодавства в розглядуваній царині.

Підрозділ 2.1. «Порядок та умови участі в недержавному пенсійному забезпеченні» присвячено розгляду порядку й умов участі фізичних і юридичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні. На підставі вивчення чинного законодавства України, що стосується останнього, а саме Законів України «Про страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про банки і банківську діяльність» та інших законодавчих актів, визначено, що загальний порядок та умови участі в такому пенсійному забезпеченні залежать від його суб’єктів та особливостей його форм і визначаються окремими нормативно-правовими актами, правилами, які регламентують діяльність суб’єктів, які вправі здійснювати недержавне пенсійне забезпечення, а також іншими документами, до яких слід віднести установчі документи, пенсійні схеми, правила страхування.

Порядок та умови здійснення недержавного пенсійного забезпечення конкретизуються у відповідних угодах, що укладаються між пенсійним фондами, банківськими установами, страховими організаціями і вкладниками пенсійних фондів, пенсійних депозитних рахунків та іншими особами, які набули статусу страхувальника. Участь суб’єктів цієї системи, що надають послуги у цій сфері, здійснюється виключно на підставі договорів про це з визначенням їх обов’язків, за винятком діяльності саморегулівних організацій, що мають статус неприбуткових організацій.

У підрозділі 2.2. «Пенсійні виплати в системі недержавного пенсійного забезпечення» досліджується поняття пенсійних виплат, які здійснюються суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення. Обґрунтовано висновок, що виплати страхових компаній і банківських установ у системі недержавного пенсійного забезпечення не включаються в поняття «пенсійні виплати», яке містить Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Запропоновано авторське визначення конструкції «пенсійні виплати в системі недержавного пенсійного забезпечення», яке враховує виявлені в законодавстві недоліки та прогалини.

Визначено, що залежно від форми недержавного пенсійного забезпечення в системі останнього можуть здійснюватися різні види виплат: (1) недержавні пенсійні фонди можуть виплачувати пенсію на визначений строк або одноразову пенсійну виплату; (2) страхові організації виплачують довічний ануїтет – пенсію – залежно від умов договору її страхування за рахунок накопичених коштів у недержавному пенсійному фонді, а на підставі договору страхування життя (довічної пенсії) – одноразову виплату або розстрочені платежі; (3) банки – одноразову виплату суми вкладу й відсотків або ж можлива виплата відсотків на вклад протягом дії відповідного договору. Установлено підстави для здійснення пенсійних виплат у системі недержавного пенсійного забезпечення, а також окреслено коло осіб, які мають право на їх отримання.

Підрозділ 2.3. «Державні гарантії учасникам недержавного пенсійного забезпечення» присвячено питанню державних гарантій учасникам недержавного пенсійного забезпечення. Наголошується, що гарантіями захисту прав зазначених осіб служить законодавчо встановлені: (а) система контролю за цим процесом; (б) відділення активів суб’єктів, що надають послуги в недержавному пенсійному забезпеченні; (в) їх майнова відповідальність. Система контролю за здійсненням недержавного пенсійного забезпечення складається з державного контролю – попереднього й безпосереднього. Попередній становить собою процедуру ліцензування осіб, що надають послуги у сфері добровільного пенсійного накопичення. Ця процедура доволі складна й передбачає встановлення певних вимог до цих суб’єктів. Безпосередній контроль державних органів за діяльністю вказаних суб’єктів здійснюється в процесі провадження ними діяльності з недержавного пенсійного забезпечення. Крім того, здійснення недержавного пенсійного забезпечення контролюється всередині самої системи радою недержавного пенсійного фонду, його засновниками й учасниками. Існує також контроль з боку незалежних органів – саморегулівних організацій. Залежно від часу проведення контролю у сфері добровільного пенсійного накопичення за діяльністю недержавних пенсійних фондів, адміністраторів, компаній з управління активами, зберігачів, страхових організацій і банків він може бути періодичним (плановим) і позаплановим.

Установлений механізм контролю за діяльністю суб’єктів, які надають послуги з недержавного пенсійного накопичення, забезпечує гарантії захисту прав та інтересів учасників останнього, збереження, примноження й отримання в майбутньому пенсійних коштів і виплату за їх рахунок додаткової до державної приватної пенсії за умови позитивних результатів від здійснення інвестиційної діяльності.

У підрозділі 2.4. «Напрямки подальшого вдосконалення нормативно-правового регулювання недержавного пенсійного забезпечення» наголошується на однобічності законодавства, що впорядковує відносини у сфері добровільного пенсійного накопичення, зокрема, Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Положення вказаного законодавчого акта регулюють здебільшого діяльність недержавних пенсійних фондів, що свідчить про його переваги на ринку послуг з недержавного пенсійного забезпечення, оскільки за цим Законом такі послуги надаються починаючи з накопичення пенсійних коштів і завершуючи здійсненням пенсійних виплат. Діяльності страхових організацій у ньому присвячено лише одну статтю, а наданню послуг з недержавного пенсійного забезпечення банківськими установами взагалі не регламентовано цим нормативно-правовим актом або ж урегульовано частково, що (а) незрозуміло для споживачів цих послуг, (б) не сприяє поширенню добровільного пенсійного накопичення серед населення країни, (в) затримує розвиток цього виду пенсійного забезпечення, (г) сприяє необізнаності населення, низькому рівню доходів і доволі обережному ставленню до будь-яких фінансових установ.

Розділ містить конкретні пропозиції з удосконалення законодавства, що стосується недержавного пенсійного забезпечення, серед яких: (1) у ст. 6 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» рекомендується встановити заборону щодо перетворення недержавного пенсійного фонду в юридичну особу іншої організаційно-правої форми, метою діяльності якої є одержання прибутку; (2) включити аудиторські фірми до переліку суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення і внести зміни до вказаного Закону, доповнивши ч. 2 ст. 2 словосполученням «аудиторські фірми»; (3) розширити коло вкладників недержавного пенсійного фонду й доповнити ч. 2 ст. 7 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» словами: «рідні брати й сестри, дід і баба»; (4) у ст. 1 цього Закону визначити, що вкладником пенсійного депозитного рахунку є будь-яка особа, яка уклала відповідну угоду і будучи суб’єктом недержавного пенсійного забезпечення, здійснює внески на пенсійні депозитні рахунки до банківської установи.