У першому розділі “Науково-теоретичні аспекти оцінки конкурентних переваг банку в сучасних умовах ведення банківського бізнесу” досліджено сутність та особливості конкурентоспроможності банку; визначено місце та роль конкурентних переваг в системі забезпечення конкурентоспроможності банківської установи; узагальнено методичну базу оцінки конкурентних переваг суб’єктів господарювання та виділено пріоритетні напрямки проведення подальших досліджень.
Систематизація наукових підходів до визначення сутності та змісту конкурентоспроможності довела, що погляди закордонних та вітчизняних вчених змінюються в залежності від сфери наукових досліджень та суб’єкта конкуренції (країна, регіон, суб’єкт господарювання, товар (послуга) тощо). Критичний аналіз та узагальнення теоретичних напрацювань дозволили обґрунтувати сутність економічної категорії “конкурентоспроможність банку” як наявності високої конкурентної позиції і потенціалу для реалізації існуючих та створення інноваційних конкурентних переваг банку, що надає змогу забезпечити конкурентний статус на ринку та утримувати його у довгостроковому періоді під впливом дестабілізуючих факторів зовнішнього середовища. Запропоноване визначення, на відміну від існуючих, визначає місце конкурентних переваг в системі забезпечення конкурентоспроможності банку, дозволяє обґрунтувати системний підхіддо їх комплексної оцінки та розробити управлінські рішення, спрямовані на формування їх оптимального набору, адекватного можливостям банківської установи та потребам зовнішнього середовища.
Систему забезпечення конкурентоспроможності банку запропоновано визначати як сукупність ієрархічно взаємопов’язаних підсистем забезпечення конкурентних позицій та конкурентного потенціалу, як передумов забезпечення конкурентного статусу та відповідного рівня конкурентних переваг. Складові системи забезпечення конкурентоспроможності банку характеризуються класом функціональних перетворень та множиною припустимих обмежень, що визначається екзогенними та ендогенними факторами зовнішнього та внутрішнього середовища, є взаємоузгодженими і синхронізованими в процесі досягнення загальної мети.
Базовою складовою системи забезпечення конкурентоспроможності банку є наявність конкурентних переваг, які дозволяють виокремити його на ринку банківських послуг у порівнянні з прямими та потенційними конкурентами та забезпечити успішне функціонування та розвиток у конкурентному середовищі. Необхідність належного теоретичного обґрунтування методичних засад їх оцінки обумовила об’єктивну потребу у поглибленні сутності економічної категорії “конкурентна перевага банку” та уточненні класифікації їх видів. Виходячи з цього, конкурентні переваги банку слід характеризувати як його позитивні відмінності у порівнянні з іншими банками та спеціалізованими небанківськими фінансово-кредитними інститутами за всіма або окремими бізнес-напрямами та/або видами діяльності, які вимірюються кількісними та якісними показниками і забезпечують досягнення запланованого рівня позиціонування на ринку за рахунок їх постійної адаптації до змін конкурентного середовища.
Задля усунення неоднозначностей у виборі інструментарію оцінки в роботі набула подальшого розвитку класифікація конкурентних переваг банку на основі систематизації існуючих класифікаційних ознак: 1) по відношенню до банку як системи (внутрішні, зовнішні); 2) за сферою прояву (розробка, реалізація, сервіс); 3) за рівнем реалізації (робоче місце, окремий підрозділ; банк у цілому); 4) з погляду ефекту, який отримує банк від реалізації переваги (науково-технічні, економічні, соціальні); 5) за характером факторів (економічні, техніко-технологічні, організаційні (управлінські), маркетингові, соціально-психологічні, географічні); 6) за видом об’єктів (банківського продукту (послуги), окремого бізнес-напряму банку, банку у цілому); 7) відповідно до характеру цілей банку (стратегічні, тактичні); 8) з позиції методів конкуренції (цінові, нецінові); 9) за характером динаміки (стійкі, нестійкі), – та їх доповнення ознакою: 10) за хронологією подій (статичні, динамічні); 11) за рівнем інноваційності (існуючі, інноваційні). Необхідність виокремлення виду динамічних конкурентних переваг обумовлена потребою ідентифікації динамічних здібностей банку для розширення сфери впливу на ринку банківських послуг в умовах інтенсифікації конкурентної боротьби. На відміну від інших видів, динамічні конкурентні переваги характеризують здатність керівництва банку до адаптації накопиченого досвіду до нових потреб ринку, своєчасного ухвалення управлінських рішень, навчання персоналу, обміну інформацією та впровадження кращого досвіду і, за рахунок цього, забезпечення стабільно високих темпів приросту фінансових показників банківської діяльності. Необхідність виокремлення інноваційних конкурентних переваг зумовлена необхідністю випередження конкурентів в умовах високого динамізму ринкового середовища, що досягається за рахунок впровадження та використання інновацій: нових підходів до управління, організації роботи, мотивації, підвищення якості, розробки та виведення на ринок принципово нових продуктів та послуг.
Систематизація підходів до оцінки конкурентних переваг дозволила здійснити їх порівняльний аналіз та визначити певні недоліки, які унеможливлюють їх використання у банківській сфері: містять перелік показників, які використовуються виключно для підприємств матеріальної сфери виробництва; засновані на використанні оціночних характеристик, для розрахунку яких необхідна додаткова внутрішня інформація і спеціальні методики, а також важкодоступні зовнішні дані; використання статичних показників, що дозволяє оцінити конкурентні переваги тільки на певний момент часу. За цих обставин автором зроблено висновок про необхідність розробки специфічного інструментарію комплексної оцінки конкурентних переваг банку.
У другому розділі “Оцінка впливу зовнішніх та внутрішніх процесів на рівень конкурентних переваг банку” проаналізовано конкурентні позиції банків на ринку банківських послуг; запропоновано методичний підхід до оцінки кількісних та якісних нефінансових показників конкурентних переваг банків; побудовано прогнозні моделі формування конкурентних переваг банківських установ.
Автором розроблено науково-методичний підхід до комплексної оцінки конкурентних переваг банку, в основу якого покладено гіпотезу, що передумовою формування його позитивних відмінностей від конкурентів є частка ринку банківських послуг чи його окремих сегментів. Конкурентна позиція банку становить основу для його існування у конкурентному середовищі, характеризує положення по відношенню до стратегічних конкурентів за відповідними напрямками діяльності та значною мірою визначає рівень конкурентних переваг. Концептуальні засади здійснення комплексної оцінки конкурентних переваг банку подано на рис. 1.
Автором проаналізовано конкурентні позиції банків І групи за рейтингом Національного банку України за період 2002–2010 рр., які зосереджують близько 60–70 % загальних активів та зобов’язань банківської системи України, виокремлено серед них лідерів та визначено групи стратегічних конкурентів (прямі, непрямі та потенційні). Як критерій ранжування конкурентів було використано їх ринкову частку.
Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки:
1)диверсифікація бізнес-напрямів досліджуваних банків є неоднорідною, тобто банки утримують домінуючі позиції в окремих сегментах ринку банківських послуг але поступаються конкурентам в інших;
2)відмінність ринкових часток банків обумовлює диверсифікацію набору їх конкурентних переваг, що ускладнює процедуру їх оцінки та порівнянності її результатів.
Доведено, що аналіз конкурентної позиції банку відображає результати завоювання конкурентних переваг над суперниками, дозволяє визначити його положення в конкурентному середовищі, встановити стратегічні орієнтири подальшого розвитку того чи іншого бізнес-напряму та обґрунтувати конкурентну стратегію.
