АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. В цілому, в Україні створено адміністративно-правові засади здійснення інвестиційної діяльності, але окремі елементи системи потребують змін та доповнень. Чисельність нормативних актів, що видаються для регулювання інвестиційних відносин, велика кількість органів, уповноважених видавати такі акти, створюють масив несистематизованих та невпорядкованих актів, які формують несприятливе правове поле інвестиційної діяльності. Цей масив не має у своїй основі системоутворюючого акту, хоч деякою мірою цю прогалину заповнює Закон України «Про інвестиційну діяльність». Необхідно зробити інвестиційне законодавство зручним для практичного застосування; створити стійку і взаємопов'язану ієрархію актів, у якій, виходячи з основної регламентації, можна було б отримати точні дані щодо вирішення питання в підзаконному нормуванні; в ієрархії нормативного регулювання витримати вимоги послідовної відповідності актів нижчого рівня актам вищого рівня; за рахунок створення Загальної частини інвестиційного законодавства забезпечити не тільки єдність правового регулювання, а й зекономити нормотворчий матеріал, у якому принципові положення не потребували б повторення в кожному підрозділі Особливої частини інвестиційного законодавства. Проблеми можуть бути вирішені шляхом кодифікації інвестиційного законодавства. І саме тому заслуговує на підтримку думка про доцільність розробки та прийняття Інвестиційного кодексу України.

Надзвичайно важливими компонентами інвестиційного законодавства є чітке визначення засобами законодавчої техніки всіх елементів інвестиційних правовідносин, видів таких правовідносин, видів та форм інвестування, договорів, що мають визнаватися як інвестиційні, тощо. Зазначені об'єкти законодавчої урегульованості, передусім ступінь досконалості їх юридичного закріплення і регулювання, справляють значний вплив на кінцеву ефективність законодавства про інвестиційну діяльність. Слід визнати, що бурхливий розвиток законодавства у цій сфері протягом останніх років призвів до фактичного утворення, по-перше, достатньо об'ємного нормативно-правового масиву; по-друге, масиву, що містить у собі необхідні ознаки системності, у тому числі ієрархічність внутрішньої структурної побудови, а також наявність змістовних внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків тощо; по-третє, масиву, в якому вже фактично існує внутрішній поділ на «загальну» і «спеціальну» частини.

Дослідженню проблем правового регулювання інвестиційних відносин присвячені наукові праці як вітчизняних учених-правників Ю.Є. Атаманової, A.Г. Бобкової, О.В. Буткевич, О.М. Вінник, Н.Н. Вознесенської, Д.В. Задихайла, О.Р. Зельдіної, Г.Л. Знаменського, О.Р. Кібенко, B.М. Коссака, В.І. Кухаря, В.К. Мамутова, А.В. Омельченка, О.П. Підцерковного, В.В. Поєдинок, В.Ю. Полатая, Л.В. Таран, О.В. Шаповалової, Р.Б. Шишки, В.С. Щербини, так і зарубіжних науковців Б.І. Альохіна, О.М. Антипової, В.В. Гущина, Д.К. Лабіна, О.О. Овчиннікова, В.А. Трапєзнікова, І.3. Фархутдінова та ін. Проблема регулювання інвестиційних відносин також знайшла відображення у наукові досягнення таких учених-економістів, як І.О. Бланк, Р. Кабріяк, Вільям Д. Нордхаус, Дж.М. Розенберг, Пол Е. Самуельсон тощо.

Суспільна важливість інвестиційних відносин визначається тим, що вони є обов'язковою складовою будь-яких підприємницьких відносин, а в умовах ринкової економіки економічних відносин. У зв'язку з цим вимоги до якості законодавчого регулювання в цій сфері, його відповідності вимогам часу є дуже високими. Тому систематизація та власне кодифікація законодавства про інвестиційну діяльність, розроблення і прийняття Інвестиційного кодексу України в цих умовах є радикальним засобом підвищення якості правового регулювання відповідних суспільних відносин. Кодифікація не тільки сприяє посиленню стабільності законодавства, створенню чіткої системи нормативних актів, що базується на науковому фундаменті та забезпечує оптимальну скоординованість між діючими нормами, а й дозволяє вирішити два взаємопов'язані завдання - вдосконалювати і зміст і форму законодавства.

Зазначене вище, безумовно, актуалізує наукові дослідження проблеми кодифікації інвестиційного законодавства як засобу підвищення ефективності державної економічної політики взагалі та інвестиційної, зокрема.

