АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКА МИТНОЇ СЛУЖБИ Автореферат

Актуальність теми. Сучасні правотворчі процеси в Україні, метою яких є практична реалізація положень Конституції України щодо побудови демократичної, соціальної, правової держави, визнання особи найвищою соціальною цінністю, а також спрямованість України на вступ до Європейського Союзу пов’язані з удосконаленням та підвищенням якості роботи державних органів, зокрема, Державної митної служби України.

Важливою умовою діяльності Державної митної служби України є наявність ефективного адміністративно-правового і митного законодавства України, належного кадрового забезпечення та ефективного функціонування митної галузі. На сьогодні вже прийнята ціла низка законодавчих актів, що дало змогу сформувати нормативно-правову базу митної системи. Так, у частині 1 статті 11 Митного кодексу України зазначено, що з метою реалізації митної політики працівники митних органів виконують завдання держави, спрямовані на захист економічних інтересів України, здійснення митного контролю, боротьбу з контрабандою та порушенням митних правил, ведення митної статистики тощо. Для забезпечення успішного виконання покладених на працівників митної служби завдань, докорінного поліпшення потребують не тільки форми і методи їх діяльності, а й зміни у законодавстві з питань митної справи. Насамперед потребують внесення суттєвих коректив практично всі сфери митної діяльності, шляхом визначення завдань і функцій, систематизації прав і обов’язків працівників митної служби, поліпшення юридичних гарантій та соціального захисту, уточнення понятійного апарату, підвищенню рівня організаторської і кадрової діяльності, визначення оновленого підходу до адміністративно-правового статусу працівника митної служби в контексті проведення адміністративної реформи в Україні.

Окремі питання організації служби в митних органах, які знайшли своє закріплення в законодавстві, потребують наукового переосмислення. Це стосується визначення та застосування поняття „працівник митної служби” поряд із поняттями „посадової особи митної служби” та „службової особи митної служби”, визначення правообмежень, пов’язаних з прийняттям на службу та з проходженням служби в митних органах, систематизації зазначених правообмежень, окремих видів юридичної відповідальності працівників митної служби та ін.

Таким чином, проблеми визначення адміністративно-правового статусу працівника митної служби залишаються актуальними і сьогодні у зв’язку з невирішеністю низки як теоретичних, так і практичних питань.

В юридичній літературі існує низка праць, присвячених адміністративно-правовому статусу працівників державних органів: А.М. Авторгова, Н.О. Армаш, О.В. Артеменко, С.О. Баранова, К.В. Бережної, Ю.П. Битяка, І.О. Бондаренко, В.Т. Білоуса, В.М. Василенко, А.В. Васильєва, О.П. Дзісяка, А.В. Дусик, Ю.М. Дьомина, Л.М. Давиленко, Я.В. Журавля, Г.Л. Карпенко, В.Т. Комзюка, Т.В. Корнєвої, О.О. Крестьянинова, І.М. Коросташевої, А.М. Кулиша, Н.Л. Лебідь, К.Б. Левченко, А.В. Мазура, В.В. Мозоль, А.П. Павлова, Д.В. Приймаченко, П.І. Павленко, А.А. Пилипенко, О.С. Продаєвича, В.Я. Настюк, В.В. Нижникової, О.Л. Соколенко, О.І. Ткачука, С.В. Шестакова, Н.В. Янюк та ін.

Значно вплинули на формування основ правової організації діяльності працівників державної митної служби України праці відомих вітчизняних учених: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, І.Л. Бородіна, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, Б.А. Кормича, Т.В. Корнєва, А.Т. Комзюка, В.К. Колпакова, Р.А. Калюжного, О.А. Кузьменко, С.О. Кузніченка, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, Т.О. Проценка, В.П. Пєткова, С.В.Пєткова, Л.А.Савченко, О.Р. Рябченко, В.Ю.Стеценко, С.Г. Стеценка, М.М. Тищенка, Н.П. Тиндик, О.В. Шамрая, В.К. Шкарупи та ін.

Слід відзначити той факт, що відносно працівників митної служби предметом наукових досліджень були лише дослідження стосовно адміністративно-правового статусу посадових осіб митної служби, а статус інших працівників митних органів досліджувався поверхнево без комплексного підходу. У зв’язку з цим виникає потреба в дослідженні сутності, особливостей та структури адміністративно-правового статусу працівника митної служби і розробці на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства.

Зазначені вище положення та аргументи повною мірою обґрунтовують актуальність і важливість дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету державної податкової служби України та Науково - дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України ( номер державної реєстрації 0109U000314), а також у межах Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005-2010 рр., затверджених Академією правових наук України від 18.06.2004 р.; Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2004 року №746; Концепції реформування діяльності митної служби України „Обличчям до людей”, затвердженої рішенням Колегії Державної митної служби України від 29 жовтня 2010 року. Робота спрямована на виконання основних положень Указу Президента України „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 09 грудня 2010 року №1085/2010.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного підходу з урахуванням праць вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі наук адміністративно-правового та державно-управлінського характеру, на основі осмислення практики визначити сутність, зміст та значення адміністративно-правового статусу працівника митної служби, розробити й сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо його удосконалення та покращання.

