АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОРЯДКУ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ КРЕДИТНИХ СПІЛОК В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ І «Кредитні спілки, порядок їх створення і діяльності як об’єкт адміністративно-правового регулювання: загальнотеоретичні та історико-правові аспекти», який містить два підрозділи, присвячено загальнотеоретичним правовим питанням визначення поняття та окреслення специфічних ознак кредитних спілок, порядок створення та діяльності яких є об’єктом адміністративно-правового регулювання.

У підрозділі 1.1 «Генезис кредитних спілок, нормативного закріплення та дослідження у правовій доктрині засад їх створення і діяльності» кредитні спілки розглядаються як об’єкт адміністративно-правового регулювання, адже не можна стверджувати, що кредитні спілки є об’єктом регулювання лише однієї галузі права, чи певним напрямком в науці. Функціонування кредитних спілок, безумовно, ґрунтується не лише на досвіді і практиці небанківської діяльності, але й на наукових дослідженнях економістів, фінансистів, фахівців банківської справи, а також юристів – фахівців у галузі фінансового, цивільного, господарського, адміністративного права та інших галузей. Історичні прототипи сучасних кредитних спілок відомі з прадавніх часів (Стародавньої Греції, Вавилону, Стародавнього Риму, Київської Русі). Умовно генезис розвитку кредитних спілок, нормативних засад їх створення та функціонування можна виділити кілька етапів: зародження кредитної кооперації (серед. ХІХ ст.); розквіт кредитної кооперації (ІІ пол. XIX ст. – поч. ХХ ст.); занепад кредитної кооперації (радянський період); відродження кредитної кооперації (з набуттям Україною незалежності) і сучасний етап. Вчених-адміністративістів проблематика діяльності кредитних спілок не цікавила. У різні історичні періоди вчені зосереджували увагу на загальних засадах адміністративно-правового регулювання у галузі економіки і у контексті такого підходу дуже фрагментарно висвітлювали (іноді навіть не згадували їх) діяльність кредитних спілок. Можна виділити такі напрямки доктринального дослідження адміністративно-правового порядку створення та діяльності кредитних спілок: 1) висвітлення проблем адміністративно-правового регулювання у галузі економіки, 2) ґрунтовне дослідження адміністративних процедур в діяльності окремих суб’єктів, або ж у певній сфері суспільних відносин, 3) адміністративно-деліктні відносини, 4) адміністративне судочинство, роль якого у забезпеченні реалізації та захисту прав кредитних спілок, а також у процедурі припинення їх діяльності є достатньо важливою.

У підрозділі 1.2 «Поняття, ознаки та види кредитних спілок, порядок створення та діяльність яких є об’єктом адміністративно-правового регулювання» здійснюється аналіз нормативно закріплених та доктринальних визначень „кредитна спілка”. Проводиться комплексна характеристика правових ознак кредитних спілок, до складу яких можна включити: правові ознаки кредитної спілки як юридичної особи, ознаки фінансової установи, неприбуткову природу, ознаки кооперативу, ознаки суб’єкта некомерційного господарювання, ознаки небанківської установи. Зважаючи на те, що до цього часу немає єдності у законодавчому визначенні поняття „кредитна спілка” (а саме – конкуренція норм Господарського кодексу України та Закону України від 20 грудня 2001 року „Про кредитні спілки”), а також на підставі аналізу правових ознак кредитних спілок, запропоновано авторське визначення: кредитна спілка – це юридична особа, яка законом віднесена до фінансових установ і неприбуткових організацій, утворена шляхом кооперування осіб для задоволення потреб своїх членів у наданні фінансових послуг.

Також приділено увагу класифікації кредитні спілок, з використанням таких критеріїв: за цільовою спрямованістю, кредитні спілки поділяють на спілки професійного спрямування та спілки економічного спрямування, за ознакою членства кредитні спілки можна поділити на професійні, територіальні, за територіальною поширеністю діяльності – регіональні кредитні спілки, всеукраїнські, за наявністю у кредитної спілки відокремлених підрозділів, варто виділяти кредитні спілки, які мають мережу філій і представництв, і кредитні спілки, що не мають мережі філій і представництв, залежно від обсягу операцій, що виконуються в кредитній спілці, вони поділяються на універсальні, галузеві, за критеріями ризику діяльності – кредитні спілки, діяльність яких пов’язана із високими ризиками, із середніми ризиками чи із незначними ризиками. Також можливим є виділення типів кредитних спілок, серед яких чітко виділяється чотири: корпоративний, ломбардний, інвестиційний та ощадно-позичковий типи (за критерієм внутрішньої організації та цільової спрямованості). За іншою типологією: спілки соціального напрямку, спілки ринкового напрямку, спілки інфраструктурного спрямування (за спрямованістю діяльності).

