ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ АПК НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ В УКРАЇНІ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається стан наукової розробки проблеми, з’ясовується зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкривається її мета, завдання, об’єкт, предмет, методи, формулюється наукова новизна одержаних результатів, встановлюється їхнє наукове значення, наводяться відомості щодо апробації результатів дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні основи державного регулювання інвестиційної привабливості АПК на регіональному рівні» – уточнено сутність і зміст поняття «інвестиційна привабливість АПК регіону», виокремлено механізми державного регулювання інвестиційної привабливості АПК на регіональному рівні, систематизовано моделі державної підтримки розвитку інвестиційного потенціалу аграрної сфери АПК у зарубіжних країнах.

Багатогранність поняття «інвестиції» в сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі значною мірою визначена широтою суттєвих сторін цієї складної економічної категорії. Її зміст слід розглядати через основні характеристики, що формують сутність даної категорії. На нашу думку, інвестиційна привабливість – це сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, що позитивно впливають на прийняття рішення інвесторами щодо вибору об'єктів інвестування.

При оцінці інвестиційної привабливості АПК регіону, на нашу думку, необхідно враховувати капіталомісткість і капіталовіддачу, ступінь ризикованості господарської діяльності в аграрній сфері АПК, а також рівень й ефективність державної підтримки галузей АПК.

Проблема інвестиційної привабливості АПК регіонів України зберігає свою актуальність на всіх етапах економічного циклу: в умовах зростання, рецесії та кризи. Зазвичай інвестиції в даний сектор економіки є однією з можливостей подолання економічних криз, що зумовлюється стійкістю попиту на продукти харчування, характерною рисою якого є слабка цінова еластичність.

Держава для регулювання інвестиційної привабливості агропромислового комплексу на регіональному рівні використовує три основні механізми: організаційно-правовий, організаційно-адміністративний та організаційно-економічний (рис. 1). Кожному з них відповідає певна сукупність інструментів, що визначають зміст державного впливу. Організаційно-правовий механізм забезпечує виконання регулятивних дій та уможливлює використання організаційно-адміністративного й організаційно-економічного механізмів. Організаційно-економічний механізм включає монетарні (грошово-кредитні) та фіскальні (податково-бюджетні) інструменти, застосування яких суттєво впливає на ділову активність підприємств АПК, саме вони найвагоміше впливають на ділову активність субєктів господарювання.

Проведене дослідження дозволило виявити, що державне регулювання розвитку інвестиційного потенціалу аграрної сфери АПК у переважній більшості економічно розвинених зарубіжних країн спрямовано на технічне переозброєння сільського господарства, модернізацію й відновлення його основних фондів. Тому інвестиції там здійснюють з метою скорочення виробничих витрат, у тому числі завдяки зниженню рівня ручної праці шляхом механізації та автоматизації технологічних процесів, завдяки чому підвищується рівень конкурентоспроможності продукції.