ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС ТА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ Автореферат

Актуальність теми дослідження обумовлена важливим значенням державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій. Державний контроль завжди виступає ефективним засобом вирішення тих суспільних проблем та протиріч, які становлять потенціальну загрозу стабільному розвитку суспільства та держави, але ще не досягли такої «критичної маси», яка дозволить вибухнути соціальному конфлікту. Також важливість державного контролю в різних сферах підкреслюється його властивістю консолідувати зусилля окремих державних органів й суспільних інституцій та регламентувати досягнення ними суспільно-корисної мети.

Умови проведення в Україні адміністративної реформи та ті соціальні зміни, що відбулися в українському суспільстві потребують досконалого вивчення суспільних відносин у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, вдосконалення існуючих організаційно-правових форм державного контролю у згаданій сфері, формування нового виваженого підходу до явища надзвичайної ситуації та захисту населення від його наслідків тощо. Суттєва зміна вектора розвитку країни, державної політики практично у кожній сфері, світові та європейські тенденції у вирішенні проблеми захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, соціальні перетворення, що сталися на теренах України як після аварії на ЧАЕС у квітні 1986 року, так і після закриття та виведення її з експлуатації у 2000 році потребують нових концептуальних засад, принципів форм та методів державного контролю саме у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій.

Недосконалість сучасної системи державного контролю з огляду на європейські прагнення України, недостатня розробленість його методології, форм та методів призводить до зменшення ефективності профілактики надзвичайних ситуацій, зростання кількості надзвичайних ситуацій та збитків від них, незадоволення населення діяльністю державних органів, а також є однією з основних причин виникнення надзвичайних ситуацій та негативних наслідків від них.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена також фактичною відсутністю комплексних розробок у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій здійснених на сучасному етапі адміністративної реформи і практичної значимістю розглядаємих питань, вирішення яких потребує вдосконалення системи державного контролю в Україні.

У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на працях провідних вчених із загальної теорії держави та права, теорії управління, адміністративного, конституційного, фінансового права зокрема, В. Авер’янова, А. Агапова, О. Андрійко, І. Арістової, О. Бандурки, Д. Бахраха, Л. Біли, Ю. Битяка, І. Бородіна, А. Васильєва, І. Веремєєнка, В. Гаращука, І. Голосніченка, С. Гончарука, Є. Додіна, В. Зуй, Р. Калюжного, С. Ківалова, Н. Кізіми, Л. Коваля, І. Коліушка, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, О. Кузьменко, Д. Лук’янця, О. Міколенка, В. Пєткова, С. Стеценка, М. Тищенка, В. Шкарупи, М. Хавронюка, Н. Хорощак, О. Якуби та ін. У процесі виконання дисертаційного дослідження було використано чинне та раніше діюче законодавство України, а також законодавство зарубіжних країн, перспективне законодавство. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність органів захисту від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій як в межах України, так і Дніпропетровської області.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів досліджень юридичного факультету Запорізького національного університету на 2003-2007 рр. та спеціальної науково-дослідної теми «Основні напрямки реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції» (номер державної реєстрації 0104U004048), крім того тема дисертації пов’язана із підготовкою новітнього адміністративного законодавства.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації здійснити аналіз змісту та підстав державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, визначити особливості його механізму, основні пріоритети у його розвитку та реформуванні, що дозволить вдосконалити діяльність органів державного контролю та сформувати пропозиції про внесення змін до діючого законодавства. Для досягнення поставленої мети вирішувались такі основні задачі:

- проаналізувати виникнення та історичний розвиток державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій в Україні;

- проаналізувати положення сучасної правової доктрини щодо захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій;

- проаналізувати систему суб’єктів державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій;

- виявити й дослідити окремі елементів механізму державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій в Україні;

- узагальнити іноземний досвід захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій;

- проаналізувати проблеми та напрямки вдосконалення законодавства про захист населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій.

Предметом дослідження – механізм сучасного державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій.

