АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ ПОРУШЕНЬ МИТНИХ ПРАВИЛ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми та доцільність її дослідження; вказується на її зв’язок з науковими програмами, планами, темами; визначається об’єкт і предмет, мета і задачі дисертаційної роботи, використані методи дослідження; формулюються основні положення, які обумовлюють наукову новизну; визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

Розділ 1. Теоретико-правова характеристика правової кваліфікації складається з двох підрозділів, у яких здійснено загальну характеристику адміністративно-правової кваліфікації, визначено основні етапи встановлення адміністративної відповідальності за порушення митних правил в адміністративному та митному законодавстві.

У підрозділі 1.1. Поняття, сутність та види адміністративно-правової кваліфікації визначено, що юридична кваліфікація найтісніше пов’язана із процесом правозастосування, тому в дисертації зверталася увага, що на всіх стадіях правозастосування може відбуватися юридична кваліфікація.

Наголошено, що в юридичній літературі поширеною точкою зору є виокремлення трьох стадій у процесі правозастосування: 1) аналіз фактичних обставин юридичної справи; 2) вибір, аналіз і тлумачення правової норми, що підлягає застосуванню; 3) винесення рішення у справі. Проте існують й інші погляди на кількість та назви стадій правозастосовчої діяльності.

Проаналізувавши існуючі в наукових джерелах позиції щодо змісту поняття «кваліфікація» дисертант зробила висновок про існування трьох значень цієї дефініції:

1. професія, спеціальність;

2. ступінь придатності або підготовленості до будь-якого виду праці, роду занять;

3. оцінка будь-чого.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити наступний висновок стосовно досліджуваного питання. В області права кваліфікувати – означає вибрати ту правову норму, яка передбачає даний випадок, іншими словами – підвести цей випадок під певне загальне правило, тобто, правова кваліфікація – це пошук, вибір і застосування до певної події, випадку конкретної правової норми у визначеній галузі права.

У дисертаційній роботі зазначається про відсутність тотожності понять «кваліфікація адміністративного проступку» та «адміністративно-правова кваліфікація».

Зроблено висновок, що кваліфікація адміністративного делікту полягає у встановленні відповідності такого діяння з митно-правовою нормою, що встановлює адміністративну відповідальність, і юридичному закріпленні у процесуальних документах.

Визначено види адміністративно-правової кваліфікації в залежності від характеру шкоди вчиненого правопорушення, суб’єкта правопорушення, формою вини.

У підрозділі 1.2. Значення норм про адміністративну відповідальність у митному законодавстві для кваліфікації порушень митних правил визначено, що боротьба з правопорушеннями у митній сфері – один із найважливіших напрямів діяльності митних органів, реалізація якого є не лише необхідною умовою забезпечення економічної безпеки України, а й складовою частиною успішного виконання митними органами своїх функцій. Проте діяльність митних органів у боротьбі з розглянутими адміністративними правопорушеннями має недоліки, пов’язані, насамперед, із недосконалістю формулювань окремих диспозицій статей, які встановлюють адміністративну відповідальність за порушення митних правил та правовою оцінкою цих протиправних діянь.

Аналізуючи етапи становлення інституту адміністративної відповідальності за порушення митних правил та його значення в роботі підтримано позицію Є. В. Додіна, який виділяє такі етапи еволюції інституту адміністративної відповідальності за порушення митних правил:

– перший – з 1984 року до 1991 року, коли він знаходився в системі адміністративно-деліктного законодавства;

– другий – з 1991 року до 2001 року, коли паралельно він існував як у складі митного, так й адміністративно-деліктного законодавства;

– третій – з 2001 року до сьогодення, коли він знайшов своє місце в системі митного законодавства.

Проте наголошується, що потребує уточнення третій етап, оскільки у зв’язку з набранням чинності Митного кодексу України 1 червня 2012 року, третій етап у часовому просторі закінчується у 2012 році із цього періоду розпочинається четвертий етап розвитку інституту адміністративної відповідальності за ПМП.

Підкреслено, що закінченням четвертого етапу еволюції інституту адміністративної відповідальності повинно стати прийняття нового Кодексу про адміністративні правопорушення, який би виключно встановлював відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема й за порушення митних правил.

