Функціонування адміністративних судів в Україні: організаційно-правові засади та їх реалізація Автореферат

Актуальність теми. З набуттям незалежності, Україна проголосила курс на побудову демократичної правової держави, що обумовило виникнення якісно нових поглядів на систему гарантій прав і свобод людини та громадянина. Стрімке проникнення в національну правову систему міжнародних норм, які закріплюють стандарти правовідносин держави та особи, засвідчило неефективність існуючих механізмів вирішення правових спорів між громадянами та органами публічного управління. Саме це призвело до активізації теоретичних досліджень і законопроектної діяльності в правозахисній сфері. Підсумком теоретичних пошуків стало законодавче закріплення ідеї адміністративного судочинства, яка за сімнадцять років незалежності України викристалізувалася в цілком самостійний та демократичний правовий інститут, спрямований на захист суб’єктивних прав і свобод громадян у сфері публічно-правових відносин.

Водночас, слід констатувати, що швидка та поспішна трансформація законодавства, на жаль, не призвела до підвищення його якості. Навпаки, відсутність цілеспрямованої науково обґрунтованої концепції розвитку адміністративного судочинства обумовила декларативність та незабезпеченість більшості прийнятих норм і, відповідно, зниження потенційних можливостей аналізованого правозахисного інституту. Так, наприклад, 41 % опитаних громадян – учасників розгляду справ в адміністративних судах, вважають, що існуюча на сьогодні система адміністративних судів неповною мірою забезпечує вільний доступ до правосуддя; 11 % опитаних зазначає, що пересічному громадянину неможливо добитися справедливого вирішення справи в адміністративному суді, оскільки організаційна побудова, кадрове та матеріально-технічне забезпечення адміністративного судочинства перешкоджають цьому, а більшість суддів не бажають приймати рішення, що йдуть у розріз із рішеннями органів публічного управління; 17 % опитаних вважає існуючу сьогодні систему адміністративних судів корумпованою, оскільки державою не було розроблено дієвих механізмів боротьби з корупцією в судовій системі.

Викладене свідчить про актуальність та необхідність проведення глибоких теоретичних досліджень, наукового узагальнення та систематизації емпіричного матеріалу, оцінки напрямів і тенденцій, що проявляються у сучасних соціально-економічних умовах з метою отримання цілісного уявлення про інститут адміністративного судочинства та його роль в системі механізмів захисту суб’єктивних прав і свобод людини та громадянина.

Питання адміністративної юстиції та адміністративного судочинства детально висвітлювалися у працях науковців кінця ХІХ – початку ХХ століття, а саме: В.А. Гагена, Р. Гнейста, С.К. Гогеля, А.Д. Градовського, Л.О. Зейденмана, В.В. Івановського, Н.М. Коркунова, С.А. Корфа, Н.І. Лазаревського, К. Лемайера, С.П. Покровського, І.Т. Тарасова та інших; адміністративістів радянської доби: С.Н. Абрамова, С.С. Алексєєва, А.П. Альохіна, М.В. Баглая, С.В. Боботова, В.П. Божєва, А.Т. Боннера, С.Е. Десницького, А.І. Елістратова, М.Д. Загряцкова, В.Т. Квіткіна, Д.М. Чечота та інших; сучасних вчених-адміністративістів: В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, Ю.В. Георгієвського, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Ю.В. Іщенка, В.М. Кампо, І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, Р.А. Калюжного, В.В. Конопльова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіди, М.В. Лошицького, В.І. Олефіра, В.К. Шкарупи та інших.

Визнаючи досягнення цих вчених, відзначимо, що сьогодні не достатньо розробленими залишаються більшість практичних питань, які стосуються організаційного, кадрового, матеріально-технічного та іншого забезпечення функціонування адміністративних судів. Нерозробленість зазначених проблем у теорії, негативно позначається на правотворчій діяльності, обумовлює прийняття невиважених, недосконалих і суперечливих правових актів. Внаслідок цього знижується ефективність розгляду адміністративних справ, гальмується процес створення адміністративних судів, комплектування їх висококваліфікованими кадрами, забезпечення належними приміщеннями та фінансуванням.

Таким чином, недосконалість нормативно-правових актів, що регулюють функціонування адміністративних судів, порядок розгляду та вирішення публічно-правових спорів, а також недостатня розробка цих питань у науковій літературі, обумовлюють актуальність та необхідність наукового дослідження інституту адміністративного судочинства з урахуванням сучасних суспільно-політичних умов, національних правових традицій та позитивного зарубіжного досвіду.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі удосконалення адміністративного права та процесу, а також розбудови судової системи України. Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ України та виконана відповідно до Плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ на 2008 рік (п. 78). Тема дослідження розглянута та схвалена у 2007 році відділенням Академії правових наук України (п. 428). Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції судово-правової реформи в Україні, Концепції адміністративної реформи в Україні та Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів.