Господарсько-правове регулювання агентських відносин в Україні Автореферат

Актуальність дослідження. Сучасна система господарських відносин між виробниками товарів, робіт та послуг, між ними та споживачами організована на засадах розподілу праці і спеціалізації. У цій системі важлива роль належить такій категорії її учасників, як посередники, в т.ч. комерційні агенти, які на професійних засадах здійснюють комерційне посередництво. До послуг комерційних агентів звертаються і суб’єкти господарювання, і держава та територіальні громади в особі уповноважених органів, і власники майна, що використовується у господарській сфері суспільного життя, як на національних, так і транснаціональних товарних ринках. Відтак комерційне посередництво стало світовим явищем. Використання його в Україні зумовлено відродженням ринкових відносин, оскільки цей вид діяльності належить до підприємництва – невід’ємної складової ринку, що знайшло відображення в низці актів законодавства, а в уніфікованому вигляді – в главі 31 Господарського кодексу України. Разом з тим положення законодавства щодо цього виду підприємництва досі не позбавлені численних вад (колізій, застарілих норм, прогалин тощо), що зумовлює необхідність удосконалення правового регулювання відносин з комерційного посередництва (агентування).

Аналіз праць вітчизняних дослідників агентських правовідносин свідчить про те, що лише певним аспектам комерційного посередництва чи деяким видам агентських договорів присвячені кандидатські дисертації (Сергєєва Н.М., Дрішлюк А.І., Колосов Р.В., Сальнікова Г.І., Гелецька І.О.), окремі положення монографічно-дисертаційних досліджень (Васильева В.А.), науково-практичні коментарі гл. 31 ГК України (в авторському коментуванні Беляневича В.Е., зокрема), Цивільного кодексу України (норми якого щодо доручення застосовуються на субсидіарних засадах), відповідні положення підручників (навчальних посібників) з господарського права (Щербини В.С., Вінник О.М., Мілаш В.С., за ред. Подцерковного О.П. та ін.). Комплексному дослідженню комерційного посередництва була присвячена дисертація Дядюк А.Л. «Правове регулювання комерційного посередництва (агентських відносин) у сфері господарювання» (2010 рік), проте низка аспектів залишилася без належної уваги або потребує подальших досліджень з огляду на складність зазначених відносин (зокрема, питання відмежування комерційного посередництва від інших видів агентування; визначення загальних ознак агентських відносин та агентського договору у сфері господарювання та їх специфіки, зумовленої такими факторами, як участь у них держави, сфера економіки та/або трансформаційні процеси, що в ній відбуваються – рівень ринку – національний, транснаціональний та, відповідно, доцільність корегування положень вітчизняного законодавства щодо агентських відносин з урахуванням зазначених факторів).

За кордоном агентські правовідносини досить широко досліджуються, проте, по-перше, в ракурсі переважно договірних відносин і, по-друге, з урахуванням положень відповідного законодавства, російського (Бєлов В.Н., Барабаш С.В., Брагінський М.І., Вітрянський В.В., Ремишевська О.В, Садовніков О. В., Суханов Є.О.), в т.ч. дореволюційного періоду (Таль Л.С., Покровський І.А., Шершеневич Г.Ф. та ін.), інших країн (Бушев А.Ю., Макарова О.А., Попондопуло В.Ф., Залеський В.В., Цвайгерт К. і Кетц Х., Свядосц Ю.І. та ін.) або транснаціонального регулювання (Тинель О., Функ Я., Хвалей В., Згонніков О. П., Боярська З.І., Мамутов В.К., Чувпило О.О., Цірат Г., William A. Gregory, Ian Brown, Brenda M. Hannigan, Goode Roy).

Вищенаведене зумовлює актуальність і доцільність комплексного дослідження агентських відносин у ракурсі їх господарсько-правового аспекту, включаючи й здійснення агентування як підприємницької діяльності суб’єктами господарювання на підставі агентського договору, що належить до категорії господарських договорів.