Банківський контроль в Україні: адміністративно-правові засади

summary

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету й завдання, об’єкт та предмет дослідження; сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення; наведено дані про апробацію та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади банківського контролю в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Інститут правового регулювання банківського контролю та його місце в системі адміністративного і фінансового права» шляхом аналізу законодавчих актів, вітчизняної та зарубіжної наукової літератури встановлено зміст термінів «банківське регулювання», «банківський нагляд» та «банківський контроль», зроблено висновок про неприпустимість ототожнення банківського нагляду та банківського контролю. Сформульовано авторські визначення вказаних термінів.

Вивчено особливості нормативного регулювання банківського контролю і зроблено висновок, що інститут банківського контролю як відносини, що складаються з приводу використання фондів грошових коштів, які акумулюються і перерозподіляються через банківську систему, регламентуються правовими нормами і є елементами системи відносин з фінансового контролю та фінансової системи держави.

Окрему увагу приділено характеристиці банківської діяльності об’єкта банківського контролю. Дисертантом сформульовано визначення банківської діяльності.

Встановлено правову природу банківських правовідносин. Аналіз основних наукових підходів до правової сутності названого виду суспільних відносин дав підстави до висновку, що банківські правовідносини переважно є предметом фінансово-правового регулювання, що, однак, не виключає наявності їх окремих груп, які підпадають під правове регулювання нормами адміністративного права, а також інших галузей вітчизняного права.

Через призму здобутків науки адміністративного та фінансового права розкрито сутність категорії «контроль» і доведено існування спеціальних видів контролю, зокрема фінансового, різновидом якого названо банківський контроль.

Дисертантом встановлено місце інституту правового регулювання банківського контролю у системі адміністративного та фінансового права. Наголошено, що інститут банківського контролю є міжгалузевим правовим утворенням, у межах якого знаходять прояв норми адміністративного та фінансового права. Поряд з цим, доведено необхідність розміщення окремих елементів інституту банківського контролю у межах Загальної частини фінансового права.

Підрозділ 1.2. «Сутність та значення банківського контролю для фінансової діяльності держави» присвячено дослідженню методологічних засад банківського контролю – визначення банківського контролю, принципів банківського контролю, а також завдань, функцій та видів банківського контролю.

Пошук найбільш оптимального визначення банківського контролю дисертантом розпочато з аналізу найбільш значимих наукових праць з фінансового права та економіки, а також опрацювання законодавства про банки та банківську діяльність. Наголошено на відсутності офіційного визначення терміна «банківський контроль», що, певна річ, негативно позначається на окремих аспектах функціонування банківської системи України.

Через призму співвідношення фінансового контролю з банківським контролем розкрито сутність та головні риси останнього, запропоноване його авторське визначення.

Вагоме місце у підрозділі відведено побудові системи принципів банківського контролю, до яких віднесено: законність, об’єктивність, незалежність, компетентність, плановість, централізм, ефективність, професіоналізм, відповідальність, гласність, принцип поєднання публічних фінансових інтересів і приватних інтересів банків і їх клієнтів.

На основі положень законодавства про банки та банківську діяльність сформульовано завдання банківського контролю. Автором окреслено також функції банківського контролю, які, як наголошено, тісно пов’язані з повноваженнями суб’єктів банківського контролю.

Проаналізовано основні наукові погляди щодо видів банківського контролю, подана їх критична оцінка. Обґрунтовано доцільність  класифікації банківського контролю на види залежно від контролюючого суб’єкта, часу здійснення, характеру взаємовідносин між контролюючим і підконтрольним суб’єктом.

У підрозділі 1.3. «Онтологічно-правові форми банківського контролю в Україні» предметом вивчення стали нормативно-правові акти, що регулюють організацію та здійснення банківського контролю і складають банківське законодавство.

Зміст банківського законодавства становлять окремі групи нормативних актів: а) нормативно-правові акти, що мають загальний характер і регламентують фінансово-контрольну діяльність як напрямок державної діяльності, а також контрольні повноваження державних органів у банківській сфері; б) спеціальні акти, що регламентують контроль у банківський сфері; в) міжнародно-правові акти.

Окрему увагу присвячено побудові системи нормативних актів, що регламентують організацію та порядок здійснення банківського контролю, залежно від їх юридичної сили. Розглянуто особливості нормативного регулювання банківського контролю нормами Конституції України; загальних та спеціальних законів; указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України; нормативними актами Національного банку України; локальними актами фінансово-кредитних установ; міжнародними правовими актами та звичаями, а також банківськими правилами та звичаями.

Обґрунтовано необхідність удосконалення банківського законодавства шляхом прийняття окремого нормативного акта, який підвищував би відповідальність центробанку держави за забезпечення монетарної стабільності, чітко окреслював би його статус, місце і роль у суспільстві. Окремо доведено доцільність розробки та затвердження Банківського кодексу України, а також Закону України «Про банківське регулювання і банківський контроль в Україні».

Розділ 2 «Організаційно-правові засади діяльності суб’єктів банківського контролю» складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. «Система органів банківського контролю» присвячено визначенню системи контролюючих суб’єктів у банківській сфері та встановленню їх місця серед державних та недержавних структур.

З огляду на існуючі підходи до класифікації суб’єктів контролю у державному управлінні досліджено контрольні повноваження у банківській сфері Верховної Ради України, Президента України, комітетів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Детально проаналізовано контрольні повноваження органів державного фінансового контролю в банківській сфері – Рахункової палати України, Державної контрольно-ревізійної служби України, органів державної податкової служби України, Державного казначейства України, Державного комітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів, Фонду гарантування вкладів фізичних та юридичних осіб.

