АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ В ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИНАХ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; проаналізовано ступінь розробки проблеми, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та завдання дослідження, його об’єкт і предмет; охарактеризовано методи, що використовуються у дослідженні; сформульовано наукову новизну роботи та її практичне значення; подано відомості щодо апробації основних положень дисертаційної роботи, впровадження її результатів.

Розділ 1. «Загальна характеристика органів внутрішніх справ як суб’єктів договірних відносин» складається із чотирьох підрозділів, у яких розглянуто основні теоретичні положення адміністративної діяльності органів внутрішніх та основні засади їх участі в договірних відносинах.

У підрозділі 1.1. «Місце органів внутрішніх справ у системі правоохоронних органів» висвітлено законодавчі та доктринальні підходи до визначення понять «правоохоронні органи», «правоохоронна і правозастосовча діяльність», «адміністративна діяльність органів внутрішніх справ»; проаналізовано види, засади, форми адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

Встановлено, що правозастосовча діяльність органів внутрішніх справ має певні особливості, які обумовлені, по-перше, статусом суб’єкта, а по-друге, сферою, в якій вона реалізується, по-третє, зв’язком правозастосовчої та правоохоронної діяльності.

Розділяючи сформовані в науковій літературі традиційні підходи щодо правозастосовчої діяльності органів внутрішніх справ, автор сприймає позицію, що вона здійснюється в двох традиційних формах: 1) оперативно-виконавчій; 2) правоохоронній. Одним із основних напрямків правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ є адміністративна діяльність.

Автор показує, що в адміністративній діяльності органи внутрішніх справ застосовують норми права і в межах своєї компетенції за результатом діяльності приймають індивідуальні правозастосовчі адміністративні акти, на основі яких можуть укладатися договори для врегулювання відносин. Тому органами внутрішніх справ поряд із правоохоронною адміністративною діяльністю, здійснюється також і правозастосовча адміністративна діяльність.

Результат аналізу видів адміністративної діяльності дав можливість виділити дві групи договорів, які використовуються органами внутрішніх справ: договори у внутрішній сфері: контракт на службу в органах внутрішніх справ, договір про взаємодію і співпрацю органів внутрішніх справ; договори у зовнішній сфері: договори щодо надання послуг з охорони: договір на охорони громадського порядку під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять; договір на охорону майна всіх форм власності, договір на охорону особливо важливих об’єктів.

На основі загальних засад адміністративної діяльності органів державного управління виділено засади адміністративної діяльності органів внутрішніх справ в договірних відносинах, зокрема: 1) законність; 2) недопустимість зловживання повноваженнями; 3) компетентність; 4) відповідальність.

Законність як засада в договірних відносинах, які виникають у процесі здійснення органами внутрішніх справ правозастосовчої адміністративної діяльності, виявляється в неухильному виконанні норм закону, верховенстві, єдності закону та відповідності йому всіх нормативних актів, які регулюють їх діяльність. Органи внутрішніх справ зобов’язані діяти відповідно до закону, в межах закону, причому у встановлених законами формах і визначеними законами методами.

Для практичної реалізації цієї засади в правозастосовчій адміністративній діяльності, за результатом якої приймаються індивідуальні правозастосовчі адміністративні акти, на основі яких можуть укладатися договори для врегулювання відносин, мають бути закріплені положення, які стосуються: а) порядку укладання, виконання, розірвання договорів; б) встановлення учасників договору з виділенням укладача, підписанта та виконавця в договорі; в) закріплення на законодавчому рівні в компетенції в органів внутрішніх справ повноважень на договори.

Недопустимість зловживання повноваженнями дисертант розглядає в контексті недопустимості зловживання правом, при цьому обов’язково слід враховувати, що правом зловживають в основному фізичні особи, а повноваженнями – органи державної влади, в тому числі і органи внутрішніх справ. Недопустимість зловживання правом закріплена в Конституції України у вигляді загальної заборони, обмежуючи діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування законодавчими та конституційними рамками. Недопустимість зловживання правом є загальноправовим принципом, який визначає порядок реалізації всіх прав і свобод, хоча розроблений він на цей час лише в окремих галузях права. Межі повноважень органів державної влади, у тому числі органів внутрішніх справ, виражені у певній сукупності правомочностей діяти певним чином, так як це встановлено законодавцем.

