ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ СТАЛОСТІ ЗЕМЛЕРОБСТВА В ПІДПРИЄМСТВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження обумовлена об`єктивною необхідністю переходу України до послідовної реалізації концепції сталого розвитку в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Упровадження принципів сталого розвитку набуває особливої актуальності у сільському господарстві, функціонування якого визначає характер розвитку всього агропромислового комплексу.

З огляду на кризовий стан галузі виключного значення набувають дослідження основних факторів впливу на її розвиток, визначення та розробка шляхів підвищення сталості сільського господарства з метою стабільного збільшення обсягів виробництва до рівня, який забезпечував би продовольчу безпеку держави та максимальний експорт продукції.

Фундаторами обґрунтування економічних основ сталості сільськогосподарського виробництва традиційно вважаються Ф.О. Баталін, В.М. Обухов, О.Ф. Фортунатов, М.С. Четверіков, які почали досліджувати цю проблему ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Сталість галузі вони розглядали насамперед з точки зору зниження коливань урожаїв. У сучасних умовах проблеми сталого розвитку сільського господарства в Україні досліджують науковці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, Інституту економіки та прогнозування НАН України, Української академії аграрних наук та інших наукових установ, а останнім часом і аграрних університетів. Наукові праці В.Я. Амбросова, А.П. Вервейка, Б.М. Данилишина, С.І. Дорогунцова, В.П. Прадуна, В.Ф. Сайка, Д.В. Шияна, О.В. Шубравської й інших вітчизняних учених висвітлюють різні аспекти сталого розвитку сільського господарства. Серед зарубіжних учених зазначену проблему досліджують В.І. Векленко, Ю.Д. Ванін, І.Б. Загайтов, А.І. Манелля, О. Хрістен, А. Хайсенхубер, Ф. Фрайхер, М. Голд, Й. Масон та ін.

Однак наукові підходи до визначення сталості сільського господарства різняться. До того ж сталість землеробства як економічну категорію не виділено у самостійний науковий напрям, немає єдиної системи обґрунтування принципів створення сталих систем землеробства, єдиної класифікації факторів і шляхів підвищення сталості. Отже, сталість сільського господарства у цілому та землеробства зокрема як економічні категорії потребують подальшого поглибленого дослідження, у тому числі під кутом зору переорієнтації аграрного виробництва з урахуванням кліматичних змін і необхідності нарощування обсягів виробництва. Це і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання, а також структуру побудови дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження з 2003 р. була складовою комплексного плану наукових досліджень Таврійської державної агротехнічної академії „Трансформація організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК” (номер державної реєстрації 0102U000690) та є складовою плану науково-дослідної роботи кафедри економіки підприємств Таврійського державного агротехнологічного університету на 2007-2010 р. «Науково-методологічне забезпечення соціально-економічного та інноваційного розвитку АПК Півдня України» (номер державної реєстрації 0107U008971). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає у дослідженні проблем сталості землеробства в підприємствах Півдня України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення й аналіз закономірностей формування сталості землеробства в сільськогосподарських підприємствах, розробка наукових і практичних рекомендацій щодо її підвищення з урахуванням специфіки даного регіону.

Для досягнення мети дослідження було сформульовано та виконано такі теоретико-методологічні і науково-практичні завдання:

- визначити поняття «стале сільське господарство», спираючись на загальні принципи сталого розвитку;

- всебічно оцінити динаміку показників виробництва провідних сільськогосподарських культур в підприємствах досліджуваного регіону та виявити циклічність у зміні їх урожайності;

- розглянути економічний аспект сталості землеробства в умовах нестабільного аграрного ринку України;

- обґрунтувати систему індикаторів сталого розвитку землеробства, адаптовану до специфічних умов функціонування підприємств Півдня України, зокрема провести диференціацію адміністративних районів Запорізької області за рівнем сталості землеробства;

- визначити раціональне співвідношення галузей підприємства з метою зниження коливань валової продукції;

- дослідити вплив рівня інтенсивності виробництва на коливання урожайності сільськогосподарських культур;

- визначити та кількісно оцінити вплив природно-кліматичних факторів на сталість виробництва й урожайність сільськогосподарських культур.