Розділ 2. Поняття та зміст кваліфікації порушень митних правил складається з чотирьох підрозділів, в яких визначаються поняття та ознаки порушень митних правил, особливості юридичного складу цих правопорушень, аналізуються передумови та підстави кваліфікації, їх відмінності, а також стадії процесу кваліфікації.

У підрозділі 2.1. Місце порушень митних правил у структурі адміністративних деліктів міститься характеристика поняття та ознак порушень митних правил, визначаються їх відмінності від інших різновидів адміністративних деліктів.

Доведено, що за своєю юридичною природою порушення митних правил є адміністративними правопорушення, незважаючи на те, що вже відбувся процес декриміналізації контрабанди в кримінальному законодавстві. Схожість суспільно-шкідливих діянь в галузі митної діяльності з адміністративними проступками полягає у наявності таких ознак як протиправність, суспільна шкідливість, винність, адміністративна караність, проте це не засвідчує про відсутність певних відмінностей. Серед них автор вважає такі: об’єктом посягання виступає порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи Митним кодексом України чи іншими законами України, наявність окремого законодавчого акту, який виключно встановлює адміністративну відповідальність за порушення митних правил, порядок притягнення правопорушників до відповідальності регламентується як Митним кодексом України, так і законодавством про адміністративні правопорушення.

На основі аналізу юридичної літератури з адміністративного та митного права зроблено висновок щодо співвідношення понять «адміністративне правопорушення», «адміністративний проступок» та «порушення митних правил», та встановлено, що порушенням митних правил є галузевим видом адміністративних проступків.

У підрозділі 2.2. Юридичний склад порушень митних правил насамперед наголошується, що оптимальним шляхом розгляду питань, пов’язаних із кваліфікацією порушень митних правил, є послідовне встановлення спочатку об’єктивних ознак (об’єкт, об’єктивна сторона), потім суб’єктивних (суб’єкт, суб’єктивна сторона) його ознак.

Встановлено, що, насамперед, склад порушення митних правил являє собою логічну конструкцію, яка відображає істотні ознаки певних суспільно-шкідливих діянь у сфері митної діяльності. Законодавцем закріплюється основні ознаки правопорушень, які закріплюються у відповідних статтях закону, визначаючи склад порушень митних правил.

Підкреслено, що роль юридичного складу порушень митних правил є домінуючою, а тому склад делікту відіграє важливу роль в питаннях кваліфікації правопорушення. Від своєчасного, всебічного та повного встановлення і правильного розуміння ознак і особливостей складу порушень митних правил залежить правильний вибір норми під час кваліфікації адміністративного делікту, за якою правопорушник притягується до відповідальності та призначається вид та міра покарання.

У підрозділі 2.3. Передумови та підстави кваліфікації порушень митних правил визначено, що передумови кваліфікації порушень митних правил мають значний вплив на встановлення та оцінку фактичних обставин вчинення адміністративного делікту, що мають юридичну значущість, на пошук відповідної адміністративно-правової норми з метою з’ясування її змісту та подальшого застосування.

З’ясовано, що серед передумов порушень митних правил варто виділити: а) фактичні; б) юридичні; в) професійно-юрисдикційні. Отже, необхідною передумовою правильної кваліфікації діяння є не лише точне й повне встановлення фактичних обставин, але й юридично-правильне, однозначне розуміння посадовими особами митних органів ознак складу порушень митних правил.

Визначено, що в адміністративно-правовій літературі поряд із поняттям передумов кваліфікації використовується й поняття її підстав, які поділяються на фактичні, юридичні (або нормативні) та процесуальні.

На основі проведеного аналізу дисертант стверджує, що підстави кваліфікації порушень митних правил слід відрізняти від їх передумов. Підстави кваліфікації – це певні факти, правові явища, виходячи з яких здійснюється правова оцінка діяння та які встановлені під час розслідування, тобто те, що знаходиться в основі такої оцінки, а передумови кваліфікації – визначають шлях до них.

У підрозділі 2.4. Процес кваліфікації порушень митних правил зазначено, що однією із важливих складових змісту кваліфікації порушень митних правил є процес кваліфікації, тому потрібно розглянути його динаміку, показати розвиток у часових періодах.

