АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ Автореферат

У Вступі дисертант обґрунтовує актуальність обраної для дослідження теми, встановлює її зв’язок із науковими програмами та планами, формулює мету та завдання дослідження, його об’єкт та предмет, визначає методологічну та науково-теоретичну основи проведеного дослідження, наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, наводить відомості про апробацію результатів дисертації та свої наукові публікації.

Перший розділ «Теоретико-методологічні засади адміністративно-правового режиму підприємництва» складається з трьох підрозділів. У ньому охарактеризовано правове регулювання підприємництва в Україні, встановлено поняття та сутність адміністративно-правового забезпечення підприємництва, розглянуто форми, методи та види адміністративно-правового забезпечення.

У підрозділі 1.1. «Поняття та сутність адміністративно-правового забезпечення підприємництва в Україні» на підставі аналіза доступної наукової та нормативної літератури, автором робиться висновок, що рамки адміністративно-правового регулювання і межі втручання держави в економіку і підприємницьку діяльність визначаються необхідністю і достатністю збереження істотних елементів економічного регулювання в поєднанні з коригуванням економічного розвитку в необхідному для задоволення інтересів громадянського суспільства напрямі.

Встановлено, що адміністративно-правове (адміністративне) забезпечення підприємницької діяльності є складовою частиною усього державного забезпечення у сфері економіки, притому, що йому відводитися найбільш важлива і об'ємна роль - безпосереднє і повсякденне здійснення державно-владної дії на громадські стосунки, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Зазначено, що на адміністративно-правове забезпечення підприємницької діяльності виявляється вплив з боку органів судової влади України, оскільки саме ними здійснюється перевірка відповідності рішень органів виконавчої і законодавчої влади, а також правових актів, що приймаються ними, та чи порушуються при цьому права суб'єктів підприємницької діяльності, у відповідності до Конституції України, законів та інших правових актів. Таким чином, органи судової влади, взаємодіючи з суб'єктами адміністративно-правового забезпечення підприємницької діяльності, здійснюють захист прав суб'єктів підприємницької діяльності, що порушуються органами державної влади і місцевого самоврядування.

У підрозділі 1.2. «Форми, методи та види адміністративно-правового забезпечення підприємництва в Україні» визначено пряме адміністративно-правове забезпеченні (монопольне державне здійснення окремих видів економічної діяльності; державне управління і централізоване регулювання господарської діяльності казенних підприємств; управління об'єктами державної власності, у тому числі у вигляді частки в статутних капіталах, пакетів акцій в акціонерних товариствах; державний контроль за розміщенням і будівництвом підприємств; державний земельний контроль; контроль за якістю продукції; контроль за відтворенням робочої сили; контроль за дотриманням трудового і соціального законодавства; фінансова участь і фінансова підтримка господарюючих суб'єктів за допомогою бюджетних коштів; антимонопольний контроль; контроль за цінами; реєстраційна, дозвільна діяльність і ліцензування окремих видів економічної діяльності) та непряме адміністративно-правове забезпечення (державна інформація і прогнози; державні програми; державні замовлення; державні контракти; забезпечення динаміки цін і доходів; забезпечення зайнятості населення; стимулювання виробничих нововведень; податкова і амортизаційна політика; проведення заходів цілеспрямованої дії по розвитку конкретних галузей)

Дисертантом зазначається, що при закріпленні в праві форм, засобів, методів і видів адміністративно-правового забезпечення економіки і підприємницької діяльності до уваги слід брати наступні висновки: економіка розвивається швидше, ніж відбувається правове закріплення адміністративно-правового забезпечення цієї сфери, що закономірно, оскільки праву потрібно більше часу для вироблення і адаптації нових методів і форм; застосування економічних методів повинне переважати над застосуванням методів адміністративних тільки в умовах стабільної, розвиненої економічної системи; формування методів і форм адміністративно-правового забезпечення неможливе без комплексного застосування норм цивільного, адміністративного, фінансового і інших галузей права з обліком їх галузевої специфіки; економічна і управлінська науки повинні робити істотний вплив на процес державного регулювання у сфері економіки.