Зв'язок робот з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Міжнародного університету бізнесу і права на 2008-2012 рр. за темою «Стратегічні напрямки та пріоритети розвитку ринків в умовах інтеграції та глобалізації» (номер державної реєстрації 0109U002937). Особистий внесок дисертанта полягає у дослідженні адміністративно-правового регулювання інвестиційно-фінансових відносин в Україні, обґрунтуванні теоретичних положень та розробці пропозицій щодо удосконалення законодавства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад формування системи адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин в Україні для забезпечення підвищення його ефективності та вирішення актуальних завдань формування та реалізації інвестиційної політики держави.

Досягнення вказаної мети передбачає розв'язання таких завдань:

- з'ясувати сутність інвестиційних відносин, як об’єкту правового регулювання і визначити концептуальні засади адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин;

- обґрунтувати потребу кодифікації інвестиційного законодавства України;

- удосконалити класифікацію видів кодифікації законодавства за методом її здійснення;

- визначити сутність кодифікації-модернізації інвестиційного законодавства України.

- визначити передумови та обґрунтувати підстави кодифікації інвестиційного законодавства України;

- обґрунтувати цілі та методичні завдання кодифікації інвестиційного законодавства;

- розробити концепцію розбудови кодифікації інвестиційного законодавства;

- розробити структуру Інвестиційного кодексу України (ІКУ), та визначити його зміст.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення інвестиційної діяльності, та законотворча діяльність держави щодо забезпечення їх ефективного правового регулювання.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади формування та реалізації інвестиційних відносин в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є метод діалектичного пізнання суспільних явищ та процесів. Залежно від конкретних аспектів дослідження також використовувались спеціальні методи. При вивченні етапів еволюціонування змісту інвестиційного законодавства України застосовувався історико-правовий метод (підрозділ 1.1, 1.2). За допомогою методу комплексного аналізу в роботі досліджено правову сутність інвестиційного ринку України та специфіку сучасного механізму правового регулювання інвестиційних відносин (підрозділ 2.1, 2.2). Особливого значення в дослідженні набув системно-структурний метод, який було використано під час з'ясування ієрархічної природи як самого об'єкта правового регулювання - інвестиційного ринку, так і структури та внутрішніх зв'язків запропонованої кодифікації інвестиційного законодавства (підрозділ 1.1, 1.2, 2.1). Для тлумачення норм чинного законодавства України, а також з метою створення нових юридичних конструкцій, які пропонується запровадити у вітчизняне законодавство, дисертантом активно застосовувалися такі спеціальні методи дослідження, як формально-юридичний і логіко-семантичний. Вказані вище методи наукового дослідження дозволили не лише теоретично дослідити обрану у роботі тематику, але й сформувати перспективні напрями її подальшого вивчення.

Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони України, інші нормативно-правові акти з питань адміністративного, фінансового та іншого матеріального та процесуального законодавства, міжнародні договори.

Емпіричну онову дослідження склали дані про практику адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин, а також матеріали міністерств та інших органів виконавчої влади з питань регулювання інвестиційних процесів та одержані дисертантом дані з моніторингу правових актів, судову практику, іншу адміністративно-правову практику.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у визначенні сутності та змісту удосконалення норм адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин, у виробленні конкретних пропозицій щодо кодифікації інвестиційного законодавства України. Внаслідок проведеного дослідження отримано й виносяться на захист нижченаведені положення й висновки, що мають наукову новизну:

вперше:

- обґрунтовано підстави кодифікації інвестиційного законодавства, основою яких є зміст статей 97 та 116 Конституції України, якими об'єктом законодавчого регулювання визначено саме інвестиційний ринок як складне й системне суспільно-економічне утворення, створення та функціонування якого визнано об'єктом регулювання виключно законами України, а проведення інвестиційної політики, що потребує створення складної системи організаційно-господарського впливу, - конституційним обов'язком Уряду України;

- визначено цілі і завдання кодифікації інвестиційного законодавства, які забезпечують інтеграцію національного правового інвестиційного порядку до міжнародної системи правового регулювання інвестиційного ринку з забезпеченням національних інтересів; стабілізацію національного правового інвестиційного порядку; правове закріплення балансу інтересів між основними учасниками інвестиційної діяльності; доступ до міжнародних інвестиційних ресурсів;

- доведено, що принциповою особливістю вперше запропонованої концепції розбудови кодифікації інвестиційного законодавства є збереження пандектної системи розташування нормативно-правового матеріалу, з одного боку, а з іншого, - спроба об'єднати інструментальні господарсько-правові засоби регулювання із системою визначених типів ринкових інвестиційних відносин, що функціонують як окремі об'єкти державної інвестиційної політики;

- розроблено структуру запропонованого ІКУ, у змісті якого виокремлено загальну, особливу та спеціальну частини, а також детально визначено їх зміст.