Виокремлено стадії процесу кваліфікації, які вміщують певні етапи, що утворюють теоретичну конструкцію процесу кваліфікації. Автором наголошується, що процес кваліфікації порушень митних правил складається з трьох стадій: перша стадія – вибір норми, що передбачає адміністративну відповідальність за порушення митних правил; друга стадія – доведення відповідності юридичного складу діяння обраній митно-правовій нормі; третя стадія – юридичне закріплення результатів кваліфікації.

При цьому необхідно враховувати, що зазначена конструкція процесу кваліфікації має теоретичний характер, оскільки між стадіями та етапами існує тісний взаємозв’язок, тому в практичній діяльності митних органів послідовність етапів та стадій процесу кваліфікації може змінюватися в залежності від обставин скоєного правопорушення, особливостей суб’єкта правопорушення тощо, проте кожна із стадій кваліфікації не може розглядатися як факультативна, всі вони є основними.

Розділ 3. Особливості кваліфікації окремих видів порушень митних правил: проблемні питання та шляхи їх вирішення містить три підрозділи та присвячений дослідженню особливостей кваліфікації порушень митних правил, що посягають на порядок здійснення митного контролю, митного оформлення, оподаткування та сплати митних платежів, переміщення товарів та транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, які найбільш розповсюджені в правозастосовчій практиці митних органів.

Потрібно зазначити, що дослідження проблем кваліфікації порушень митних правил є важливим напрямом наукового забезпечення правоохоронного напрямку діяльності митних органів. Адже практичне застосування норм митного права можливе лише за наявності належного методологічного підґрунтя.

У підрозділі 3.1. Кваліфікація порушень митних правил, що посягають на встановлений порядок здійснення митного контролю визначено особливості кваліфікації наступних видів порушень митних правил: порушення режиму зони митного контролю; недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до митного органу призначення; видача їх без дозволу митного органу або втрата; порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю; перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів, документів; неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем.

З метою удосконалення митного законодавства, уникнення проблемних ситуацій в правозастосовчій діяльності, конкурування норм спеціальних законів та усунення колізій законів пропонуємо в ст. 468 МКУ:

– виключити з кола суб’єктів адміністративної відповідальності осіб, які виконують службові повноваження, пов’язані з реалізацією правоохоронних, контрольних та наглядових функцій в зоні митного контролю;

– передбачити окрему процедуру отримання дозволу на перебування в зоні митного контролю зазначених осіб на час виконання цих повноважень;

– визначити межі повноважень керівника відповідного митного органу або особи, яка виконує його обов’язки щодо отримання дозволу на перебування в зоні митного контролю.

У ст. 470 МКУ слід звернути увагу на об’єктивну сторону, яка виражається саме в неподанні необхідних документів у передбачений ст. 95 МКУ строк, але зазначена стаття встановлює строки лише для транзитних перевезень, в той же час існують й інші митні режими, що встановлюють граничні строки перебування в них, а відтак і строки пред’явлення документів на товари та транспортні засоби (наприклад, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення тощо).

Особливістю кваліфікації за ст. 472 МКУ є розмежування ст. 471 із ст. 472 МКУ. У правозастосовчій практиці митних органів виникають ситуації, коли діяння правопорушника кваліфікуються за двома статтями одночасно, проте, на наш погляд, зазначена позиція не є вірною, оскільки в цьому разі ст.ст. 471 та 472 МКУ відносяться як загальне та спеціальне, тобто якщо порушено порядок переміщення товарів, транспортних засобів за спрощеною процедурою митного контролю, то виключається можливість притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за недекларування.

У ст. 474 МКУ законодавець невдало використовує поняття «провадження у справах про контрабанду», оскільки відповідно до ч. 2 ст. 486 МКУ провадження здійснюється у справах про порушення митних правил, а притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності здійснюється згідно із Кримінально-процесуальним кодексом.

Особливістю кваліфікації за ст. 475 МКУ є по-перше, визначення суб’єкта правопорушення, та, по-друге, строків подання звітності.