У підрозділі 1.3. «Правове регулювання підприємництва в Україні» зазначено, що значний обсяг в адміністративно-правовому регулюванні підприємницької діяльності займає встановлення адміністративно-правових режимів у цій сфері. Аналіз чинного законодавства України свідчить про те, що в цілому проблема регулювання адміністративно-правових режимів на сьогодні в Україні не достатньо розробленою. Найбільш дослідженими є організаційно-правові засади режимів у сфері регулювання відносин, що виникають у надзвичайних або неординарних ситуаціях. Але цього не можна сказати про окремі види адміністративно-правових режимів у сфері підприємницьких відносин. У зв’язку з цим, дана робота буде присвячена з’ясуванню сутності, визначенню поняття, структури, видів та особливостей окремих видів адміністративно-правових режимів підприємницької діяльності, як одних з найважливіших форм адміністративно-правового регулювання у цій сфері

Дисертантом наголошено, що найбільш динамічно розвивається сьогодні група норм, які встановлюють порядок та основні умови реалізації права на підприємницьку діяльність. Тут спостерігається загальна позитивна тенденція щодо закріплення важливих груп взаємовідносин органів публічної адміністрації з підприємцями на рівні законів, чіткого окреслення компетенції посадових осіб та врегулювання процедурних питань, але окремі норми потребують перегляду з метою їх відповідності загальній системі адміністративного права

Розділ 2. «Окремі напрями адміністративно-правового забезпечення підприємництва в Україні» надано загальну характеристику засобів адміністративно-правового забезпечення підприємництва, досліджено ліцензування, патентування, квотування, сертифікацію та стандартизацію. Відзначено, що зараз в основному сформована і продовжує формуватися система засобів адміністративно-правового забезпечення підприємницької діяльності, у якій кожний із засобів виконує певну роль. Важливе місце серед цих засобів займають засоби забезпечення входження суб'єктів підприємництва на ринок, а саме, державна реєстрація суб'єктів підприємництва, ліцензування і патентування певних видів підприємницької діяльності, правове регулювання яких у даний час досить розрізнене і потребує систематизації та уніфікації.

У підрозділі 2.1. «Реєстрація суб’єктів підприємництва в Україні» зазначено,що інститут державної реєстрації суб’єктів підприємництва охоплює три види відокремлених відносин у сфері державної реєстрації: реєстрація створення суб’єктів підприємницької діяльності; реєстрація змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу – підприємця; реєстрація припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб’єкта підприємництва, які відрізняються за підставами виникнення, змістом, правовими наслідками та суб’єктним складом

Обгрунтовано, що для того щоб державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності виконувала свої функції, необхідно забезпечити повноту, публічність, загальновідомість та доступність відомостей такої реєстрації. Державний апарат має в своєму арсеналі багато механізмів і засобів для захисту громадян, розвитку демократичного громадянського суспільства, проте має й такі, які можуть гальмувати та нівелювати цей процес, що стає очевидним на практиці їх застосування у сфері підприємництва.

У підрозділі 2.2. «Ліцензування, патентування та квотування підприємництва в Україні». Встановлено, що ліцензування підприємницької діяльності, поряд з державною реєстрацією суб'єктів бізнесу, є ефективним способом дії місцевих органів самоврядності і держави на підприємництво в Україні. Першим кроком в офіційному визнанні бізнесу є державна реєстрація в органах юстиції всіх осіб, які реалізовують підприємницьку діяльність.

Визначено, що ліцензування є процедурою запобігання неналежної діяльності господарюючого суб’єкта. Однак після отримання ліцензії на здійснення того чи іншого виду ліцензованої діяльності, щодо господарюючого суб’єкта може здійснюватися сертифікація виробленої ним продукції, наданих послуг, використаних процесів. Тобто, до одного і того суб’єкта господарювання можуть застосовуватись майже одночасно декілька заходів державного регулювання.

Аналіз норм вітчизняного законодавства вказує на те, що торговий патент виконує дві функції: безпосередньо підтверджує сплату збору; дозволяє суб’єкту господарювання займатися деякими видами підприємницької діяльності

У підрозділі 2.3. «Стандартизація та сертифікація у сфері підприємництва в Україні». Обґрунтовано позиція щодо державна політика у сфері стандартизації, яка базується на таких принципах: забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством; відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників; доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів; відповідності стандартів законодавству; адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки; пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів; дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації; участі у міжнародній (регіональній) стандартизації; прийняття і застосування органами стандартизації на території України.

