МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АКТИ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

summary

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються мета роботи і завдання, які необхідно вирішити для її досяг­нення, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульована наукова новиз­на отриманих результатів та їхнє практичне значення, а також подано відомості про апробацію теоретичних положень дослідження, його структуру й обсяг.

Розділ 1 «Поняття, значення та сутність міжнародно-правових актів як джерел трудового права України» складається з трьох підрозділів, у яких досліджуються поняття та види міжнародно-правових актів у системі джерел трудового права України, з’ясовується співвідношення міжнародних та національних правових норм у сфері регулювання трудових відносин.

Підрозділ 1.1 «Міжнародно-правові акти як джерела трудового права України» присвячений з’ясуванню належності міжнародно-правового акта до джерел трудового права України. Досліджується поняття міжнародно-право­вого акта, в наслідок чого авторка приходить до висновку, що як у науці трудового права, так і в трудовому законодавстві це поняття ототожнюється із поняттям міжнародного договору, що не відповідає дійсності.

У роботі виокремлені ознаки, що притаманні міжнародно-правовому акту. Пропонується авторське його визначення. На нашу думку, під таким потрібно розуміти формально визначений результат волевиявлення одного або декількох компетентних суб’єктів міжнародного права, що містить норми обов’язкового чи рекомендаційного характеру, спрямовані на врегу­лювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин.

Відтак запропоновано у чинних нормативно-правових актах до джерел трудового права України відносити саме міжнародно-правові акти, а не лише міжнародні договори, оскільки останні є лише їхнім різновидом. Такий підхід до визначення переліку джерел трудового права України дасть змогу повніше відобразити наявний стан речей.

Особливу увагу в роботі приділено питанню імплементації міжнародно-правових актів у національну правову систему України. Обґрунтовується висновок про те, що такі акти вважатимуться національними джерелами трудового права лише після їх впровадження у національну правову систему.

Наступний підрозділ 1.2 «Види міжнародно-правових актів, що є джере­лами трудового права України» присвячено дослідженню критеріїв класи­фікації міжнародно-правових актів, що регулюють трудові та тісно пов’язані з ними відносини, та з’ясуванню тих видів актів, що є джерелами трудового права України.

У дисертації зазначається, що на сьогодні не існує єдиного підходу щодо класифікації міжнародних актів, і це є результатом складності досліджуваної категорії та її багатоаспектності. Узагальнюючи різноманітні підходи до класифікації джерел права, джерел міжнародного права, а також джерел міжнародно-правового регулювання праці, дослідник виокремлює основні критерії класифікації власне міжнародно-правових актів про працю. На нашу думку, такими є: предмет регулювання, юридична сила таких актів, кількість сторін, сфера дії у часі, просторі та за колом осіб, а також суб’єкт прийняття.

За предметом правового регулювання міжнародно-правові акти можна поділити на такі, що регулюють відносини зайнятості; відносини щодо покращення умов, безпеки та гігієни праці; відносини з приводу застосу­вання праці окремих категорій працівників тощо. За юридичною силою розрізняють обов’язкові та рекомендаційні акти. За сферою дії у просторі міжнародно-правові акти поділяють на універсальні, міжрегіональні, регіо­нальні та двосторонні. За кількістю сторін можна виокремити односторонні, двосторонні та багатосторонні міжнародно-правові акти.

З огляду на суб’єктний склад з-поміж міжнародно-правових актів про працю дисертант виокремлює рішення міжнародних організацій, рішення міжнародних судових органів та міжнародні договори. Крім того, при дослідженні міжнародно-правових актів про працю, що є джерелами трудо­вого права України, за основу взято саме цей критерій класифікації.