У підрозділі 3.2. Кваліфікація порушень митних правил, що посягають на встановлений порядок здійснення митного оформлення, оподаткування та сплати митних платежів визначено проблеми кваліфікації наступних видів порушень митних правил: неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчене, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем; недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення; порушення порядку зберігання товарів на митних складах та здійснення операцій із цими товарами; порушення порядку або строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі; порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів; перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів; дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

При розгляді справ про порушення митних правил, передбаченого ст. 469 МКУ неодноразово зверталась увага на той факт, що об’єктивна сторона правопорушення має містити одночасно дії щодо розпорядження та користування такими товарами та транспортними засобами. З метою вдосконалення митного законодавства та уникнення подібних ситуацій при розгляді аналогічних ситуацій в митних органах, а, у разі оскарження, і в суді, пропонується ч. 2 статті 469 МКУ викласти в наступній редакції: «Зміна стану товарів, … користування або розпорядження ними без дозволу митного органу, за винятком операцій, а так само невжиття заходів…».

Необхідно розмежовувати недекларування (ст. 472 МКУ) із діями, які спрямовані на переміщення товарів із приховуванням від митного контролю (ст. 483 МКУ). Якщо умисел був спрямований на приховування від митного контролю шляхом подання неправдивих відомостей, то автоматично виключається недекларування.

Особливістю кваліфікації за ст. 478 МКУ є те, що утримувач митного складу зобов’язаний погодити з митним органом перелік посадових осіб, які мають право доступу на митний склад. У разі перебування на митному складі інших осіб без дозволу митних органів, діяння цих осіб необхідно кваліфікувати за ст. 468 «Порушення режиму зони митного контролю».

У диспозиції статті 481 МКУ законодавець визначив, що тимчасове ввезення та тимчасове вивезення товарів поширюється лише на товари, в той же час якщо проаналізувати ст. 103 та ст. 113 МКУ, де надаються визначення поняття «тимчасове ввезення» і «тимчасове вивезення» відповідно, зазначені режими поширюються як на товари, так і транспортні засоби комерційного призначення, тому дана стаття передбачає адміністративну відповідальність за порушення зобов’язання про зворотне вивезення та ввезення товарів, а транспортних засобів у диспозитивній частині не згадано. Отже, невиконання зобов’язання про зворотне ввезення або зворотне вивезення транспортних засобів за межі митної території не тягне за собою адміністративну відповідальність за порушення митних правил.

Перелік протиправних дій, які спрямовані на ухилення від сплати митних платежів не є вичерпним, тому фактично під час скоєння таких порушень митних правил як недекларування товарів, транспортних засобів, переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю тощо діяння правопорушника, як правило, слід кваліфікувати ще й за ст. 485 МКУ.

У підрозділі 3.3. Кваліфікація порушень митних правил, що посягають на встановлений порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів аналізуються проблеми кваліфікації наступних видів порушень митних правил: пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання; переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності; порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів за межі цієї території та/або встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони; переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем; переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю; зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

У разі пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання, з’ясовується факт недекларування або приховування від митного контролю товарів, які не заборонені до пересилання, дії правопорушника необхідно кваліфікувати за ст. 472 або ст. 483 МКУ відповідно. В разі пересилання товарів, заборонених до пересилання, дії правопорушника слід кваліфікувати за сукупністю з вищезазначеними статтями.

Під час ввезення на митну територію України або вивезення за межі митної території України товарів, які містять об’єкти інтелектуальної власності, труднощі виникають при встановленні мети переміщення, яка є складовою суб’єктивної сторони. Доведення того, що правопорушник переміщує товар з метою фактичного отримання прибутку під час перетину митного кордону майже неможливе.

При кваліфікації діяння за ст. 482 МКУ необхідно враховувати, що у ст. 204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону, тому правопорушник повинен нести відповідальність одночасно як за переміщення товарів поза митним контролем, так і за незаконне перетинання державного кордону.

Особливістю кваліфікації за ст. 483 МКУ є те, що законодавцем не передбачена відповідальність за виготовлення тайника (сховища).

Для кваліфікації за ст. 484 МКУ необхідно обов’язково встановити дві складові протиправного діяння: ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів комерційного призначення поза митним контролем або з приховуванням від такого контролю та їх подальше зберігання, перевезення, придбання чи використання.