- обґрунтовано положення, що кодифікація інвестиційного законодавства України шляхом розроблення та прийняття ІКУ як реального і ефективного нормативно-правового акту, виходячи із сутності такої кодифікації, змісту техніко-юридичних, економічних та політичних її завдань, місця в системі джерел українського законодавства в цілому і господарського законодавства зокрема, яке вже є кодифікованим на галузевому рівні, може існувати тільки як унікальний продукт вітчизняної законотворчості. На підставі цього вперше сформульовано положення про принципову неможливість імпорту (трансплантації) іноземних кодифікацій інвестиційного законодавства до України та доведено потребу створення власної вітчизняної кодифікації.

удосконалено:

- розподіл видів кодифікації законодавства за методом її здійснення на кодифікації-компіляції та кодифікації-реформи, внаслідок доповнення новим видом - кодифікацією-модернізацією, яка передбачає не тільки зібрання й систематизацію норм чинних джерел законодавства в новому, спільному для них нормативно-правовому акті з метою спрощення та раціоналізації правового регулювання, але і є підставою для суттєвого вдосконалення його змісту та підвищення ефективності відповідно до оновленої та скоригованої політики держави у визначеній сфері згідно із сучасними вимогами до змістовних параметрів установленого в ній правового режиму;

- концептуальні засади адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин, що визначають, насамперед, його соціальну ефективність і мають бути враховані під час кодифікаційних робіт у сфері інвестиційного законодавства. Як такі засади запропоновано розглядати врахування складної природи інвестиційних правовідносин, їх системного характеру, завдань довгострокової інвестиційної політики держави. У цьому контексті кодифікація інвестиційного законодавства має стати системним нормативно-правовим джерелом спрямування й координації багатофункціональної ролі держави в інвестиційній сфері, зважаючи на велику кількість суб'єктів організаційно-господарських повноважень, а також на те, що інвестиційна політика є складником інших самостійних напрямів державної економічної та соціальної політики.

дістали подальший розвиток:

- положення про потребу кодифікації інвестиційного законодавства України, яку слід розглядати як засіб зупинення законодавчої інфляції у сфері правового регулювання інвестиційних відносин, а також значного підвищення раціоналізації такого законодавства, уніфікації, стабільності та ефективності;

- положення про те, що за своєю сутністю кодифікація-модернізація інвестиційного законодавства України має полягати у знаходженні адекватної сучасному стану інвестиційного ринку країни унікальної конфігурації поєднання приватних і публічних, коротко- й довгострокових, тактичних і стратегічних, комерційних та некомерційних інтересів, що виникають з приводу функціонування такого ринку та якими мотивуються учасники інвестиційних відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості, їх застосування: у науково-дослідницькій сфері – матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшого розроблення питання правового регулювання інвестиційних відносин; у правотворчій сфері – сформульовані в роботі пропозиції можуть бути певною базою для розроблення нових та вдосконалення вже існуючих актів законодавства України; у навчальному процесі – положення і висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватися під час підготовки навчальних посібників для студентів і викладання лекцій на тему «Правове регулювання інвестиційних відносин» з навчального курсу «Господарське право України».

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації оприлюднені автором на конференціях, семінарах, нарадах, серед яких найбільш важливими були: Київська науково-практична конференція молодих вчених «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (м. Харків, 2008); Студентська та професорсько-викладацька наукова конференція «Актуальні проблеми цивільного та господарського права» (м. Київ, 2009); Всеукраїнська науково-практична конференція «Наукові дослідження» (м. Миколаїв, 2010); щорічні конференції професорсько-викладацького складу Міжнародного університету бізнесу і права.

Публікації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження викладені у 7 статтях, у тому числі у 4 статтях у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України та у тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, містить 1 рисунок та список використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 203 сторінки. Список використаних джерел складається з 149 найменувань і займає 15 сторінок.