МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, з’ясовано зв'язок із науковими програмами, розкрито мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок, наведено дані про апробацію основних положень і висновків та відомості про публікації автора за тематикою дослідження.

У першому розділі - «Теоретичні та прикладні засади державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури» - проведено історіографічний аналіз основних наукових підходів до визначення дефініції механізм державного управління (регулювання) та розуміння суті державного регулювання в науці державного управління радянського періоду 70-80 – х рр. та в період незалежності України. Уточнено сутність дефініцій «державна регуляторна політика у галузі будівництва та архітектури», «дозвільно-регуляторна діяльність у галузі будівництва та архітектури», «механізми реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури».

Реалізуючись в тій чи іншій сфері господарювання, регуляторна політика, як напрям державної політики, набуває специфічних рис, що виражають особливості відповідної галузі. Регуляторні акти в галузі будівництва та архітектури в основному визначають дозвільні процедури, їх швидкість, вартість, тривалість, суб’єктно-об’єктний склад, зміст правовідносин між учасниками дозвільно-регуляторного процесу.

На основі аналізу та співвідношення понять «державна політика», «державна регуляторна політика», з урахуванням специфіки державного регулювання в галузі будівництва та архітектури в дисертаційній роботі уточнено сутність дефініції державна регуляторна політика в галузі будівництва та архітектури, яку необхідно визначати як напрям державної регуляторної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання адміністративно-господарських відносин в галузі будівництва та архітектури, зменшення державного впливу на господарську діяльність у даній сфері, що здійснюється у відповідності до законодавства, регуляторних актів та забезпечується шляхом ефективної реалізації механізмів державного управління та їх модернізації відповідно до умов соціально-економічного розвитку.

Обґрунтовано, що поняття регуляторної діяльності в галузі будівництва та архітектури необхідно трактувати в широкому розумінні, як дозвільно-регуляторну діяльність.  Визначено, що дозвільно-регуляторна діяльність в галузі будівництва та архітектури - це  діяльність, спрямована на  підготовку,  прийняття,  відстеження  результативності, перегляд регуляторних актів, а також видачу документів дозвільного характеру в галузі будівництва та архітектури, яка здійснюється органами державної влади та місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в  межах, у порядку та  у спосіб, що встановлені законодавчими та регуляторними актами.

У процесі наукового пошуку визначено, що механізми реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури – складна комплексна система, призначена для ефективного врегулювання адміністративно-правових відносин між дозвільно-регуляторними органами державної влади та суб’єктами господарювання, яка має визначену структуру, відповідне нормативно-правове забезпечення та із застосуванням відповідних методів, засобів й інструментів державного впливу, відповідно до основних принципів дозвільно-регуляторної діяльності спрямована на забезпечення сталого економічного розвитку будівельної галузі.

Удосконалено класифікацію механізмів реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури за функціональним призначенням на основі поділу їх на три категорії: нормативно-правовий, організаційно-мотиваційний, та фінансово-інвестиційний механізми. Визначено напрями їх реалізації.

Обґрунтовано, що  нормативно-правовий механізм державної регуляторної політики у галузі будівництва та архітектури реалізується у двох напрямах:

-     нормативно-правове забезпечення державної регуляторної політики (відображає стан діючого законодавства у сфері дозвільно-регуляторної діяльності в галузі будівництва) – нормативна складова;

-     регуляторна діяльність щодо підготовки, перегляду та відстеження результативності регуляторних актів в галузі будівництва та архітектури – процедурна складова.

Організаційно-мотиваційний механізм державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури реалізується у напрямах удосконалення його складових: організаційної (суб’єкти, об’єкти державного регулювання, їх цілі, завдання, функції, методи, важелі, інструменти державного регулювання, що застосовуються для досягнення відповідного результату) та мотиваційної (адміністративні та соціально-економічні стимули антикорупційного характеру) та взаємозв’язків між ними.

