МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ СТИЛІСТИЧНИХ УМІНЬ З РОСІЙСЬКОЇ МОВИ УЧНІВ 10-их КЛАСІВ ФІЛОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано завдання наукового пошуку, вказано методи та окреслено етапи дослідження, висвітлено його наукову новизну й практичне значення, подано відомості про апробацію та впровадження результатів роботи в практику загальноосвітньої школи.

У першому розділі “Теоретичні основи формування стилістичних умінь учнів 10-х класів філологічного профілю” здійснено теоретико-функціональний аналіз лінгвістичних, лінгводидактичних та психолого-педагогічних засад вивчення стилістики в десятих класах філологічного профілю; розмежовано й уточнено ключові лінгвістичні та лінгводидактичні поняття дослідження: стиль, практична й функціональна стилістика, стилістичні ресурси фонетики, лексикології, словотвору й морфології, текст, стилістичні поняття, стилістичні вміння, стилістичні недоліки.

Ґрунтовний аналіз наукового доробку вчених-лінгвістів (В.Виноградова, О.Єфімова, М.Кожиної, В.Москвіна та ін.) та опрацювання енциклопедичних джерел дозволили всебічно схарактеризувати сферу використання, призначення, основні ознаки, функції, характерні мовні засоби функціональних стилів мовлення: розмовного, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного й художнього. Результати проведеного аналізу дають підстави стверджувати, що певні стилістичні функції виконують мовні одиниці всіх рівнів сучасної російської мови (від фонетики до синтаксису). Проте важливо наголосити, що ступінь вияву їх стилістичного значення не рівномірний. Так, найбільш повно і яскраво представлено одиниці лексичної стилістики; фонетичні зображувальні засоби, не маючи постійного стилістичного значення, набувають і реалізують його лише в контексті; використання в мові стилістичних засобів словотворчого рівня зумовлено їх ємністю, економічністю і, на відміну від фонетичних ресурсів, більшою доступністю моделі вживання; стилістичні можливості морфологічної системи сучасної російської мови наділені широким функціональним потенціалом, на противагу незначному емоційно-експресивному забарвленню. Варто зауважити, що засоби стилістичного синтаксису не були предметом нашого дослідження, оскільки вивчення відповідного розділу передбачено програмою одинадцятого класу.

Спираючись на наукові доробки провідних психологів (М.Жинкін, М.Заброцький, І.Зимня, Г.Костюк, В.Крутецький, О.Леонтьєв, К.Платонов) та методистів (В.Благово, Є.Голобородько, Л.Кузнєцова, І.Кучеренко, М.Львов, Г.Михайловська, М.Пентилюк, О.Пєшковський, Т.Чижова) стилістичне уміння розглядаємо як функціонально поєднану сукупність операцій, що становить спосіб визначення та врахування стилістичних властивостей мовних одиниць у процесі аналізу або породження мовлення. У роботі виділяємо такі види стилістичних умінь: 1) знаходити стилістичні явища в тексті та аналізувати їх; 2) оцінювати доречність уживання стилістичного засобу й обґрунтовувати свою точку зору; 3) використовувати стилістичні можливості російської мови (за схемою, та в довільному мовленні); 4) удосконалювати стилістичні вміння.

Проблема мовленнєвих і мовних компетентностей і компетенцій тісно пов’язана з проблемою формування стилістичних умінь. Отже, підкреслимо, що стилістичні вміння є невід’ємною складовою комунікативної та мовної компетенцій.

Ефективному формуванню стилістичних умінь у старшій школі сприяють знання вчителем механізмів породження мовлення та застосування їх на практиці, засвоєння учнями норм використання російської мови, розвиток мовного чуття, пам'яті, уваги, мислення, сприймання художнього слова, урахування вікових особливостей учнів, дотримання загальнодидактичних (науковості, доступності, наочності, систематичності й послідовності, наступності й перспективності, свідомості й активності, зв’язку навчання з життям) і специфічних для профільного навчання принципів, застосування відповідних методів. Особливої ваги для нашого дослідження набуває принцип наступності й перспективності, оскільки навчальна програма з російської мови для десятого класу передбачає вивчення мовного матеріалу у функціонально-стилістичному стилістичного аспекті, спираючись на попередні знання, отримані учнями в основній школі. Узагальнюючи методичний досвід провідних учителів-словесників, ми визнаємо, що успіх у формуванні стилістичних умінь залежить від урахування внутрішніх відношень між етапами навчання, міжпредметних зв’язків (зокрема з українською мовою та зарубіжною літературою), ефективності використання вчителем попередньо вивченого матеріалу (окремих стилістичних понять, елементів функціональної стилістики, сформованих стилістичних умінь) для послідовного розвитку відповідних умінь.

У другому розділі “Стан досліджуваної проблеми в теорії і практиці профільної школи” проаналізовано програми й підручники з російської мови для одинадцятирічної та дванадцятирічної школи, методичну літературу, педагогічний досвід учителів-словесників, досліджено організацію навчання російської мови в класах філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів України, обґрунтовано критерії та визначено рівні сформованості стилістичних умінь учнів десятих класів. Описано хід і результати констатувального експерименту.