У підрозділі 1.3 «Співвідношення міжнародних та національних правових норм у сфері регулювання трудових відносин» аналізується взаємовідно­шення актів міжнародного та національного трудового права, що регулюють трудові та тісно пов’язані з ними відносини. Відзначається, що, вирішуючи питання про співвідношення національного та міжнародного права, у Конституції України взято за основу положення моністичної теорії, оскільки Основний Закон закріплює положення про включення чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, до національного законодавства як його частини. Водночас пріоритетну юридичну силу має Конституція і відповідно вона є гарантом додержання міжнародно-правових норм, а не навпаки. З огляду на таке співвідношення міжнародно-правових актів про працю та актів національного законодавства України висловлено пропозиції щодо узгодження положень Закону України «Про міжнародні договори України» та інших нормативно-правових актів, які передбачають пріоритет міжнародних договорів над усім законодавством України, зі статтею 9 Конституції України, яка передбачає пріоритет Основного Закону.

У підрозділі досліджуються також проблеми колізій у трудовому праві. З’ясовуються умови, за яких міжнародно-правова норма при регулюванні трудових та тісно пов’язаних з ними відносин створює колізію із націо­нальною нормою права. Зокрема, виокремлюються дві групи колізій з міжнародно-правовим елементом. Першу групу становлять колізії між нор­мами національного й міжнародного трудового права, які регулюють однакові суспільні відносини у різний спосіб, до другої групи належать колізії, пов’язані з розбіжностями у змісті міжнародних і національних норм права.

Розділ 2 «Акти міжнародних організацій як джерела трудового права» містить чотири підрозділи, у яких досліджуються акти Організації Об’єднаних Націй, акти Міжнародної організації праці, акти Ради Європи та рішення Європейського суду з прав людини як джерела трудового права України.

У підрозділі 2.1 «Акти Організації Об’єднаних Націй у системі джерел трудового права України» досліджено становлення та розвиток Організації Об’єднаних Націй як суб’єкта міжнародного права, однією із цілей якого є здійснення міжнародної співпраці в розв’язанні міжнародних проблем економічного та соціального характеру.

Зосереджується увага на дослідженні міжнародно-правових актів про працю універсального характеру, які визначають основні засади правового регулювання в сфері праці. Такими актами є Статут та інші акти Організації Об’єднаних Націй. З’ясовується їх значення для врегулювання трудових відносин в Україні.

У роботі приділена значна увага питанню ідентичності перекладу міжна­родно-правових актів. Доводиться, що неправильний переклад може зумо­вити підміну понять, які в остаточному підсумку призводять до звуження обсягу трудових прав та свобод людини. Зокрема, аналізуючи тексти Загальної декларації прав людини російською, українською, а також англійською мовами, звертається увага на проблеми перекладу цього акта. Наприклад, у ч. 1 ст. 23 Декларації закріплено право кожної людини на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі та сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Аналогічно викладено цю частину і в російсько­мовному тексті Декларації. Однак при дослідженні англомовного тексту це речення можна розтлумачити також у інший спосіб. Словосполучення «вільний вибір роботи» у англомовному тексті викладене як «free choice of employment», що може перекладатись як «вільний вибір зайнятості». Оскільки терміни «робота» і «зайнятість» є різними за своїм змістом, відповідно і їхнє значення відрізнятиметься.

Крім цього, зауважується, що офіційного перекладу Загальної декларації прав людини українською мовою до сьогодні не здійснено.

Підрозділ 2.2 «Акти Міжнародної організації праці як спеціалізованого органу в сфері праці» присвячено проблемам визначення юридичної природи конвенцій та рекомендацій МОП та їх впливу на вдосконалення правового регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин. У роботі відзна­чено, що конвенції і рекомендації МОП приймаються для врегулювання усіх питань, що належать до компетенції цієї організації, тобто мають однаковий об’єкт правового регулювання. При розробці нового акта МОП у всіх випадках має за мету прийняття саме конвенції, проте на практиці це не завжди можливо в зв’язку з тим, що іноді держави висловлюють неготов­ність створювати нові норми міжнародного права і в таких випадках розроблений у рамках МОП акт набуває форми рекомендації.

