БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо апробації її окремих результатів, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади банківського кредитування агарного виробництва” узагальнюються теоретичні проблеми банківського кредитування аграрного виробництва. Розглянуто генезис наукових підходів щодо дефініції “кредит”.

З розвитком ринкових відносин зростає роль кредиту та банків в економіці, що є основною із передумов дослідження теорії кредиту.

Проведені дослідження кредитних відносин свідчать, що розвиток кредиту зумовлює певні зміни в організації та функціонуванні суб’єктів господарювання. Встановлено, що з погляду економічної теорії, будь-яке економічно необґрунтоване втручання держави в роботу ринкового механізму, надання певних преференцій одним учасникам ринку та створення штучних обмежень для інших спотворюють дію ринкових законів, негативно впливають на економіку. Налагодження кредитних взаємовідносин банків з позичальниками можливе за умов теоретичного обґрунтування сутності кредиту та його ролі у відтворювальному процесу.

Дослідження кредитних відносин відповідно до ринкових умов господарювання дає підстави стверджувати, що кредит є економічною категорію, яка характеризує економічні відносини, які виникають між кредитором і позичальником з приводу розподілу та перерозподілу вільних грошових коштів, що тимчасово вивільнилися в процесі виробництва в межах позичкового фонду (наявних кредитних ресурсів) та передачі їх в тимчасове користування за умов дотримання принципів кредитування.

Наріжним каменем абсолютної більшості кредитних операцій сьогодення, є дослідження принципів кредитування, які виступають стержнем кредитних відносин, оскільки їх пізнання дає можливість розкрити роль та сутність кредиту. Доведено, що принципи кредитування застосовуються банками як єдиний комплекс основних умов прогнозування при видачі, використанні та поверненні кредиту. Відособлене від загальної теорії кредиту застосування принципів кредитування призводить до зниження ефективності банківських кредитів, зростання ризику їх неповернення.

Результати дослідження теорії кредиту, зокрема принципів кредитування, дають змогу виокремлювати кредит з поміж інших економічних категорій. У процесі дослідження обґрунтовано необхідність виокремлення поряд із загальноприйнятими принципами кредитування (платності, повернення, строковості, цільового характеру, забезпеченості) принципу вчасності, який характеризує залучення кредиту у визначений час, оскільки сучасна банківська практика свідчить, що отримання банківського кредиту вимагає досить тривалого періоду на його оформлення, в окремих випадках, від двох до трьох тижнів, що призводить до економічних втрат позичальника, та принципу плановості як основного чинника визначення позичальником реального розміру потреби в банківських кредитах для покриття тимчасового розриву між затратами виробництва і виходом продукції та оперативного контролю зі сторони банку за цільовим його використанням.

У дисертаційній роботі узагальнені функції банківського кредитування, теоретичне обґрунтування яких сприяє дослідженню взаємодії кредиту із зовнішнім середовищем та взаємовідносин кредитора і позичальника. Функції кредиту як невід’ємна складова фінансів за ринкової економіки повинні розглядатися в контексті загальної теорії ринку, оскільки в основі кредиту закладено створення, розподіл, перерозподіл і використання грошових коштів. Результати дослідження свідчать, що основними функціями банківського кредитування за ринкових умов господарювання є: перерозподільна, антиципаційна (емісійна), заміщення грошей готівкою, контрольна, стимулююча та відтворювальна. Доведено, що стимулююча функція кредиту за сучасних умов господарювання є базовою і на ній ґрунтуються інші функції банківського кредиту.

У другому розділі – “Стан банківського кредитування аграрного виробництва” досліджено класифікацію та методи банківського кредитування аграрного виробництва з урахуванням сучасної банківської практики. До класифікації, розроблених відповідно до нормативно-правових актів, добавлено наступні види банківського кредитування за: цільовим спрямуванням; видом відсоткової ставки; обсягами кредитів; формою залучення кредиторів; кредитно-гарантійними послугами; послугами кредитного характеру; валютою надання.

Аналіз динаміки банківського кредитування аграрного виробництва свідчить про позитивні тенденції, які полягають в зростанні обсягів банківського кредитування, кількості позичальників, зниженні середньої відсоткової ставки банків за користування кредитами (табл.1). В 2008 р. загальний обсяг банківських кредитів в аграрний сектор економіки порівняно з 2000 р. зріс в 9,6 рази, а короткострокових – в 5,4 рази. З поглибленням фінансової кризи кредитування суб’єктів господарювання аграрного виробництва зазнало негативних змін, в основному, внаслідок відсутності дешевих кредитних ресурсів. Загальний обсяг банківських запозичень в 2010 р. порівняно з 2008 р. скоротився на 55,9 %, з них короткострокових на 39,5 % хоч середні відсоткові ставки банків за користування кредитами зменшені з 56,0 % в 2000 р. до 25,0 % в 2010 р., але їх, розмір для позичальників аграрного виробництва перевищує рівень рентабельності виробництва. При загальній рентабельності виробництва в докризовому 2007 р. в 15,6 % відсоткова ставка за короткострокові банківські кредити склала 18,0 %, а в 2010 р. відповідно, 20,7 і 25,0 %.

Результати дослідження свідчать, що з поглибленням фінансової кризи переважна більшість аграріїв покриває більшу частину операційних витрат за рахунок власних коштів, що не виправдано ні теоретично, ні практично, оскільки альтернативним джерелом фінансування операційної діяльності є і залишаються кредити банку. Доведено, що відновлення банківського кредитування можливе за умов адекватності капіталу банків в розмірі 10 %. В Україні цей показник встановлений НБУ становить 7 %, що ставить під загрозу фінансові взаємовідносини України з міжнародними інституціями щодо надання кредиту на розвиток фінансового сектору.