МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено мету та сформульовано завдання, об’єкт і предмет дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку інноваційного потенціалу промислового підприємства» розкрито сутність понять «інновація» та «інноваційний потенціал», обґрунтовано взаємозв’язок розвитку інноваційного потенціалу та стратегічного управління підприємством, сформовано систему управління розвитком інноваційного потенціалу підприємства з використанням відповідного механізму.

На основі систематизації існуючих визначень поняття «інновація» виділено її характерні особливості: вона дозволяє створювати конкурентоспроможні товари (послуги); поширюється на всі сфери діяльності підприємства; призводить до підвищення ефективності його діяльності. Встановлено різницю між поняттями «новація» та «інновація». Під новацією розуміється інтелектуальний результат (як матеріальний, так і нематеріальний), що може бути використаний для підтримання попиту на продукцію підприємства і забезпечує можливості його сталого розвитку. Перетворення новації на інновацію – складне завдання, для вирішення якого необхідно задіяти всі підрозділи підприємства. Це означає, що координування цієї роботи значною мірою залежить від ефективного управління підприємством. Оскільки інновації використовуються для реалізації стратегічної мети, вирішити завдання перетворення новації на інновацію можливо, застосовуючи систему стратегічного управління, тобто вміння так організувати процеси всередині підприємства та ззовні, щоб можливо було спрогнозувати попит, забезпечити його конкурентоспроможною продукцією, досягти стратегічних конкурентних переваг та ефективно розвиватися у довгостроковій перспективі.

Запропоновано визначати інновацію як кінцевий результат системного процесу впровадження у виробництво та комерціалізації новації, що дозволяє підвищувати ефективність діяльності підприємства та досягати стратегічних конкурентних переваг. Це забезпечує можливості його сталого розвитку, під яким визначено керований процес безперервного функціонування підприємства у довгостроковій перспективі, що супроводжується поступовим надбанням нових техніко-технологічних та соціально-економічних якостей в умовах змін навколишнього середовища та підвищенням ефективності його діяльності.

Інноваційний потенціал підприємства визначено як сукупність ресурсів, використання яких під впливом взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників із застосуванням інноваційних стратегій дозволяє створювати та впроваджувати новації з метою досягнення стратегічних конкурентних переваг. В загальному вигляді інноваційний потенціал підприємства (IP) представлено у вигляді залежності:

де R – ресурси;

F_i - внутрішні чинники;

F_e - зовнішні чинники;

S_inn – інноваційні стратегії.

Основним принципом виділення ресурсних елементів інноваційного потенціалу підприємства обрано їх функціональну роль у його інноваційній діяльності. Крім ресурсів, необхідних для підтримання певного рівня та розвитку інноваційного потенціалу, слід враховувати внутрішні і зовнішні чинники впливу на можливості їх використання. Аналіз сутності інноваційної стратегії дозволив дійти висновку щодо обмеженості сфери її застосування на рівні, нижчому, ніж корпоративний. Доведено, що інноваційні стратегії повинні охоплювати всі рівні управління та всі функціональні підрозділи підприємства в системі стратегічного управління ним. Це надасть можливість забезпечити його безперервне вдосконалення та перетворення, його сталий розвиток у довгостроковій перспективі. Запропоновано під інноваційною стратегією розуміти новітній напрям (програму дій) досягнення стратегічних конкурентних переваг підприємства. Інноваційна стратегія має дифузійний характер та інтегрується у всі стратегії підприємства у відповідному наборі, починаючи з корпоративної й закінчуючи операційними.

Розвиток інноваційного потенціалу визначають його формування, реалізація та нарощування. Інноваційні ресурси за рахунок ефекту синергії інтегруються у інноваційний потенціал, реалізація якого призводить до структурних та якісних змін ресурсів (їх покращання та оптимізації). Таким чином забезпечується його поступальний розвиток. Отже, інноваційний потенціал, з одного боку, інтегрує в собі ресурси, з іншого – дає поштовх до їх розвитку у подальшому. При цьому нарощування потенціалу знаходиться у площині інтенсифікації використання ресурсів, а не у збільшенні їх обсягів. Звідси сформульовано висновок про те, що на розвиток інноваційного потенціалу впливає інноваційний потенціал.

Доведено, що розвиток інноваційного потенціалу можливий при наявності ефективної системи стратегічного управління. Ефективність управління зазначеним розвитком підвищує застосування відповідного механізму. Запропоновано під механізмом розвитку інноваційного потенціалу підприємства (МРІПП) розуміти сукупність процесів (функцій управління і процедур), методів та інструментів, які використовуються для формування, реалізації та нарощування інноваційного потенціалу, що дозволяє досягати стратегічних конкурентних переваг підприємства. Формування запропонованого механізму відбувається з врахуванням принципів системності, цілеспрямованості, керованості, науковості, орієнтації на ринок, наявності зворотного зв’язку, адаптивності, відтворюваності. Функціонування МРПІПП забезпечує комплексне використання системи економічних законів і принципів управління та інноваційності. Основним підходом до управління розвитком інноваційного потенціалу обрано системний. Запропоновано такий елементний склад системи управління: суб’єкт; об’єкт; цільові настанови; вхід; вихід; вплив зовнішнього середовища; механізм розвитку інноваційного потенціалу підприємства; зворотний зв’язок (рис. 1).

Функціонування МРІПП забезпечує безперервний процес розвитку інноваційного потенціалу промислового підприємства, який розглядається як послідовна реалізація основних функцій управління: аналіз, планування, організація, мотивація, контроль, регулювання.