Особливістю нормотворчої функції МОП є системний і регулярний перегляд міжнародно-правових актів про працю у зв’язку із втратою ними своєї актуальності. Оскільки конвенції і рекомендації МОП повинні відпо­відати сучасним реаліям і здійснювати ефективний захист прав людини у сфері праці, зміна соціальних потреб і концепцій, а також складності в імплементації деяких актів призводять до необхідності їх перегляду.

У підрозділі приділено увагу аналізу змісту конвенцій та рекомендацій МОП, а також проблемі їх ратифікації, метою якої є забезпечення макси­мального рівня захисту трудових прав працівників.

У підрозділі 2.3 «Акти Ради Європи як джерела трудового права» аналізуються положення Конвенції про захист прав людини і основополож­них свобод, Європейської соціальної хартії та інших актів Ради Європи щодо здійснення ними правового регулювання суспільних відносин у сфері праці.

Оцінюючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод виключно з кількісних характеристик, констатується, що трудові, а також тісно пов’язані з ними права відображені в ній доволі поверхово. З-поміж таких прав Конвенція містить норми про право на заборону примусової чи обов’язкової праці, право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів, а також право на заборону дискримінації. Важливим є те, що ухвалення Конвенції дало поштовх до закріплення, розвитку і забезпечення трудових прав людини в Європі.

Окрему увагу приділено аналізу змісту положень Європейської соціальної хартії. Обґрунтовується висновок про те, що Хартія відтворює тенденцію, яка була і до цього часу залишається домінуючою в соціальній політиці й соціальному законодавстві європейських країн щодо захисту найбільш враз­ливих членів суспільства: неповнолітніх, осіб похилого віку, неповно­справних осіб, безробітних, жінок у період материнства та ін.

Підрозділ завершується аналізом нератифікованих актів Ради Європи.

Підрозділ 2.4 «Рішення Європейського суду з прав людини як джерела трудового права України» присвячено проблемі дослідження належності рішень Європейського суду з прав людини до джерел національного трудового права, а також їх практичного застосування суб’єктами трудових правовідносин.

Встановлено, що зі вступом України до Ради Європи і ратифікацією Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод громадяни нашої країни отримали право звертатись до Європейського суду з прав людини. Таким чином, стаття 55 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасницею яких є Україна, отримала своє реальне втілення. А відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Суду, де стороною є наша держава, вважаються обов’язковими для виконання.

У роботі пропонується при здійсненні правосуддя національними судовими органами використовувати не лише «прецедентні» рішення Суду, де стороною у справі є Україна, а й інші рішення Суду, якими здійснено тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і, відповідно, вони надалі впливають на тлумачення її норм. Відзначено, що саме Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях надає тлумачення поняттю примусової праці. Робиться висновок про те, що праця вважається примусовою за наявності двох умов: відсутності згоди особи на її виконання та наявності погрози з боку роботодавця чи іншої особи у разі відмови від такої праці. Наголошується, що при цьому Суд опосередковано дає тлумачення понять, які прямо не визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і відповідно такі рішення Суду можуть бути прикладом того, як слід розуміти ту чи іншу норму Конвенції і як її застосовувати.

Розділ 3 «Двосторонні міжнародні договори України як джерела трудового права» містить два підрозділи, у яких досліджуються міжнародні договори України із міжнародними організаціями, а також двосторонні міждержавні договори України в системі джерел трудового права нашої держави.

У підрозділі 3.1 «Міжнародні договори України із міжнародними органі­заціями та їх вплив на розвиток системи джерел трудового права України» відзначається, що особливе місце серед міжнародно-правових актів належить міжнародним договорам України. З-поміж міжнародних договорів України, що регулюють трудові та тісно пов’язані з ними відносини, виокремлено дві основні групи міждержавні міжнародні договори та міжнародні договори, укладені з міжнародними організаціями. Відзначається, що особливістю останніх є наявність норм-принципів щодо напрямів співпраці між Україною та міжнародними організаціями у соціальній та економічній сферах.

