VACANCIES AND COOPERATION

Актуальність теми дослідження. Охорона земель – одне з найважливіших природоохоронних завдань нашої держави, що полягає у здійсненні системи правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захисті від шкідливого антропогенного впливу, відтворенні та підвищенні родючості ґрунтів. Стаття 14 Конституції України проголошує землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Водночас ефективне та раціональне використання землі є складовою екологічної безпеки держави.

Початок нового століття поставив перед людиною ряд проблем щодо збереження земель сільськогосподарського призначення, а відтак – і ефективного зростання сільськогосподарського виробництва.

Період переходу України до ринкових відносин визначає важливість проблеми здійснення перетворень у галузі управління земельними ресурсами, незмінною складовою якого є державний контроль. Саме державний контроль є механізмом упровадження земельної політики в життя, механізмом випробування чинних законів та засобом виявлення і виправлення помилок, які заважають досягненню управлінських цілей.

Вирішення проблем організації земельного контролю та його чіткої правової регламентації, підвищення ефективності діяльності органів влади у сфері контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення, їх взаємодії з іншими правоохоронними органами при виявленні правопорушень, здійснення ними запобіжної діяльності є визначальними чинниками підвищення його ефективності.

Формування нової системи адміністративного й земельного законодавства повинно здійснюватися з урахуванням перетворень, які відбуваються у суспільстві в період переходу до ринкових відносин, а також із урахуванням практичного досвіду контрольної діяльності в галузі земельних відносин. Державний контроль як багатогранне явище знаходиться у постійному розвитку та підлягає змінам, які нині вимагають перегляду певних положень земельного та адміністративного законодавства, що регулюють контрольну діяльність у галузі земельних відносин, з огляду на окремі прогалини законодавства та декларативний характер деяких норм.

Земельний кодекс України поділяє земельний контроль на державний, самоврядний і громадський. Не применшуючи ролі самоврядного та громадського, вважаємо, що особливої уваги потребує державний контроль за використанням та охороною земель, оскільки він є визначальним у суспільних відносинах. Цей чинник став також визначальним і для обрання об’єкта і предмета дослідження.

Наукове дослідження проблем здійснення державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення в умовах переходу до ринкових відносин на сучасному етапі є актуальним для вітчизняної юридичної науки.

Окремі аспекти окресленої проблеми досліджували такі вітчизняні та зарубіжні фахівці в галузях адміністративного та земельного права, як В. Б. Авер’янов, Ф. Х. Адіханов, О. Ф. Андрійко, Г. С. Башмаков, А. І. Берлач, Г. Е. Бистров, В. М. Гаращук, В. М. Горшнев, Ю. Г. Жариков, І. К. Залюбовська, Н. Д. Казанцев, Г. О. Коломоєць, В. І. Курило, В. Л. Мунтян, В. І. Семчик, В. К. Сівак, В. Д. Солодкий, М. С. Студенікіна, С. І. Хом’яченко, О. І. Шапоренко, І. Б. Шахов, В. К. Шкарупа, В. В. Янчук, В. З. Янчук та ін.

Треба зазначити, що проблеми земельного контролю вивчали і вчені-економісти, зокрема В. В. Горлачук, Ю. Г. Гуцуляк, Д. С. Добряк, В. Ф. Лугіна, М. О. Рибіна, А. Я. Сохнич, А. М. Третяк та ін.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного дослідження державного контролю за використанням та охороною земель сільсько-господарського призначення, які відіграють провідну роль в економічному розвитку нашої держави, а тому привертають до себе найбільшу увагу; відсутністю теоретичних досліджень, у яких повною мірою були би з’ясовані особливості здійснення контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення; недостатністю врегулювання в чинному законодавстві повноважень органів, що здійснюють контроль у галузі земельних ресурсів, а також аналізу змісту діяльності органів адміністративної юрисдикції, які забезпечують правопорядок щодо припинення та попередження порушень земельного законодавства, притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили земельні правопорушення, та накладення адміністративних стягнень.

Розв’язання визначених проблем має важливе теоретичне і практичне значення як для регулювання земельних відносин, так і для удосконалення земельного та адміністративного законодавства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного аграрного університету в межах державної науково-технічної програми “Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та у контексті проведення в нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з адміністративно-правовими аспектами НДР „Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне розроблення проблеми здійснення державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення в умовах переходу до ринкових відносин; визначення й обґрунтування пропозицій та рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності роботи державних контролюючих органів і державного контролю в галузі земельних ресурсів.

Для досягнення мети визначено такі завдання:

- проаналізувати стан земельних ресурсів в Україні, проблему їх збереження та раціонального використання на сучасному етапі розвитку суспільства;

- визначити принципи й особливості державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення;

- проаналізувати чинне законодавство України, яке регулює здійснення державного контролю в галузі земельних ресурсів та правове становище органів контролю у зазначеній сфері;

- розглянути та проаналізувати функції й компетенцію органів, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення;

- розкрити правосуб’єктність Держземінспекції як органу адміністративної юрисдикції в галузі земельних ресурсів та порядок організації її діяльності щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення;

- висвітлити специфіку застосування адміністративної відповідальності за вчинення земельних правопорушень органами Держземінспекції;

- визначити та обґрунтувати напрями підвищення ефективності контрольної діяльності Держземінспекції та земельного контролю в цілому;

- сформулювати основні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення в умовах адміністративної та земельної реформи.

Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення.

Предметом дисертаційного дослідження є адміністративно-правові норми, які регулюють здійснення державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їхнє застосування зумовлене системним підходом, що дозволяє досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.