Ураховуючи існуючий стан у сфері робіт із гармонізації національних стандартів, ця робота потребує значної активізації, у зв'язку з чим як оптимальний варіант розв'язання цієї проблеми можна розглянути прийняття національних стандартів, гармонізованих із європейськими, за методом "обкладинки". Однак повинно бути прийняте виважене рішення щодо запровадження стандартів мовою оригіналу з огляду на ускладнення практичного їх застосування

Обґрунтовано, що сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентоспроможність.

Розділ 3. «Шляхи удосконалення адміністративно-правового забезпечення підприємництва в Україні» визначенню основні напрями оптимізації адміністративно-правового забезпечення підприємницької діяльності, встановлено основні фактори розвитку підприємництва на основі закордонного досвіду розвинутих країн світу. Проведене дослідження проблематики оптимізації контролю органів державної податкової служби України за підприємництвом, яка підлягає ліцензуванню, організаційно-правового механізму зазначеної контрольної діяльності на сучасному етапі розвитку дозволяє прийти до загального висновку про нагальну необхідності вдосконалення зазначеної діяльності, передусім правової бази її здійснення.

У підрозділі 3.1. «Напрямки оптимізації адміністративно-правового забезпечення підприємництва в Україні» на підставі проведеного комплексного вивчення чинного та перспективного вітчизняного й зарубіжного законодавства, наукових та публіцистичних джерел проаналізовані основні тенденції розвитку та вдосконалення адміністративно-правового забезпечення підприємництва в Україні, серед яких виділено удосконалення контрольної діяльності органів державної податкової служби України у сфері підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

У роботі підкреслено, що основною концептуальною базою необхідних зрушень та новацій у зазначеній діяльності виступають основні науково-обгрунтовані та соціально-необхідні напрямки адміністративного (пріоритетність „публічно-сервісної” його складової) та податкового (зміщення акцентів на максимально можливе досягнення гармонізації відносин між органами державної податкової служби та суб’єктами підприємницької діяльності) реформування.

Встановлено, що багатоаспектність питання гармонізації взаємовідносин між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків, оскільки складність вирішення зазначеної проблеми зумовлена історично-детермінованими як економічними та правовими, так і соціальними, зокрема, психологічними та ментальними чинниками, наявністю основного протиріччя – усталеність у реальній дійсності сповідувавання філософії „патерналізму”, з одного боку, з іншого – проголошення та нагальна необхідність переходу до концепцій „публічно-сервісного” призначення діяльності органів виконавчої влади взагалі, і зокрема державної податкової служби, еволюційного руху у напрямку досягнення рівня „партнерських” відносин у зазначеній сфері, відповідної модернізації контрольної діяльності органів державної податкової служби України.

У підрозділі 3.2. «Використання зарубіжного досвіду адміністративно-правового забезпечення підприємництва в Україні» Розглянуто основні риси новітнього досвіду державної підтримки підприємництва в таких країнах як США, Німеччина, Японія, Франція, Австрія і Республіка Корея.

Встановлено, що до стимулюючих чинників розвитку малого бізнесу можна віднести: 1. Формування стабільних джерел фінансування державного і недержавного характеру. 2. Формування системи інститутів влади по забезпеченню реалізації федеральної політики по підтримці малого підприємництва. До складу цієї системи входять, у тому числі, недержавні і неурядові організації, включаючи фонди, установи-гаранти, страхові і кредитні організації, економічні полігони і промислові зони, інформаційно-консультаційні і інші обслуговуючі структури. 3. Пряме фінансування шляхом дотацій, субсидій, компенсацій, інвестиційних і податкових пільг на основі законів і постанов уряду, фінансування з фондів, що відносяться до підтримки підприємців і державних замовлень. 4. Застосування раціональних механізмів контролю за витрачанням засобів, що виділяються. 5. Забезпечення функціонування судових і інших контролюючих органів по підтримці інтересів малого підприємництва. 6. Виділення приміщень і землі на пільгових умовах для малих організацій. 7. Розробка програм по стимулюванню малого підприємництва. 8. Створення системи підготовки і перепідготовки керівників малого бізнесу.