АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВОЇ ТАЄМНИЦІ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток України як демократичної, соціальної, правової держави вимагає підвищення ефективності функціонування усіх ланок суспільства. До базових засад розбудови української держави необхідно віднести й принцип гласності, що є основним чинником у забезпеченні цього конституційного положення.

Конституція України закріпила право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб, за винятком спеціально визначених у законі обставин (ст. 34 Конституції України). Таке обмеження здійснюється в межах правового інституту інформації з обмеженим доступом, що поділяється на таємну та конфіденційну. Зазначені види інформації охоплюють як публічноправові, так і приватноправові таємниці.

Одним із важливих видів публічноправових таємниць є службова таємниця в органах внутрішніх справ. Стаття 3 Закону України “Про міліцію” та інші нормативно-правові акти зобов’язують кожного працівника зберігати службову таємницю. Вона призначена для забезпечення конфіденційності інформації, утвореної чи отриманої працівниками міліції при виконанні своїх службових обов’язків, охорони її від незаконного розголошення, використання, зміни чи знищення, захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також для ефективного попередження, припинення, розкриття злочинів і правопорушень та виконання інших покладених на міліцію завдань. У зв’язку з цим забезпечення службової таємниці в органах внутрішніх справ України є елементом їх інформаційної безпеки та чинником ефективної правоохоронної діяльності.

Дослідження таких відомих науковців у сфері адміністративного права, як В.Б. Авер’янова, І.В. Арістової, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.С. Гуславського, Є.В. Додіна, Ю.В. Дубка, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, М.В. Корнієнка, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінного, О.В. Негодченка, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, С.В. Пєткова, Д.В. Приймаченка, М.М. Тищенка, В.К. Шкарупи вплинули на формування основних підходів до вирішення проблеми, що досліджується у дисертації.

Вивченню питань регулювання правовідносин, предметом яких є інформація, приділялась увага у працях фахівців з різних наукових напрямів: В.М. Брижко, М.В. Гуцалюк, М.С. Демкова, М.І. Зубок, Б.А. Кормич, О.В. Кохановська, Л.В. Кузенко, В.О. Кузнєцов, М.Б. Левицька, В.А. Ліпкан, О.В. Логінов, Є.В. Петров, В.О. Серьогін, В.Г. Хахановський, В.С. Цимбалюк, О.К. Юдін.

Безпосередньо дослідження правового регулювання окремих видів інформації з обмеженим доступом здійснювали А.М. Благодарний, Д.О. Гетманцев, Л.О. Красавчикова, І.І. Кучеров, В.П. Лавров, В.Г. Лісогор, С.М. Логінова, В.О. Мазуров, А.І. Марущак, О.С. Самойлова, А.В. Торшин. Так, ними були розглянуті особливості правового регулювання обігу комерційної, банківської, податкової, державної, адвокатської, особистої таємниць, таємниці досудового слідства, конфіденційної інформації, що є власністю держави, тощо.

Разом з тим, спеціальні комплексні дослідження щодо сутності адміністративно-правового забезпечення службової таємниці в органах внутрішніх справ України не проводилися. Недостатньо вивченими є питання: поділу інформації, отриманої працівниками міліції, на таємну чи конфіденційну; визначення змісту службової таємниці в органах внутрішніх справ України та її режиму; поняття та структури адміністративно-правового забезпечення цього виду таємниці тощо.

Зазначені обставини обумовили вибір теми дослідження та свідчать про її актуальність як для теоретичного аналізу адміністративно-правового забезпечення службової таємниці органами внутрішніх справ, так і визначення нових підходів щодо його розвитку та вдосконалення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів, затвердженої  постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 649-р, та Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 176/7, наказу МВС України від 05.07.2004 р. № 755 “Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр.”, а також до п. 5.26 Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2006 р.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 31 січня 2005 р. (протокол № 5).