Інститут президентства в Україні і США (порівняльно

Актуальність теми дослідження. В становленні України як правової, демократичної, соціальної держави важлива роль належить Президенту України, який є главою держави, гарантом її суверенітету і територіальної цілісності, забезпечення прав людини та громадянина. Інститут президентства в Україні знаходиться на стадії становлення. Відповідно, є необхідність врахування всього позитивного що є у правовому регулюванні даної інституції в інших країнах світу, особливо у США. Оскільки інститут президентства виник саме у цій країні і довів свою дієздатність і ефективність у процесі функціонування понад двох століть. Президенти України і США посідають чільне місце у державному механізмі своїх країн, суттєво впливають на всі аспекти державного і суспільного життя. Хоча інститут президентства в Україні належить до європейської, у США-до американської системи президентства, у них є багато спільного. І це дає підстави для їх аналізу у порівняльно-правовому аспекті.

Тема правового статусу Президентів України і США ще не була предметом порівняльно-правового дослідження. Актуальність ії зумовлюється: місцем і роллю президентів в державному механізмі цих країн, необхідністю врахування в нормативному регулюванні правового статусу Президента України позитивного досвіду США та інших країн світу; важливістю пошуку для України оптимальної моделі президентства; завданнями підвищення ролі інституту глави держави у забезпеченні узгодженого функціонування державного механізму; необхідністю подальшого вдосконалення правового статусу Президента України.

Розбудова незалежної демократичної держави в Україні потребує реформування державного механізму з метою підвищення ефективності його функціонування і приведення його діяльності у відповідність з вимогами сьогодення. Це, безумовно, передбачає необхідність як структурних перетворень, так і нових підходів до розмежування й нормативного оформлення компетенцій між усіма органами державної влади. Це, випливає насамперед, з ідеї висловленій Президентом України 24 серпня 2002р., про необхідність переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління. У вказаному аспекті суттєве значення має оптимізація юридичного визначення компетенції вищих органів державної влади, оскільки саме вони визначають зміст і загальну спрямованість внутрішньої і зовнішньої політики Української держави. Важливий чіткий поділ владних повноважень між Верховною Радою і Президентом України. Тому є об’єктивна необхідність врахування досвіду співпраці і розподілу компетенції між Президентом США і Конгресом США.

Актуальною і гострою проблемою сучасної науки конституційного права України є проблема теоретичного обґрунтування місця і ролі Президента України як глави держави у загальній системі органів державної влади. Конституційні норми, присвячені правовому статусу Президента України, виходячи з їх загального характеру, дають можливість широкого тлумачення повноважень глави держави. Це містить загрозу викривлення дійсних намірів законодавця і фактичного виходу Президента України за межі своєї компетенції. Тому з урахуванням досвіду президентства у США, в інших країнах світу є необхідність ретельного аналізу правового статусу Президента України в різних сферах суспільного життя і впровадження всього позитивного, що є в державно-правовій практиці щодо даного інституту в інших країнах світу. Безумовно, враховувати цей досвід необхідно виважено, оскільки не кожна новація може дати позитивний результат. Так, беручи до уваги досвід становлення і розвитку інституту президентства в США, слід враховувати, що процес його становлення відбувався у інших історичних умовах, і на нього впливали інші чинники.

Інститут президентства в Україні функціонує трохи більше 10 років, у той час як у США 215 років. Безумовно, накопичений різний досвід діяльності президентів у цих країнах. Але, незважаючи на відносну “молодість”, інститут Президента України посів чільне місце в державному механізмі країни, весь час трансформується під впливом різних факторів. Не зважаючи на те, що інститут президентства в Україні знайшов закріплення в окремому розділі Основного Закону, і зайняв одне з провідних місць в системі державної влади України, проблем в правовому регулюванні статусу глави держави більше аніж достатньо, особливо в аспекті співвідношення його повноважень з парламентом України. Тому, не зважаючи на конституційне закріплення статусу Президента України, немає підстав розглядати інститут Президента України як усталену сукупність конституційних норм. Оскільки після утворення він постійно розвивається, змінюється і набуває нових ознак. Інститут Президентства України складають не тільки конституційні норми. Багато функцій і повноважень глави Української держави отримали необхідну конкретизацію у чинному законодавстві та нормативних указах самого Президента України.

Разом з тим сьогодні не має підстав вважати, що правовий статус Президента України, у тому числі в аспекті взаємовідносин з іншими державними органами, і, насамперед, з Верховною Радою, врегульований в повному обсязі і є найбільш оптимальним. Про це свідчить і заява Президента України про необхідність новелізації форм правління. Тому, враховуючи сучасний стан чинного законодавства щодо інституту Президента, його застосування на практиці, беручи до уваги проблеми і труднощі, які виникають у функціонуванні Президента України, є необхідність більш детального наукового обґрунтування подальшого розвитку і новелізації цього інституту з урахуванням стану регламентації і функціонування інституту Президентства у інших країнах світу. І, насамперед, у США як країни, де цей інститут має досить тривалу історію і багатий досвід функціонування.

Сукупність вказаних чинників визначають актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної науково-дослідної теми “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” №01БФ04201 на кафедрі конституційного і адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.