За допомогою діалектичного методу досліджено розвиток державного контролю в галузі земельних ресурсів у взаємозв’язку з іншими функціями державного управління. Формально-юридичний метод використано для проведення аналізу змісту законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання здійснення земельного контролю та, зокрема діяльності земельних інспекцій. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат. Для аналізу адміністративно-правового статусу Держземінспекції та дослідження теоретичних положень здійснення державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення і питань співпраці земельних інспекцій з органами місцевого самоврядування, громадськістю та правоохоронними органами використано методи аналізу та синтезу. За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано законодавство різних країн щодо правового регулювання державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення. Метод аналогії застосовано при дослідженні загальних рис державного контролю та контролю в галузі земельних ресурсів. Методи класифікації, групування та структурно-логічний застосовано для виділення окремих видів повноважень Держземінспекції як складових її адміністративно-правового статусу та заходів адміністративного примусу, що застосовуються земельними інспекціями з метою охорони земель, а також для виділення окремих видів адміністративних проступків у галузі земельних ресурсів. Метод структурно-функціонального аналізу застосовано при визначенні організаційно-правового статусу інспекційних органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення. За допомогою статистичного методу і методу документального аналізу досліджено стан використання земельного фонду України та найбільш поширені правопорушення в галузі земельних ресурсів, за які передбачено адміністративну відповідальність.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній адміністративно-правовій науці проведено спеціальне комплексне дослідження проблем державного контролю у галузі використання та охорони земель сільськогосподарського призначення на основі чинного вітчизняного й зарубіжного законодавства.

Наукову новизну одержаних результатів конкретизовано в таких основних положеннях та висновках:

вперше:

- визначено поняття державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення, який є системою організаційно-правових, організаційно-господарських та інших заходів, які здійснює держава з метою ефективного цільового використання землі в сільському господарстві, збільшення кількості земель сільськогосподарського призначення та збереження їх якісних властивостей, що включає охорону цих земель від їх необґрунтованого скорочення, боротьбу із забрудненням ґрунтів, а також здійснення запобіжної та правоохоронної діяльності державними земельними інспекціями;

- класифіковано повноваження Держземінспекції за напрямами: інспекційні, організаційно-розпорядні, дозвільні, інформаційні та охоронні;

- визначено та класифіковано основні чинники підвищення ефективності земельного контролю;

дістало подальшого розвитку:

- поняття державного контролю за використанням та охороною земель як цілеспрямованої, корисної, суспільно необхідної державної діяльності в галузі земельних ресурсів, результатом якої є усунення порушень земельного законодавства та реальне зміцнення законності в земельній сфері;

визначено:

- особливості здійснення державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення, який повинен включати в себе всі аспекти діяльності агропромислового комплексу;

обґрунтовано:

- доцільність підпорядкування Держземінспекції Кабінету Міністрів України, що дозволить їй об’єктивно здійснювати контроль за охороною і раціональним використанням земель та зміцнити свій статус надвідомчої державної інспекції;

- пропозицію створення у Держземінспекції власного штату громадських інспекторів та нормативного закріплення їхньої діяльності у відповідному положенні, а також пропозицію включення до переліку органів, які призначають громадських інспекторів, Держземінспекцію, та внести відповідні зміни до ст. 190 ЗК України, Законів України „Про охорону земель” i „Про державний контроль за використанням та охороною земель”;

- пропозицію створення у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища спеціального підрозділу для контролю за впливом сільськогосподарської діяльності на навколишнє середовище та його законодавчого закріплення;

- доцільність запровадження у практику Держземінспекції випуску щоквартальних бюлетенів з відомостями про розкриття земельних правопорушень, притягнення винних до відповідальності, кількість скоєних земельних правопорушень за певний період, їх види, а також бюлетенів з узагальненнями роботи земельних інспекцій та керівними вказівками про застосування законодавства в їх діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення можуть бути використані:

- у правотворчій сфері: для удосконалення земельного та адміністративного законодавства, зокрема внесення змін та доповнень до ст. 190 ЗК України, Законів України „Про охорону земель” і „Державний контроль за використанням та охороною земель”, ст. 238-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосування норм адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства;

- у правозастосовній сфері: для удосконалення організації роботи земельних інспекцій;

- у науково-дослідній сфері: у подальших наукових дослідженнях теоретичних проблем здійснення державного контролю в галузі земельних ресурсів;

- у навчальному процесі: для розробки навчально-методичних комплексів, навчальних програм з курсу земельного та адміністративного права, для підготовки лекцій із зазначених дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на: науково-практичній конференції „Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, квітень 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку земельних відносин, землеустрою і земельного кадастру в умовах ринкової економіки” (м. Харків, вересень 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Треті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, листопад 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, березень 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Реформування системи аграрної вищої освіти в Україні: досвід і перспективи” (м. Київ, квітень 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю з дня народження д.ю.н., проф., академіка АПрН України, заслуженого діяча науки і техніки України В. З. Янчука „Стан та перспективи розвитку аграрного права” (м. Київ, травень 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, березень 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти” (м. Київ, листопад 2006 р.).

Основні висновки дисертаційного дослідження також впроваджено у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право” та „Земельне право” (Акт впровадження № 67 від 14 грудня 2006 р.).

Публікації. Основні результати дисертації викладено у 5 статтях, 4 з яких опубліковано у фахових наукових виданнях, та у 6 тезах доповідей. Одна стаття написана у співавторстві (здобувачем особисто проведено аналітичний огляд літератури, сформульовано висновки).

У контексті написання дисертаційної роботи у співавторстві видано навчальний посібник „Основи земельного права України” під грифом Міністерства освіти і науки України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, з яких 197 – основний текст. Список використаних джерел включає 208 найменувань. Обсяг 2 додатків – 15 сторінок.