Булат А.Г. Особливості ураження кореневою губкою соснових насаджень Харківщини та заходи щодо профілактики хвороби

summary

АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД

Результати аналізу літературних джерел свідчать, що коренева губка завдає значної шкоди насадженням сосни. Вона викликає строкату гниль і є особливо небезпечною для молодняків і середньовікових соснових насаджень, іноді уражує стиглі та перестійні деревостани (Задорожний, Глазко, 1997; Усцький, 1999).

Коренева губка сосни призводить до поступового ослаблення й відмирання дерев у насадженнях, які згодом перетворюються в рідколісся (Положенцев, Золотов, Чудний, 1969; Алексеев, 1974; Василяускас 1981; Ладейщикова, Побегайло, Белый 1981; Задорожний, Мариненко, Левченко, 1998; Краснов, Мєшкова, Усцький, 2001).

Загроза ураження культур кореневою губкою істотно зростає при створенні їх на ділянках, де проведено суцільні санітарні рубки насаджень, уражених цією хворобою, та на колишніх сільськогосподарських землях (Клюшник, 1962; Негруцкий, 1976; Ониськів, 1986; Ладєйщикова, Білий, 1991; Нечаев, Мурзина, 1994). Основним заходом, що застосовується в лісах України та інших країн з метою обмеження розвитку осередків кореневої губки, є вибіркові санітарні рубки, ефективність яких є низькою (Саутин, Серяпін, Воробьев, 1971; Алексеев, 1974).

Причиною відсутності ефективних заходів щодо обмеження масового поширення хвороби й локалізації осередків усихання є недостатня вивченість природи їх виникнення та особливостей диференціації дерев за станом в ураженому насадженні (Алексеев, 1974). У зв’язку з цим актуальність виявлення об’єктивних критеріїв оцінки санітарного стану дерев у насадженнях, уражених кореневою губкою, вивчення їх ґрунтових особливостей, розробки заходів профілактики і боротьби з хворобою не викликає сумнівів.

Перспективними для діагностики прихованого ураження дерев є електрофізіологічні методи, які дають змогу визначити фізіологічний стан дерев майже безпомилково (Каширо, 1970; Ладейщикова, Побегайло, Алексеев, Коробченко, 1974; Кайбияйнен, 1979; Коловський, 1980; Криницький 1992).

Одним із ефективних заходів захисту насаджень сосни від кореневої губки вважають запобігання колонізації нею пнів, залишених після рубок догляду, через поверхню зрізу шляхом їх штучної інокуляції грибами-антагоністами (Федоров, 1984). Проте препарати, які можна було б використовувати з цією метою, в Україні наразі не виробляють.

ПРИРОДО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

Харківська область розташована у північно-східній частині України в межах водорозділу між басейнами Дону і Дніпра. Через територію області проходить межа лісостепової та степової зон.

Середня багаторічна температура січня на півночі складає –7,5°, на півдні –7,2°, а абсолютний максимум улітку сягає +39°. Середні річні суми опадів коливаються від 457 до 568 мм, тобто Харківська область характеризується середнім річним зволоженням.

Значну частину лівого берега піщаної борової тераси вздовж берегів Сіверського Дінця та його приток займають соснові і сосново–дубові ліси. На сухих підвищених і рівних ділянках із глибоким рівнем залягання ґрунтових вод формуються сухі типи лісів. Вологіші лісорослинні умови на знижених ділянках (свіжі субори) займають, переважно, чисті соснові насадження I^а та II бонітетів, зрідка мішані з дубом. Створені в цих умовах монокультури сосни на землях, що вийшли з-під сільськогосподарського користування (так звані „староорні землі”), в основному уражені кореневою губкою.

ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ТА ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Програмою досліджень передбачалося:

– визначити роль ґрунтових умов у формуванні осередків кореневої губки на основі порівняння морфологічних та агрофізичних особливостей ґрунтів в уражених і не уражених кореневою губкою частинах насаджень;

– встановити залежність сили струмопровідності (ССП) прикамбіального шару тканин дерев сосни в умовах ураження кореневою губкою від добової та сезонної динаміки ССП, діаметра, віку і санітарного стану дерев;

– виявити штами гливи звичайної, що можуть бути ефективними для біологічного захисту насаджень від кореневої губки.

Досліджували чисті соснові насадження I и I^а бонітетів, різного віку Скрипаївського лісництва (ДП “Скрипаївське НДЛГ”), Задонецького лісництва (ДП “Зміївське ЛГ”), Дергачівського лісництва (Данилевський ДДЛГ), створені в умовах свіжого субору (В₂) на нелісових землях із густотою садіння близько 10 тис. шт./га. Деревостани були різною мірою уражені кореневою губкою.

Постійні пробні площі закладали за загальноприйнятою у таксації методикою з додатковим проведенням лісопатологічного обстеження. Оцінку санітарного стану насаджень здійснювали згідно з “Санітарними правилами в лісах України” (1996). На всіх пробних площах для кожного дерева визначали діаметр, клас розвитку за Крафтом, санітарний стан і показники ССП прикамбіального шару тканин. Залежність ССП від сезону та часу доби, діаметрів і санітарного стану дерев вивчали на двох постійних пробних площах, закладених у різних за станом частинах уражених кореневою губкою насаджень V-го класу віку. Зміни показників залежно від віку насаджень вивчали на семи пробних площах в уражених кореневою губкою насадженнях I – XVI класів віку. Зміни показників ССП протягом доби визначали у зовнішньо здорових модельних дерев сосни звичайної VIII класу віку, що не мали істотних відмінностей за зовнішнім виглядом.

