VACANCIES AND COOPERATION

Актуальність теми. Забезпечення прав і свобод людини є однією з найактуальніших проблем для сучасної юридичної науки. Важливе місце серед її складових посідає адміністративно-правове забезпечення прав і свобод неповнолітніх. Його специфіка обумовлюється як особливостями вікового, фізичного та психічного стану неповнолітніх, так і специфікою діяльності органів державної влади щодо охорони, захисту й гарантування їх прав і свобод.

Протягом останніх років Україна здійснила низку заходів, спрямованих на покращення забезпечення прав і свобод неповнолітніх, серед яких: ратифікація міжнародно-правових актів щодо захисту прав дітей та приведення чинного законодавства України відповідно до їх вимог; упровадження в життя національних та регіональних програм для покращення становища у сфері сім’ї та дитинства; покращення стану боротьби з окремими правопорушеннями серед неповнолітніх, а також стосовно них.

Незважаючи на вжиті заходи, суттєво покращити стан захисту прав і свобод неповнолітніх в України ще не вдалося. Негативними тенденціями у цій сфері слід визнати: збільшення кількості дітей, які перебувають на обліках в органах внутрішніх справ на кінець звітного періоду (з 37014 у 2001 році до 43917 у 2007 році); збільшення кількості дітей, які залишилися без батьківського піклування внаслідок позбавлення їх батьків батьківських прав (підрозділами кримінальної міліції у справах дітей складено матеріалів про позбавлення батьківських прав з 3369 у 2003 році до 3739 у 2007 році та за матеріалами підрозділів кримінальної міліції у справах дітей судами позбавлено батьківських прав з 2235 у 2003 році до 2513 у 2007 році) тощо.

Нагальна необхідність приведення системи національного адміністративно-правового забезпечення прав і свобод неповнолітніх до вимог міжнародних стандартів вимагає удосконалення законодавства, форм та методів діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, громадськості, упровадження позитивного зарубіжного досвіду у сфері захисту прав дітей, що неможливо без проведення комплексного наукового дослідження.

У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, насамперед, приділяється увага дослідженню проблем утвердження та забезпечення прав і свобод людини та громадянина. У загальнотеоретичному та конституційному аспекті їх досліджували такі вчені-юристи, як О.М. Бандурка, В.М. Бутилін, В.В. Вітвіцька, Л.А. Григорян, М.М. Гуренко, С.Д. Гусарєв, В.О. Демиденко, А.М. Колодій, Я.Ю. Кондратьєв, С.П. Коталейчук, Ю.Ф. Кравченко, О.А. Лукашова, І.Й. Магновський, О.В. Марцеляк, А.Ю. Олійник, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, І.В. Ростовщиков, О.Л. Слюсаренко, М.І. Хавронюк та ін.

Питання адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини
та громадянина вивчали такі фахівці, як В.Б. Авер’янов, О.В. Бакаєв, І.Л. Бородін, М.А. Бояринцева, О.В. Горбач, І.О. Ієрусалімова, Р.А. Калюжний, Я.М. Квітка, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, Ю.Ф. Кравченко, О.В. Негодченко, В.П. Столбовий, Я.М. Шевченко та ін.

Ці вчені-адміністративісти досліджували загальнотеоретичні засади адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини, діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у цій сфері; окремі напрями адміністративно-правового забезпечення прав і свобод неповнолітніх (зокрема, попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх, адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють) тощо.

Водночас комплексне монографічне дослідження теоретико-правових засад адміністративно-правового забезпечення прав і свобод неповнолітніх, особливостей діяльності суб’єктів адміністративного права у цій галузі за часів незалежності України не проводилося.

Наведене не лише зумовило вибір теми дослідження, а й свідчить про її актуальність та нагальність проведення поглибленого дослідження адміністративно-правового забезпечення прав і свобод неповнолітніх.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною планових наукових досліджень кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ та плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ; вирішує конкретні наукові завдання, сформульовані у пріоритетних напрямах, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України “Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період  2004–2009 років” від 5 липня 2004 року № 755 (п. 5, 6, 10, 14); виконана відповідно до постанов Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків” від 16 січня 2008 року № 14 (ч. 1.2, 1.5, 1.8); відповідає вимогам указів Президента України “Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей” від 5 травня 2008 року (п. 8, 11), “Про проведення в Україні у 2006 році Року захисту прав дитини” від 29 листопада 2005 року (п. 2 ч. 4).