VACANCIES AND COOPERATION

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи та етапи дослідження, розкрито його теоретико-методологічні основи, висвітлено наукову новизну і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію і впровадження результатів наукового пошуку у педагогічну практику.

У першому розділі “Формування творчих здібностей ліцеїстів як педагогічна проблема” розглянуто дефініції основних понять: здібності, творчі здібності, дослідницькі здібності, розумова діяльність, інтелектуальні вміння, мислення; обґрунтовано педагогічні умови та визначено стан сформованості творчих здібностей ліцеїстів.

У сучасній психолого-педагогічній науці дослідження проблеми здібностей відбувається під впливом праць В.І.Андрєєва, Г.С.Костюка, М.С.Лейтеса, О.М.Леонтьєва, О.М.Лука, Н.В.Кічук, Я.О.Пономарьова, С.Л.Рубінштейна, Б.П.Тєплова та інших. Більшістю дослідників прийняте визначення здібностей, яке в свій час дав Б.П.Тєплов, а пізніше – М.С.Лєйтес. За цим визначенням, здібності – це такі індивідуально-психологічні особливості, які мають відношення до успішного виконання діяльності. Здібності не можуть зводитись до наявних знань, умінь чи навичок, але вони можуть пояснити легкість і швидкість оволодіння цими знаннями, вміннями та навичками. Здібності можна виявити й оцінити на основі результатів конкретної діяльності людини.

Творчі здібності ліцеїстів нами розглядаються як органічна єдність високого рівня знань особистості з її природними задатками, індивідуальними особливостями, розвиненими, удосконаленими в процесі спеціально організованої творчої діяльності, спрямованої на прояв особливостей кожного, задоволення духовних, естетичних, моральних потреб особистості та суспільства.

Аналіз джерел та результати констатувального педагогічного експерименту дали змогу виявити умови, які найбільше впливають на процес формування навчально-пізнавальної діяльності ліцеїстів їх активності та самостійності. Ними є: дотримання дидактичних принципів навчання, сформованість мотиваційної сфери особистості, педагогічна майстерність учителя, якість навчально-методичного забезпечення, адекватний і своєчасний контроль за пізнавальною діяльністю ліцеїстів.

У ході констатувального експерименту з метою дослідження індивідуальних особливостей ліцеїстів, виявлення зацікавленості їх у вивченні хімії нами застосовувалися такі методи дослідження як спостереження, бесіди, виконання письмових робіт репродуктивного та творчого характеру. Для їх реалізації було створено пакет дидактичних матеріалів – тексти письмових робіт, які включали розрахункові, експериментальні, розрахунково-експериментальні, творчі задачі, перелік запитань для бесід і анкет, таблиці та схеми, необхідні для обробки результатів експерименту. На етапі спостереження ми відвідували та аналізували уроки хімії, математики, біології в Х класах. З урахуванням висновків складалися запитання для бесід, завдання для письмових робіт.

Рівень знань, вмінь і навичок визначався за результатами письмових робіт. У завдання цих робіт були внесені чотири розрахункові задачі різних рівнів складності. Результати діагностичних зрізів показали, що найбільша кількість ліцеїстів (64,24%) має низький і середній рівні засвоєння знань, 27,74% – достатній, 8,03% – високий. Такі результати не відповідають державним вимогам до засвоєння знань учнів з хімії.

Констатувальний експеримент дав змогу з’ясувати рівень сформованості творчих здібностей ліцеїстів (за методикою Торенса): низький рівень креативності мали 56,93% ліцеїстів, середній – 38,69% ліцеїстів, достатній – 2,92%, а високий – 1,46% ліцеїстів.

У ході експерименту встановлено, що причинами виявленого низького рівня креативності у значної частини учнів є відсутність чіткої методичної системи навчання учнів розв’язувати хімічні задачі, недостатній ступінь використання задач для формування творчих здібностей ліцеїстів, низький рівень володіння учнями розумовими операціями.

Отримані результати дозволили сформулювати мету, гіпотезу і окреслити основні завдання формувального експерименту.

У другому розділі “Обґрунтування технології формування творчих здібностей ліцеїстів з використанням системи задач” уточнено поняття “задача”, розкрито створення системи хімічних задач як засобу формування творчих здібностей ліцеїстів на основі модульного підходу; суть технології застосування системи задач з хімії як засобу формування творчих здібностей ліцеїстів, компоненти їх сформованості; організацію та проведення пошукового та формувального експериментів, аналіз його результатів.

Під задачею ми розуміємо систему інформації, в якій відомості сформульовано так, що між окремими поняттями є протиріччя, які вимагають пошуку нових знань, доведень, перетворень. Це створює умови для підвищення результативності навчання обдарованих дітей.

У шкільному курсі хімії система задач добирається значною мірою інтуїтивно. Програма шкільного курсу хімії внаслідок розміщення різних типів задач у різних темах не передбачає використання системи хімічних задач. Змісту й структурі навчального матеріалу з хімії має відповідати певна система задач, яка будується на основі зв’язків між елементами системи знань.

Задачі було систематизовано за певними ознаками та на основі принципу послідовності. У дослідженні обґрунтовано систему хімічних задач як сукупність розрахункових і розрахунково-експериментальних задач, які мають логічну структуру, внутрішні зв’язки (між основними хімічними поняттями, науковими фактами, явищами, процесами, законами, теоріями, властивостями речовин) та сприяють формуванню творчих здібностей ліцеїстів. При розробці системи задач ми керувалися модульним підходом, який забезпечує реалізацію дидактичних принципів системності і систематичності (В.І.Бондар, Л.М.Романишина, П.Я.Юцявичене). Кількість задач у системі не обмежується, за ступенем ускладнення забезпечується перехід до розв’язування задач підвищеного рівня складності і комбінованих. Під типом ми розуміємо сукупність задач, зміст яких має певну загальну ознаку. Усі типи задач поділено на блоки (модулі – за методикою Л.М.Романишиної). Визначено такі модулі в системі хімічних задач (рис.1).

І модуль: Тип задач: задачі з використанням поняття “масова частка”.

Види задач: масова частка елементів у сполуках; виведення формули сполуки за масовими частками; масова частка виходу продуктів реакції; масова частка домішок у речовині; масова частка розчиненої речовини в розчині; масова частка компонентів у суміші.