Об’єктом дослідження є закономірності формування сталості землеробства в підприємствах Півдня України.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти формування сталості землеробства і напрямки підвищення її рівня.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення аграрної економічної науки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених стосовно теорії сталого розвитку сільського господарства.

Для досягнення поставленої мети було застосовано такі методи дослідження: абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення поняття «стале сільське господарство», формулювання висновків і рекомендацій; монографічний - як основи вивчення закономірностей функціонування окремих явищ, розробки методів і прийомів, а також логічної послідовності їх застосування; різні економіко-статистичні методи, як засоби вивчення основних тенденцій динаміки й її закономірностей, зокрема метод статистичних групувань (групування підприємств, які використовують зрошувані землі), розрахунково-конструктивний та порівняльного аналізу (порівняння показників виробництва на зрошуваних і богарних землях; розрахунок індикаторів сталого розвитку землеробства, розрахунок і порівняння показників виробництва за різних рівнів інтенсивності), кореляційний аналіз (визначення тісноти зв`язку між рядами відхилень від трендів урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин; визначення впливу рівня інтенсивності на стабільність виробництва), множинної регресії (визначення впливу добрив та окремих агрометеорологічних показників на урожайність сільськогосподарських культур), ланцюгових підстановок – для визначення впливу окремих факторів на виручку від реалізації продукції, екстраполяції тренда (вирівнювання динамічних рядів з використанням лінійної, поліноміальної, експоненціальної, синусоїдальної функцій), метод ковзних очікувань (прогнозування ціни реалізації озимої пшениці); економіко-математичні методи - для визначення кількісної оцінки ступеня ризику; метод евклідової відстані (рейтингова оцінка адміністративних районів області); картографічний метод (аналіз впливу ґрунтово-кліматичних умов на сталість землеробства); метод біокліматичної взаємокомпенсації (розрахунок оптимальної структури посівів). Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативно-правові документи, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, дані Головних управлінь статистики в Запорізькій, Херсонській і Миколаївській областях, Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, Запорізького центру „Облдержродючість”, Запорізького обласного виробничого управління меліорації та водного господарства, Гідрометеорологічного державного архіву України, особисті дослідження автора, наукова інформація, розміщена у світовій комп`ютерній мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів визначається такими положеннями:

вперше:

- обґрунтовано систему індикаторів сталого розвитку землеробства, адаптовану до специфічних умов функціонування підприємств Півдня України, яка розглядає економічні, екологічні та соціальні аспекти їх діяльності. Встановлено диференціацію адміністративних районів Запорізької області за рівнем сталості, що дозволило виявити вплив ґрунтово-кліматичних умов на розвиток галузі;

удосконалено:

- визначення поняття «стале сільське господарство», яке поряд зі стабільністю виробництва передбачає його ведення за загальними принципами сталого розвитку;

- методичний підхід до всебічної оцінки динаміки показників виробництва сільськогосподарських культур, який передбачає розглядати у сукупності з коливаннями показників їх середній розмір, тенденції зміни та прояви циклічності;

- методичний підхід до визначення раціонального співвідношення рослинництва і тваринництва в підприємстві, з використанням ефекту взаємокомпенсації коливань однієї галузі іншою;

набули подальшого розвитку:

- питання економічного аспекту сталості землеробства з огляду на нестабільність аграрного ринку України;

- положення щодо позитивного впливу підвищення інтенсивності сільськогосподарського виробництва на стабільність урожаїв;

- вивчення впливу природно-кліматичних факторів на сталість виробництва й урожайність сільськогосподарських культур з урахуванням змін клімату у даному регіоні.

Практичне значення одержаних результатів. Підприємства можуть практично використовувати опрацьовані методичні положення та рекомендації з підвищення сталості землеробства. Зокрема оцінку стабільності та циклічності виробництва сільськогосподарських культур, визначення основних тенденцій у коливаннях рівня урожайності на регіональному рівні - для прогнозування та вирішення таких практичних питань, як здійснення резервних запасів, планування експорту або імпорту сільськогосподарської продукції.

