АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОВС В СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні інтелектуальна власність та результати інтелектуальної діяльності все більше набувають пріоритетного значення в усьому світі. Світовий досвід показує, що інтелектуальна діяльність та інтелектуальна власність стають визначальною і вирішальною рушійною силою будь-якого розвитку. Передусім вони визначають стратегію і тактику соціально-економічного прогресу будь-якої країни, у тому числі й України.

В основу українського адміністративно-правового законодавства у сфері захисту інтелектуальної власності покладено вимоги міжнародних конвенцій, їх принципів і основ ринкової економіки. Але, не дивлячись на це, проблемним  залишається виконання державними органами охоронної та превентивної функції на етапі переходу до ринкових відносин. Через це зросла кількість правопорушень у сфері інтелектуальної власності, що стали причиною виникнення конфліктів між власниками майнових прав, творчими організаціями, суб’єктами шоу-бізнесу і навіть між державами.

Протиправні діяння у сфері інтелектуальної власності, характеризується високим рівнем латентності, а використання нових технологій забезпечує правопорушникам одержання значних прибутків, які заподіюють  матеріальної шкоди вітчизняним правовласникам, призводять до сповільнення темпів розвитку науки і культури, підриву інтелектуального потенціалу держави, зменшення надходжень до державного і місцевого бюджетів, ускладнення зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних відносин України з іншими державами.

Нажаль, стан боротьби з порушеннями права інтелектуальної власності у нашій державі не відповідає вимогам сьогодення. Впродовж багатьох років Україна входить до числа перших десяти держав світу з найвищим рівнем правопорушень у цій сфері. За різними оцінками, частка контрафактної продукції на вітчизняному ринку об’єктів права інтелектуальної власності становить від 60 до 90 відсотків, про що свідчать статистичні данні УМВС України в Кіровоградській області. Так, з 2006 по 2010 рр. по області вдвічі збільшилися показники адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності (ст.ст. 164-9, 51-2 КУпАП).

На сьогодні розробки цієї проблеми як у науці  адміністративного права, так і в законодавстві України є недостатніми. Проблеми управління й адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності майже не досліджувалися на рівні законодавства України, що і зумовлює актуальність теми дослідження та необхідність подальшого опрацювання організаційних, правових засад адміністративно-правового регулювання захисту права інтелектуальної власності.

Окремі проблеми захисту права інтелектуальної власності досліджували такі науковці, як: Ю.Г. Матвєєва, В.І. Жукова, С.Д. Волошка, Н.М. Мироненко, В.М. Крижна, Г.А. Андрощук, В.О. Жарова, О.Д. Святоцький, Г.В. Корчевний, О.М. Тропіна та ін. Проблеми організації й удосконалення державного контролю як традиційного об’єкта наукових досліджень у межах адміністративно-правової науки, теорії управління привертали увагу багатьох учених-юристів. Їм присвячені праці В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.К. Віноградова, А.Т. Комзюка, С.Ф. Костантінова, І.Б. Шахова, І.П. Голосніченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.В. Копейчикова, В.Ф. Опришко, Л.А. Савченка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.С. Юніна та ін.

Проте, незважаючи на значущість проведених досліджень, для вітчизняної правової науки проблема розвитку захисту інтелектуальної власності в Україні є новою й потребує системного обґрунтування теоретико-прикладних аспектів його становлення в умовах перехідної економіки. Це зумовило необхідність проведення окремого дисертаційного дослідження.