Наявність певних об’єктивованих законодавцем меж означає, що, здійснюючи свої повноваження, орган не вправі реалізовувати їх свавільно, оскільки має враховувати, що свої суб’єктивні права реалізовують також інші особи, які можуть мати свої інтереси. Саме зіткнення інтересів провокує реалізацію свого права більшою мірою, ніж це можливо, що спричиняє зловживання повноваженнями.

Для практичної реалізації цієї засади в правозастосовчій адміністративній діяльності, за результатом якої приймаються індивідуальні правозастосовчі адміністративні акти, на підставі яких можуть укладатися договори, має бути зазначено, що зміна обсягів повноважень та їх виконання повинні відповідати завданням та функціям, які здійснюються органами внутрішніх справ. Для укладання договорів для здійснення адміністративної діяльності сторони не повинні виходити за межі своїх повноважень і мають дотримуватися загальних вимог норм законодавства.

При закріпленні в компетенції органів внутрішніх справ спеціального повноваження на використання договору як дискреційного, діяльність органів внутрішніх справ повинна будуватися в першу чергу на засадах законності і недопустимості зловживання повноваженнями .

Аналізуючи компетентність органів внутрішніх справ у договірних відносинах дисертант виходить із зв’язку з компетенцією органу. Компетентність є характеристикою суб’єкта, яка виявляє рівень професійних, спеціальних знань, що відповідає компетенції, індивідуальну специфіку кожного окремого суб’єкта як носія компетенції; ступінь розвитку особистих характеристик суб’єкта, може сприяти або перешкоджати реалізації компетенції. Компетенція є однією із основних складових елементів правового статусу суб’єкта.

Відповідальність як одна із засад використання договору в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ потребує теоретичної розробки та обґрунтування. Встановлення та закріплення відповідальності є запорукою захищеності положення сторін у договірних відносинах. Відсутність відповідальності за порушення умов договору породжує в діях органу свавілля та беззаконність. Закріплення відповідальності в нормах закону формує в учасників, які беруть участь у договірних відносинах при здійсненні ними правозастосовчої адміністративної діяльності, внутрішнє переконання щодо належного виконання умов договору. Невід’ємним елементом відповідальності в договірних відносинах органів внутрішніх справ є процедура й порядок її застосування.

Серед форм державного управління прийнято виділяти правові, тобто ті, використання яких тягне певні юридичні наслідки (видання актів управління, здійснення юридично значущих дій та укладання адміністративних договорів) і неправові (виконання організаційних дій і здійснення матеріально-технічних операцій).

Таким чином, автор визначає, що форми адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, як і форми державного управління поділяються на дві великі групи залежно від того, викликають вони чи не викликають правові наслідки: 1) правові, тобто ті, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки, ведуть до виникнення, зміни або припинення правовідносин між органом (підрозділом) внутрішніх справ, його посадовою особою та іншою стороною – фізичною чи юридичною особою (видання нормативних та індивідуальних актів управління, укладання договорів, здійснення інших юридично значущих дій); 2) неправові – які не породжують, не змінюють та не припиняють правовідносин, тобто безпосередньо не викликають юридичних наслідків: (здійснення організаційних дій, наради, семінари, матеріально-технічні дії організаційні дії та матеріально-технічні операції).

Однак, і перші, і другі форми адміністративної діяльності мають обиратися відповідно до компетенції; змісту і характеру вирішуваних питань; сприяти досягненню мети адміністративної діяльності; враховувати особливості конкретного об’єкта адміністративної діяльності. При здійсненні адміністративної діяльності органи внутрішніх справ, поряд із односторонніми адміністративними актами і іншими юридично значущими діями використовують договори.