Розділ ІІ «Реєстрація, ліцензування, контроль та припинення кредитних спілок: адміністративно-правова характеристика» складається із чотирьох підрозділів і присвячений поглибленому аналізу основних складових елементів адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності кредитних спілок України.

Підрозділ 2.1 «Реєстрація кредитних спілок як різновид адміністративної процедури» розкриває сутність реєстрації кредитних спілок крізь призму адміністративно-процедурних відносин. Адміністративною процедурою є встановлений законодавством порядок розгляду і розв’язання органами публічної адміністрації індивідуальних адміністративних справ. Кредитні спілки у процесі організації своєї діяльності є учасниками багатьох адміністративних процедур. Комплексний аналіз нормативно-правових актів та доктринальних джерел дає можливість сформулювати визначення державної реєстрації кредитних спілок як адміністративної процедура, що направлена на засвідчення факту створення та законного існування кредитної спілки. Особливість державної реєстрації кредитної спілки полягає в стадійності та комплексності: державна реєстрація юридичної особи та внесення до Реєстру фінансових установ, а також в існуванні спеціального реєструючого органу, відповідно і специфічних вимог (Держфінпослуг приймає рішення щодо внесення інформації про кредитну спілку до Реєстру фінансових установ).

У підрозділі 2.2 «Ліцензування діяльності кредитних спілок, кваліфікаційні вимоги допуску до практичної діяльності, фінансовий моніторинг» досліджується сучасний стан системи ліцензування діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг. Під ліцензуванням розуміють видачу, переоформлення, тимчасове зупинення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ, контроль за додержанням ліцензіатом ліцензійних умов, видачу розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов. Виокремлено основні стаді процедури ліцензування: 1) порушення ліцензійного процесу, 2) розгляд заяви про видачу ліцензії, 3) внесення інформації до ліцензійного реєстру, 3) видача ліцензії. Проаналізовано Ліцензійні умови провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджені розпорядженням Держфінпослуг № 146 від 02 грудня 2003 р., зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за № 1225/8546. Присвячено увагу професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, вимогам до програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання кредитних спілок, пов’язаного з наданням фінансових послуг, організації фінансового моніторингу в кредитній спілці. Акцентовано увагу на виникненні труднощів при проведенні процедури ліцензування, складності дотримання широкого спектру встановлених вимог. Задля вдосконалення специфічних вимог щодо діяльності кредитних спілок запропоновано на законодавчому рівні розподілити всі кредитні спілки на групи за певними критеріями (за розміром активів, кількістю членів, обсягом фінансових послуг, що надаються, ознакою членства) і встановити вимоги відповідно до цих груп, що дасть можливість кредитним спілками планувати витрати своїх доходів, і не впливатиме на їх організаційний, матеріальний та внутрішньоструктурний стан.

У підрозділі 2.3 «Державний контроль за діяльністю кредитних спілок» визначено поняття державного контролю та його співвідношення із такими суміжними правовими поняттями як: нагляд, моніторинг, аудит, ревізія. Аналіз вказаного співвідношення дає підстави вважати контроль родовим поняттям по відношенню до вищезгаданих суміжних понять, яке охоплює їх в якості певних форм, методів чи окремих різновидів контролю. Державний контроль за діяльністю кредитних спілок – це постійна діяльність органів публічного адміністрування (з використанням специфічних форм та методів), що включає їх оперативне втручання у діяльність кредитних спілок та полягає у спостереженні за їх функціонуванням, в отриманні об’єктивної та достовірної інформації про стан законності та дисципліни у їх діяльності, застосуванні заходів щодо попередження та усунення порушень законодавства, виявленні причин та умов, що сприяли порушенням правових норм, застосуванні заходів відповідальності до винних у порушенні діючого законодавства, виявленні фактичного стану справ у сфері кредитних спілок, надання об’єктивної інформації про стан суспільних відносин у зазначеній сфері, виконанні прийнятих рішень тощо. Проаналізовано форми і методи державного контролю за діяльністю кредитних спілок. Розмежовано державний контроль за діяльністю кредитних спілок на два рівні: макрорівень, реалізовується державними органами, які здійснюють контроль як функцію адміністрування (Верховна Рада України, Президент України, органи судової влади, Міністерство фінансів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна податкова служба України, Міністерство внутрішніх справ України тощо), та мікрорівень – його суб’єктом, перш за все, є державний регулятор на ринку кредитних спілок – Держфінпослуг України. Наголошено на вагомій ролі іншого виду контролю – громадського, який існує поряд із державним, і на противагу йому не передбачає примусу. Вказано, що державний контроль, як однин із засобів забезпечення законності за діяльністю кредитних спілок, тісно пов’язаний із інститутом юридичної відповідальності, яка має безпосереднє місце і у діяльності кредитних спілок.

