ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН ДО ЗДІЙСНЕННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ У НАВЧАННІ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, його зв'язок з науковими програмами і планами, визначено мету, завдання, сформульовано об’єкт, предмет, гіпотезу, методологічні і теоретичні основи, визначено методи та конкретизовано етапи дослідження, його експериментальну базу, розкрито наукову новизну і практичне значення, наведені дані щодо апробації результатів дослідження, його структури та обсягу.

У першому розділі – „Теоретичні основи професійної підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін до здійснення диференційованого підходу у навчанні учнів загальноосвітніх навчальних закладів” – розкрито зміст, структуру, функції професійної підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін, обґрунтовано її особливості, зумовлені профільною спеціалізацією майбутніх фахівців; визначено теоретичні засади та проведено історико-педагогічний аналіз проблеми диференційованого підходу у навчанні, з'ясовано сучасні погляди щодо його реалізації, конкретизовано практичні шляхи його здійснення вчителями у професійно-педагогічній діяльності.

На основі аналізу освітніх документів, галузевих стандартів вищої освіти, педагогічних джерел, уточнено поняття „професійна підготовка вчителя”, яке визначено як багатофункціональний процес, спрямований на професійний розвиток майбутнього педагога, засвоєння ним знань, умінь, навичок та способів дій у системі професійно-педагогічної освіти.

Обґрунтовано, що результативною характеристикою професійної підготовки є готовність майбутнього вчителя до професійної діяльності.

Конкретизовано зміст, структуру, функції професійної підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін.

На основі дослідження функціональних особливостей професійної діяльності вчителів-гуманітаріїв визначено систему знань, умінь, навичок та якостей особистості, які окреслюють специфіку ціннісного, знаннєвого, діяльнісного та особистісного компонентів професійної підготовки фахівців цієї спеціалізації, виділено загальнокультурний і комунікативний аспекти змісту як такі, що потребують особливої уваги в системі професійної підготовки вчителів гуманітарних дисциплін порівняно з учителями інших спеціалізацій.

На основі проведеного аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури визначено теоретичні та методологічні основи реалізації диференційованого підходу, закладені в різних галузях науки.

У ході дослідження історико-педагогічного аспекту проблеми диференційованого підходу висвітлено діалектику його розвитку в історії педагогічної думки та визначено основні етапи становлення: 1) у межах філософської науки; 2) у рамках загальних дидактичних концепцій; 3) виокремлення диференційованого підходу в самостійну науково-педагогічну проблему. Детальний аналіз останнього етапу надав можливість простежити зміну педагогічних поглядів щодо його реалізації від окремих ідей впровадження в практику організації навчання на інтуїтивно-емпіричній основі до науково обґрунтованої реалізації у контексті особистісно орієнтованої моделі навчання та довести його актуальність.

Застосування методу контент-аналізу дозволило виділити категорійні ознаки поняття „диференційований підхід у навчанні”, встановити його зв'язок з категоріями „диференціація навчання” та „диференційоване навчання”. Виявлено, що диференційований підхід спрямовує вчителя-гуманітарія на врахування індивідуально-типологічних особливостей учнів у процесі організації навчання, а диференціація, внутрішня її форма, є засобом реалізації підходу, в свою чергу диференційоване навчання – засобом реалізації проведеної диференціації.

У ході дослідження визначено практичні шляхи реалізації диференційованого підходу вчителями-гуманітаріями в професійно-педагогічній діяльності, окреслено актуальні види внутрішньої диференціації (за загальними і спеціальними здібностями, інтересами, психофізіологічними показниками, навчальними і когнітивними стилями учнів), конкретизовано специфіку реалізації кожного виду диференціації.

Аналіз підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін підтвердив відсутність достатнього науково-методичного забезпечення до здійснення диференційованого підходу в навчанні. Так, спостерігається тенденція до звуження знаннєвого компоненту підготовки щодо ознайомлення з поняттям та шляхами реалізації рівневої диференціації. При цьому поза увагою залишаються сучасні дослідження з проблеми диференціації навчання за навчальними і когнітивними стилями, теорією множинних інтелектів тощо. Діяльнісний аспект підготовки до здійснення диференціації реалізується фрагментарно та непослідовно. Сучасні підручники і посібники не враховують необхідності реалізації міжпредметних зв’язків дисциплін педагогічного та методичного циклів у процесі підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін до здійснення диференційованого підходу в навчанні учнів ЗНЗ.

У другому розділі – „Модель підготовки вчителів гуманітарних дисциплін до здійснення диференційованого підходу” – конкретизовано структуру та зміст готовності вчителів до здійснення диференційованого підходу в навчанні; розроблено систему критеріїв та показників оцінювання рівня готовності вчителів до здійснення диференційованого підходу; проаналізовано стан професійної готовності працюючих учителів гуманітарних дисциплін у цьому напрямку; теоретично обґрунтовано модель підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін до здійснення диференційованого підходу в навчанні учнів ЗНЗ.

На основі аналізу наукової літератури визначено відповідну структуру готовності, яка включає: цілемотиваційний, особистісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та оцінно-рефлексивний компоненти. Окреслено їх змістове наповнення та виокремлено систему мотивів, особистісних якостей, знань, умінь та навичок, якими має володіти вчитель-гуманітарій для ефективної реалізації підходу у професійно-педагогічній діяльності.

Розроблено систему критеріїв та показників оцінювання рівня готовності вчителів до реалізації диференційованого підходу, до якої входять цільовий, внутрішньоособистісний, теоретичний, практичний та результативний критерії, проаналізовано особливості високого, середнього та низького рівнів готовності майбутніх учителів.

Представлено результати опитування та анкетування працюючих учителів-гуманітаріїв, які виявили потребу в розширенні, корекції та поглибленні системи знань з проблеми реалізації диференційованого підходу, зокрема, диференціації навчання на основі врахування загальних навчальних здібностей, когнітивних і навчальних стилів учнів, а також психофізіологічних особливостей учнівського контингенту, вдосконаленні вмінь організації та планування диференційованого навчання.

Підготовка майбутніх учителів-гуманітаріїв до здійснення диференційованого підходу в навчанні у межах дослідження тлумачиться як багатофункціональний процес, спрямований на усвідомлення мотивів, потреб, становлення ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців, формування в них системи знань, умінь, навичок, розвиток особистісних якостей та здібностей, які є підґрунтям ефективного впровадження підходу у професійно-педагогічній діяльності.

З урахуванням змістового наповнення готовності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін до реалізації диференційованого підходу в навчанні розроблено авторську модель підготовки фахівців цієї спеціалізації, до структурних компонентів якої віднесено мету, зміст, підходи, принципи, форми, методи, етапи реалізації, педагогічні умови її ефективності, контроль, самоконтроль, оцінка, результатів підготовки (рис. 1).