У підрозділі 1.2. «Органи внутрішніх справ як суб’єкти владних повноважень» доводиться, що органи внутрішніх справ є суб’єктами владних повноважень, оскільки є частиною системи органів державної влади, оскільки мають їх загальні ознаки: 1) наявність владних повноважень; 2) здійснення владних функцій; 3) закріплення владних повноважень в компетенції. Спеціальні ознаки, які притаманні органам внутрішніх справ як суб’єктам владних повноважень проявляються при: 1) реалізації правоохоронних функцій; 2) здійсненні повноважень у відповідних формах та методах.

У підрозділі 1.3. «Характеристика компетенції органів внутрішніх справ» висвітлено доктринальні підходи до визначення поняття та змісту «компетенції», виявлена особливість компетенції органів внутрішніх справ статус яких дозволяє здійснювати діяльність із використанням договору.

Застосування норм права органами внутрішніх справ виражається в здійсненні ними правозастосовчої діяльності у напрямках і в формах, передбачених нормативно-правовими актами, які регулюють їх діяльність. Закріплення в компетенції органу повноважень за результатом діяльності приймати індивідуальні правозастосовчі адміністративні акти на основі чи на виконання яких може бути укладено договір. Визначено, що компетенцію органів внутрішніх справ складають спеціальні повноваження, які включають в себе здатність до договорів. Із здатністю органу до договорів пов’язується можливість бути стороною в договорі.

Розглянуто договірні відносини за участю органів внутрішніх справ і встановлено, що в адміністративних відносинах органи внутрішніх справ виступають як суб’єкти владних повноважень, які наділяються компетенцією; в цивільних відносинах органи внутрішніх справ виступають в статусі юридичної особи публічного права, яка наділяється цивільною правосуб’єктністю і здійснюється тільки в межах компетенції органу. В момент вступу в цивільні відносини владні повноваження органів внутрішніх справ не зникають, а перебувають латентному стані, тому вступаючи у приватні відносини органи внутрішніх справ є носіями як компетенції, так і цивільної правосуб’єктності; службово-контрактні відносини, які виникають під час проходження служби в органах внутрішніх справ складаються із трудових і внутрішньо державно-службових: у трудових відносинах органи внутрішніх справ виступають як роботодавець в статусі юридичної особи, яка наділяється трудовою правосуб’єктністю, а у внутрішніх державно-службових відносинах органи внутрішніх справ виступають суб’єктами владних повноважень, які реалізують компетенцію. Тому вступаючи у службово-контрактні відносини, органи внутрішніх справ є носіями як компетенції, так і трудової правосуб’єктності.

Таким чином, автор відстоює думку про те, що залежно від виду договірних відносин органи внутрішніх справ можуть володіти як компетенцією, так і відповідною галузевою правосуб’єктністю. Саме в компетенції органів внутрішніх справ має бути закріплене спеціальне повноваження на використання договору у своїй діяльності для виконання завдань та реалізації функцій.

Підрозділ 1.4. «Повноваження органів внутрішніх справ у договірних відносинах» проаналізовано зміст повноважень в договірних відносинах, визначено їх особливість для органів внутрішніх справ.

Аналіз науково-теоретичних положень свідчить, що в основному повноваження органів державної влади, в тому числі і органів внутрішніх справ розглядається через нерозривну сукупність прав та обов’язків.

Визначено, що повноваження в договірних відносинах для органів внутрішніх справ є спеціальними, оскільки, по-перше, вони включають в себе здатність до договорів, а по-друге, форма врегулювання відносин є особливою, оскільки результат адміністративної правозастосовчої діяльності органів внутрішніх справ виражається в індивідуальному адміністративному правозастосовчому акті, однією із форм якого може бути договір. Зміст спеціальних повноважень на використання договору при виконанні адміністративної діяльності розглядається через сукупність прав та обов’язків укладати, виконувати, розривати (припиняти) договір.

При розгляді даного питання було встановлено, що законодавець може закріплювати в компетенції органів внутрішніх справ спеціальні повноваження на використання договорів як обов’язкові або як дискреційні. При закріпленні спеціального повноваження на використання договору діяльність органів внутрішніх справ будується на засадах законності, недопустимості зловживання повноваженнями та компетентності.