Досягненню цієї мети сприяло виконання таких основних завдань:

- здійснити теоретичний аналіз категорії „правовий статус працівника митної служби” та визначити притаманні йому ознаки;

- визначити особливості адміністративно-правового статусу працівника митної служби та його правове закріплення у нормативно-правових актах з питань митної справи;

- з’ясувати реалізацію адміністративно-правового статусу працівника митної служби як носія державних функцій та учасника правовідносин;

- здійснити поділ та систематизацію прав та обов’язків, що входять до адміністративно-правового статусу працівника митної служби, шляхом їх об’єднання в окремі статті Митного кодексу України;

- надати поняття та класифікацію правообмежень працівника митної служби;

- довести значущість морально-правових вимог до поведінки працівників митної служби;

- сформулювати основні поняття „гарантії проходження служби”, „юридичні гарантії” з формулюванням пропозицій та запропонувати зміни до законодавства України з питань митної справи у даному контексті;

- визначити поняття та зміст категорій „соціально-правовий захист працівників митної служби” та „об’єкт соціально-правового захисту працівників митної служби” з метою врегулювання на законодавчому рівні питання соціально-правового захисту працівників митної служби;

- проаналізувати особливості реалізації адміністративно-правового статусу працівника митної служби та сформулювати власне бачення поняття юридична відповідальність працівника митної служби;

- здійснити аналіз чинної нормативно–правової бази з питань митної справи та надати пропозиції щодо удосконалення митного законодавства.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері діяльності працівників митної служби України.

Предмет дослідження – адміністративно-правовий статус працівника митної служби.

Методи дослідження. в дисертаційній роботі, при вирішенні завдань для реалізації поставленої мети, було використано комплекс всезагальних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів наукового пізнання з урахуванням особливостей проблем, що спостерігаються у митній службі Україні.

Логіко-семантичний допоміг сформулювати поняття „гарантії проходження служби”, „юридичні гарантії” (підрозділ 1.1., 1.2., 1.3.); Формально-юридичний метод дозволив дослідити зміст та структуру адміністративно-правових норм, що виникають при реалізації адміністративно-правового статусу працівника митної служби (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2., 3.3.). Використання порівняльно-правового методу дозволило проаналізувати та узагальнити міжнародний досвід щодо прав та обов’язків працівників митної служби (підрозділи 2.1., 2.2.); догматичний метод сприяв аналізу чинного законодавства та існуючих проектів нормативно-правових актів щодо виявлення їх недоліків, формулювання пропозицій з метою удосконалення правових норм, що регламентують питання правового статусу працівників митної служби (підрозділ 2.1., 2.2., 2.3., 3.1.); класифікації та групування – застосовувалися для класифікації працівників митної служби (підрозділ 1.1., 1.2.), систематизації прав та обов’язків (підрозділ 2.1.), згрупування обмежень, пов’язаних зі службою в органах митної служби (підрозділ 2.2.); метод моделювання та прогнозування – використовувались для формулювання конкретних пропозицій щодо удосконалення законодавства, що регулює адміністративно-правовий статус працівника митної служби (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2., 3.3.).

Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють відносини у сфері реалізації адміністративно-правового статусу працівника митної служби. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав щодо правового регулювання адміністративно-правового статусу працівника митної служби, досвід яких може бути використано в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним теоретичним дослідженням змісту адміністративно-правового статусу працівника митної служби. Вона визначається новою постановкою проблеми, дослідженням тенденцій розвитку суспільних відносин в адміністративній сфері та напрямів удосконалення законодавства щодо реалізації адміністративно-правового статусу працівника митної служби:

уперше:

- сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законодавства України з питань митної справи з метою підвищення ефективності реалізації працівником митної служби свого адміністративно-правового статусу, а саме запропоновано прийняття Закону України „Про митну службу України”, наказу Державної митної служби „Про затвердження Інструкції про відбір кандидатів на службу до митних органів України” та внести зміни до Митного кодексу України, Закону України „Про державну службу”;

- наведено систематизацію нормативно-правових актів, які визначають правові основи митної служби та працівника митної служби, залежно від сфери правового регулювання: 1) що регламентують загальні питання проходження державної служби; 2) антикорупційне законодавство; 3) що визначають статус митних органів; 4) що регламентують окремі питання правового статусу працівників митних органів (класифікацію посад, кваліфікаційні вимоги, соціальне забезпечення, відповідальність, кадрова робота); 5) що встановлюють коло прав і обов’язків окремих видів працівників митних органів;

- систематизовано права та обов’язки працівників митної служби, відповідно до цього обґрунтовано доцільність доповнення Митного кодексу України окремими статтями: „Основні обов’язки працівників митних органів”; „Права працівників митних органів”, визначено проект зазначених статей із конкретним переліком їх прав та обов’язків;

удосконалено:

- поняття адміністративно-правового статусу працівника митних органів як системи закріплених у нормативно-правових актах ознак, які визначають його роль, місце та призначення у системі правовідносин, характеризують його відмінність від інших суб’єктів та порядок взаємовідносин між ними;

