АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ОСОБИ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ I «Загальна характеристика адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи» містить три підрозділи, в яких здійснено аналіз: понять «особа», «встановлення особи»; принципів адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи; особливостей існуючого нормативно-правового регулювання цього виду діяльності.

У підрозділі 1.1 «Поняття та сутність встановлення особи та його значення в адміністративній діяльності міліції» аналізуються основні характеристики поняття і сутності особи та діяльності щодо її встановлення в різних галузях юридичних науках, а також в філософії, психології та соціології.

Теорія держави і права та інші правові науки, зокрема, наука адміністративного права, однозначно вирішують цю проблему на користь визнання поняття особи як однієї з основоположних категорій права, як складної системи, що складається з соціальних, психологічних і біологічних властивостей. Такі властивості особи формують її індивідуальність. Всі ці індивідуальні властивості певної особи проявляють свою характерну індивідуальність і в соціальній сфері, яка властива певному суб’єкту. Зокрема, це проявляється в суспільних відносинах, що регулюються нормами права. Саме з цих причин, поряд з розкриттям юридичного поняття «особа», також проаналізовано юридичне поняття «встановлення особи».

З’ясовано, що поняття «встановлена особа» на сьогодні є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на наявність потреб такого встановлення, наприклад: для ствердження причетності особи до вчинення злочину або адміністративного правопорушення, для початку обчислення строку адміністративних проваджень, для ідентифікації персональних даних особи під час реєстраційних чи дозвільних проваджень тощо. Неповторність людини як особи обумовлюється вже природними чинниками. Проте, сутність індивідуальності пов’язана не стільки із зовнішнім виглядом людини, скільки із способом її буття як самостійного суб’єкту діяльності.

Доведено, що встановлення особи як процес ототожнення — це не теоретична абстракція, воно завжди відбувається в практичній діяльності різних суб’єктів суспільних відносин. У роботі державних органів, в тому числі міліції, без ототожнення суб’єкта адміністративних правовідносин неможливе правомірне вчинення відповідної юридичної дії.

Стверджується, що діяльність адміністративних органів щодо встановлення особи є офіційним визнанням чи запереченням, підтвердженням чи спростуванням державою інформації про особу. Причому, це визнання чи заперечення, підтвердження чи спростування здійснюється в рамках юридичної діяльності міліції із застосуванням процедурних чи процесуальних дій.

Зроблено висновок, що встановлення особи міліцією є різновидом її юридичної діяльності, що полягає в єдності процесів пізнання юридично значимої інформації про особу та її використання в інтересах служби у відповідності до Конституції України, законів України та підзаконних нормативних актів. Об’єктом цієї діяльності є юридично значима інформація про особу, аналіз якої дає можливість ідентифікувати її з невизначеного кола інших осіб. Суть цієї діяльності полягає в адміністративних діях міліції з використанням юридичних способів і засобів, з дотриманням в установлених законом випадках встановленої юридичної форми, спрямованих на досягнення певних юридичних цілей, таких як вирішення юридичних справ: справ про адміністративні правопорушення, справ дисциплінарного провадження, справ реєстраційного та дозвільного провадження, перевірки інформації про особу за окремими дорученнями та ін.

У підрозділі 1.2 «Принципи адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи» здійснено аналіз наукових підходів до розуміння поняття, ознак та класифікації принципів діяльності міліції щодо встановлення особи.

Зазначається, що здійснення міліцією проваджень щодо встановлення особи, їх ефективність у виконанні охоронної, превентивної і виховної функцій перебувають у прямій залежності від виконання і правильного застосування міліцією положень чинних нормативно-правових актів. Для цього необхідно не тільки пізнати зміст відповідного акту, його спрямованість, місце в системі права, зв’язок з іншими чинними нормами, але й дослідити принципи діяльності міліції, що розглядаються, а саме щодо встановлення особи. Ці принципи є специфічними проявами адміністративної діяльності міліції, що відображають найбільш характерні риси процедури щодо встановлення особи, дозволяють пізнати їх суть, характер та соціальну цінність.

З’ясовано, що правові норми, які регулюють діяльність міліції, як в цілому, так і щодо встановлення особи, мають бути обов’язково гармонізовані з домінуючими суспільними цінностями та концептуальним ядром сучасної адміністративної парадигми як сукупності цінностей, методів та підходів, технічних навичок та засобів. В самій діяльності міліції має стати безумовним визнання пріоритетності прав і свобод людини та громадянина в публічно-правових відносинах. Тому формування системи принципів діяльності міліції щодо встановлення особи у механізмі реалізації норм права, в порядку здійснення такого виду правозастосування, які закріплені в комплексі та певній правовій формі, є важливим соціальним орієнтиром законних підстав та ефективності діяльності міліції в цілому, що буде одним з кроків для побудови правової держави та створення громадянського суспільства.