В галузі будівництва та архітектури напрямами реалізації фінансово-інвестиційного механізму державної регуляторної політики є:

- фінансове забезпечення функціонування дозвільно-регуляторних органів в галузі будівництва та архітектури;

- економічна ефективність дозвільних процедур. Даний напрям знаходить своє вираження у ключових ознаках дозвільних процедур (вартість, швидкість і тривалість), котрі визначають інвестиційну привабливість будівельної галузі;

- фінансове забезпечення регіональних програм в галузі будівництва та архітектури.

Запропоновано класифікувати механізми реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури «за типом об’єкта будівництва» шляхом поділу їх на сім категорій:

1) в галузі будівництва малих архітектурних форм (будівництво малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності);

2) в галузі будівництва об’єктів приватної забудови, що не становлять підвищеної екологічної небезпеки (забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок);

3) в галузі будівництва об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (належать до IV і V категорій складності: мости, тунелі, та інші об’єкти будівництва, що підлягають обов’язковій експертизі щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності; об'єкти, які підлягають оцінці впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті);

4) в галузі будівництва об’єктів, що споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами;

5) в галузі будівництва об’єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів;

6) в галузі будівництва об’єктів комерційної забудови;

7) в галузі будівництва об’єктів комплексної забудови.

В ході узагальнення зарубіжного досвіду реалізації регуляторної політики у галузі будівництва та архітектури на прикладі Королівства Данії (далі - Данія), Сполучених Штатів Америки (далі - США), Республіки Польща, Європейського Союзу, Грузії, Киргизької Республіки, Республіки Казахстан та ін., та проведення порівнянь з особливостями державного регулювання в Україні, виявлено, що на регіональному та загальнодержавному рівнях поступово починає запозичуватися та впроваджуватися позитивна міжнародна практика державного регулювання: впроваджуються принцип організаційної єдності та частково декларативний принцип, зроблено певні кроки із впровадження концепції електронного уряду в роботу дозвільно-регуляторних органів.

Порівняння основних ознак дозвільно-регуляторних процедур у сфері будівництва – кількість, вартість та тривалість, в Україні з Данією та США (як моделями позитивних дозвільних практик), застосовуючи єдину методологію та загальну точку відліку засвідчило високий рівень регулювання, для якого є характерним висока вартість процедур, багаторазовість та довготривалість прийняття дозвільних рішень органами місцевого самоврядування.

На основі узагальнення зарубіжного досвіду, визначено, що для покращення якості державного управління в Україні на регіональному рівні особливо актуальним є поширення практики єдиних дозвільних центрів з одночасним впровадженням концепції електронного уряду, що сприятиме реалізації декларативного принципу в сфері будівництва. Відмова від надмірного регуляторного навантаження на сферу будівництва у вигляді зменшення кількості дозволів і перевірок повинна стати важливим етапом роботи зі спрощення дозвільних процедур. Враховуючи позитивний результат запровадження міжнародних підходів до видачі дозвільних документів (мається на увазі принцип організаційної єдності та декларативний принцип), необхідним є їх практична реалізація в сфері будівництва на регіональному рівні. Доцільним є розробка схем взаємодії державних адміністраторів ЄДЦ, місцевих дозвільних органів і суб’єктів господарювання при видачі окремого дозвільного документа, а також посилення міжвідомчої координації. Необхідним є  проведення комплексного моніторингу проблем функціонування дозвільних органів, планування процедур з підготовки регуляторних актів органами виконавчої влади.

У розділі другому - «Сучасний стан механізмів реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури на регіональному рівні» - проаналізовано особливості та визначено проблеми регулювання на різних етапах реалізації дозвільно-регуляторних процедур на регіональному рівні в Івано-Франківській області шляхом аналізу механізмів реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури за їх функціональним призначенням: нормативно-правового, організаційно-мотиваційного та фінансово-інвестиційного.

