У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, надається апробація результатів і публікації.
Розділ1. «Теоретико-методологічні засади взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми в Україні», який міститьчотири підрозділи, присвячено загальнотеоретичним питанням протидії торгівлі людьми, історіографії її дослідження у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, а також визначенню поняття, класифікації принципів, видів та форм взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми.
У підрозділі1.1.«Історіографіявзаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми»здійснюється огляд становлення світової системи правових актів, спрямованих на протидію торгівлі людьми.Вперше умовно виділяється п’ять підходів до трактування поняття «торгівля людьми», а також п’ять відповідних форм торгівлі людьми; формулюється власне бачення об’єкта торгівлі людьми.
У підрозділі1.2. «Стан адміністративно-правових досліджень, присвячених проблематиці протидії торгівлі людьми» на підставі вивчення різноманітних наукових, навчальних, публіцистичних джерел різних історичних періодів формулюється висновок про відсутність у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині комплексних монографічних робіт із відповідної проблематики. Більшість наукових праць у цій галузі зосереджені на кримінологічному, кримінально-правовому, криміналістичному, оперативно-розшуковому або міжнародно-правовому аспектах проблеми. Водночас поза увагою лишається адміністративно-правовий вектор. У роботі вперше умовно виділяються два етапи досліджень взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми: 1) пострадянський або перехідний − до 2000 р.; 2) новітній – з 2000 р. до 2012 р. – з аналізом особливостей кожного, посиланнями на різноманітні джерела, висвітленням існуючих позицій у науковому правничому середовищі в різні історичні періоди. Автор робить висновок про існування певної тенденції, а саме: поглиблення спеціалізації наукових досліджень тематичного характеру, яку варто зберегти задля формування ґрунтовного доктринального базису вітчизняної протидії торгівлі людьми.
У підрозділі1.3.1. «Поняття та принципи взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми» стверджується, що питання щодо визначення поняття взаємодії, в т.ч. у сфері ПТЛ, виникає постійно, оскільки з’являються нові загрози в цій сфері, зокрема, явище охоплює все більше різних форм експлуатації. Відповідно до цього створюються нові суб’єкти протидії, які мають специфічні повноваження, а отже, змінюється адміністративно-правовий статус, завдання діючих суб’єктів протидії, а також змінюються і вдосконалюються форми та методи їхньої роботи.
Внаслідок акумулювання існуючих доктринальних правничих, філософських, соціологічних та інших положень з відповідного питання, а також врахування специфіки діяльності у сфері протидії торгівлі людьми дисертантом формулюється власне визначення взаємодії у сфері протидії торгівлі людьмив широкому та вузькому розумінні.
У роботі пропонується авторське поняття та перелік принципів взаємодії у сфері ПТЛ, подається їх характеристика та обґрунтовується взаємозв’язок, а також констатується умовність межі між ними.
У підрозділі1.3.2. «Види та форми взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми» зосереджується увага на критеріях класифікації взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми, відповідно до яких детально характеризується кожен її різновид. Стверджується наявна теоретична прогалина у визначенні поняття «форми взаємодії суб’єктів ПТЛ», для усунення якої пропонується власне бачення і розуміння даної категорії. Формою взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми вважається зовнішній прояв заснованих на правових засадах функціонально-обумовлених дій відповідних суб’єктів у процесі протидії торгівлі людьми, який залежно від мети взаємодії забезпечує узгодження та правильне поєднання повноважень,а також урегульований характер методів і засобів їхньої діяльності. Окрім того, дисертантом подається власна модель основних форм взаємодії у сфері ПТЛ.
Розділ 2. «Система суб’єктів протидії торгівлі людьми» складається з двох підрозділів і присвячений аналізу існуючої системи протидії торгівлі людьми в Україні.
У підрозділі2.1. «Особливості правового статусу суб’єктів протидії торгівлі людьми» розкривається поняття системи ПТЛ та здійснюється характеристика кожного її елемента.Система суб’єктів протидії торгівлі людьми розглядається у вузькому та широкому розумінні, що, на думку автора, дозволяє якнайповніше досліджувати сфери й умови оптимального функціонування кожної складової та їх сукупності. Характеристику суб’єктів ПТЛ як елементів системи пропонується розглядати залежно від спрямування їхньої діяльності та завдань у цій сфері, територіальної та відомчої специфіки, структур тощо.
