ГЛІБКО ОЛЕНА ВАСИЛІВНА ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗГЛЯДУ СУДАМИ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

summary

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, розкрито зв’язок із науковими програмами, планами й темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та наведено дані про апробацію основних положень дисертації, а також структуру та обсяг роботи.
У розділі 1 «Розгляд судами справ про адміністративні правопорушення: загальна характеристика та стан правового врегулювання», який складається з чотирьох підрозділів, досліджуються рівень теоретичної розробленості та стан правової регламентації питань судового розгляду справ про адміністративні правопорушення.
У підрозділі 1.1 «Питання розгляду судами справ про адміністративні правопорушення у дослідженнях вітчизняних науковців (огляд робіт з 2000 р. по теперішній час)» здійснено аналіз доктринальних підходів до з’ясування місця і значення судів у системі суб’єктів розгляду справ про адміністративні правопорушення.
За наслідками вивчення вітчизняних наукових розвідок щодо поняття, видів, змісту та сутності принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення, сформульовано важливий висновок про те, що саме на них повинен ґрунтуватися весь алгоритм процесуальних дій. На підставі цього наголошено на твердженні науковців про необхідність розпочинати реформування адміністративно-деліктного законодавства з удосконалення основоположних засад діяльності з розгляду справ про адміністративні правопорушення.
У підрозділі 1.2 «Справи про адміністративні правопорушення, які розглядають суди, та критерії їх віднесення до судової юрисдикції» на підставі аналізу існуючих наукових підходів у якості критеріїв віднесення справ про адміністративні правопорушення до судової юрисдикції визначено: (а) ступінь суворості адміністративного покарання, (б) наявність спеціальних ознак суб’єкта адміністративної відповідальності та (в) характер вчиненого правопорушення. З приводу першого критерію зазначено, що у судовому порядку приймають рішення про накладення найсуворіших серед закріплених в КУпАП адміністративних стягнень. У зв’язку з цим акцентовано увагу на важливості забезпечення судами належного рівня реалізації процесуальних прав особи, особливо, її права на захист від обвинувачень та права на отримання правової допомоги.
При розкритті такого критерію визначення меж адміністративно-деліктної юрисдикції суду, як наявність спеціальних ознак суб’єкта адміністративної відповідальності, підкріплено позицію, що у судовому порядку повинні вирішуватися усі справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, незалежно від характеру та ступеня суспільної шкідливості порушення. Також відзначено, що для з’ясування характеру адміністративного делікту слід звертати увагу на його об’єкт, тобто ті суспільні відносини, на які здійснюється протиправне посягання.
У підрозділі 1.3 «Розгляд судами справ про адміністративні правопорушення як стадія адміністративно-деліктного провадження: структура й стан правового врегулювання» доведено, що просторово-часові межі провадження у справах про адміністративні правопорушення відображені у його стадіях. З урахуванням вироблених теорією юридичного процесу ознак, притаманних для будь-якого виду правозастосовної діяльності, сформульовано авторське визначення поняття «стадія провадження у справі про адміністративне правопорушення», під якою пропонується розуміти відносно відокремлену, динамічну частину цього провадження, що відображає його просторово-часові аспекти та характеризується конкретним завданням, визначеним законом колом учасників, власною структурою, логіко-функціональною послідовністю здійснення конкретних дій, результати яких фіксуються у відповідному процесуальному акті.
У підрозділі 1.4 «Принципи розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, їх види та проблемні питання нормативного закріплення» здійснено аналіз нормативних джерел, що визначають засади розгляду судових справ, який дозволив з’ясувати, що принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення представлено трьома групами: а) принципи, закріплені й належним чином описані в нормах КУпАП (приміром, відкритості розгляду справи про адміністративне правопорушення); б) принципи, які текстуально чи змістовно відображені у приписах КУпАП, але не характеризуються високим ступенем нормативної вираженості (приміром, рівності учасників провадження перед законом і судом та їх змагальності щодо надання доказів і доведення їх переконливості); в) принципи, гарантовані іншими, у тому числі міжнародними нормативно-правовими актами, однак ані текстуально, ані змістовно не закріплені в тексті КУпАП (приміром, презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності). Доведено необхідність прямого закріплення в тексті КУпАП рівності учасників провадження перед законом і судом, їх змагальності та презумпції невинуватості особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності.
У розділі 2 «Передумови та напрямки удосконалення норм права, що регламентують розгляд судами справ про адміністративні правопорушення», який складається з двох підрозділів, увагу зосереджено на проблемах, з якими стикаються суди під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.
У підрозділі 2.1 «Основні проблеми, що виникають впродовж розгляду судами справ про адміністративні правопорушення з причин недосконалості норм права» підкреслено, що безсторонність є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов’язків, і вона повинна знаходити свій прояв не лише у змісті рішення, але й у ході судового процесу, що передує його винесенню. На підставі аналізу положень міжнародних нормативно-правових актів, прецедентної практики Європейського суду з прав людини визначено правила, яких повинен дотримуватися суддя при відправленні правосуддя.
Вивчено проблему відсутності правового регулювання поведінки суду у разі одержання неналежно оформлених матеріалів справи про адміністративне правопорушення та запропоновані зміни до законодавства, які б дозволили заповнити цю правову прогалину.
З’ясовано, що встановлення у КУпАП скорочених строків розгляду справ про адміністративні правопорушення нерідко має своїм наслідком позбавлення особи, яка притягається до відповідальності, можливості скористатися закріпленими за нею процесуальними правами. Обґрунтовано доцільність закріплення в КУпАП поняття розумного строку розгляду справ про адміністративні правопорушення та критеріїв його визначення, які б відображували специфіку таких справ.
У підрозділі 2.2 «Напрямки удосконалення норм права, які регламентують розгляд судами справ про адміністративні правопорушення» проаналізовано положення Концепції реформування кримінальної юстиції, якими пропонується виключити з переліку адміністративних правопорушень ті, справи, які сьогодні розглядають суди, і визнати їх кримінально-правовий характер. З’ясовано, що прихильники втілення у життя зазначеної ідеї нерідко для більшої аргументованості своєї позиції посилаються на міжнародний досвід, який є історично обумовленим та не може враховувати вітчизняні правові традиції. Доведено, що концептуальні зміни, які вносяться до нормативно-правових актів, тим більше кодифікованих, мають гармонійно вписуватися у національну правову систему та враховувати специфіку розвитку й сучасний стан функціонування української держави.