ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА УНІВЕРСИТЕТУ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення; наведено дані про особистий внесок, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Культура спілкування менеджерів аграрного профі­лю» − з’ясовано концептуальні підходи до визначення культури; етапи ста­новлення культури спілкування українською мовою; виокремлено структуру формування культури спілкування; визначено і розкрито основні поняття: «культура спілкування», «культура педагогічного спілкування», які становлять основу досліджуваної проблеми; обґрунтовано структуру процесу формування культури спілкування.

Філософські праці П. Гуревича дозволили визначити сутність поняття «культура», що становить початок багатогранної діяльності людини, яка пов’язана з творчим пошуком, поривом до нових духовних пошуків, створення нових ідей, які ще не мають предметного втілення.

Аналіз наукової літератури дає можливість виокремити концептуальні підходи до визначення культури: філоcофсько-культурологічний (А.Бубенов, П.Гуревич, В.Гладишев, І.Дубина, М.Каган, А.Кребер, П.Козловські, К.Клак­хон, Е.Маркарян, Т.Ойзерман, В.Поліщук, А.Резаєв, Е.Тайлор, Н.Чепелєва, В.Шеломанцев), соціологічний (В.Бегінін, С.Бориснєв, Ю.Давидов, Н.Фетіс­кін, Я.Щепанський), психолого-педагогічний (Б.Ананьєв, А.Вербицький, В.Гре­хнєв, І Зимня, Є.Ільїн, П.Козляковський, М.Каган, Я.Коломинський, А.Крав­ченко, Є. Климов, В. Кан-Калик, О.Леонтьєв, Б.Ломов, А.Мудрик, В.Сластьо­нін), лінгвістичний (В.Виноградов, Г.Винокур, І.Вихованець, Н.Волкова, О.Гвоз­дьов, К.Городенська, Б.Головін, В.Гольдін, А.Загнітко, І.Кочан, Л.Мацько, С.Ожегов, В.Русанівський, М.Плющ, М.Пентилюк, Л.Савенкова, Л.Щерба, М.Фаєнова,), управлінський (Д.Карнегі, З.Снайдер та ін.).

Одним із найбільш багатозначних термінів, який вживається у багатьох значеннях не тільки в повсякденній мові, але й у різних галузях науки, визначено поняття «культура спілкування».

Дослідження теоретичних положень наукових праць учених (О.Гуревич, С.Аверинцева, В.Губіна, В.Іванова, Л.Іоніна, Л.Кертман, М.Каган, Ю.Лотман, Е.Маркарян, В.Межуєв, Г.Нодін, В.Поліщук, В.Розін, В.Топоров) дали підстави розглядати культуру спілкування як професійно необхідну якість майбутніх менеджерів аграрного профілю, визначити показник її професійної зрілості та ефективності.

Формуванню культури спілкування передувало декілька етапів.

Перший (VI-IX ст.) – дохристиянський – етап становлення культури побутового спілкування; другий (ІХ-ХІІІ ст.) – Київської Русі – становлення культури релігійного спілкування, зокрема писемного; третій (ХІV-ХV ст.) – польсько-литовський – становлення культури міжнаціонального спілкування; четвертий (початок ХХ ст.-ХХІ ст.) – новітній – становлення культури ділового спілкування.

Знання ретроспективи розвитку культури спілкування і мовлення у вітчизняній та зарубіжній літературі мало важливе значення для визначення структури формування культури спілкування, що суттєво впливає на розвиток культури мовлення майбутніх менеджерів аграрного профілю, збагачуючи мову увиразненими, логічно вмотивованими, лаконічними, влучними засобами мовлення.