При закріпленні спеціального повноваження на використання договору як дискреційного можна очікувати ефективності при вирішенні нестандартних завдань, які потребують спеціальних вмінь, оперативного реагування, максимально повно забезпечується досягнення встановлених правом цілей та надається можливість реагувати на ситуацію залежно від обставин, вичерпний перелік яких не можна передбачити в нормі права. Дискреція може виявлятися у виборі органами внутрішніх справ форми здійснення діяльності, що вимагає їх діяти відповідно до засад недопустимості зловживання повноваженнями та відповідальності.

Органи внутрішніх справ, використовуючи дискреційні повноваження, зобов’язані передусім правильно оцінювати ситуацію, наявні у справі факти і застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання повноваженнями. Загальні інтереси, спільне благо, а не особисті корисливі інтереси мають лежати в основі мотивації вибору форм здійснення діяльності.

Розкрито поняття та ознаки дискреційних повноважень. З’ясовано, що дискреційні повноваження органів внутрішніх справ, як і у органів державного управління проявляється через адміністративний розсуд, в тому числі в договірних відносинах. Використання органами внутрішніх справ адміністративного розсуду має базуватися на таких засадах, як: законність, недопустимість зловживання повноваженнями, компетентність і відповідальність.

Розділ 2. «Адміністративно-правові засади реалізації компетенції органів внутрішніх справ в окремих видах договірних відносин» складається з чотирьох підрозділів, в яких проаналізовані конкретні договори, які використовуються органами внутрішніх справ в адміністративній діяльності при виконанні ними своїх завдань та реалізації функцій.

У підрозділ 2.1. «Адміністративно-правовий порядок реалізації повноважень на договірні відносини органами внутрішніх справ» досліджуються спеціальні повноваження органів внутрішніх справ на використання договорів у своїй діяльності.

Встановлено, що спеціальні повноваження на використання договору в правозастосовчій адміністративній діяльності закріплюються в компетенції органів внутрішніх справ як обов’язкові та дискреційні. Серед повноважень на використання договору в діяльності є такі, що можуть бути визнані виключними, оскільки обумовлені їх статусом як суб’єктів із владними повноваженнями, зокрема: в односторонньому порядку вносити зміни в укладений договір без звернення до суду; в односторонньому порядку відмовлятися від укладеного договору; вести оперативний контроль за виконанням договору; застосовувати санкції до контрагента при порушенні чи невиконанні ним обов’язків, які закріплені.

Проаналізовано доктринальні підходи вчених щодо порядку укладання адміністративних договорів, а також виконання та розірвання, оскільки на законодавчому рівні це питання не врегульовано. Встановлено, що в правозастосовчій адміністративній діяльності спеціальні повноваження на використання договору для врегулювання відносин можуть закріплюватися в компетенції як обов’язкові, так і дискреційні, або виражатися у такому формулюванні як «на договірних засадах», «може використовуватися договір». Виявлено, що адміністративний акт завжди передує укладанню договору, який в одних випадках зобов’язує органи внутрішніх справ укладати договір, а в деяких – надає дозвіл на їх власний розсуд приймати рішення про врегулювання відносин договором. Зміна чи припинення дії адміністративного акта, змінює або припиняє як договір так і відносини, які виникають на його основі. Значення юридичного акту в юридичному складі проявляється перш за все в тому, що він юридично зобов’язує сторони (чи одну із сторін) укладати договір на умовах, закріплених в адміністративному акті.

Спеціальні повноваження щодо цивільних відносин складають зміст цивільної правосуб’єктності органів внутрішніх справ, яка завжди реалізується в рамках компетенції і не може виходити за її межі, оскільки змістом правосуб’єктності є лише ті повноваження, які відповідають завданням та меті створення і функціонування органу внутрішніх справ.

Встановлено, що в правозастосовчій адміністративній діяльності спеціальні повноваження на використання договору (контракту про проходження служби в органах внутрішніх справ) для врегулювання службово-контрактних закріплюється в компетенції органів внутрішніх справ. Проаналізовано погляди вчених щодо правової природи контракту про проходження служби в органах внутрішніх справ і дисертант відстоює позицію, що контракт має адміністративно-правову природу.