- поняття „митний орган”, „державна служба в митних органах України”, „посадова особа митної служби”, „працівник митної служби”, „службова особа митної служби”;

- теоретичний підхід до систематизації функцій працівників митної служби: поповнення дохідної частини загальнодержавного бюджету (фіскальна функція), боротьба з митними правопорушеннями в зовнішньоекономічній сфері держави (правоохоронна функція) і адміністративно-правове регулювання митної справи (адміністративна функція);

- поняття гарантії проходження служби працівниками митної служби, під яким слід розуміти умови та засоби, що забезпечують фактичне здійснення та реалізацію їх службових прав та обов’язків, охорону й захист прав, свобод і законних інтересів інших учасників митних правовідносин;

дістали подальший розвиток:

- питання щодо доцільності виокремлення у Митному кодексі відповідальності працівників митної служби;

- система ознак, притаманних працівнику митної служби, до яких належать: 1) працівник митної служби є фізичною особою, громадянином України, який має відповідну освіту і професійну підготовку; 2) більшість працівників митної служби є державними службовцями; 3) працівник митної служби може як мати владні повноваження (керівники, інспектори тощо), так і не мати їх (фахівці, обслуговуючий персонал); 4) працівник митної служби, який є державним службовцем, повинен дотримуватися встановлених законодавством обмежень; 5) працівник митної служби, який є державним службовцем, повинен відповідати вимогам законодавства України (Закон України „Про державну службу”, Митний кодекс України); 6) особливою категорією працівників митної служби є посадові особи, яким, як правило, присвоєно спеціальне звання; 7) працівник митної служби отримує заробітну плату за рахунок державного бюджету; 8) працівник митної служби перебуває під соціально-правовим захистом, який передбачений нормативно-правовими актами;

- поняття економічної безпеки, під яким пропонується розуміти здатність економіки, що існує в рамках ефективного державного управління, забезпечувати максимальне задоволення суспільних потреб на національному й міжнародному рівнях, задовольняти потреби суспільства, держави, індивіда, забезпечувати конкурентоспроможність на зовнішніх ринках, шляхом реалізації незалежної економічної політики;

- система правообмежень працівників митних органів: а) обмеження щодо реалізації конституційного права на участь у страйках; б) вікові обмеження; в) обмеженнях загальногромадянських прав і обов’язків, перелік яких закріплений у законах України „Про боротьбу з корупцією”; г) обмеження, що випливають з етичних категорій (честь, обов’язок, моральність); д) обмеження у сферах діяльності (підприємницька, політична, комерційна та інша); е) професійні обмеження; ж) обмеження, пов’язані зі станом здоров’я; з) обмеження, пов’язані з проходженням державної служби; і) обмеження, пов’язані з доступом до державної інформації;

- наукові погляди щодо доцільності розробки та прийняття Кодексу „Про етику у системі державної служби”;

- поняття „соціально-правовий захист працівників митної служби”, „об’єкт соціально-правового захисту працівника митної служби”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань адміністративно-правового статусу працівника митної служби, проблем забезпечення прав та свобод громадян під час його реалізації (акт впровадження Науково–дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету Державної податкової служби України від 10.05.2011р.);

- у правотворчій сфері – сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до законодавства України з питань митної справи. Авторські рекомендації та пропозиції враховані під час розробки проекту Митного кодексу України, законопроекту „Про митну службу”, інших нормативно-правових актів (довідка Верховної Ради України від 14 червня 2011 р.);

- у сфері правозастосування – у вирішення проблем застосування законодавства України з питань митної справи (довідка Державної митної служби України № 11/3-10.3/6982 від 13.07.2010 р.);

- у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін адміністративно-правового та державно-управлінського характеру та підготовки навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій (акт впровадження Національного університету Державної податкової служби України від 28.04. 2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Основні положення, пропозиції і висновки, що характеризують наукову новизну та практичне значення результатів дисертаційного дослідження і виносяться на захист, розроблені автором самостійно. Ідеї та розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані праці за темою дослідження, у роботі не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення, основні результати дослідження та їх практичне застосування обговорювались на науково-практичних конференціях, а саме: на міжнародних науково-практичних конференціях „Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” (м.Ірпінь, 23–24 листопада, 2007 р.); „Проблеми формування і розвитку громадянського суспільства” (м.Київ, 23–25 лютого 2011 р.); „Проблеми формування і розвитку громадянського суспільства ”, (м.Київ, 23–25 лютого 2011 р.); „Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України” (м.Київ, 19–20 травня 2011р.). Матеріали міжнародного наукового симпозіуму курсантів, студентів та молодих вчених „Актуальні проблеми правового регулювання в сфері реалізації сучасної митної політики держави” (м.Дніпропетровськ, 27–28 березня 2009 р.). Матеріали сьомих Ірпінських міжнародних педагогічних читань „Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (м.Ірпінь, 14–15 травня 2009 р.)

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладені у 12 наукових працях, а саме: п’ять статей опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та сім публікацій у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 223 сторінки, з яких основного тексту – 195, список використаних джерел – 28 сторінок.