Методологічну основу дослідження складають положення і висновки теорії пізнання соціальних, в тому числі і державно-правових явищ. Головним виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що дає можливість досліджувати організацію державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій й визначити заходи щодо удосконалення державного контролю у зазначеній сфері. Логіко-семантичний метод сприяв поглибленню понятійного апарату дисертаційного дослідження (підрозділи 1.1, 2.1). Методи класифікації та групування використовувалися для визначення й характеристики видів надзвичайних ситуацій, суб’єктів державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, а також для дослідження видів принципів, методів та форм державного контролю (розділи 1, 2). За допомогою системного підходу і системного аналізу, комплексного інформаційного підходу у дисертації визначено місце Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в структурі органів державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій (підрозділи 1.2., 2.2.), знайдено і висвітлено взаємозв’язок, взаємозалежність та взаємодія органів системи державного контролю у сфері, що розглядається (підрозділи 1.3., 2.2). Формально-юридичний метод було застосовано для дослідження правових норм, які регулюють діяльність органів державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, з метою їх удосконалення (підрозділ 2.2, 2.3, 2.4). Завдяки порівняльно-правовому методу здійснено аналіз особливостей правового регулювання державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій в Україні і за кордоном та визначено напрямки удосконалення національного законодавства з метою інтеграції України до світової спільноти (розділ 3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій. Результати дослідження, що складають наукову новизну і виносяться на захист, можуть бути сформульовані у вигляді окремих тез:

- вперше визначено, що сфера захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій як об’єкт державного контролю складається з сукупності всіх видів діяльності державних органів щодо забезпечення захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, а також запобігання, попередження й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- доведено, що державний контроль у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій крім відомчих суб’єктів контролю, також здійснюють і вищі органи державної влади (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президента України). Виходячи із того, що повноваження судів розповсюджуються на всі правовідносини в державі, в тому числі й у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, у роботі наголошено на ролі судів в забезпеченні дієвого контролю в цій сфері. З’ясовано особливу роль прокурорського нагляду за дотриманням і виконанням законів України у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій;

- розглянуто діяльність спеціалізованих органів виконавчої влади по контролю за сферою захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій (Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державний департамент пожежної безпеки, Державний департамент - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення та інші), оскільки ці органи здійснюють управління і контролю у вказаній сфері;

- визначено особливу роль відділів контролю апаратів місцевих державних адміністрацій. Наголошено на системній організації всіх контрольних органів щодо забезпечення дієвого контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій;

- використані усталені в науці форми державного контролю задля забезпечення здійснення дієвого контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій (перевірки, ревізії, заслуховування звітів тощо).

- удосконалено розуміння методів державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій. Виявлено залежність і обумовленість вибору застосування певного методу контролю у згаданій сфері від конкретного виду державного контролю та його завдань.

- дістали подальшого розвитку аналіз структури Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, який здійснює безпосереднє управління і контроль у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, розкрито його завдання, функції, нормативно-правова база діяльності та структура;

- дослідження функцій державного контролю у сфері захисту населення від аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, що логічно випливають з мети цього контролю – функцію регулювання, функцію профілактики і правоохоронну функцію.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження розширює та поглиблює уявлення про сутність, підстави, зміст і процедури державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій. Висновки з дисертаційного дослідження можуть стати методологічною основою для подальшої розробки проблем захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій у межах правових, економічних, політичних, соціальних та філософських досліджень, у правотворчій та провозастосовчій діяльності.

Висновки з роботи можуть бути враховані при складанні державних програм реформування системи державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії та ЧАЕС та надзвичайних ситуацій загалом та Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи зокрема.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання таких дисциплін і курсів як «Адміністративне право», «Державне управління», «Державна служба», «Безпека життєдіяльності», «Цивільна оборона» тощо у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного та господарського права юридичного факультету Запорізького національного університету, використовуються у навчальному процесі юридичного факультету ЗНУ (акт впровадження від 17.05.2007), ЗЮІ ДДУВС (акт впровадження 17.05.2007). Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2006), всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування приватного права України» (м. Запоріжжя, 2006), міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів» (м. Дніпропетровськ), форумі вчених-адміністративістів Південно-східних регіонів України (м. Запоріжжя, 2006), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення» (м. Сімферополь, 2006), всеукраїнській конференції «Перспективи та проблеми адміністративної реформи в Україні» (м. Запоріжжя, 2007), міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2007).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у шести наукових статтях та тезах наукових повідомлень на наукових конференціях, три з яких надруковані у фахових юридичних виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 232 сторінки, з яких 29 сторінок список використаних джерел (265 найменувань) та 12 сторінок додатків.