Принципи адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи класифіковано на загальноправові та спеціальні. До загальноправових принципів, що в цілому характеризують юридичну діяльність державних органів, відносяться: законність; всебічність, повнота та об’єктивність дослідження обставин справи; забезпечення кожному права на повагу його гідності; забезпечення кожній людині права на свободу та особисту недоторканність; рівність усіх учасників адміністративної діяльності перед законом та органами, які здійснюють діяльність щодо встановлення особи; забезпечення суб’єкту, особа якого встановлюється, права на правову допомогу; забезпечення суб’єкту, особа якого встановлюється, права користуватися рідною мовою; забезпечення права на оскарження дій і рішень посадових осіб міліції, які здійснюють адміністративну діяльність щодо встановлення особи.

У свою чергу, до спеціальних принципів, тобто принципів, притаманних лише адміністративній діяльності міліції щодо встановлення особи, віднесено наступні: принцип публічності (офіційності), принцип поєднання гласних та негласних методів встановлення особи, принцип застосування науково-технічних методів встановлення особи, принцип оперативності.

У підрозділі 1.3 «Нормативно-правове регулювання здійснення адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи» розглянуто систему нормативно-правового регулювання здійснення адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи.

В роботі стверджується, що правоохоронні та управлінські функції міліції знаходять своє вираження у правовстановлюючій, правовиконавчій і правозастосовчій діяльності, яка здійснюється на підставі чинних нормативно-правових актів. І тому, розглядаючи діяльність міліції як структурного підрозділу органів внутрішніх справ щодо встановлення особи, проаналізовано стан нормативного регулювання такої діяльності і види нормативно-правових актів, що приймаються законодавцем та органами виконавчої влади з питань забезпечення функціонування діяльності щодо встановлення особи, систему чинних нормативних актів України і ратифікованих міжнародних актів, що регулюють цей вид діяльності, та особливості відомчої підзаконної нормотворчості.

З’ясовано, що правовим регулюванням діяльності міліції щодо встановлення особи є певна сукупність правових засобів, способів та форм, за допомогою яких нормативність права забезпечує впорядкування адміністративної діяльності міліції як в цілому, так і щодо встановлення особи, де забезпечується їх єдність, взаємозв’язок та взаємодія. Водночас, відбувається процес трансформації норм права (прийняття, зміна та їх скасування), вирішуються спори та конфлікти, досягається компроміс, що відповідає соціальним інтересам всіх учасників в даній сфері правовідносин.

Безпосередньо під правовими засобами розуміються правові явища, що виражаються в інструментах (установленнях) та діяннях і сприяють задоволенню інтересів суб’єктів права, досягненню соціально корисних цілей. До них належать: принципи, норми права, юридичні факти, правозастосовні акти, суб’єктивні права, юридичні обов’язки, заходи заохочення і покарання та інші.

Розділ 2 «Організація адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи та напрямки удосконалення її правового регулювання» містить чотири підрозділи, в яких досліджено форми та методи адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи; інформаційно-аналітичне забезпечення цієї діяльності; взаємодію міліції з іншими органами внутрішніх справ, державними органами та громадськістю щодо встановлення особи, а також напрямки вдосконалення правового регулювання адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи.

У підрозділі 2.1 «Форми та методи адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи» увагу зосереджено як на дослідженні форм та методів діяльності міліції в цілому, так і на діяльності міліції щодо встановлення особи.

Зазначається, що форми та методи будь-якого виду управлінської діяльності загалом чи діяльності міліції з виконання конкретних завдань органічно між собою пов’язані, оскільки за своїм об’єктивним виразом обумовлюють один одного, хоча й розглядаються диференційовано.

Відзначено, що форми адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи, окрім усталених та тих, що залежно від їх зовнішнього прояву, можуть бути усними, письмовими та конклюдентними, мають місце й інші форми діяльності.

З’ясовано, що на відміну від форм методи показують, як та яким саме чином посадові особи в процесі здійснення діяльності міліції щодо встановлення особи вирішують поставлені перед ними завдання. Реалізуючи свою діяльність, держава використовує такі традиційні і перевірені часом методи як переконання і примус. Але названі методи — це загальні методи державного управління, що характерні для виконавчої влади взагалі, для всіх сторін її діяльності. Поняття методів адміністративної діяльності, саме тих, що застосовуються міліцією під час встановлення особи, є більш вужчим, серед них можна назвати збір інформації, реєстрацію, спостереження, опис та порівняння.

Визначено, що застосування міліцією в адміністративній діяльності форм і методів щодо встановлення особи має свої певні особливості. Це обумовлено характерною специфікою їх зовнішнього виразу та способами реалізації в певних умовах, що регулюються системою норм права. Ефективність використання форм і методів, а також їх удосконалення залежить від можливостей їх комплексного використання, що найбільшою мірою відповідає досягненню основної цілі — встановлення особи.

