ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ У ПРОМИСЛОВОСТІ РЕГІОНУ Автореферат

У вступі подано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, окреслено методи дослідження, відображено наукову новизну й практичне значення отриманих результатів, представлено дані щодо їх апробації.

1) У першому розділі ― «Теоретичні аспекти формування стратегії підвищення енергоефективності регіону» ― уточнені сутності понять «енергоефективність» та «енергозбереження»; обґрунтовано необхідність та актуальність формування стратегії підвищення енергоефективності як функціональної складової стратегії сталого розвитку регіону; запропоновано теоретичний підхід до формування стратегії підвищення енергоефективності у промисловості регіону; обґрунтовано систему показників оцінки енергоефективності регіону з позиції забезпечення його сталого розвитку.

На основі аналізу теоретичних підходів до визначення сутності поняття «енергоефективність» в роботі було уточнено зміст цієї дефініції та виділено такі його аспекти: технічний, економічний, соціальний та екологічний. Автор дисертації визначає енергоефективність як властивість еколого-соціально-економічної системи щодо можливості вилучення максимально корисного (та / або мінімально шкідливого) результату від використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) за умов їх обмеженості. Технічний аспект виражає властивість технологічної системи щодо можливості вилучення максимального обсягу корисної енергії з доступних видів палива та енергії за умов обмеженості науково-технічних та матеріальних ресурсів. Економічний аспект енергоефективності виокремлює її властивість у еколого-соціально-економічній системі щодо можливості вилучення максимально корисного економічного результату від використання ПЕР за умов обмеженості науково-технічних знань, інформації, матеріальних та фінансових ресурсів, а також самих ПЕР. Соціальний аспект енергоефективності виражає властивість еколого-соціально-економічної системи щодо можливості забезпечення потреб населення у кінцевій енергії за умов обмеженості технічних ресурсів зі сторони її виробників та фінансових ресурсів зі сторони її споживачів. Екологічний аспект енергоефективності визначається як можливість отримання мінімально шкідливого екологічного результату за умов обмеженості науково-технічних знань, матеріальних та природних ресурсів для його подолання.

Відмінності між енергоефективною та енергозберігаючою діяльностями обумовили уточнення змісту поняття «енергозбереження», що визначається як цілеспрямована діяльність із заощадження та раціонального використання ПЕР на кожному етапі їх трансформації, транспортування та споживання. Підвищення енергоефективності можливо під впливом різних технологічних, організаційних, структурних та балансових заходів, тоді як енергозберігаючий ефект досягається лише шляхом впровадження заходів прямої дії (технічних та організаційних).

Зважаючи на різні ефекти, які викликає споживання ПЕР в еколого-соціально-економічній системі, в роботі обґрунтовано, що стратегія підвищення енергоефективності регіону є функціональною складовою стратегії його сталого розвитку.

З метою набуття належного ступеня обґрунтованості в роботі запропоновано теоретичний підхід до формування стратегії підвищення енергоефективності у промисловості регіону (рис. 1), що представляє послідовність процесів та методів їх реалізації, розподілених за суб’єктами та спрямованих на розробку стратегічного рішення щодо значень індикаторів енергоефективності в промисловості регіону.