У роботі пропонується звернути особливу увагу на двосторонні договори, укладені із Європейським Союзом, зважаючи на євроінтеграційний курс нашої держави та можливість майбутнього членства у Союзі. Правовою основою відносин між Україною та ЄС у сфері праці є Угода про парт­нерство та співробітництво, що започаткувала спільну діяльність з низки соціальних та гуманітарних питань.

Підрозділ 3.2 «Двосторонні міждержавні договори України як джерела трудового права» містить теоретичні напрацювання щодо значення двосторонніх міжнародних договорів у здійсненні регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин.

У підрозділі проводиться аналіз норм договорів, за результатами якого виокремлюються дві основні групи відносин, щодо врегулювання яких можливе укладення таких договорів. Це передусім відносини зайнятості та працевлаштування, а також праця працівників-мігрантів та їх трудоправовий статус за кордоном.

Зокрема, проаналізовано угоди про взаємне працевлаштування і соціальний захист громадян нашої держави та таких країн, як Молдова, Російська Федерація, Білорусь, Вірменія, Латвія, Польща, Чехія, Литва та ін. Зазначається, що положення цих угод поширюються на осіб та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї з договірних держав та здійснюють свою трудову діяльність на умовах трудового договору в іншій державі.

Зауважено, що такі договори можуть містити відсильні норми з прив’язкою до законодавства держави місця працевлаштування. Цим законодавством може регулюватись питання щодо оформлення трудового договору, мінімальний вік прийняття на роботу, обсяг прав та обов’язків сторін за трудовим договором, порядок в’їзду працівників і членів їхніх сімей на територію держави працевлаштування, перебування та виїзд із неї, соціальне та пенсійне забезпечення тощо.

Відзначено, що станом на сьогодні такі договори укладені з невеликою кількістю країн, а з огляду на міграційні процеси, які відбуваються в світі, їх наявність могла б суттєво покращити умови праці працівників-мігрантів.

ВИСНОВКИ

За підсумками дослідження викладені найбільш значимі результати роботи та сформульовані важливі теоретичні положення щодо основних понять, а також вироблені науково обґрунтовані пропозиції щодо належності міжнародно-правових актів до джерел трудового права України. Основні з них такі:

1. Міжнародно-правовий акт як джерело трудового права – це формально визначений результат волевиявлення одного або декількох компетентних суб’єктів міжнародного права, що містить норми обов’язкового чи рекомен­даційного характеру, спрямовані на врегулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин.

2. У процесі встановлення співівідношення понять міжнародно-правового акта та міжнародного договору було визначено, що останній є різновидом першого. Відповідно обґрунтовується, що зазначені поняття співвідносяться як ціле й частина.

3. Ознаками міжнародно-правового акта як джерела трудового права є: наявність суб’єкта чи суб’єктів міжнародного права, які наділені спеціаль­ною компетенцією ухвалювати відповідний акт, чітко визначена нормами міжнародного права процедура ухвалення відповідного акта, наявність правової норми обов’язкового або рекомендаційного характеру, що регулює трудові та тісно пов’язані з ними відносини, дія у часі, просторі та за колом осіб, формальність міжнародно-правового акта.

4. Пропонується внести зміни та доповнення до статті 11 проекту Трудового кодексу України, у якій передбачити, що до системи нормативно-правових та інших актів, що регулюють трудові відносини, належать міжнародно-правові акти, зокрема міжнародні договори, рішення міжнародних організацій та рішення міжнародних судових органів.

5. Обгрунтовується необхідність узгодження положень Кодексу законів про працю та інших нормативно-правових актів, які передбачають пріоритет міжнародних договорів над законодавством України, зі статтею 9 Консти­туції України, де вказано, що Основний Закон має найвищу юридичну силу.

6. У процесі дослідження видів міжнародно-правових актів як джерел трудового права України виокремлено основні критерії їх класифікації. Зокрема, міжнародно-правові акти можна розмежовувати за предметом регу­лювання, суб’єктом ухвалення відповідного акта, його юридичною силою, кількістю сторін, а також сферою дії у часі та просторі та за колом осіб.

