КЛІНІЧНІ ПРЕДИКТОРИ ХРОНІЧНИХ ДЕПРЕСІЙ

summary

Матеріали і методи дослідження. Дослідження виконане на кафедрі психіатрії та психотерапії ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (зав. кафедри – д.мед.н., професор О.О. Фільц) на базі ЛОДКПЛ (головний лікар О.О. Фільц), ЛОПНД (головний лікар В.В. Яєчник), спеціалізованої амбулаторії ТОВ „Астра МІА”, м. Тернопіль (головний лікар І.В. Пришляк).

У дослідження включено 2 групи пацієнтів: основна (хронічні депресії) і контрольна (епізодичні депресії). Відбір хворих у основну групу здійснювався на основі:

1) Всіх критеріїв депресивного епізоду, наявних у МКХ-10 і DSM-4;

2) Додаткового критерію хронічного перебігу депресивних розладів МКХ-10 і DSM-4: безремісійна наявність депресивної симптоматики протягом 2 і більше років.

Крім того, використовувались наступні обмежуючі критерії:

3) вік пацієнтів до 65 років;

4) відсутність у пацієнтів ознак шизофренії чи шизоафективного розладу згідно  МКХ – 10, як на момент обстеження, так і в анамнезі;

5) відсутність у пацієнтів ознак органічних уражень головного мозку, клінічно значимої ендокринної та соматичної патології.

Відповідно, у роботу було включено 76 пацієнтів із хронічними депресіями. Однак, після першого інтерв’ю 28 з них відмовились від участі у дослідженні з різних мотивів, але головним чином через уникання труднощів незвичного деталізованого обстеження. В результаті основну групу скали 48 пацієнтів (14 чоловіків і 34 жінки) із середнім віком 45,17±1,52 років.

Критерії відбору хворих у контрольну групу відрізнялись лише в пункті тривалості депресивних фаз: не більше 6 місяців безперервної симптоматики із повними ремісіями („гострий” перебіг депресії згідно В.С. Подкоритов, Ю.Ю. Чайка, 2003). Необхідність набору контрольної групи диктувалась потребами з’ясування базових відмінностей у клінічній картині і механізмах формування між хронічними і епізодичними депресіями. На етапі скринінгу відібрано 50 хворих із епізодичними депресіями, однак в процесі роботи 16 з них були виключені із дослідження у зв’язку з виявленням затягування фази, континуального перебігу розладу, важкістю стану, який унеможливлював заплановане обстеження. Таким чином, групу порівняння склало 34 випадки депресій з дискретним перебігом (10 чоловіків і 24 жінки). Середній вік хворих – 49,21±1,47 років.

За віком пацієнтів обидві групи суттєво не відрізнялись (р>0,05), ґендерне співвідношення обох груп відповідало типовим епідеміологічним даним при депресіях (жінки/чоловіки = 2/1), показники інвалідності і безробіття  були достовірно вищими при хронічних депресіях (відповідно, p<0,01 і p<0,05), а кількість працюючих – при дискретному перебігу депресії (p<0,001).

Згідно з методологією дослідження, кожен із відібраних пацієнтів був обстежений за наступним алгоритмом: а) тестування за шкалою базових симптомів SCS-90; б) психопатологічне обстеження з уточненням особливостей суб’єктивних переживань і описом усіх наявних клінічних феноменів; в) проведення спеціального анамнестичного інтерв’ю з детальним вивченням переживання хворими життєвих подій, стосунків, обставин, які передували захворюванню; г) дослідження структури особистості хворих основної групи за допомогою діагностичного інтерв’ю SСID-II.

Обробка цифрових даних здійснювалась із використанням комп’ютерного пакета статистичного аналізу STATISTICA-6.0