Проаналізовано порядок реалізації спеціальних повноважень на даний договір. В порядку укладання договору виділено чотири стадії, кожна з яких характеризується своїми особливостями, зокрема: перша стадія – надходження пропозиції від громадянина, який бажає вступити на службу до органів внутрішніх справ, до начальника відповідного підрозділу органів внутрішніх справ укласти контракт, друга стадія – перевірка кандидата, який бажає вступити на службу до органів внутрішніх справ на відповідність всім вимогам, які передбачені в законодавстві, що регламентує порядок і умови проходження служби в органах внутрішніх справ. Вимоги, які висуваються до кандидата на службу в органах внутрішніх справ становлять собою закріплений у нормативно-правових актах спосіб перевірки наявності в нього відповідної правосуб’єктності. Невідповідність громадянина зазначеним вимогам може бути підставою для відмови в укладанні контракту; третя стадія – оформлення особової справи громадянина, який поступає на службу в органи внутрішніх справ, у разі відсутності підстав для відмови, четверта стадія – укладання контракту. Контракт про службу в подальшому є підставою для видання наказу про призначення співробітника на відповідну посаду.

Можливість реалізовувати повноваження припиняти (розривати) контракт про проходження служби в органах внутрішніх справ закріплена як на законодавчому рівні, так і на підзаконному рівні.

Враховуючи структуру службово-контрактних відносин пропонується виділяти загальні та спеціальні підстави припинення контракту про службу в органах внутрішніх справ.

Підрозділ 2.2. «Адміністративно-правовий порядок реалізації повноважень на залучення інших суб’єктів на договірних засадах (взаємодія) органами внутрішніх справ» проаналізовано поняття «взаємодія в органах внутрішніх справ», її ознаки, форми взаємодії органів внутрішніх справ. Детальна увага приділена розгляду діяльності органів внутрішніх справ при взаємодії між собою та з іншими органами державної влади із використанням договору.

Проаналізовано погляди вчених щодо правової природи договору про взаємодію і визначено, що він має адміністративну природу. Предметом договору про взаємодію є дії органу внутрішніх справ спрямовані на: 1) об’єднання зусиль для досягнення конкретних результатів в сферах діяльності, що пересікаються; 2) ефективне вирішення спільних завдань, заходів; 3) регулярний обмін інформацією, яка представляє інтерес для обох сторін.

Проаналізовано порядок реалізації спеціальних повноважень на укладання, виконання та розірвання договору про взаємодію. В порядку укладання договору виділено три стадії: перша стадія – вирішення організаційних моментів майбутньої взаємодії, зокрема, встановлення конкретних учасників договору, які будуть брати участь у процесі укладання договору, їх кількість, сферу взаємодії; друга стадія – проведення попередніх переговорів щодо основних умов договору про взаємодію, під час яких сторони обговорюють мету, завдання та об’єкти, стосовно яких будуть здійснюватися скоординовані дії, міру участі (фінансування, інші види участі), місце, час, порядок здійснення заходу, визначаються інші спільні дії, контроль за ходом виконання, відповідальність за невиконання, третя стадія – прийняття індивідуального адміністративного акту, результатом виконання якого є укладення договору.

Загальне виконання умов договору здійснюється на засадах законності та недопустимості зловживання повноваженнями сторонами шляхом взаємного контролю за способом виконання, кількістю учасників, відповідальних осіб за належне виконання умов договору.

На засадах відповідальності та недопустимості зловживання повноваженнями сторони договору визначають підстави розірвання договору. Підставами розірвання договору є як загальні підстави, які встановлюються в законодавстві, а також передбачаються самими сторонами в договорі. Такими можуть бути – закінчення строку дії договору, досягнення мети, у разі невиконання, або неналежного виконання сторонами своїх обов’язків, а спеціальними – в односторонньому порядку розірвати договір у разі наявності повноважень у однієї із сторін.