7. З-поміж двосторонніх договорів у сфері міжнародно-правового регу­лювання праці, у яких бере участь наша держава, виділяють дві основні групи: договори, які укладаються з міжнародними організаціями, та міждержавні міжнародні договори.

8. Здійснюючи аналіз актів Міжнародної організації праці, встановлено, що особливостями нормотворчої функції МОП є: участь представників роботодавців та найманих працівників у розробці та прийнятті конвенцій та рекомендацій, а також системний та регулярний їх перегляд у зв’язку з втратою ними своєї актуальності.

9. Зважаючи на те, що звернення до Європейського суду з прав людини є ефективним засобом захисту трудових прав у сучасних умовах, пропонується вважати обов’язковими не лише «прецедентні» норми рішення Суду, а й інші акти цього судового органу щодо застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

10. Робиться висновок про те, що дискримінацією в трудовому праві є позбавлення та/або будь-яке обмеження прав та можливостей працівників, а також створення умов, які погіршують правове становище працівника порів­няно із іншими, залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, сімейного та майнового стану, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

11. У трудовому законодавстві є необхідним, закріпити положення про те, що примусовою працею не вважається служба, яка вимагається у випадку надзвичайної ситуації або стихійного лиха, що загрожує життю чи благо­получчю суспільства.

12. Зроблено висновок про те, що переклад міжнародно-правових актів безпосередньо впливає на праворозуміння та правозастосування його положень. З’ясовано, що в результаті недосконалого перекладу можлива підміна понять, а це відповідно може зумовлювати звуження обсягу трудових прав та свобод людини.

13. Двосторонні міжнародні договори з Європейським Союзом набувають особливого значення для розвитку та вдосконалення правового регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин в Україні, з огляду на те, що євроінтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом нашої держави.

Список опублікованих праць НА ТЕМУ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вісьтак М. Я. Поняття, сутність та значення міжнародно-правових актів, як джерел трудового права України / М. Я. Вісьтак // Вісник Львів­ського університету. Серія юр. – 2009. – Вип. 49. – С. 158–164.

2. Вісьтак М. Я. Види міжнародно-правових актів, що є джерелами трудового права України / М. Я. Вісьтак // Науковий часопис Хмельницького університету управління та праці «Університетські наукові записки». – Хмельницький, 2009. – Вип. 1. – С. 171–176.

3. Вісьтак М. Я. Європейська соціальна хартія (переглянута), як джерело трудового права України / М. Я. Вісьтак // Підприємництво, господарство і право. – К., 2011. – № 10. – С. 71–74.

4. Вісьтак М. Я. Співвідношення норм національного та міжнародного трудового права / М. Я. Вісьтак // Підприємництво, господарство і право. – К., 2011. – № 9. – С. 47–51.

5. Вісьтак М. Я. Значення міжнародно-правових актів для врегулювання трудових відносин в Україні / М. Я. Вісьтак // Сучасний вимір держави і права : зб. наук. праць. – Миколаїв, 2008. – С. 314–315.

6. Вісьтак М. Я. Поняття міжнародно-правового акта, як джерела трудо­вого права України / М. Я. Вісьтак // Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез наук.-практ. конф. молодих вчених. Сьомі осінні юр. чит. – Хмельницький, 2008. – Ч. 2. – С. 293–294.

7. Вісьтак М. Я. Міжнародно-правові акти, як джерела трудового права України / М. Я. Вісьтак // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XV регіон. наук.-практ. конф. (4–5 лютого 2009 р.). – Львів, 2009. – С. 244–246.

8. Вісьтак М. Я. Заборона примусової праці в контексті Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод / М. Я. Вісьтак // Теоре­тичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціаль­ного забезпечення : тези виступів та наук. доповідей учасників ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. ( 8–9 жовтня 2010 р.). – Харків, 2010. – С. 300–303.