Указано на особливе місце Національного банку України у системі суб’єктів банківського контролю. Зважаючи на позитивний досвід інших країн, зокрема європейський, дисертант доводить необхідність створення незалежного від Національного банку України органу зовнішнього банківського контролю.

Сформульовано напрямки підвищення ефективності контрольної діяльності Національного банку України, зокрема шляхом покращення взаємодії його підрозділів із правоохоронними органами держави, а також внесення відповідних змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Визначено необхідні умови розбудови ефективної системи банківського контролю в Україні, обґрунтовано необхідність створення Комісії банківського контролю.

У підрозділі 2.2. «Правовий статус та повноваження Національного банку України як органу державного банківського контролю» досліджено організаційно-правові засади діяльності Національного банку України як органу державного контролю та суб’єкта фінансово-контрольних відносин.

Принципами контрольної діяльності Національного банку України названо законність, ефективність та незалежність. Визначено головні об’єктивні фактори оцінки незалежності центральних банків та потребу їх перенесення на практичну діяльність Національного банку України. На підставі проведеного дослідження обґрунтовано пропозиції, спрямовані на посилення рівня незалежності Національного банку України як суб’єкта банківського контролю.

Піддано аналізові внутрішню структуру Національного банку України, а також участь його окремих підрозділів (органів) у здійсненні банківського контролю; повноваження Ради Національного банку України та особливості її взаємодії з Правлінням та Головою Національного банку. Вивчено правовий статус та структуру Дирекції з банківського регулювання та нагляду, а також Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків. Наголошено, що регуляторні та контрольні функції Національний банк України покладає на спеціально створені установи, які знаходяться в його підпорядкуванні і мають повноваження та відповідні структурні підрозділи, які здійснюють зовнішній контроль за діяльністю банків.

 Окремо вивчаються форми та методи контрольної діяльності Національного банку України. Детальному аналізу піддано порядок організації та здійснення банківських перевірок. Дисертантом запропоновано авторське визначення банківської перевірки та їх класифікація за різними підставами. Розкрито сутність та зміст внутрішнього та зовнішнього аудиту, аналізу, оцінки, вивчення звітності, нагляду, моніторингу як методів банківського контролю. Розроблено рекомендації, спрямовані на покращення результативності застосування окремих методів банківського контролю, у тому числі шляхом внесення змін до чинного законодавства України.

Підрозділ 2.3. «Організаційно-правові засади внутрішнього банківського контролю» присвячено вивченню правових засад та організації здійснення внутрішнього банківського контролю.

Висвітлено завдання та специфіку діяльності окремих структурних підрозділів банку, задіяних у здійсненні внутрішнього банківського контролю – загальних зборів учасників, спостережної ради, правління (ради директорів) банку, ревізійної комісії та служби внутрішнього аудиту банку.

Дисертантом встановлено сутність та проведено розмежування термінів «внутрішній банківський контроль», «внутрішній аудит» та «контролінг». Наголошено, що контрольну діяльність у банках як функцію його управління необхідно відрізняти від системи внутрішнього контролю, яка пов’язана з правовою регламентацією його організації.

З’ясовано завдання внутрішнього банківського контролю. Як елементи системи внутрішнього контролю названо середовище контролю, оцінку ризиків, контролюючу діяльність, інформацію та інформаційний обмін, моніторинг. Окреслено види внутрішнього банківського контролю та надано ґрунтовну характеристику таких його підвидів як бухгалтерський та адміністративний.

Розділ 3 «Напрямки удосконалення адміністративно-правового забезпечення банківського контролю в Україні» містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Правові засоби удосконалення процедури реєстрації і ліцензування банківської діяльності» зосереджено увагу на вивченні найважливіших елементів адміністративного регулювання процесу створення банків, якими називаються процедури реєстрації та ліцензування.

Встановлення сутності поняття «реєстрація банку» уможливило висновок, що реєстрація банку є вступним контролем Національного банку України. Обґрунтовано доцільність поділу контролю за створенням банків на три етапи: підготовчий етап, етап реєстрації (реєстраційного контролю), етап ліцензування. Детально вивчено зміст та особливості кожного з названих етапів.

Проаналізовано процедуру перевірки банківської діяльності при отриманні дозволу чи (та) ліцензії на здійснення окремих банківських операцій.

Підрозділ 3.2. «Правові засоби захисту інтересів клієнтів банку при здійсненні банківських операцій» присвячено з’ясуванню сутності та видів банківських операцій та порядку контролю за їх здійсненням.

Розглянуто порядок організації та проведення касових, розрахункових, депозитних, кредитних, валютних операцій, операцій з капіталом, операцій з цінними паперами, внутрішньобанківських операцій. Висвітлено окремі аспекти контрольної діяльності у названих напрямках.

Проаналізовано найбільш типові помилки, які мають місце у ході організації та здійснення банківських операцій, розроблено пропозиції щодо усунення їх причин та передумов.

У контексті організації та здійснення банківського контролю охарактеризовано фінансові заходи (штрафи; зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; встановлення підвищених економічних нормативів; підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів банківських операцій; заборона надавати бланкові кредити) та адміністративні заходи (скликання загальних зборів учасників спостережної ради (правління) банку; укладання письмової угоди; заборона власнику істотної участі використовувати право голосу; відсторонення посадової особи банку від посади; примусова реорганізація банку; розпорядження щодо призначення тимчасової адміністрації; відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації; призначення куратора банку і наглядового за банківськими операціям інспектора), які застосовуються до банків за порушення банківського законодавства.

Розроблено пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про банки та банківську діяльність».