Розроблені автором моделі кількісної оцінки впливу агрокліматичних факторів на рівень урожайності сільськогосподарських культур з використанням довгострокових агрометеорологічних прогнозів дозволяють заздалегідь прогнозувати обсяги майбутнього врожаю.

Окремі наукові розробки та практичні рекомендації автора використані Головним управлінням агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації (довідка №01-00/1258 від 03.07.2008) та управлінням агропромислового розвитку Василівської райдержадміністрації Запорізької області (довідка №155 від 21.04.2008).

Запропоновані автором рекомендації щодо раціонального співвідношення галузей підприємств та площ посіву зернових культур прийнято керівництвом ПП «ЛЕВ» Василівського району та ФГ «Наталі» Мелітопольського району Запорізької області для впровадження у виробництво (довідки №33 від 29.01.2008 та №64 від 26.02.2008).

Теоретико–методологічні розробки й аналітичні матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Таврійського державного агротехнологічного університету при викладанні дисциплін «Регіональна економіка», «Економіка аграрних підприємств», «Статистика сільського господарства» (довідка № 48/1-119 від 24.01.2008).

Результати дослідження з вивчення економічної ефективності різних рівнів інтенсивності при вирощуванні озимої пшениці, проведеного автором під час наукового стажування протягом року у Мюнхенському технічному університеті (Німеч-чина), увійшли до загального наукового фонду досліджень кафедри економіки землеробства ТУМ за темою «Критерії сталого сільського господарства» (довідка від 28.02.2008).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є завершеною самостійною науковою працею автора. Усі його основні положення, висновки та пропозиції виконано самостійно. У співавторстві опубліковано чотири наукові праці, у дисертації використано лише ті їх положення, які є результатом особистих досліджень: [10] – досліджено стан ринку зернових і соняшнику, проведено статистичні розрахунки та виявлено вплив фактору очікувань на зміну ціни даних культур; [12] – оброблено матеріали польового досліду, проведено розрахунок показників економічної ефективності вирощування озимої пшениці за різних рівнів інтенсивності, проаналізовано розрахунки; [16] – зібрано й оброблено статистичні матеріали дослідження, проаналізовано результати; [17] – досліджено сучасний стан ринку зернових у Німеччині, розглянуто доцільність застосування теорії очікувань для прогнозування цінової ситуації на ринку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та результати дослідження доповідалися й одержали позитивну оцінку на конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського державного агротехнологічного університету у 2004-2009 рр., на міжнародній науково-практичній конференції Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва «Сталий розвиток аграрного сектору економіки» (Харків, 2004) та міжнародній науково-практичній конференції Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва «Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектору» (Харків, 2004), на міжнародній науково-теоретичній конференції «Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці» (Житомир, 2005); у травні 2005 р. на міжнародному форумі молодих учених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн», присвяченому 75-річчю Харківського НТУСГ ім. Петра Василенка доповідь було відзначено Почесною грамотою. Результати досліджень було заслухано та схвалено на Другій міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК» (Мелітополь, 2005) та на міжнародній науковій конференції «Проблеми і перспективи розвитку сільськогосподарських консультаційних служб» (Судак, АР Крим, 2006). На міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, аспірантів, магістрів і студентів «Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва», присвяченій 190-річчю Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва, доповідь було відзначено дипломом ІІ ступеня (Харків, 2006). За результатами наукових розробок здобувач брала участь у конкурсі й одержала грант на проведення досліджень упродовж двох семестрів (2006-2007 рр.) на кафедрі економіки землеробства Мюнхенського технічного університету (Німеччина), результати досліджень було заслухано на засіданні професорсько-викладацького складу кафедри. Здобувачем було зроблено доповідь на семінарі «Клімат та навколишнє середовище – нагальні проблеми економіки та науки», проведеному Німецькою службою академічних обмінів у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка (Київ, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 17 наукових праць загальним обсягом 4,9 дрк. арк. (4,4 друк. арк. належать особисто дисертанту), з них 13 наукових праць загальним обсягом 3,9 дрк. арк. – у фахових виданнях (з яких 10 - одноосібних).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 202 сторінках комп`ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел зі 177 найменувань. Робота містить 38 таблиць на 24 сторінках, 26 рисунків на 16 сторінках і 6 додатків.