ССП вимірювали за допомогою серійного портативного приладу, сконструйованого на базі міліамперметру та адаптованого в УкрНДІЛГА до замірів показників дерева. Прилад складається з підсилювальної частини та реєструючої системи (міліамперметр). Живлення приладу здійснюється від батарейки (3 х 1,5 вольт). Контакт приладу з деревом здійснювався через сталеві голчасті електроди, які розташовані на ізольованій ручці і з’єднані з приладом дротом. Для зняття показників ССП електроди заглиблювали (на відстані 1,5 см один від одного) у луб стовбура на висоті 1,3 м. Усього протягом 1998 – 2003 рр. було проведено близько 20 тис. замірів ССП у понад 2200 дерев.

З метою встановлення впливу ґрунтових умов на виникнення й розвиток осередків кореневої губки дослідження проводили в насадженнях сосни різного віку, уражених хворобою. На вибраних ділянках розкопували ґрунтові розрізи, описували профілі, визначали вологість і об’ємну масу 10-сантиметрових ґрунтових шарів до глибини 1,3 – 2,0 м ваговим методом. Усього було розкопано 10 розрізів у різних за станом частинах насаджень, уражених кореневою губкою. Для виявлення характеру й тісноти зв’язку між санітарним станом насадження, його ростом й механічним складом ґрунту вздовж лінії, що з’єднує центр осередку та міжосередковий простір, пробурювали свердловини на глибину 130 см. Із них через кожні 10 см за глибиною відбирали зразки ґрунту й визначали механічний склад за методом Качинського. У радіусі 5 м довкола свердловини чи ґрунтових розрізів проводили суцільний перелік дерев за діаметром і санітарним станом.

З метою виявлення впливу механічного складу різних шарів ґрунту на розвиток осередків кореневої губки проводили аналіз залежності між вмістом різних фракцій ґрунту в кожному 10 см шарі від його поверхні до глибини 130 см і санітарним станом та ростом насадження. Санітарний стан насадження характеризували кількістю та сумою площ перетину життєздатних дерев (І – ІІІ категорій стану) та відпаду (IV – VI категорій стану), а ріст – середнім діаметром життєздатної частини насадження.

Відомий досвід використання для захисту сосни від кореневої губки пеніофори гігантської (Peniophora gigantea) (Федоров, 1981). У наших дослідах використано інший активний дереворуйнівний гриб-антагоніст кореневої губки –глива звичайна (Pleurotus ostreatus (Fr.) Kumm). Оптимальна температура для росту її міцелію, як і в кореневої губки, становить близько 25^°С, а пеніофори гігантської – від 24 – 30^оС (Демченко, 2003). Вибір гливи для досліджень обумовлено також наявністю розробленої технології вирощування її міцелію та наявності багатьох штамів, які використовуються для промислового вирощування плодових тіл.

У природних умовах глива звичайна поселяється переважно на деревах м’яколистяних порід і зрідка на сосні. Дереворуйнівну активність (ДРА) кореневої губки порівнювали з ДРА різних промислових штамів гливи на деревині сосни різного санітарного стану. Для оцінки впливу частки пізньої деревини на дереворуйнівну активність кореневої губки та гливи звичайної визначали співвідношення об’єму ранньої та пізньої деревини в усіх зразках.

Для вивчення антагоністичних властивостей гливи звичайної в польових умовах було закладено дослід із інокуляції пнів після вирубання 50-річного насадження сосни звичайної (Дергачівське лісництво Данилівського ДДЛГ). Використовували штам гливи НК-420. Інокуляцію пнів проводили шляхом внесення зернового міцелію гливи звичайної під свіжий зріз поверхні пня.

В дослідах використовували ізолят кореневої губки (виділений із плодового тіла в насадженнях ДП “Зміївське ЛГ”), п’ять штамів гливи звичайної закордонної селекції та один місцевий штам. Усі зазначені штами використовуються у грибівництві. Біологічну ефективність міцелію в природних умовах оцінювали за його приживлюваністю на інокульованих пнях. Факт приживлення гливи звичайної на пнях сосни доводили шляхом лабораторного аналізу зразків коріння, які відбирали на інокульованих пнях і витримували близько трьох тижнів у вологій камері (И.И. Журавлёв, Д.В. Соколов, 1969).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили методами варіаційної статистики, дисперсійного та кореляційного аналізів за допомогою стандартних комп’ютерних програм Microsoft Excel.

ВПЛИВ ҐРУНТОВИХ УМОВ НА ПОШИРЕННЯ ОСЕРЕДКІВ КОРЕНЕВОЇ ГУБКИ

Осередки кореневої губки переважно виникають у соснових насадженнях, створених на ґрунтах борових терас, що межують із луговими платформами. Такі ґрунти – дернові різного ступеня опідзолення на давньоаллювіальних пісках, а подекуди на лесоподібних суглинках. Проте за глибиною залягання генетичних горизонтів, наявністю суглинистих прошарків і похованих ґрунтів а в основному за потужністю горизонтів, що містять гумус, ґрунти різних за станом частин насадження суттєво різняться. Морфологічні особливості ґрунтів в осередках усихання та міжосередковому просторі в цілому характерні для кожного окремого насадження.

Осередки кореневої губки характеризуються меншою глибиною залягання похованих ґрунтів (якщо вони є). На відміну від ґрунтів міжосередкового простору, вони можуть містити також суглинисті прошарки у верхньому 1,0 м шарі ґрунту чи бути суглинистими за механічним складом. Стійкий до кореневої губки фрагмент насадження сосни першого покоління лісу на нелісових землях (156 років) сформувався на супіщаних ґрунтах, що характеризувалися значною потужністю гумусного шару ґрунту, без будь-яких помітних прошарків у верхньому 200 см шарі.