ФУНКЦІЯ ЗАХИСТУ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Розбудова України як демократичної, правової, соціальної держави, закріплення в Конституції України положення про найвищу соціальну цінність людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки (ст. 3) вимагає формування нових підходів до захисту прав людини. Вся діяльність державних органів, у тому числі й у сфері адміністративної юрисдикції, повинна спрямовуватись на захист прав і свобод людини.

Адміністративне право України на сучасному етапі знаходиться в стані оновлення, про що свідчать численні зміни, внесені до Кодексу України про адміністративні правопорушення (у період з 2005 по 2009 р.р. – понад 65 разів); розробка нових нормативно-правових актів: Проекту адміністративно-процедурного кодексу України (реєстр. № 2789), Кодексу України про адміністративні проступки (реєстр. № 5558) тощо. Саме права особи мають стати найголовнішою метою перетворень, які покликані принципово змінити стосунки між державою і людиною. Водночас, до адміністративно-деліктної частини КУпАП за останні роки внесено лише 10 змін, які, в основному, не стосуються удосконалення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Норма, яка регламентує процесуальний статус захисника, не змінювалась з 2001 року. Основні положення теорії юридичного процесу вимагають єдиного підходу до розуміння загально - правових категорій, до яких відносяться і процесуальні функції. Будучи одним із інститутів будь-якого процесуального права, вони відіграють важливу роль у забезпеченні дотримання процесуальних гарантій при вирішенні соціально-правових конфліктів. Нажаль, в теорії адміністративно-деліктного процесу процесуальним функціям взагалі, і функції захисту, зокрема, приділено недостатньо уваги, що дисонує з вимогами Конституції України, призводить до нівелювання значення провадження у справах про адміністративні правопорушення, помилок у правозастосовчій практиці, недотримання прав і свобод особи. Такий стан речей зумовлює підвищену актуальність та важливість проблематики, пов’язаної зі статусом суб’єктів функції захисту, визначенням умов реалізації їх процесуального інтересу, можливостей дієвого законного впливу на вирішення справи про адміністративне правопорушення. Дослідження питань щодо місця і ролі функції захисту у структурі адміністративно-деліктної діяльності, дотримання конституційних принципів зумовлено необхідністю визнання й послідовного закріплення у національному законодавстві міжнародно-правових норм і стандартів вирішення правових спорів.

Проблемам удосконалення адміністративного права і його адміністративно-деліктної частини присвячено чимало наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених: В.Авер’янова, А.Агапова, Л.Анохіної, Д.Астахова, І.Арістової, О.Бандурки, О.Банчука, Д.Бахраха, В.Білоуса, І.Бородіна, В.Гіжевського, І.Голосніченка, Є.Додіна, Л.Коваля, І.Коліушка, Т.Коломоєць, В.Колпакова, А.Комзюка, О.Кузьменко, Д.Лук'янця, О.Миколенка, О.Остапенка, В.Перепелюка, Т.Проценка, К.Рудого, Н.Салищевої, М. Сиротяка, В.Сорокіна, М.Стахурського, М.Студенікіної, С.Тараненка, М.Тищенка, А.Шергіна і ряду інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються.

Особливої уваги заслуговують комплексні монографічні дослідження участі захисника у справах про адміністративні правопорушення, проведені Я.Серебряковим, Р.Сінєльником; захисної функції юридичної допомоги Р.Титикала, а також дослідження функції захисту в адміністративно-юрисдикційному процесі Росії А.Тюріної.

Однак, у працях вказаних вчених питання визначення сутності функцій в адміністративно-деліктному процесі висвітлені фрагментарно, основна увага приділена лише одному із суб’єктів функції захисту – захиснику. Поза дослідженням залишились питання: розподілу і нормативно-правового закріплення процесуальних функцій, значення функції захисту в адміністративно-деліктному процесі, її взаємозв’язок з іншими напрямками діяльності суб’єктів адміністративно-деліктного процесу, співвідношення понять „захист”, „право на захист” і „функція захисту”, реалізація останньої під час провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Отже, можна констатувати відсутність у вітчизняній правовій науці комплексних наукових досліджень щодо здійснення функції захисту в адміністративно-деліктному процесі, а також своєчасність і необхідність дослідження даної проблеми з метою удосконалення правозастосовчої практики і вирішення основного завдання правової держави.