У підрозділі 2.4 «Припинення кредитних спілок та припинення діяльності кредитних спілок» на підставі аналізу загальнотеоретичних положень та чинного законодавства, яким регулюється порядок припинення юридичних осіб взагалі та кредитних спілок зокрема, досліджено використання подібних понять „припинення кредитної спілки” та „припинення діяльності кредитної спілки”. Запропоновано для застосування таке поняття стосовно сфери діяльності кредитних спілок: припинення діяльності кредитної спілки – це тимчасова перерва або постійна відмова від здійснення одного, кількох чи всіх видів діяльності кредитної спілки, однак це не тягне за собою обов’язкового припинення кредитної спілки – виключення інформації про кредитну спілку з відповідного реєстру. Припинення кредитної спілки – це фактичне припинення існування та діяльності кредитної спілки з умовою виключення інформації про неї з Державного реєстру фінансових установ. Припинення кредитної спілки поряд із державною реєстрацією можна обґрунтовано вважати підвидом адміністративної процедури, адже вона містить у своєму складі всі притаманні адміністративній процедурі ознаки. Відомо два можливих способи припинення діяльності кредитної спілки – добровільний і примусовий спосіб (порядок).

Розділ ІІІ «Основні шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання порядку створення і діяльності кредитних спілок» складається із двох підрозділів і присвячений аналізу зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання порядку створення і діяльності кредитних спілок та основних напрямків його запозичення в Україні, а також перспективам розвитку і адміністративно-правового регулювання порядку створення і діяльності кредитних спілок в Україні на сучасному етапі.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання порядку створення і діяльності кредитних спілок та основні напрямки його запозичення в Україні» наголошується на можливості запозичення нормотворчого та правозастосовчого досвіду зарубіжних країн щодо адміністративно-правового регулювання порядку створення і діяльності кредитних спілок, однак з обов’язковим урахуванням історичних, культурних, національних традицій. Досить перспективним є досвід європейських країн (Федеративної Республіки Німеччини, Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, Італійської Республіки, Французької Республіки) та Сполучених Штатів Америки. Однак сприятливим видається позитивний досвід пострадянських державах, адже вони мають подібну до української історію становлення органів публічної адміністрації, схожу структуру та функції.

У підрозділі 3.2 «Перспективи розвитку адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності кредитних спілок в Україні» досліджено положення існуючих законопроектів у двох векторах: насамперед, загальний нормативний акт, який стосується взаємовідносин приватних осіб (в тому числі і кредитних спілок) з публічною адміністрацією, тобто нормативно-правовий акт, норми якого закріплюють загальні засади адміністративної процедури в Україні, та спеціальне законодавство, яке безпосередньо спрямоване на реформування існуючого адміністративно-правового порядку створення та діяльності кредитних спілок.

Дисертантом задля покращення засад адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності кредитних спілок в Україні пропонується прийняття законодавчого акту, який врегулював би здійснення адміністративної процедури (наприклад, Адміністративно-процедурний кодекс України), а також вдосконалення існуючого спеціального законодавства у сфері кредитних спілок (щодо державної реєстрації, ліцензування, державного контролю, припинення). Необхідним кроком є також створення державної системи гарантування внесків (вкладів) членів кредитних спілок на депозитні рахунки шляхом прийняття Закону України „Про державну систему гарантування внесків (вкладів) членів кредитних спілок на депозитні рахунки”.