МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ОСОБАМ ПОХИЛОГО ВІКУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, відображено її зв’язок з науковими програмами, планами та темами, визначено мету і завдання, наведено загальну характеристику методів дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про їх апробацію.

У першому розділі – «Теоретичні підходи до державного управління у сфері надання соціальних послуг особам похилого віку» – досліджено підходи державного управління, окреслено поняття та сутнісні характеристики осіб похилого віку й державного управління у сфері надання соціальних послуг особам похилого віку. Захист осіб похилого віку представлено одночасно як одне з головних завдань державної політики. Розглянуто еволюцію концепції соціальних послуг, проаналізовано міжнародний досвід системи надання соціальних послуг та надано оцінку можливості його застосування в Україні.

Як засвідчують результати аналізу наукових джерел з проблем державного управління у сфері надання соціальних послуг, в Україні на сьогодні визначено її головні засади, окреслено стратегічні напрями та механізм реалізації. Проте, незважаючи на різноплановість і багатоаспектність публікацій з цієї проблематики, комплексного дослідження та опису державноуправлінського аспекту у сфері надання соціальних послуг особам похилого віку в Україні до цього часу не проводилося.

Аналіз міжнародного досвіду з даної проблеми дозволив встановити, що на сьогодні характерною рисою надання соціальних послуг особам похилого віку є скорочення стаціонарних форм медичної реабілітації й поширення амбулаторних форм, в яких поєднуються медичні заходи та розвиваючі форми дозвілля, максимально наближені до місця мешкання. У розвинених країнах з ринковою економікою широкого розвитку набув недержавний сектор надання соціальних послуг особам похилого віку. Порівняльний аналіз державного управління в цій сфері в країнах з розвиненою економікою та в Україні дозволив сформулювати низку рекомендацій щодо адаптації зарубіжного досвіду з реалізації державного управління у сфері надання соціальних послуг.

На основі аналізу вітчизняної й зарубіжної літератури зроблено висновок, що наразі не існує визначення «державне управління у сфері надання соціальних послуг особам похилого віку». У зв’язку з цим запропоновано тлумачення сутності державного управління у сфері надання соціальних послуг особам похилого віку як діяльності держави, що здійснюється в органах державної влади з метою створення соціальних гарантій для забезпечення певних умов розробки та виконання актів законодавства, власних рішень і завдань, створення умов для функціонування механізмів управління, спрямованих на раціональне та ефективне використання наявних ресурсів з метою забезпечення умов для реалізації державного управління у сфері надання соціальних послуг особам похилого віку.

У другому розділі – «Державна політика щодо надання соціальних послуг особам похилого віку в сучасних умовах» – проаналізовано соціально-демографічний стан в Україні, надано характеристику чинного нормативно-правового забезпечення діяльності системи надання соціальних послуг особам похилого віку, визначено організаційний механізм забезпечення реалізації державного управління у сфері надання соціальних послуг особам похилого віку.

При аналізі статистичних даних щодо чисельності осіб похилого віку в Україні виявлено певні характерні особливості та тенденції. На статистичному рівні доведено, що кількість осіб похилого віку в Україні зростає. Україна посідає 11 місце у світі за величиною частки населення у віці 65 років і старше. Для порівняння: Білорусь посідає за цим показником 23 місце, а Російська Федерація – 27. Сучасна демографічна ситуація в Україні і дані прогнозів свідчать про інтенсивне постаріння населення країни протягом останніх десятиліть і подальше зростання частки осіб похилого віку в загальній чисельності населення на початку XXІ ст.