Підрозділ 2.3. «Адміністративно-правовий порядок реалізації повноважень на договірні відносини при здійсненні охорони громадського порядку органами внутрішніх справ» при розгляді даного питання було запропоновано розглядати поняття «охорона громадського порядку» з двох позицій, як: 1) завдання органів внутрішніх справ; 2) послугу, яка надається органами внутрішніх справ також і на основі договору.

Встановлено, що законодавець закріплює в компетенції органів внутрішніх справ спеціальні повноваження на використання договору для здійснення діяльності з охорони громадського порядку під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти фізичних, юридичних осіб. В даному договорі органи внутрішніх справ виступають стороною даного договору опосередковано через підрозділ міліції громадської безпеки. Визначено укладача, виконавця та підписанта в договорі охорони громадського порядку, задіяність яких залежатиме від масштабу проведення масового заходу.

Даний договір має адміністративну природу, яка виявляється у предметі договору. Предметом договору з охорони громадського порядку під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти фізичних, юридичних осіб є адміністративна послуга, яка полягає у здійсненні дій та заходів, спрямованих на забезпечення громадського порядку і безпеки під час проведення масових заходів.

Проаналізовано порядок реалізації спеціальних повноважень на даний договір. В порядку укладання договору виділено чотирьох стадій, кожна з яких характеризується своїми особливостями, зокрема: перша стадія – надходження повідомлення про проведення масового заходу з одночасною пропозицією про укладення договору; друга стадія – обговорення та узгодження істотних умов договору з організатором масового заходу основних питань, а саме: ціни та умови розрахунку, кількості учасників, глядачів, кількість виконавців, територія, де буде проводитися захід та час; третя стадія – розробка Плану забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масового заходу, з урахуванням Плану єдиної дислокації (Плану комплексного використання сил та засобів органів внутрішніх справ). До Плану забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масового заходу включається План розрахунку сил і засобів міліції, залучених для забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масового заходу, План розстановки сил і засобів міліції, залучених для забезпечення охорони громадського порядку під час масового заходу, Примітки до плану, Протокол узгодження договірної ціни, в якому вказується вартість послуги і термін протягом якого здійснюється розрахунок; четверта стадія – після затвердження плану охорони громадського порядку і безпеки проведення конкретного масового заходу начальником органу внутрішніх справ наказ набуває чинності і є обов'язковим для виконання усіма задіяними службами і підрозділами.

Встановлено, що План забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масового заходу конкретизує умови виконання договору є адміністративним актом, який розробляється на основі підзаконного нормативно-правового акту і є однією із підстав для укладання договору; п’ята стадія – укладання і підписання договору між органами внутрішніх справ і уповноваженим представником іншої сторони.

З’ясовано, що однією із основних підстав для укладання даного договору є підписання адміністративного індивідуального акту – Плану забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масового заходу, який розробляється на основі підзаконного нормативно-правового акту і конкретизує умови виконання договору.

Загальне виконання умов договору має здійснюватися на засадах законності та недопустимості зловживання повноваженнями сторонами. Виконання договору у частині практичного забезпечення охорони громадського порядку закріплюється у Плані забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масового заходу. Безпосереднє виконання умов договору залежить від учасника, який укладає і підписує договір. Після надання послуги – здійснення охорони громадського порядку сторони підписують Акт про виконання заходів передбачених договором.

Загальними підставами розірвання договору є закінчення строку дії договору, а також невиконання або неналежне виконання сторонами своїх обов’язків. В односторонньому порядку розірвання договору здійснюється у випадку невиконання умов про оплату за надані послуги протягом встановленого в договорі строку, відмови від підписання Дислокації – розрахунку та Протоколу узгодження договірної ціни за новими тарифами, останні можна вважати спеціальними підставами.

Підрозділ 2.4. «Адміністративно-правовий порядок реалізації повноважень на договірні відносини при здійсненні охорони майна всіх форм власності органами внутрішніх справ» проаналізовано доктринальні погляди вчених, щодо правової природи, предмету, порядку укладання, виконання та розірвання договорів на охорону майна, що здійснюється органами внутрішніх справ.

