МЕТОДИКА ТРЕНАЖЕРНОЇ ПІДГОТОВКИ ПІЛОТІВ У ПЕРІОДИ ПЕРЕРВ ЛЬОТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

У дисертації подане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке стосується обґрунтування наукових основ методики тренажерної підготовки пілотів у періоди перерв льотної діяльності в процесі здійснення квазіпрофесійної діяльності.

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методологічні й теоретичні основи, розкрито наукову новизну, практичне значення, наведено дані про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Тренажерна підготовка пілотів у періоди перерв льотної діяльності як психолого-педагогічна проблема” – досліджено проблему перерв у польотах в психолого-педагогічній та спеціальній літературі, проведено аналіз формування професійної підготовки льотного складу в періоди перерв льотної діяльності засобами тренажерної підготовки, сформульовано проблему дисертаційного дослідження.

Результати аналізу психолого-педагогічної та спеціальної літератури показують, що професійна підготовка пілотів, їх професійна надійність нерозривно пов'язані з безпекою польотів. За статистикою 70 – 90% аварій, катастроф і передумов до авіаційних випадків пов'язані з людським чинником. Заслуговує на увагу той факт, що за останні роки кількість авіаційних пригод, пов'язаних з вимушеними перервами у польотах , постійно зростає.

Перерви у льотній діяльності пов’язані як із суб’єктивними, так і об’єктивними обставинами, зумовлюють необхідність відновлення льотних навичок і вмінь пілотів, підтримування їх на рівні тих вимог, що висуваються нормативними документами щодо експлуатації відповідних типів літаків. Для цього необхідна оптимальна система професійної підготовки пілотів, основною складовою якої має бути методика тренажерної підготовки в періоди перерв льотної діяльності в процесі здійснення квазіпрофесійної діяльності, яка обґрунтована на основі сучасних методологічних підходів і концепцій навчання в професійній освіті.

Для її обґрунтування необхідно знати особливості льотної діяльності, до яких відносяться:

-висока нервово-емоційна напруженість;

- незвичайне просторове орієнтування, втрата якого є причиною від 22% до 30% складних авіаційних подій;

- нав’язаний темп льотної діяльності, на окремих етапах якого виникає дефіцит часу;

- наявність неспецифічних для людини умов діяльності;

- перевага розумової праці за відсутності фізичної праці;

- наявність гіпокінезії та гіподинамії тощо.

Все це, з одного боку, викликає різні хвороби та негативні психічні стани у пілотів, а з іншого боку – необхідність постійного підтримання льотної компетентності кожного пілота, регулярне відновлення льотних навичок і вмінь. А ця проблема стає особливо актуальною після перерв у льотній діяльності.

Одним із ефективних засобів відновлення льотних навичок і вмінь є авіаційні тренажери, ефективність застосування яких розкрито в працях Ю.Воронцова, С.Газулова, Є. Дерев'янка, Н.Завалової, В.Кодоли, В.Кузнєцова, Р.Макарова, В.Пономаренка, Н.Рудного, Е.Шерешева і багатьох інших. Оскільки саме вони дозволяють найбільш повно змоделювати як типові, так і нестандартні умови льотної діяльності та експлуатації сучасних літаків. Вони уявляють собою певні електронно-технічні установки або системи, які дають можливість імітувати різні об’єкти авіаційної техніки в процесі їх експлуатації, продемонструвати характеристики та умови взаємодії з оточуючим середовищем. Ефективному їх використанню перешкоджають недоліки як технічного, так і методологічного характеру, зокрема відсутність чіткого визначення місця і ролі тренажеру в структурі сучасного авіаційного комплексу; єдиної системи понять і визначень щодо технологічних і методологічних аспектів створення сучасних авіаційних тренажерів та їх експлуатації; єдиної класифікації їх основних властивостей; класифікації сучасних авіаційних тренажерів тощо.

Іншою важливою проблемою є методичне забезпечення сучасних авіаційних тренажерів, завданням яких повинно бути формування, закріплення, розвиток і вдосконалення льотних навичок і вмінь пілотів. У зв’язку з цим технічна складова і функції сучасних авіаційних тренажерів мають формуватися на основі можливостей відтворення конкретних квазіпрофесійних льотних завдань. КТС повинні забезпечувати застосування відповідних методик їх вирішення, у тому числі й реабілітаційних.

Але в практиці тренажерної підготовки пілотів у періоди перерв у польотах відсутня методика, яка б включала основні компоненти навчально-виховного процесу (мета, завдання, принципи, методи, зміст, організаційні форми, критерії та методи оцінки).

Отже, професійна підготовка пілотів на комплексних тренажерних системах є складним педагогічним завданням, вирішення якого дозволить підвищити рівень безпеки польотів.

У другому розділі – „Теоретичні та методичні основи тренажерної підготовки пілотів у періоди перерв в льотній діяльності ” – на основі інтеграції системного підходу, теорій поетапного формування розумових дій, проблемного і модульного навчання розроблено теоретичні і методичні основи тренажерної підготовки пілотів у періоди перерв у їх льотній діяльності; визначені критерії її оцінювання; обґрунтовано методику тренажерної підготовки пілотів після перерв у льотній діяльності, в основу якої покладена двоступенева модель тренажерної підготовки; перший ступінь – проблемно-предметний, другий ступінь – цінністно-регуляційний; визначені критерії сформованості навичок саморегуляції психічного стану пілота під час перерв у польотах, що базуються на методах ідеомоторного та аутогенного тренування; представлено дидактичне наповнення запропонованої методики тренажерної підготовки.