Аналіз науково-методичного забезпечення навчання російської мови в класах філологічного профілю виявив, що в сучасних наукових дослідженнях і методичній літературі недостатньо повно висвітлена проблема формування стилістичних умінь з урахуванням специфіки викладання російської мови як профільної дисципліни. Результати анкетування вчителів свідчать, що певні труднощі в організації навчання російської мови в профільних класах спричинені недостатньою кількістю спеціальних підручників і методичних посібників.

Метою констатувального етапу дослідного навчання було з’ясувати рівень засвоєних знань та стилістичних умінь учнів. Результати експериментальних завдань оцінювалися за такими критеріями: сформованість умінь виявляти стилістичні явища, класифікувати та аналізувати їх і виконувати різноманітні стилістичні завдання; уміння учнів послуговуватись стилістичними ресурсами російської мови у власному мовленні; прагнення удосконалювати стилістичні вміння. На підставі зазначених критеріїв установлено рівні сформованості стилістичних умінь: високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень передбачає, що учні вміють виявляти в тексті стилістичні явища та аналізувати їх; правильно класифікують стилістичну й емоційно-оцінну забарвленість слів; визначають доречність уживання стилістичних засобів і обґрунтовують свою точку зору, успішно виконують різноманітні стилістичні завдання (стилістичний аналіз, добір різностильових синонімів, стилістичний експеримент, редагування, удосконалення написаного), доцільно використовують стилістичні можливості російської мови у своїй мовленнєвій практиці, а також самостійно працюють над удосконаленням стилістичних умінь.

Достатній рівень сформованості стилістичних умінь виявляють учні, які в цілому успішно виконують різноманітні стилістичні завдання, але допускають окремі огріхи (неточності у виявленні стилістичних явищ, класифікації, аналізі та визначенні доречності їх уживання; неповний стилістичний аналіз; відсутність необхідної аргументації). У власних висловлюваннях (усних та письмових) недостатньо точно використовують стилістичні засоби художньої виразності. Удосконалення стилістичних умінь відбувається нерегулярно.

Середній рівень характеризується тим, що у власних висловлюваннях учні послуговуються стандартним набором засобів художньої виразності, у запропонованому тексті виявляють лише поодинокі стилістичні явища, припускають 5-7 помилок у класифікації стилістичної та емоційно-оцінної забарвленості слів, не завжди правильно визначають доречність уживання стилістичного засобу й не можуть обґрунтувати свою точку зору. Стилістичний аналіз тексту виконують не в повному обсязі, укладений ними синонімічний ряд частковий, більш продуктивно редагують чужий текст, аніж власне висловлювання. Самостійно не відчувають потреби в удосконаленні стилістичних умінь.

Низький рівень виявляють учні, які не виконують завдання стилістичного характеру (не вміють виділяти в тексті стилістичні явища та аналізувати їх, класифікувати стилістичну й емоційно-оцінну забарвленість слів, правильно визначати доречність уживання стилістичного засобу й обґрунтовувати власну точку зору) або допускають у них більше 8 помилок. Лексичний запас цих учнів обмежений, а мовлення збіднене й невиразне, виклад матеріалу позбавлений логічної послідовності. У власних висловлюваннях також наявні стилістичні недоліки, які учні не визначають і при повторному прочитанні. Не прагнуть до вдосконалення стилістичних умінь.

Констатувальний зріз виявив у десятикласників недостатній (низький і середній) рівень володіння стилістичними уміннями виділяти й аналізувати стилістичні засоби російської мови. Більшість досліджуваних (76,3%) не диференціює стилістичну функцію словотвірних одиниць мови, хоча володіє основними стилістичними поняттями. Учні визначають стилістичні недоліки й виправляють їх, однак уміння оцінювати доречність уживання окремого слова в певному контексті та класифікувати стилістичну й емоційно-оцінну забарвленість розвинені в них недостатньо. За даними діагностико-констатувального зрізу виявлено значну кількість порушень норм культури мовлення (приблизно 83,4%). Достатнього й високого рівня уміння добирати різностильові слова-синоніми досягли лише 29,7% учнів. Спостереження та бесіди з десятикласниками засвідчили, що їх мовлення збіднене, іноді трапляються логічні помилки, відхилення від стилістичних норм російської мови, що свідчить про недостатню комунікативну компетенцію учнів.

З метою створення оптимальної методики формування стилістичних умінь, розрахованої не лише на десятикласників, що навчаються за системою “5-11 класи”, але й на школярів, які навчаються за системою дванадцятирічної школи, тобто для забезпечення перспективності пропонованої методики, був проведений додатковий зріз у восьмих класах загальноосвітніх навчальних закладів Херсонської області. Проведений аналіз програм і підручників для 12-річної школи дозволив висунути припущення про більш високий рівень сформованості стилістичних умінь в учнів 12-річної школи порівняно зі школярами 11-річної системи навчання. Порівняльний аналіз результатів сформованості стилістичних умінь у десятикласників 11-річної системи навчання та восьмикласників 12-річної школи подано в таблиці (табл. 1).