Визначено, що як на законодавчому рівні, так і на підзаконному законодавець закріпив в компетенції органів внутрішніх справ, зокрема для міліції охорони спеціальні повноваження на використання договору у діяльності з охорони майна.

Доведено, що органи внутрішніх справ у діяльності з охорони майна всіх форм власності виступають опосередковано і діють через спеціальний підрозділ органів внутрішніх справ – міліцію охорони. Діяльність з охорони майна органи внутрішніх справ може оформлюватись двома видами договорів: 1) договір на охорону майна всіх форм власності; 2) договір на охорону особливо важливих об’єктів.

В результаті аналізу визначено, що договір на охорону майна всіх форм власності є договором із цивільно-правовою природою, а договір на охорону особливо важливих об’єктів є договором з адміністративною природою. В договорі на охорони майна всіх форм власності предметом є послуга, яка надається спеціалізованим підрозділом органів внутрішніх справ діяльність, якого виражається у конкретних організаційних-правових заходах, спрямованих на забезпечення належної охорони майна, а також на припинення протиправних дій зі сторони третіх осіб, що створюють загрозу цілісності майна, яке знаходиться під охороною. В договорі на охорону особливо важливих об’єктів предметом є адміністративна послуга, яка надається спеціалізованим підрозділом органів внутрішніх справ діяльність якого виражається у конкретних організаційних-правових заходах, спрямованих на створення спеціального режиму для забезпечення належної охорони об’єктів, які мають загальнодержавне значення в тій чи іншій галузі від протиправних посягань зі сторони третіх осіб.

Проаналізовано порядок реалізації спеціальних повноважень на укладання, виконання та розірвання договору на охорону майна та договору на охорону особливо важливих об’єктів. З’ясовано, що стадії укладання, виконання та розірвання в даних договорах є тотожними, але розрізняються на двох стадіях: перевірки належного виконання вимог, відносно технічної укріпленості особливо важливих об’єктів та розробки Плану оборони особливо важливих об’єктів. В порядку укладання договорів, які характеризуються виділено шість стадій, кожна з яких характеризується своїми особливостями: перша стадія – надходження пропозиції від фізичної особи або представника юридичної до спеціального підрозділу органів внутрішніх справ укласти договір на охорону відповідного об’єкта чи майна; друга стадія – проведення попередніх переговорів між сторонами; третя стадія – перевірка належного виконання стороною вимог, які ставилися перед ним відносно технічної укріпленості об’єкта; четверта стадія – оформлення Акту обстеження технічної укріпленості об’єкта у разі належного виконання вимог та визначення порядку організації охорони і дислокації постів відповідно до Плану єдиної дислокації, а при охороні особливо важливих об’єктів розробляються Плани оборон; п’ята стадія – обговорення основних питань договору, зокрема: вид та спосіб охорони – визначається за згодою з власником об'єкта та майна, що охороняється, виходячи з принципу надійності та економічності (міліцейська, воєнізована, сторожова, спеціалізована, за допомогою пунктів централізованої охорони і т. ін.). Вартість робіт, пов'язаних з охороною об'єктів та безпекою громадян, визначається на підставі принципів самоокупності та застосування вільних цін; шоста стадія – прийняття індивідуального адміністративного акту результатом виконання є укладення договору між органами внутрішніх справ і уповноваженим представником іншої сторони.

Виконання умов договорів здійснюється на засадах законності, недопустимості зловживання повноваженнями, компетентності та відповідальності у разі неналежного виконання. Умови договорів щодо організації та виконання безпосередніх заходів щодо охорони майна визначається в наказі або в розпорядженні начальника спеціалізованого підрозділу органів внутрішніх справ.

Загальними підставами розірвання договору є закінчення строку дії договору, у разі його невиконання або неналежного виконання сторонами своїх обов’язків. В односторонньому порядку розірвання договорів може ініціюватись спеціальним підрозділом у разі невиконання іншою стороною організаційних вимог щодо охорони окремих об’єктів, включених до Дислокації.