АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ БАНКОМ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Теоретичні засади антикризового управління банками” досліджено сутність, роль та значення антикризового управління банківськими установами, проаналізовано тенденції розвитку банківської системи з погляду антикризового управління, сформовано концептуальні засади антикризового управління банком.

Антикризове управління зазвичай визначається як набір управлінських дій, спрямованих на запобігання та боротьбу з кризами, тобто антикризове управління є механізмом, успішна реалізація якого забезпечує стабільну беззбиткову діяльність економічних суб’єктів. Згідно сучасних поглядів на зміст антикризового управління, воно включає не лише заходи, спрямовані на вихід з кризи, а насамперед, заходи попередження кризових явищ та профілактику банкрутства. За результатами узагальнення та систематизації поглядів учених визначено, що антикризове управління – це процес виявлення, попередження та подолання кризових явищ та ситуацій, він триває постійно, адже моніторинг ризиків та можливих загроз має здійснюватися безперервно.

За результатами дослідження еволюції банківської системи України з позицій антикризового управління виокремлено основні етапи: 1) формування дворівневої банківської системи України, акціонування комерційних банків та значне збільшення кількості банківських установ (1987-1994 рр.); 2) період кризових явищ на фінансових ринках, посилення контролю з боку НБУ за діяльністю комерційних банків (1995–1999 рр.); 3) період оздоровлення та відносної стабілізації банківської системи (2000–2005 рр.); 4) входження іноземного банківського капіталу (друге півріччя 2005 – перше півріччя 2008 рр.); 5) системна банківська криза (друге півріччя 2008–2009 рр.); 6) посткризовий період (2010 р. - по теперішній час). Здійснена періодизація показала, що ознаки нестабільності були характерні як для кризових періодів розвитку банківської системи, так і для періодів відносної стабільності, адже на кожному з етапів завжди існували проблемні банки, хоча їх частка в окремі періоди суттєво коливалася