В процесі дослідження нормативно-правового механізму реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури проведено систематизацію регуляторного законодавства в галузі будівництва та архітектури на регіональному рівні у відповідності до основних етапів регуляторної реформи в Україні у період з 1990 по 2011 роки. Зокрема продовжено періодизацію та виокремлено VІ (2008-2009 рр.) і VІІ (2010-2011) етапи регуляторної реформи, що характеризують сучасний період реформування.

Застосування  SWOT-аналізу стану регуляторної політики у галузі будівництва та архітектури на регіональному рівні дозволило виявити колізійні аспекти та практичні процедурні проблеми, які сприяють порушенням у процесі реалізації державної регуляторної політики.

Виявлено, що сильними сторонами державного регулювання будівельної галузі є: прийняття фундаментальних законодавчих актів та регуляторних актів регіонального рівня, в яких закріплено основні засади та принципи державної регуляторної політики, спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку підприємництва й будівельної галузі зокрема; стабілізація регуляторної нормотворчості; зниження питомої ваги регуляторних актів, прийнятих без погодження з центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва та його територіальними органами; чітка законодавча регламентація процедури прийняття регуляторних актів, їх оприлюднення та  відстеження результативності; видача документів дозвільного характеру у галузі будівництва та архітектури через ЄДЦ; запровадження  автоматизованої системи реєстрації документів дозвільного характеру; залучення інститутів громадянського суспільства до дозвільно-регуляторної діяльності; прийняття антикризових фінансово-правових заходів, спрямованих на підвищення економічної ефективності дозвільних процедур; можливість самостійно визначати та коригувати особливості дозвільних процедур дозвільно-регуляторними органами регіонального рівня; законодавче закріплення декларативного принципу та визначення процедури його реалізації; фінансове забезпечення регіональних програм в галузі будівництва та архітектури; удосконалення фінансово-інвестиційний механізму державної підтримки будівництва.

Одночасно визначено слабкі сторони, до яких віднесено: недостатньо високий рівень реалізації регуляторної політики в сфері будівництва та архітектури на окремих етапах регуляторної нормотворчості; порушення при проведенні прискореного перегляду регуляторних актів; зниження показників роботи ЄДЦ; необхідність додатково самостійно звертатися до дозвільних органів, навіть за умови використання послуг державних адміністраторів; відсутність інформації щодо процесу використання ЄДЦ; невідповідність окремих займаних посад державних службовців рівню виконуваних обов’язків; низький рівень надання електронних адміністративних послуг дозвільно-регуляторними органами регіонального рівня; дублювання дозвільно-погоджувальних функцій, що обумовлене численністю дозвільних документів, не класифікованих за своїм регуляторним призначенням;  високий рівень корупції; високі вартість та тривалість отримання документів дозвільного характеру; обмежені інвестиційні ресурси для формування регіональних фондів підтримки підприємництва на місцевому рівні; недостатнє фінансове забезпечення функціонування дозвільно-регуляторних органів в галузі будівництва та архітектури.

Ключовою загрозою для ефективної реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури на регіональному рівні є вплив фінансово-економічної кризи на розвиток будівельної галузі.

Обґрунтовано необхідність підсилювати слабкі сторони, що є найбільш залежними від загроз та розвивати сильні сторони у напрямі до ключових можливостей зовнішнього середовища (інформатизація суспільства, глобалізаційні процеси, вплив міжнародного чинника).

Рекомендовано дозвільно-регуляторним органам регіонального рівня самостійно проводити SWOT- аналіз для дослідження стану реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури на різних етапах реалізації дозвільно-регуляторних процедур з метою комплексного виявлення проблем розвитку галузі та визначення шляхів їх усунення, що є особливо актуальним в умовах модернізації державного управління.

У третьому розділі - «Удосконалення механізмів реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури на регіональному рівні»- в результаті узагальнення теоретичних основ, дослідження сучасного стану механізмів реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури та врахування позитивного міжнародного досвіду в дисертації вперше розроблено функціональну модель удосконалення механізмів реалізації державної регуляторної політики в галузі будівництва та архітектури на регіональному рівні