9. Вісьтак М. Я. Проблеми офіційного перекладу міжнародно-правових актів про працю / М. Я. Вісьтак // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XVI регіон. наук.-практ. конф. ( 8–9 лютого 2010 р.). – Львів : Юр. ф-т Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка, 2010. – С. 243–244.

10. Вісьтак М. Я. Рішення Європейського суду з прав людини, як джерело трудового права України / М. Я. Вісьтак // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XVIІ регіон. наук.-практ. конф. (3–4 лютого 2011 р.). – Львів : Юр. ф-т Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка, 2011. – С. 220–221.

11. Вісьтак М. Я. Правове регулювання охорони праці конвенціями Міжнародної організації праці / М. Я. Вісьтак // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XVIІІ регіон. наук.-практ. конф. (26–27 січня 2012 р.). – Львів : Юр. ф-т Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка, 2012. – С. 255–257.

АНОТАЦІЯ

Вісьтак М. Я. Міжнародно-правові акти в системі джерел трудового права України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Київ, 2012.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню міжнародно-право­вих актів, що є джерелами трудового права України. Розкрито їхнє поняття, зміст та правову природу. Обґрунтовано критерії класифікації міжнародно-правових актів та з’ясовано співвідношення міжнародних та національних норм права у сфері регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин.

Здійснено ґрунтовний аналіз положень міжнародних договорів, актів міжнародних організацій та рішень Європейського суду з прав людини. Наголошується на їх важливості для забезпечення повноти правового регулювання трудових відносин в Україні для посилення гарантій трудових прав громадян.

На підставі проведеного дослідження з’ясовано питання відповідності трудового законодавства України міжнародним стандартам у сфері праці та висловлені пропозиції щодо його подальшого удосконалення.

Ключові слова: праця, трудові відносини, трудові правовідносини, джерело трудового права, міжнародно-правовий акт, міжнародний договір, міжнародна організація, міжнародні трудові стандарти.

АННОТАЦИЯ

Висьтак М. Я. Международно-правовые акты в системе источников трудового права Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспе­чения. – Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины. – Киев, 2012.

Диссертация посвящена исследованию международно-правовых актов, которые по своему характеру могут рассматриваться как источники трудового права Украины.

Определено понятие международно-правового акта как источника трудо­вого права. По мнению автора, таковым является формально определенный результат волеизьявления одного или нескольких компетентных субъектов международного права, содержащий нормы обязательного или рекомен­дационного характера, которые направлены на урегулирование трудовых и тесно связанных с ними отношений.

В работе приводятся аргументы в пользу разграничения понятий между­народно-правового акта и международного договора. Особое внимание уделено исследованию соотношения международных и национальных право­вых норм в сфере регулирования трудовых отношений. Обосновывается наличие двух вариантов. Первый заключается в том, что нормы нацио­нального трудового законодательства полностью соответствуют требованиям международно-правовых актов. А второй возможен в случае несоответствия и/или противоречия между ними. Предлагаются пути разрешения коллизий между национальными и международно-правовыми актами.

В диссертации произведёна классификация международно-правовых актов, которые являются источниками трудового права Украины. Основ­ными критериями при этом названы его предмет регулирования, субъект принятия акта, его юридическая сила, количество сторон, а также сфера действия во времени, пространстве и по кругу лиц.

Значительное внимание автором уделено характеристике международных договоров, актов международных организаций, а также решений между­народных судебных органов. При этом обосновывается юридическая природа актов Международной организации труда и их значение для регулирования трудовых и тесно связанных с ними отношений.

Достаточно полно в работе анализируются решения Европейского суда по правам человека. Отмечается, что при осуществлении правосудия целесообразно использовать не только решения «прецедентного» характера, но также и те решения Суда, где речь идет о толковании норм Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод.

Рассматриваются также вопросы соответствия трудового законодатель­ства Украины международным стандартам в сфере труда и предлагаются конкретные варианты по его усовершенствованию.

Ключевые слова: труд, трудовые отношения, трудовые правоотношения, источник трудового права, международно-правовой акт, международная организация, международный