У підрозділі 2.2 «Інформаційно-аналітичне забезпечення адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи» досліджено проблеми, які виникають у процесі використання інформації щодо встановлення особи та її аналітичного опрацювання.

З’ясовано, що інформаційно-аналітичне забезпечення за останні роки серйозно змінило і значно розширило можливості діяльності міліції, сприяло підвищенню його рівня та ефективності за рахунок, насамперед, інтенсивного розвитку науки, теорії і практики, матеріально-технічного та інформаційно-технологічного забезпечення міліції, а також підвищення професійного рівня підготовки кадрів у роботі зі спеціальними комп’ютерними програмами і базами даних для вирішення завдань діяльності міліції щодо встановлення особи.

Доведено, що інформація в діяльності міліції щодо встановлення особи — це відомості, які мають статус юридично значимих компонентів, притаманних ознак та властивостей, що характерні певній особі чи інституційній групі осіб і формують їх правовий статус. Разом із нормами адміністративного права вони обумовлюють їх здатність володіти певними правами та виконувати відповідні обов’язки.

У підрозділі 2.3 «Взаємодія міліції з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, державними органами та громадськістю щодо встановлення особи» досліджено організацію взаємодії міліції з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, державними органами та громадськістю щодо встановлення особи.

Відзначено, що процес взаємодії є процесом складним, багатогранним і безперервним, який охоплює майже всі сфери адміністративної діяльності, проте, саме в діяльності міліції щодо встановлення особи, взаємодії не завжди приділяється належна увага.

Будь-яка посадова особа міліції так чи інакше взаємодіє як і з іншими правоохоронними органами, так і з органами державного управління, тому налагодження більш тісних зв’язків між зазначеними суб'єктами може надати значну допомогу в розв’язанні тих чи інших завдань. Усвідомлення відповідальності за виконання спільної справи та взаємовиручка можуть значно підвищити ефективність роботи всіх вищевказаних органів, заощадити дорогоцінний час, який можна використовувати за іншими напрямками діяльності міліції та суб’єктів взаємодії.

Доведено, що взаємодія повинна забезпечувати комплексне використання сил і засобів даної соціальної системи, а об’єктом організації взаємодії є фактичний стан комплексного використання сил і засобів, що склалися. Компонентами об’єкту організації взаємодії цих підсистем виступає ступінь узгодженості елементів системи, ступінь організаційно-правових відносин між ними, ступінь ефективності методів і форм здійснення взаємодії. Чітке визначення сутності розмежування прав і обов’язків суб’єктів взаємодії, та його форм не тільки підвищить якість проведення останнього, але й дозволить виключити зайві суперечки про сутність даного процесу.

Організація взаємодії міліції з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, державними органами та громадськістю щодо встановлення особи — це різновид її адміністративно-правової діяльності, здійснюваної суб’єктом, наділеним владними повноваженнями щодо учасників взаємодії, яка спрямована на всебічне забезпечення спільного використання їх сил і засобів, що реалізується відповідними важливості справ методами і формами в інтересах ефективного та раціонального вирішення завдань, що стоять перед системою.

У підрозділі 2.4 «Напрямки удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи» проаналізовано проблеми діяльності міліції щодо встановлення особи та запропоновано шляхи їх вирішення.

Відзначено, що система адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи, яка наразі склалася, об’єктивно потребує реформування. Вона має відповідати ряду вимог, що визначаються інтересами як суспільства і держави, так й інтересами особи. Йдеться, передусім, про необхідність забезпечення її ефективності на двох рівнях: 1) на рівні діяльності міліції та її окремих функціональних підрозділів, що виступають суб’єктами адміністративної діяльності щодо встановлення особи; 2) на рівні усієї системи як органічної сукупності адміністративних органів і громадськості, об’єднаних цілями і завданнями діяльності щодо встановлення особи.

Основним завданням сьогодення є не лише приведення в узгоджений стан чинних нормативно-правових актів у сфері адміністративної діяльності міліції щодо встановлення особи в Україні. Це в подальшому, безумовно, врегулює відносини між суб’єктами правовідносин і стане передумовою ефективної правоохоронної діяльності, але більш пріоритетним напрямком є зміцнення партнерських відносин між міліцією України та поліційними установами європейського і світового простору в галузі обміну інформацією.

У зв’язку з цим, доцільно також впровадити спільні рекомендації з питань механізму операцій та процедур щодо встановлення особи, узагальнити отриману інформацію. Крім цього, з метою попередження зловживань у зазначеній сфері та унеможливлення порушення прав особи, необхідно розробити систему способів визначення протиправних операцій та спеціальних процедур з їх виявлення. Водночас, на законодавчому рівні мають бути закріплені шляхи взаємодії як національних правоохоронних та інших адміністративних органів, так й міжнародних органів. Підкреслено, що кожний етап взаємодії та співпраці адміністративних і правоохоронних органів має бути скоординованим.