Автор дійшов висновку про відсутність єдиного підходу серед науковців до визначення правового статусу. Тому викладається власна думка щодо призначення категорії «правовий статус» задля деталізації особливих ознак суб’єктів правовідносин та наголошується на неурегульованості правового статусу суб’єктів ПТЛ. Це спричиняє необхідність синтезу тих нормативно-правових актів, що регулюють діяльність вищезазначених суб’єктів, у єдиному законодавчому акті з метою більш чіткого й обґрунтованого закріплення прав, обов’язків та функцій цих суб’єктів, а також конкретизації порядку їх створення та діяльності. При цьому слід врахувати, що найбільшого ефекту може бути досягнуто в разі врегулювання питань правового статусу і компетенції на єдиних концептуальних засадах функціонування та розвитку всієї системи протидії торгівлі людьми.
У підрозділі2.2. «Розмежування адміністративно-правової компетенції суб’єктів протидії торгівлі людьми» відзначається, що чітке нормативно-закріплене розмежування адміністративно-правової компетенції суб’єктів ПТЛ на сьогодні відсутнє, адже кожен суб’єкт наділений власним правовим статусом, а норми щодо протидії торгівлі людьми існують лише в узагальненому вигляді. Обґрунтовується наявна диверсифікованість методології розв’язання проблем у сфері протидії торгівлі людьми в чинному Законі України «Про протидію торгівлі людьми», що зумовлює необхідність внесення змін до нього. Дисертант звертає увагу і на те, що наявні відомчі накази передбачають лише організаційно-правові і переважно універсальні положення для різних підрозділів та служб. Одним з першочергових завдань у цьому напрямку автор вважає запровадження чіткого закріплення адміністративно-правової компетенції суб’єктів ПТЛ.
Розділ3. «Напрями вдосконалення взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми» складається з двох підрозділів і присвячений аналізу міжнародного досвіду у сфері протидії торгівлі людьми з формулюванням основних шляхів його запозичення в Україні, а також основним перспективам розвитку системи протидії торгівлі людьми.
У підрозділі 3.1.«Міжнароднийдосвід у сфері протидії торгівлі людьми» підкреслено, що запозичення міжнародного досвіду нормативного врегулювання в зазначеній сфері та імплементація відповідних норм у національне законодавство України є одним із пріоритетних шляхів подальшого вдосконалення системи протидії торгівлі людьми. Дисертантом акцентовано увагу на тому, що поряд із запозиченням міжнародного досвіду важливим і необхідним є врахування національних особливостей та тенденцій у сфері протидії злочинності. Такий підхід, на думку автора, зумовлює пошук найбільш ефективних та раціональних відповідно до традицій вітчизняного правозастосування моделей та механізмів упорядкування взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми. Такі висновки дозволили детально проаналізувати організацію протидії торгівлі людьми в різних державах, зокрема: Австрійській Республіці, Республіці Білорусь, Чеській Республіці, Федеративній Республіці Німеччина, Королівствах Бельгія, Іспанія, Нідерландів, Сполучених Штатах Америки тощо та визначити конкретні заходи із запозичення такого досвіду для України.
У підрозділі 3.2. «Напрями удосконалення взаємодії міліції з іншими суб’єктами протидії торгівлі людьми» відзначається, що реформаційні процеси в державі обов’язково мають включати перегляд та формулювання сучасних доктринальних засад у сфері протидії торгівлі людьми. Оновлення та уніфікацію загальнодержавного та відомчого законодавства у сфері протидії торгівлі людьми автором пропонується розпочати зі створення Стратегії розвитку системи ПТЛ, проект якої подається в додатках до дослідження. Стратегія має стати векторним нормативно-правовим актом, котрий визначатиме довгострокову та поточну перспективу проведення заходів у цій сфері. Головна мета Стратегії розвитку системи ПТЛ – формування системи протидії торгівлі людьми якісно вищого рівня, в основу якої покладено інтереси людини і громадянина, суспільства і держави.
На думку дисертанта, запропонований правовий механізм взаємодії повинен стати більш ефективним, оскільки він сприятиме не лише зближенню суб’єктів взаємодії в протидії торгівлі людьми, а й забезпечуватиме уніфікацію правового регулювання, гармонізацію правових елементів, а також їх збалансованість у межах існуючого правового простору.